Постанова

від 27.01.2010 по справі 2-а-16-10

КОМУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЗАПОРІЖЖЯ

                               Справа №2-а-16/10

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Запоріжжя                                                                                           27.01.2010

Комунарський районний суд  м. Запоріжжя у складі:

Головуючого, судді                                               Кухаря С.В.

при секретарі                            Шол М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя, Державного казначейства України про визнання дій протиправними та про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги,

ВСТАНОВИВ:

22.01.2009 у суд з вказаним позовом звернувся позивач та просив суд: поновити термін виплат щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» за період з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. та за 10 місяців 2009   та визначити протиправними діями відмову суб'єкта видаткових повноважень про виплату коштів в сумі 3891 грн., зобов'язати виплатити Управління пенсійного фонду України в Комунарському районі м. Запоріжжя недоплачені ОСОБА_1 як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за 2006 – 2008 роки .

В обґрунтування своїх вимог позивач у позові вказав , що він згідно Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» на основі ст.1 абз. 2 розділ 1 являється дитиною війни. На основі ст. 6 розділу 2 та ст. 1 розділу 4 цього Закону йому повинна з 1 січня 2006 року щомісячно виплачуватись, як дитині війни соціальна допомога в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але в 2006-2007 роках зазначена допомога позивачу не виплачувалась, а в продовж 2008 року виплачувалась у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки зазначені виплати було зупинено відповідними законами України про державний бюджет. Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й щодо зупинення дії ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, позивач вважає, що відповідно до зазначеного рішення Конституційного Суду України, відповідачем протиправно не нараховувалась їй зазначена щомісячна державна соціальна допомога як дитині війни.

Просив справу розглянути без його участі.

Представник відповідача  УПФ позов не визнав в повному обсязі та пояснив суду, що вимоги позивача є безпідставними, і окрім цього позивачкою пропущено строк для звернення з позовом до суду.

Представник Державного казначейства України до суду не з’явився.

Суд вислухавши представника відповідача, вивчивши матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.

Так, згідно Закону України від 18 листопада 2004 року «Про соціальний захист дітей війни» на основі ст.1 абз. 2 розділ 1 позивач має статус «дитини війни».

Згідно із ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни», в редакції від 18.11.2004 року, випливає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до пояснень осіб, що беруть участь у справі, та письмових заперечень Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, випливає, що в період 2006-2007 роках позивачу не здійснювалось нарахування та виплата зазначеної щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а з 01.01.2008 року позивачу виплачується щомісячно, як дитині війни, підвищення до пенсії в розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», випливає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно із ст.110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року, дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік було зупинено, та встановлено, що дане підвищення у 2006 році запроваджується поетапно, за результатами виконання бюджету у  першому півріччі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом  Верховної  Ради України з питань бюджету. Проте, в продовж 2006 року, зазначене підвищення запроваджене не було. Ці положення Державного бюджету України за 2006 рік такими, що не відповідають Конституції України визнані не були та діяли протягом 2006 року.

Таким чином суд вважає, що Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя в 2006 році діяло відповідно до діючого на той час законодавства та не мало підстав для нарахування позивачу щомісячного підвищення до пенсії, а тому вважає, що в цієї частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно із п.12 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік було зупинено, з урахуванням ст.111 цього Закону, тобто крім зазначених виплат інвалідам, на яких не поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яке набрало чинності з моменту оголошення та було оприлюднене у «Офіційному віснику України» від 27.07.2007 року та потім й в інших офіційних виданнях України, були визнані неконституційними окремі положення Закону України  «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й п.12 ст.71 та ст.111 зазначеного Закону, щодо зупинення та обмеження на 2007 рік дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, оскільки, в період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року, виплата зазначеного підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», який за часом свого прийняття був прийнятий пізніше закону який надавав право на отримання підвищення та регулював порядок виплати зазначеної допомоги, та оскільки позивач не є інвалідом, тому суд вважає, що в даному випадку Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, в зазначений період часу, діяло відповідно до діючого на той час законодавства та не мало підстав для нарахування позивачам щомісячного підвищення до пенсії, а тому позовні вимоги за період з 01.01.2007 року по 08.07.2007 року включно задоволенню не підлягають.

Крім того, виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що з моменту ухвалення Конституційним судом України рішення №6-рп/2007 від 09.07.2007 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в тому числі й п.12 ст.71 та ст.111 зазначеного Закону, щодо зупинення та обмеження на 2007 рік дії ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ці неконституційні положення втратили свою чинність, а тому з 09.07.2007 року Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, повинно було нараховувати та здійснювати позивачу виплати підвищення до пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у попередній редакції, що відповідачем зроблено не було, в результаті чого, цією бездіяльністю відповідача було порушено право позивача на отримання зазначеного підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно.

Суд вважає, що оскільки відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, призначення, перерахунок та виплата пенсії покладено на районні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів, тому саме Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя повинно було вирішувати питання щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд вважає, безпідставними посилання відповідача на невизначеність законодавством України до 01.01.2008 року розміру мінімальної пенсії за віком з якого необхідно розраховувати спірне 30 відсоткове підвищення до пенсії, оскільки ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, який дорівнює розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та оскільки іншого визначення цього розміру законодавством України не встановлено, тому суд приходить до висновку, що при вирішенні цього питання необхідно було застосовувати саме положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року.

Відповідно до п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року, текст ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено у наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про  статус  ветеранів  війни,  гарантії  їх  соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів».

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», та таким чином дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відновлено в попередній редакції.

Таким чином, суд вважає, що оскільки, в період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діяла в редакції від 28.12.2007 року, тому в даному випадку Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, в зазначений період часу, діяло відповідно до діючого на той час законодавства та не мало підстав для нарахування позивачу щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а тому позовні вимоги за період з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року задоволенню не підлягають.

Крім того, суд також вважає, що з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя повинно було нараховувати та сплачувати позивачу підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до внесення змін від 28.12.2007 року, а саме в редакції від 18.11.2004 року, тобто в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, що відповідачем знову зроблено не було, в результаті чого, цією бездіяльністю відповідача було порушено право позивача на отримання підвищення до пенсії у зазначеному розмірі за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно.

За таких обставин заперечення Державного казначейства України суд не приймає до уваги.

Також, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплати зазначеного підвищення до пенсії, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов’язань, які встановлені діючим законодавством.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, випливає, що для звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ч.1 ст.100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

Суд вважає, що оскільки рішення Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року було оприлюднене наприкінці липня 2007 року в офіційних виданнях України, тому позивач повинна були дізнатися про своє порушене право саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення, а тому й перебіг строку звернення до суду для позивачів розпочався з моменту оприлюднення вказаного рішення.

Відповідно до ч.2 ст.101 КАС України, процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, та згідно із ч.1 ст.103 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати.

Суд приходить до висновку, що оскільки позивач звернулася до суду лише в 22.01.2009 року, та оскільки суд не знаходить підстав для поновлення цього строку, тому позовні вимоги позивача за 2006р. – 2007р. - задоволенню не підлягають у зв’язку із пропуском строку звернення до суду, відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, оскільки представник відповідача наполягав на застосуванні зазначеного строку.

Таким чином, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню лише за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року.

Але, задовольняючи частково позовні вимоги, суд вважає, що вимога позивача про зобов’язання відповідача провести відповідні виплати підвищення до пенсії у певній грошовій сумі, за відповідний період часу, не підлягає задоволенню, оскільки зазначені виплати позивачам не були нараховані, а питання пов’язані із нарахуванням та перерахунком пенсій відносяться виключно до компетенції відповідача, який повинен їх проводити відповідно до діючого законодавства.

Крім того, суд вважає, що для повного захисту порушених прав позивача необхідно, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиконання вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, що призвело до порушення права позивача на нарахування та своєчасне отримання нею підвищення до пенсії, та вважає за необхідне зобов’язати відповідача здійснити нарахування та провести відповідні виплати підвищення до пенсії позивачу за період з 22.05.2008 року по 31.12 2008 року включно, з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення.

А тому необхідні кошти слід запозичити з Державного бюджету України, поклавши обов’язок по їх виділенню на Державне казначейство України з подальшим перерахуванням Управлінню Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст.1, 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також  ст.ст.6-14, 71, 86, 99-103, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя, в період з 15.12.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, щодо не нарахування ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Комунарському районі м.Запоріжжя здійснити нарахування та провести відповідні виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року виходячи з розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, з врахуванням раніше виплачених сум зазначеного підвищення.

Зобов’язати Державне казначейство України виділити та перерахувати необхідні кошти Управлінню Пенсійного фонду України у Комунарському районі м.Запоріжжя для виплати ОСОБА_1 не нарахованої надбавки до пенсії як дитині війни за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

В задоволенні інших позовних вимог – відмовити.  

Постанова може бути оскаржена до адміністративного Дніпропетровського апеляційного суду через Комунарський районний суд м.Запоріжжя шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі та подання апеляційної скарги на постанову суду протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                        Кухар С.В.