Постанова

від 29.01.2019 по справі 825/2049/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 825/2049/18 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач Шурко О.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Шурка О.І.,

суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Чернігівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року в справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до Дочірнього підприємства Чернігівський облавтодор відкритого акціонерного товариства ДАК Автомобільні дороги України в інтересах філії Бахмацький райавтодор про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області звернулося до суду із адміністративним позовом до Дочірнього підприємства Чернігівський облавтодор відкритого акціонерного товариства ДАК Автомобільні дороги України в інтересах філії Бахмацький райавтодор у якому просило стягнути з рахунків відповідача в установах банку податковий борг:

- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника у розмірі 70 162,49 грн.;

- по військовому збору у розмірі 6 676,58 грн.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року зазначений адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Дочірнє підприємство Чернігівський облавтодор відкритого акціонерного товариства ДАК Автомобільні дороги України (далі по тексту - ДП Чернігівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України ) зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.09.2018 та взято на податковий облік до ГУ ДФС у Чернігівській області.

У свою чергу, філія Бахмацький райавтодор (код ЄДРПОУ 30148001) є відокремленим підрозділом Дочірнього підприємства Чернігівський облавтодор відкритого акціонерного товариства ДАК Автомобільні дороги України без права юридичної особи (а.с.95-96).

Як зазначено податковим органом, відповідач має податковий борг у розмірі 76839,07 грн., а саме: по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника у розмірі 70162,49 грн. та по військовому збору у розмірі 6676,58 грн., що підтверджується податковими повідомленнями рішеннями від 30.11.2016 року № 0001361303 та №0001371303.

У свою чергу, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Чернігівській області (далі по тексту - ГУ ДФС служби у Чернігівській області) направлено на адресу відповідача податкову вимогу від 15.11.2017 № 2914-17, яка отримана представником відповідача 17.01.2018 року, однак податковий борг на момент подання адміністративного позову не сплачено.

Зважаючи на існування у відповідача податкового боргу перед Державою за узгодженими зобов'язаннями, контролюючий орган звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем у даній справі за зобов'язання структурного підрозділу філії Бахмацький райавтодор виступає ДП Чернігівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України , а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення суми податкового боргу з рахунків ДП Чернігівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України , а не з рахунків його філії Бахмацького райавтодору .

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він не знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, філія Бахмацького райавтодору є відокремленим підрозділом ДП Чернігівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України без права юридичної особи (а.с.95-96).

Так, податковий борг по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника у розмірі 70 162,49 грн. виник у зв'язку із несвоєчасною та не у повному обсязі сплатою філією Бахмацький райавтодор ДП Чернігівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні від 30.11.2016 № 0001361303.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі по тексту - ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно підпунктів 16.1.3., 16.1.4. пункту 16.1. статті 16 ПК України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до підпункту 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пунктом 57.3. статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 59.1. статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3. статті 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.4. статті 59 ПК України).

Згідно з пунктом 59.5. статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У відповідності до пунктів 95.1-95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Так, з метою погашення податкового боргу, контролюючим органом винесено податкову вимогу форми Ю від 15.11.2017 року № 2914-17, яка була отримана філією Бахмацький райавтодор ДП Чернігівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України 17.01.2018 року (а.с.24).

При цьому передбачені ПК України заходи не призвели до погашення філією Бахмацький райавтодор ДП Чернігівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України податкового боргу.

На час розгляду справи в суді першої інстанції та винесення рішення по суті, доказів оскарження податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги або погашення податкового боргу, за визначеними податковими зобов'язаннями, відповідачем до суду не надано.

Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1. статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до частини 3 статті 95 Цивільного кодексу України, філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що її створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

У свою чергу, частиною 2 статті 80 Цивільного Кодексу України передбачено, що саме юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю і може бути позивачем та відповідачем у суді.

В даному випадку, колегія суддів апеляційної інстанції вважає зазначений висновок помилковим, з огляду на наступне.

Правовими положеннями пунктів 95.1-95.3 статті 95 ПК України встановлено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до правових положень пп. 168.4.1. п. 168.4 ст. 168 ПК України податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України.

Такий порядок застосовується всіма юридичними особами, у тому числі такими, що мають філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що розташовані на території іншої територіальної громади, ніж така юридична особа, а також відокремленими підрозділами, яким в установленому порядку надано повноваження щодо нарахування, утримання і сплати (перерахування) до бюджету податку (далі - відокремлений підрозділ).

У разі прийняття рішення про створення відокремленого підрозділу юридична особа повідомляє про це контролюючі органи за своїм місцезнаходженням та місцезнаходженням таких новостворених підрозділів у встановленому порядку (пп. 168.4.2. п. 168.4 ст. 168 ПК України).

В свою чергу, пп. 168.4.3. п. 168.4 ст. 168 ПК України суми податку на доходи, нараховані відокремленим підрозділом на користь фізичних осіб, за звітний період перераховуються до відповідного бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

У разі якщо відокремлений підрозділ не уповноважений нараховувати (сплачувати) податок на доходи фізичних осіб за такий відокремлений підрозділ, усі обов'язки податкового агента виконує юридична особа. Податок на доходи, нарахований працівникам відокремленого підрозділу, перераховується до місцевого бюджету за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу.

Разом з тим, пп.14.1.180. п. 14.1 ст. 14 ПК України встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія , відділення, інший відокремлений підрозділ ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно п.1 до статуту ДП Чернігівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України підприємство створене на власності ВАТ ДАК Автомобільні дороги України .

Підприємство має самостійний баланс, рахунки у банках, тощо (п.3.4 Статуту).

Пунктом 3.8 Статуту передбачено, що ДП Чернігівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України може створювати на території України, а також за її межами філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. Філії підприємства діють на підставі положень.

Згідно з п. 1.1 Положенням про філію Бахмацький райавтодор ДП Чернігівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України (далі по тексту - Положення), вона створена як відособлений структурний підрозділ ДП Чернігівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України (а.с.49-57).

Філія Бахмацький райавтодор має окремий баланс, розрахунковий рахунок у банку, печатку та штампи зі своїм найменуванням (п. 1.6 Положення).

Філія Бахмацький райавтодор зобов'язана, зокрема: здійснювати оплату праці своїх працівників, здійснювати бухгалтерський та податковий облік, своєчасність розрахунків з бюджетними і позабюджетними фондами, та інше (п. 6.1 Положення).

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення податкового боргу з рахунків ДП Чернігівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України , а не з рахунків відкритих філією Бахмацький райавтодор, як платником відповідних податків, яка має окремий баланс та особистий розрахунковий рахунок у банку.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Отже, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відмови в задоволенні позовних вимог.

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ч. 2 ст. 6 КАС України).

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в п. 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003, а саме: Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) .

Також, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі Пономарьов проти України (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд , яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі Сокуренко і Стригун проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції не зобов'язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6 (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що судом першої інстанції рішення прийнято з порушення норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Чернігівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України - задовольнити .

Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2018 року - скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: Шурко О.І.

Судді: Василенко Я.М.

Кузьменко В.В.