Рішення

від 21.11.2018 по справі 910/10899/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.11.2018Справа № 910/10899/18

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді ДЖАРТИ В. В. , за участі секретаря судового засідання Топіхи І. О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Альппромбуд"

до Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

про розірвання договору та стягнення 253 080,66 грн,

Представники учасників процесу згідно протоколу від 21.11.2018,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Альппромбуд" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - відповідач, Товариство) про: розірвання договору № 1709000470 від 27.09.2017 на виконання робіт та стягнення 253 080,66 грн заборгованості, з яких 50 150,86 грн - пеня, 8 666,72 грн - інфляційні втрати, 4 446,48 грн - три проценти річних, 189 816,60 грн - збитки.

Позовні вимоги обґрунтовані істотним порушенням відповідачем умов договору № 1709000470 від 27.09.2017 на виконання робіт в частині систематичного неналежного виконання своїх зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/10899/18 для розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 13.09.2018.

13.09.2018 через відділ автоматизованого документообігу, моніторингу виконання документів (канцелярію) суду (далі - канцелярія суду) надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 підготовче судове засідання відкладено на 10.10.2018.

28.09.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли відповідь на відзив, а також заява про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката.

09.10.2018 через канцелярію суду відповідачем подано письмові заперечення.

10.10.2018 у підготовчому судовому засіданні представник позивача надав для долучення до матеріалів справи докази направлення відповіді на відзив відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 було оголошено перерву в підготовчому засіданні до 18.10.2018.

Представником позивача в засіданні 18.10.2018 подано заяву про уточнення розміру судових витрат, відповідно до якої заявлено до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати в розмірі 38 219,21 грн, які складаються з 5 558,21 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви, 32 511,00 грн попередніх витрат на професійну правничу допомогу та 150 грн витрат на відправку кореспонденції. Копію заяви вручено представнику відповідача в засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 продовжено строк підготовчого провадження по справі №910/10899/18 на 30 днів включно до 18.11.2018, у підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 31.10.2018.

19.10.2018 через відділ автоматизованого діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від Акціонерного товариства "Укртрансгаз" надійшла зустрічна позовна заява. В обґрунтування вказаної зустрічної позовної заяви Товариством покладений факт неналежного виконання з боку Підприємства обов'язку виконання завершальних будівельних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2018 зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Приватного підприємства "Альппромбуд" про зобов'язання виконати умови договору повернуто заявнику.

У підготовче судове засідання 31.10.2018 з'явились представник позивача та відповідача. Представник відповідача надав для долучення до матеріалів справи письмові заперечення на відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу.

За наслідками судового засідання судом була постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті в судовому засіданні 21.11.2018.

У призначеному судовому засідання представник позивача та директор Підприємства просили позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Посилаючись на обставини та факти, викладені уу позові та відповіді на відзив.

Під час судового засідання 21.11.2018 представник відповідача проти позову заперечував, надавши пояснення, аналогічні тим, що викладені у відзиві.

Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

27.09.2017 між Публічним акціонерним товариством Укртрансгаз в особі філії Управління магістральних газопроводів ЧЕРКАСИТРАНСГАЗ та позивачем був укладений договір №1709000470 про виконання робіт (далі - договір).

Договір закупівлі робіт був укладений за результатами проведеної процедури закупівлі за державні кошти згідно Закону України від 25.12.2015 р. № 922-УІІІ "Про публічні закупівлі".

Пунктом 1.1 Договору визначено, що Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на свій ризик власними силами і засобами виконати відповідно до умов Договору Завершальні будівельні роботи (Аварійно-відновлювальні роботи на будівлях і спорудах Золотоніського промислового майданчика УМГ Черкаситрансгаз (роботи по усуненню наслідків буревію) (далі - роботи), а Замовник зобов'язується на умовах Договору прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.

Пунктом 3.1 Договору закупівлі визначено, ціна цього договору становить 5 187 213,18 грн. згідно Договірної ціни (Додаток 1), яка є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідно до пунктів 6.2.5, 6.1.1 та 6.1.2 Договору, після виконання робіт Позивач зобов'язаний оформити акти приймання виконаних будівельних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3, а Відповідач зобов'язаний прийняти виконані роботи згідно оформлених в установленому порядку актів приймання виконаних будівельних робіт КБ- 2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3 та здійснити розрахунки за виконані роботи відповідно до умов цього Договору.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата робіт здійснюється шляхом перерахування Замовником грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок Підрядника на таких умовах: 30% вартості робіт оплачуються на підставі виставленого Підрядником рахунку (авансовий платіж); 70 % вартості робіт оплачуються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника зі строком 15 календарних днів після отримання за адресою філії УМГ Черкаситрансгаз та підписання сторонами оригіналів первинних документів, які підтверджують виконання робіт.

Статтею 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Аналогічні положення містяться і у статтях 525, 526 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов укладеного договору Підприємство виконало ряд робіт на суму 415 164,71 грн., що були оформлені Актом № 5 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2018 року. 01.02.2018 відповідач підписав вказаний Акт форми КБ-2в. Виходячи з положень пункту 4.1 договору, строк виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати вартості виконаних робіт по Акту форми КБ-2в сплив 16.02.2018. Однак лише 14.03.2018 відповідач оплатив позивачу вартість виконаних робіт згідно Акту № 5 форми КБ-2в на суму 415 164,71 грн. Таким чином, мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем по договору протягом 26 днів.

Також на виконання умов Договору Позивач виконав ряд робіт на суму 293 905,40 грн., що були оформлені Актом №6 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2018 року. 09.02.2018 Товариство підписало вказаний Акт форми КБ-2в. Відповідно до пункту 4.1 договору, строк виконання зобов'язання відповідачем щодо оплати вартості виконаних робіт по Акту форми КБ-2в почався сплив 24.02.2018. Проте лише 14 березня 2018 року Відповідач оплатив Позивачу вартість виконаних робіт згідно Акту № 6 форми КБ-2в на суму 293 905, 40 грн. Тобто відбулося прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем по договору тривалістю 18 днів.

Крім цього, на виконання умов Договору Позивач виконав ряд робіт на суму 787 883,99 грн, що були оформлені Актом № 7 приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2018 року. 22.02.2018 відповідач підписав вказаний Акт та Довідку про вартість всіх виконаних робіт за лютий місяць 2018 року. Згідно пункту 4.1 Договору, строк виконання зобов'язання Відповідачем щодо оплати Позивачу вартості виконаних робіт по Акту форми КБ-2в та Довідці форми КБ-3 сплив 09.03.2018.

Згідно частини 1 статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Однак Відповідач усупереч вказаній вище нормі добровільно не здійснював оплату виконаних робіт. У зв'язку чим, Позивач надіслав претензію від 27.03.2018 з вимогою щодо здійснення Відповідачем оплати за виконані роботи згідно Акту № 7, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення.

Відповідач оплатив позивачу вартість виконаних робіт згідно Акту № 7 форми КБ-2в на суму 787 883,99 грн 30.03.2018, а також направив Відповідь на претензію від 16.04.2018 про те, що вимоги виконані і сума заборгованості погашена. Таким чином, мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання Відповідачем по Договору тривалістю 21 день.

Крім цього, Позивач виконав ряд робіт на суму 325 283,30 грн, що були оформлені Актом № 8 приймання виконаних будівельних робіт за травень 2018 року та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за травень 2018 року, які були підписані 07.05.2018. Згідно пункту 4.1 Договору строк виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати Позивачу вартості виконаних робіт по вказаним вище документам сплив 22.05.2018.

22.05.2018 Підприємство надіслало Відповідачу листа № 141-05, яким повідомив про завершення строку для оплати робіт по Акту № 8 і необхідність здійснити розрахунки, який залишений з боку Товариства без виконання. Оплата вартості виконаних робіт згідно вказаного Акту була здійснена відповідача 27.07.2018, що призвело до прострочення виконання зобов'язання на 66 днів.

Беручи до уваги неодноразове порушення з боку Товариства строків оплати виконаних робіт, Підприємство направляло листи 01.06.2018, 04.06.2018 та 05.07.2018 за № 167, в якому виклало пропозицію розірвати договір, однак Товариство відхилило пропозицію позивача.

Вищевикладене стало підставою звернення із даним позовом до суду про розірвання договору, у межах якого Підприємство також просило суд стягнути з відповідача 189 816,60 грн збитків, 50 150,86 грн пені, 8 666,72 грн інфляційних втрат та 4 446,48 грн три проценти річних.

У свою чергу, Товариство проти позову заперечує, обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивачем помилково тлумачаться умови укладеного договору. Зокрема відповідач зазначає, що з його боку не мало місце прострочення виконання зобов'язання з оплати, оскільки оплата робіт за договором здійснюється шляхом перерахування Замовником грошових коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок Підрядника на таких умовах: 30% вартості робіт оплачуються на підставі виставленого Підрядником рахунку (авансовий платіж); 70% вартості робіт оплачуються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підрядника зі строком 15 календарних днів після отримання за адресою філії УМГ Черкаситрансгаз та підписання сторонами оригіналів первинних документів, які підтверджують виконання робіт. При чому, Товариство зазначає про його обов'язок оплати 70 % виконаних робіт після остаточної здачі всіх будівельних робіт, а тому, беручи до уваги строк дії договору до 27.09.2018, то такий строк, за твердження відповідача не настав на день звернення із позовом до суду. Також Товариство зазначає про відсутність підстав розірвання спірного правочину. Посилаючись на факт недоведеності з боку позивача факту завдання йому шкоди внаслідок дій Товариства. Посилаючись на відсутність прострочення виконання зобов'язання з оплати за договором відповідач заперечує проти заявленої вимоги про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційної складової боргу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України. Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, до положень якого також застосовуються приписи Цивільного кодексу України.

Статтею 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (стаття 843 ЦК України).

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб встановлений законом або договором.

Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зі змісту спірного правочину слідує, що його умовами не передбачено переліку підстав щодо його розірвання.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Статтею 654 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зазначеною правовою нормою законодавець поділяє підстави для розірвання договору у судовому порядку на законні та договірні. Так, підставами для розірвання договору, що випливають зі змісту закону є істотне порушення договору винною стороною та інші випадки, передбачені законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (частина 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Отже, приписи статті 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу суддівського розсуду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 30.01.2018 по справі № 908/491/17.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду у справі № 924/522/17 від 13.02.2018.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, суд відзначає, що приписами частини 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ГПК України).

Керуючись вищевикладеними приписами чинного законодавства, беручи до уваги, що умовами укладеного договору був передбачений обов'язок Товариства своєчасно та у повному обсязі здійснювати оплату виконаних робіт, який був порушений відповідачем, а також направлення позивачем пропозиції про розірвання спірного правочину 05.07.2018, суд дійшов висновку про наявність підстав з якими законодавець пов'язує можливість розірвання договору за рішенням суду на підставі положень статті 651 ЦК України.

Суд критично оцінює посилання відповідача про відсутність з його боку порушення умов укладеного договору, оскільки оплата в розмірі 70% вартості робіт мала бути здійснена останнім після закінчення всіх робіт за договором, тобто після 27.09.2018. Такий висновок суду ґрунтується на тому, що пунктом 4.1. договору передбачений обов'язок Замовника здійснити оплату після підписання сторонами первинних документів.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (частина 1 статті 854 ЦК України).

У свою чергу, пунктом 6.1 договору передбачено, що приймання робіт здійснюється згідно оформлених в установленому порядку актів приймання будівельних робіт КБ-2 та довідки про вартість виконаних будівельних робіт КБ-3. Таким чином, оскільки, як вбачається із матеріалів справи відповідні акти та довідки про вартість робіт були підписані обома сторонами, то у Товариства виник обов'язок здійснити повну оплату виконаних робіт в установлені договором строки. Однак, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем такий договірний обов'язок був порушений шляхом порушення строків здійснення оплати.

За приписами частини 5 статті 653 ЦК України якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Відповідно до частини 4 статті 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Статтею 224 ГК України встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності частині 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною 2 статті 22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарських відносин (частина 1 статті 218 ГК України).

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності відповідно до статті 623 ЦК України.

Умовами покладення відповідальності на винну сторону є наявність збитків, протиправність дій цієї особи, причинного зв'язку між діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторону правопорушення, та вини особи, внаслідок дій якої спричинено збитки. Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком невиконання зобов'язань, а не причиною.

Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторнами під час розгляду даного спору Підприємство для продовження виконання робіт за договором були придбані матеріали на загальну суму 189 816,60 грн, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000087 від 04.05.2018, №Ю-180504 від 04.05.2018, №РН-0000144 від 02.05.2018. Однак у зв'язку з порушенням Відповідачем терміну оплати виконаних за договором, позивач був змушений відтермінувати виїзд на об'єкт для продовження робіт згідно договору, а тому просив прийняти на відповідальне зберігання, без переходу права власності, матеріали, придбані та доставлені на об'єкт 05.05.2018 згідно Акту прийому-передачі на відповідальне зберігання без переходу права власності, про що був направлений лист від 04.06.2018 № 150-06. Вказаний лист був отриманий відповідачем, проте залишений без відповіді.

Оскільки Відповідач не здійснив вчасну оплату виконаних робіт, у Підприємства була відсутня можливість розпочати роботи на наступному об'єкті.

З системного аналізу вищевикладеного, беручи до уваги, що судом визнано обґрунтованою вимогу позивача про розірвання спірного правочину, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимим доказами доведені обставини з якими законодавець пов'язує покладення на Замовника обов'язку відшкодування завданих збитків. При цьому суд погоджується із доводами Підприємства про те, що збитками слід вважати грошові кошти сплачені за матеріали, необхідні для здійснення будівельних робіт за договором. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягають збитки в розмірі 189 816,60 грн, що є сумою грошових коштів, сплачених позивачем за матеріали.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України).

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, суд відзначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу , за який здійснюється стягнення штрафних санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

У той же час з наданого позивачем розрахунку вбачається, що останній був виконаний з урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Оскільки судом встановлено, що відповідач не виконав взятого на себе обов'язку щодо своєчасного оплати виконаних робіт, здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявленї вимоги, а саме у розмірі 48 756,45 грн.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, беручи до уваги доведений факт прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати виконаних послуг, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для покладення на Товариства обов'язку сплатити на користь позивача три відсотки річних у заявленому розмірі - 4 446,48 грн.

Разом з тим, відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" № 62-97р від 03.04.1997 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (пункт 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013).

При цьому, суд відзначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних платежів. Аналогічна правова позиція викладена у пункті 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013.

З огляду на викладене, судом здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення інфляційних втрат з урахуванням умов договору та встановлено, що стягненню з відповідача дана компенсаційна виплата підлягає в розмірі 6 389,74 грн.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини та наведенні норми, беручи до уваги, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, у розумінні статей 76, 77 ГПК України, наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, то за таких підстав позовні вимоги Підприємства в частині розірвання договору, стягнення збитків та штрафних санкцій й компенсаційних сум підлягають задоволенню частково, з урахуванням перерахунку суду.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За змістом частин 1, 3 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно із доданим до позовної заяви попереднім розрахунком судових витрат, розмір судових витрат, які позивач очікував понести у зв'язку з розглядом даної справи, становив 32 511,24 грн витрати на професійну правову допомогу та 150,00 витрат на відправку кореспонденції.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, понесені Товариством витрати на професійну правничу допомогу підтверджуються договором про надання правової допомоги № 06-08/2018-01 від 06.08.2018, рахунком-фактурою № 3924 від 06.08.2018, платіжним дорученням №6550 від 06.08.2018 та погодинним звітом № 4100 від 26.09.2018. При цьому суд відзначає, що витрати позивача на здійснення направлення поштової кореспонденції на адресу відповідача підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними чеками, загальну сума за якими за підрахунком суду становить 170,66 грн, проте в межах позову до відшкодування Підприємством заявлено 150,00 грн.

За приписами статті 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за результатами вирішення спору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у тому числі витрати на професійну допомогу та витрат щодо направлення поштової кореспонденції, як то передбачено частиною 4 вказаної статті.

Керуючись статями 74, 76-80, 123-129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного підприємства "Альппромбуд" до Акціонерного товариства "Укртрансгаз" про розірвання договору та стягнення 253 080,66 грн - задовольнити частково.

2. Договір на виконання робіт № 1709000470 від 27.09.2017, укладений між Акціонерним товариством "Укртрансгаз" та Приватним підприємством "Альппромбуд", розірвати.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1; ідентифікаційний код 30019801) на користь Приватного підприємства "Альппромбуд" (03124, місто Київ, бульвар Івана Лепсе, будинок 8; ідентифікаційний код 32154640) 189 816,60 грн (сто вісімдесят дев`ять тисяч вісімсот шістнадцять гривень 60 копійок) - збитків, 48 756,45 грн (сорок вісім тисяч сімсот п'ятдесят шість гривень 45 копійок) - пені, 6 389,74 грн (шість тисяч триста вісімдесят дев'ять гривень 74 копійки) - інфляційних втрат, 4 446,48 грн (чотири тисячі чотириста сорок шість гривень 48 копійок) - три проценти річних, 32 039,37 грн (тридцять дві тисячі тридцять дев'ять гривень 37 копійок) - витрат на правничу допомогу, 5 503,14 грн - судового збору (п'ять тисяч п'ятсот три гривні 14 копійок) та 147,82 грн (сто сорок сім гривень 82 копійки) - інші судові витрати.

4. У іншій частині в позові відмовити.

5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 10.01.2019.

СУДДЯ В. В. ДЖАРТИ