Рішення

від 11.05.2018 по справі 910/375/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.05.2018 м. Харків Справа № 910/375/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу № 910/375/18

за позовом Державного підприємства Науково-технічний комплекс Імпульс

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Едіфейс

про стягнення 46 800 грн.,

Суть спору: ДП НТК Імпульс звернулось до господарського суду м. Києва з позовом, в якому просить суд стягнути з ТОВ БК Едіфейс борг у розмірі 46 800 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу товарів № 139 від 29.04.2015р. в частині поставки товару, за який позивачем здійснено попередню оплату.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.01.2018р. позовну заяву ДП НТК Імпульс до ТОВ БК Едіфейс про стягнення 46 800 грн. боргу надіслано за встановленою підсудністю до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.02.2018р. матеріали по справі № 910/375/18 за позовом ДП НТК Імпульс до ТОВ БК Едіфейс про стягнення 46 800 грн. основного боргу за договором купівлі - продажу від 29.04.2015р. № 139 передано (направлено) за територіальною підсудністю до господарського суду Донецької області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2018р. для розгляду даного позову визначено суддю Ніколаєву Л.В.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 12.03.2018р. відкрито провадження у справі № 910/375/18, задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала господарського суду Донецької області від 12.03.2018р. надіслана позивачу на адресу 02121, м. Київ, вул. Горлівська, буд. 226/228, що зазначена у позові та витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом 12.03.2018р. та одержана останнім, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №6102224492382. Заява з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи від позивача на адресу суду не надходила.

Ухвала господарського суду Донецької області від 12.03.2018р. надіслана відповідачу на адресу 84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Карла Маркса, буд. 5, що зазначена у витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом 12.03.2018р., але повернута до суду з відміткою органу поштового зв'язку за закінченням терміну зберігання . Заява з запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від відповідача на адресу суду не надходили. Відзив на позов відповідачем до суду не подано.

Водночас, ухвала господарського суду Донецької області від 12.03.2018р. розміщена у Єдиному державному реєстрі судових рішень, доступ до якого є відкритим. (ст.4 ЗУ Про доступ до судових рішень ).

Отже, із врахуванням строку розгляду справи, з огляду на те, що господарським судом вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про дату, час і місце розгляду судової справи, та забезпечення реалізації відповідачем права на судовий захист своїх прав та інтересів, в тому числі шляхом надання відповідних заяв по суті справи, господарський суд визнав за можливе вирішити справу за наявними матеріалами справи відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України 11.05.2018р. господарським судом підписано рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

29.04.2015р. між ТОВ Едіфейс (продавець, відповідач) та ДП НТК Імпульс (покупець, позивач) укладено договір купівлі-продажу товарів № 139, за умовами п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити олію И20А індустріальну (товар).

Ціна договору складає 46 800 грн., в т.ч. ПДВ - 7 800 грн. Загальна кількість товару, що підлягає поставці, асортимент та ціна товару, визначається у специфікації до цього договору, яка є його невід'ємною частиною (п.п.1.2, 1.3 договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору, продавець зобов'язаний не пізніше 14 календарних днів з дня укладення даного договору передати покупцю товар, а покупець зобов'язаний прийняти товар і розрахуватися за нього.

Згідно п.3.1 договору покупець здійснює попередню оплату до моменту відвантаження товару за визначеною п. 1.2 цього договору ціною протягом 3-х днів з дати укладення даного договору на підставі виставленого продавцем рахунку, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця вказаний у даному договорі.

Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 5.1 цього договору та закінчується 31.12.2015р. (п.п.5.1, 5.2 договору).

Згідно специфікації на поставку товару (додаток №1 до договору купівлі-продажу № 139 від 29.04.2015р.) сторони узгодили назву товару - олія И20А індустріальна, загальну кількість товару - 1 200 л., ціну за одиницю товару- 32,50 грн. без ПДВ та загальну вартість товару - 46 800 грн., в т.ч. ПДВ - 7 800 грн.

29.04.2015р. відповідачем виставлено рахунок № 139 на оплату товару на загальну суму 46 800 грн.

30.04.2015р. позивачем перераховано на рахунок відповідача 46 800 грн. в якості попередньої оплати за товар (олія И20А) згідно рахунку № 139 від 29.04.2015р. за договором № 139 від 29.04.2015р., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку ПАТ Укрсоцбанк №26001010799307 за 30.04.2015р.

Між тим, відповідач не поставив позивачу товар на суму 46 800 грн. у визначений договором строк, що зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних мотивів:

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

В силу вимог ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вище встановлено господарським судом, між сторонами у справі укладено договір купівлі-продажу товарів № 139 від 29.04.2015р., згідно з яким відповідач зобов'язався не пізніше 14 календарних днів з дня укладення даного договору передати позивачу товар, а позивач - прийняти товар і розрахуватися за нього шляхом здійснення попередньої оплати протягом 3-х днів з дати укладення договору.

Відповідно до вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а в силу вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.

Між тим, вищевстановлені обставини справи свідчать, що у визначений договором строк відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо поставки оплаченого позивачем товару (олія И20А індустріальна) в сумі 46 800 грн.

При цьому, доказів, що спростовують такі обставини, відповідачем до суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.02.2018р. у справі № 910/5444/17.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до продавця з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням ч.2 ст.124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в рішенні №15-рп/2002 від 09.07.2002р. у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог, а отже і їх задоволення.

На підставі ст.129 ГПК України судові витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства Науково-технічний комплекс Імпульс задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія Едіфейс (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Карла Маркса, буд. 5, код ЄДРПОУ 39280532; п/р 26005000560004 в ПАТ КЛАСИКБАНК м. Дніпропетровськ, МФО 306704) на користь Державного підприємства Науково-технічний комплекс Імпульс (02121, м. Київ, вул. Горлівська, буд. 226/228, код ЄДРПОУ 14307765; п/р 26000301090121 в ПАТ Державний ощадний банк України ТВБВ № 10026/051 м. Київ, МФО 322669) борг у розмірі 46 800 (сорок шість тисяч вісімсот) грн., судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 11.05.2018р.

Суддя Л.В. Ніколаєва