Постанова

від 21.01.2019 по справі 810/3920/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/3920/16 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Коротких А.Ю.,

суддів: Ганечко О.М.,

Сорочка Є.О.,

при секретарі Григорук В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ПАЛС ЛТД" до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПАЛС ЛТД" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 року № 0000392204 та № 0000402204.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Вишгородська об'єднаа державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "ПАЛС ЛТД", в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "ПАЛС ЛТД" є юридичною особою, як платник податків перебуває на обліку у Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області та зареєстроване як платник податку на додану вартість.

28.08.2015 року між ТОВ з іноземною інвестицією "ПАЛС ЛТД" (Замовник) і ТОВ "Архітектура Стилю" (Виконавець) укладено Договір про надання послуг №09/2015-01, відповідно до умов якого Виконавцем надавались Замовнику послуги по моніторингу дистрибуції товару Замовника (т.1, а.с. 53-56).

На виконання умов Договору Виконавцем передано позивачу відповідні звіти аналізу ринкової ситуації (т.1, а.с. 65-70), а сторонами складено Акт виконаних робіт від 01.10.2015 року б/н на суму 560 000,00 грн, у тому числі ПДВ 93 333,33 грн (т.1, а.с. 63).

За результатами здійснення господарської операції, ТОВ Архітектура Стилю виписано на користь ТОВ з іноземною інвестицією ПАЛС ЛТД. податкову накладну від 01.10.2015 року №11 на суму 560000,00 грн., у тому числі ПДВ 93 333,33 грн (т.1, а.с. 62). Оплату послуг ТОВ Архітектура Стилю у сумі 560 000,00 грн., позивач здійснив 09.10.2015 року, що підтверджується випискою по рахунку позивача у АТ "Банк Богуслав" (т.1, а.с. 71).

Також, між ТОВ з іноземною інвестицією ПАЛС ЛТД. (Замовник) і ТОВ Еліт Пром Сервіс (Виконавець) укладено договір про надання послуг від 30.10.2015 року №11/2015-01, відповідно до якого Виконавець надає Замовнику послуги по моніторингу дистрибуції товару Замовника (т.1, а.с. 57-60).

За результатами надання послуг, Виконавцем передано Замовнику звіти про результати моніторингу дистрибуції товару (т.1, а.с. 68-70), а сторонами Договору складено Акт виконаних робіт від 30.11.2015 року б/н на суму 705 000,00 грн., у тому числі ПДВ 117 500,00 грн. (т.1, а.с. 64).

Виконуючи умови договору, ТОВ Еліт Пром Сервіс виписано на користь позивача податкову накладну №111 від 30.11.2015 року на суму 705 000,00 грн., у тому числі ПДВ 117 500,00 грн. (т.1, а.с. 61). Розрахунок між позивачем та контрагентом за вищезазначеним договором у сумі 705 000,00 грн відбувся 30.11.2015 року у безготівковій формі, про що свідчить виписка по рахунку у банку АТ "Банк Богуслав" (т.2, а.с. 8).

У подальшому, посадовими особами Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, яку реорганізовано у Вишгородську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ з іноземною інвестицією "ПАЛС ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо нарахування та сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ Еліт Пром Сервіс , ТОВ Архітектура стилю .

За результатами перевірки складено Акт від 09.06.2016 року № 787/22-4/25592898, згідно висновків якого встановлено порушення ТОВ з іноземною інвестицією "ПАЛС ЛТД" вимог податкового законодавства (т.1, а.с. 14-35).

На підставі висновків Акту перевірки від 09.06.2016 року №787/22-4/25592898, контролюючим органом прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

1) від 30.06.2016 року №0000392204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 316 249,50 грн., з яких 21 833,00 грн - за основним платежем та 105 416,50 грн - штрафних (фінансових) санкцій;

2) від 30.06.2016 року №0000402204, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів на суму 189 750,00 грн.

Вважаючи прийняті податкові повідомлення-рішення протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України , який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України платником податку є будь-яка особа: 1) що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; 2) що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України , податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового Кодексу України , податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів /послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України , при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України , при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу ), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

У силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України , не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу , на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу , з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу .

Згідно пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу .

Як зазначено у підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16.07.1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (надалі Закон України від 16.07.1999 року №996-XIV), податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, що ведеться підприємством.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які згідно з Законом є документами, що містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обов'язкові реквізити, а саме - вказувати на посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Таким чином, право на формування валових витрат та податкового кредиту виникає у платника податків у зв'язку із здійснення ним господарських операцій, що підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами фінансової звітності.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що надання послуг ТОВ "Архітектура Стилю", ТОВ "Еліт Пром Сервіс" та оплата їх вартості позивачем, підтверджується документально. Господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та у податковій звітності. Право на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними, актами здачі-прийому виконаних робіт та виписками з рахунку.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мали право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку послуг. У свою чергу, податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит та валові витрати, копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 ПК України .

При цьому, контролюючий орган, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, посилається на відсутність трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна у контрагентів позивача, яке економічно необхідно для виконання господарських операцій, передбачених договорами.

Колегія суддів зазначає, що такі доводи є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами, податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, та наявної матеріально-технічної бази. Відсутність у спірного контрагента матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безспірність, фактичність та дійсність господарських операцій між позивачем та ТОВ Архітектура Стилю і ТОВ Еліт Пром Сервіс , оформлених достатньою, достовірною та належною доказовою базою, наявною в матеріалах справи (договорами, актами приймання-передачі, виписками порахунку тощо).

Відтак, у зв'язку з підтвердженням позивачем належними документами здійснення господарських операцій, суд приходить до висновку, що твердження податкового органу про заниження позивачем податку на додану вартість та заниження податку на прибуток, є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а тому, податкові повідомлення-рішення від 30.06.2016 року №0000392204 та №0000402204 є протиправним та підлягаю скасуванню.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Всі наведені апелянтами доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243 , 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.

Головуючий суддя: Коротких А.Ю.

Судді: Ганечко О.М.

Сорочко Є.О.

Повний текст постанови виготовлено 28 січня 2019 року.