Постанова

від 29.01.2019 по справі 802/1020/18-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1020/18-а Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк Алла Юріївна

Суддя-доповідач: Охрімчук І.Г.

29 січня 2019 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Охрімчук І.Г.

суддів: Капустинського М.М. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Громадської організації "Джуринська вода ", ОСОБА_2 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року (повний текст рішення складено 24.10.2018 року, м. Вінниця) у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Джуринська вода ", ОСОБА_2 до Вінницької обласної МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи, Міністерства охорони здоров'я України про визнання дій та рішення неправомірними, зобов'язати вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулись Громадська організація "Джуринська вода ", ОСОБА_2 до Вінницької обласної МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи, Міністерства охорони здоров'я України про визнання дій та рішення неправомірними, зобов'язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Вінницької обласної МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи не визнано ОСОБА_2 інвалідом, при діагнозі, який дає на це право. Крім того, вказаним рішенням Вінницької обласної МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи позивачу роз'яснено порядок його оскарження. Позивач вказав, що 15.09.2018 року він надіслав скаргу на рішення МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 06.09.2017 року до Міністерства охорони здоров'я України, через Президента України, що підтверджується листом Адміністрації Президента України від 29.09.2017 року №22/039848-02. В свою чергу, Міністерство охорони здоров'я України просто переадресувало скаргу позивача до Департаменту охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації. Проте, Департамент охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації повідомило позивача про те, що за наявною інформацією рішення МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 06.09.2017 року позивачем у місячний термін не оскаржувалось. Позивач переконаний, що скарга на рішення МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 06.09.2017 року була надіслана до Міністерства охорони здоров'я України, через Президента України, а тому оскаржена відповідно до встановленого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 порядку.

Отримавши відповідь Департаменту охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації щодо оскарження рішення МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 06.09.2017 року, ОСОБА_2 звернувся з новою скаргою до Президента України та Міністерства охорони здоров'я України. Проте, і вказана скарга була надіслана за належністю до Міністерства охорони здоров'я України, що підтверджується листом Адміністрації Президента України від 13.12.2017 року №22/066511-02. Після чого, Міністерство охорони здоров'я України, вдруге, переадресувало скаргу ОСОБА_2 до Департаменту охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації.

Крім того, Департамент охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації не розглянувши скаргу по суті порушених в ній питань, повторно повідомив ОСОБА_2 про те, що рішення МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 06.09.2017 року ним не оскаржувалося. Вважаючи такі рішення та дії відповідачів неправомірними, з метою зобов'язання їх вчинити певні дії, позивачі звернулися з даним адміністративним позовом до суду.

Додатково позивач зазначив, що Президент України є гарантом прав і свобод людини і громадянина, затверджених Конституцією України (ст. 102 Конституції України). Тому, на його переконання, відповідна скарга щодо рішення МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 06.09.2017 року адресована та надіслана ОСОБА_2 безпосередньо Президенту України є поданою у встановленому чинним законодавством порядку. Разом з тим, позивач вказав, що гарантовані Конституцією України права не можуть бути обмежені іншими підзаконними актами. Тому наголосив, що датою подання скарги на рішення МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 06.09.2017 року, є 15.09.2017 року, яку Міністерство охорони здоров'я України отримало відповідно до положень Законом України Про звернення громадян . Тому, на думку позивача, оскарження рішення МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 06.09.2017 року здійснено відповідно до положень Конституцій України. Відтак, просив суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Вінницький обласний центр медико-соціальної експертизи просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Водночас, відповідач вказав, що рішенням комісії ОСОБА_2 встановлена III група інвалідності від загального захворювання (з ураженням OPA), терміном на 1 рік, на період активного лікування. Рішення прийнято згідно Постанови Кабінету Міністрів України "Питання медико-соціальної експертизи" від 03.12.2009 року № 1317 та Інструкції про встановлення груп інвалідності , затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 року № 561.

Після переглядів проведених у 2013-2016 роках позивачу було пролонговано III групу інвалідності від загального захворювання (ураження OPA), враховуючи необхідність активного відновного лікування та реабілітації. При черговому огляді 01.08.2017 року рішенням Жмеринської міжрайонної МСЕК ОСОБА_2 направлено на консультацію до обласної МСЕК №2. Рішенням МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 06.09.2017 року позивачу група інвалідності не встановлена.

У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся із заявою (скаргою на рішення Вінницької обласної МСЕК №2) до Президента України. Однак, жодного безпосереднього звернення ОСОБА_2 до Міністерства охорони здоров'я України та Департаменту охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації в вересні 2017 року подано не було. До того ж, заява ОСОБА_2 від 02.12.2017 року адресована Президенту України та Міністерству охорони здоров'я України, яка була отримана Вінницьким обласним центром медико-соціальної експертизи 06.02.2018 року з Департаменту охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації за №03-Б-143-2 від 05.02.2018 року, вже наявне його звернення до Міністерства охорони здоров'я України. Однак, станом на грудень 2017 року термін оскарження рішення МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 06.09.2017 року сплив. Відповідь з роз'ясненнями на вказану заяву надана Вінницьким обласним центром медико-соціальної експертизи до Департаменту охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації у встановлений чинним законодавством України термін - 09.02.2018 року за вих. №96/03-02/02. Відповідач вказав, що п. 23, 24 Постанови Кабінету Міністрів України "Питання медико - соціальної експертизи" від 03.12.2009 року № 1317, передбачено порядок оскарження рішень МСЕК, який позивачем не дотримано. Підсумовуючи викладене, представник Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03.04.2018 року позовну заяву Громадської організації "Джуринська вода" та ОСОБА_2 залишено без руху та надано позивачам час для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали (а.с.1). Ухвалою суду від 13.04.2018 року позовну заяву Громадської організації "Джуринська вода" та ОСОБА_2 повернено позивачам (а.с. 13). Не погоджуючись із ухвалою суду від 13.04.2018 року позивачі оскаржили її в апеляційному порядку.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 05.07.2018 року апеляційну скаргу громадської організація "Джуринська вода" задоволено. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13.04.2018 року у справі за адміністративним позовом громадської організації "Джуринська вода" та ОСОБА_2 до Вінницької обласної МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання дій та рішення неправомірними, зобов'язання вчинити дії скасовано. Справу направлено до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду (а.с. 52-53).

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 10.08.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18.10.2018 року в задоволенні позовних вимог Громадської організації "Джуринська вода " в інтересах ОСОБА_2 до Вінницької обласної МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи, Міністерства охорони здоров'я України про визнання дій та рішення неправомірними, зобов'язати вчинити дії - відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач по справі подав апеляційну скаргу в якій просить суд скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року про відмову в задоволенні вимог адміністративного позову та направити справу №802/1020/18-а до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що позивачем оскаржується рішення на дії суб'єкта владних повноважень ( комісії медико - соціальної експертизи), який прийняв сумнівне рішення в галузі медицини суд мав би залучити незалежного експерта, який володіє спеціальними знаннями або призначити експертизу незалежного компетентного органу, оскільки суддя не являється фахівцем в галузі медицини. Тому, відповідно ст. 102 КАС України, суд мав би з власної ініціативи призначити експертизу у справі, задля встановлення необхідних фактів, що мають значення для справи.

Міністерство охорони здоров'я у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, оскільки право позивача не порушено та громадська організація не підтвердила повноважень на звернення до суду як з позовом так і з апеляційною скаргою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, вперше оглянутий спеціалізованою травматологічною МСЕК у 2012 році. За результатами огляду встановлено діагноз: слабоконсолідований перелом дна правої вертлюгової западини із значною контрактурою в кульшовому суглобі; консолідований перелом тіла правої лобкової кістки, крила правої тазової кістки; хода порушена помірно; травма побутова отримана 19.11.2011 року. Рішенням комісії ОСОБА_2 встановлена III група інвалідності від загального захворювання (з ураженням OPA), терміном на 1 рік, на період активного лікування.

При переоглядах в 2013-2016 роках позивачу пролонговано ІІІ групу інвалідності від загального захворювання (ураження OPA), враховуючи необхідність активного відновного лікування та реабілітації.

01.08.2017 року при черговому огляді рішенням Жмеринської міжрайонної МСЕК ОСОБА_2 направлено на консультацію до обласної МСЕК №2. Позивач 06.09.2017 року оглянутий обласною МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи з діагнозом: консолідований черезвертлюговий перелом правого стегна; невірно консолідований перелом правої клубової кістки з порушенням конфігурації клубової западини; правобічний коксартроз II ст.; легка привідна контрактура правого стегна; функція опори та ходи порушена легко. Рішенням МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 06.09.2017 року група інвалідності позивачу не встановлена.

Не погоджуюсь із рішенням МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 06.09.2017 року позивач 15.09.2017 року, подав скаргу до Президента України.

Листом Адміністрації Президента України №22/039848-02 скаргу 29.09.2017 року направлено до Міністерства охорони здоров'я України.

В подальшому, скарга ОСОБА_2 з Міністерства охорони здоров'я України направлена до Департаменту охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації для вирішення порушених в скарзі питань.

Листом Департаменту охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації № 03-Б-1178 звернення позивача для розгляду 02.11.2017 року надіслано до Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи.

Відповідно 10.11.2017 року листом Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи № 813/03-02/02 повідомлено Департамент охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації про те, що за наявною інформацією рішення МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 06.09.2017 року позивачем у встановлений спосіб та термін не оскаржувалось.

22.11.2017 року листом Департаменту охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації № 03-Б-1178-1576 позивачу надано відповідь на скаргу від 15.09.2017 року.

Не погоджуючись з наданою відповіддю, позивач повторного звернувся із заявою від 02.12.2017 року щодо незгоди із рішенням МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи, до Президента України та Міністерства охорони здоров'я України . Листом Адміністрації Президента України від 13.12.2017 року №22/066511-02 заяву ОСОБА_2 направлено за належністю до Міністерства охорони здоров'я України. Надалі листом від 22.01.2018 року Міністерства охорони здоров'я України №03.4-07-Б- I-1961039 заяву позивача надіслано до Департаменту охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації.

Крім того, слід зазначити, що 05.02.2018 року листом Департаменту охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації № 03-Б-143-2 заява позивача надіслано на адресу Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи. В подальшому, 09.02.2018 року листом Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи № 96/03-02/02 повідомлено Департамент охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації про те, що за наявною інформацією рішення МСЕК №2 Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи від 06.09.2017 року позивачем у встановлений спосіб та термін не оскаржувалось.

Департамент охорони здоров'я Вінницької обласної державної адміністрації надав позивачу відповідь на заяву від 02.12.2018 року. Вважаючи такі дії та рішеннями протиправними, з метою зобов'язання відповідачів вчинити дії, позивачі звернулися з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам рішенню суду першої інстанції, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України Про реабілітацію інвалідів в Україні медико-соціальна експертиза - це визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.

Статті 3 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) інвалідність, як міра втрати здоров'я, визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи Міністерства охорони здоров'я України.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 року № 875-XII (далі - Закон № 875) особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії з зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

За приписами ст. 3 Закону № 875 інвалідність як міра втрати здоров'я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських організацій осіб з інвалідністю.

Постановою КМУ № 1317 від 03.12.2009 року затверджено Положення про медико-соціальну експертизу (далі - Положення про МСЕК) та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Зазначеним положенням визначається процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації. (п. 1 Положення про МСЕК)

Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (п. 3 Положення про МСЕК). Таким чином, для проведення медико-соціальної експертизи необхідна наявність направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров я.

У п. 4 Положення про МСЕК вказано, що медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

Процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, інвалідам з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначена Положенням про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення про МСЕК № 1317).

Пунктом 3 Положення про МСЕК № 1317 встановлено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

За змістом пункту 4 Положення Про МСЕК № 1317 Міністерство охорони здоров'я (далі - МОЗ) утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, яку очолює головний лікар.

Приписами пункту 10 вказаного Положення обумовлено, що залежно від ступеня, виду захворювання та групи інвалідності утворюються комісії загального та спеціалізованого профілів. До складу комісії входить не менше трьох лікарів за спеціальностями, перелік яких затверджується МОЗ з урахуванням профілю комісії, а також спеціаліст з реабілітації, лікар-психолог або психолог.

В силу вимог п. 12 Положення, до повноважень Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії віднесено надання лікарям комісій консультаційної допомоги з питань проведення медико-соціальної експертизи; проведення у складних випадках огляду осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленнями районних, міжрайонних, міських комісій.

Згідно з пунктом 15 Положення про МСЕК комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після пред'явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. (п. 17 Положення про МСЕК).

Відповідно до абз. 1 п. 19 Положення про МСЕК комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Згідно з п. 4 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності лікарсько-консультативна комісія лікувального профілактичного закладу охорони здоров'я направляє осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, на огляд комісії за формою, затвердженою МОЗ.

Комісія приймає документи осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за наявності у них стійкого чи необоротного характеру захворювання, а також у разі безперервної тимчасової непрацездатності не пізніше ніж через чотири місяці з дня її настання чи у зв'язку з одним і тим самим захворюванням протягом п'яти місяців з перервою за останніх 12 місяців, а у разі захворювання на туберкульоз - протягом 10 місяців з дня настання непрацездатності.

Комісія проводить огляд тимчасово непрацездатної особи, що звернулася для проведення медико-соціальної експертизи, протягом п'яти робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії та приймає рішення про наявність чи відсутність інвалідності. За наявності підстав для заочного проведення медико-соціальної експертизи, визначених у пункті 5 цього Положення, комісія проводить експертизу протягом трьох робочих днів з дня надходження направлення лікарсько-консультативної комісії (пункт 7 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).

Відповідно до пункту 24 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ. МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи. В особливо складних випадках Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ, Кримська республіканська, обласна, центральна міська комісія та МОЗ можуть направляти осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, для проведення медико-соціального експертного обстеження до клініки Українського державного науково-дослідного інституту медико-соціальних проблем інвалідності (м. Дніпропетровськ) та Науково-дослідного інституту реабілітації інвалідів (м. Вінниця). Після обстеження зазначені науково-дослідні установи складають консультативні висновки, які для комісії мають рекомендаційний характер.

З пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності.

Пунктом 27 вказаного Положення визначено, що підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Інваліди III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Згідно з пунктом 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05 вересня 2011 року № 561, при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку (п. 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності) .

Колегія суддів зазначає, що положеннями статті 1 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно частини 1 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Частина 3 цієї ж статті вказує на те, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти.

Статтею 19 цього Закону передбачено, що органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

Колегія суддів, аналізуючи правову позицію суду першої інстанції зазначає наступне.

Стосовно поданим на адресу Президента України та Міністерства охорони здоров'я України заявам позивача від 15.09.2017 року та від 02.12.2017 року, колегія суддів зазначає, що такі заяви направлено та розглянуто в порядку визначеному Законом України "Про звернення громадян". До того ж за результатами направлення таких заяв за належністю та розгляду по суті порушених питань, позивачу надано відповіді.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Слід зазначити, що відносини пов'язані із проведенням медико - соціальної експертизи врегульовано Постановою Кабінету Міністрів України "Питання медико-соціальної експертизи" від 03.12.2009 року №1317, якою затверджено Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до п.п. 1 п. 11 Положення про медико-соціальну експертизу, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України "Питання медико-соціальної експертизи" від 03.12.2009 року №1317, комісії визначають ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків.

Згідно п. 1 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України "Питання медико-соціальної експертизи" від 03.12.2009 року №1317 передбачено, що це Положення визначає порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями. До того ж, Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності передбачено порядок оскарження рішень медико - соціальної експертної комісії.

Більше того, п. 23-25 вказаного Положення встановлено, що у разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров'я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров'я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення.

Рішення Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії може бути оскаржене до МОЗ.

МОЗ за наявності фактів порушення законодавства про медико-соціальну експертизу доручає Центральній медико-соціальній експертній комісії МОЗ або Кримській республіканській, Київській та Севастопольській міським або обласній комісії іншої області повторно розглянути з урахуванням усіх наявних обставин питання, з якого оскаржується рішення, а також вживає інших заходів впливу для забезпечення дотримання законодавства під час проведення медико-соціальної експертизи. Відповідно рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

В даному випадку Листом від 24.09.2018 № 03.04.07-Б-11768/11642-зв МОЗ України доручив ДЗ Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України розглянути в заочному порядку медико-експертну справу гр. ОСОБА_2 на засіданні комісії, Вінницькому обласному центру медико-соціальної експертизи направити медико-експертну справу на адресу Центральної МСЕК МОЗ України. Звернень позивача щодо оскарження рішення Вінницької обласної МСЕК від 06.09.2017 до Міністерства охорони здоров'я більше не надходило.

Разом з тим суд враховує, що Міністерство охорони здоров'я України не розглядає самостійно медико-експертні справи громадян, також дані справи не надходять безпосередньо до Міністерства охорони здоров'я та не перенаправляються далі за належністю. Оскільки, медико-експертні справи громадян містять персональні данні, а також інформацію про стан здоров'я особи, вони за заявою особи, яка не погоджується з рішення медико-соціальної експертної комісії направляються до іншої медико-соціальної експертної комісії для повторного розгляду.

Колегія суддів крім іншого зазначає, що підставою для відмови у позові та у задоволенні апеляційної скарги Громадській організації Джуринська вода є також наступне.

Право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України, закріплене статтею 5 КАС України, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

У свою чергу, захисту в порядку адміністративного судочинства підлягає виключно порушене право.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до норм КАС України, позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. Саме необхідністю захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень і визначено завдання адміністративного судочинства.

Таким чином право на судовий захист, гарантоване Конституцією України (стаття 55), закріплене статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд має встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних

повноважень порушено права, свободи чи інтереси позивача.

В даному випадку судом апеляційної інстанції встановлено, що одним із позивачів є Громадська організація Джуринська вода .

Слід зазначити, що у справі відсутні відомості щодо того, що ОСОБА_2 є членом даної громадської організації або те, яким діями МОЗ України порушені права Громадської організації Джуринська вода і що зазначена організація наділена повноваженнями на звернення до суду за захистом прав інших осіб. Не надано доказів, що підтверджують можливість здійснювати Громадською організацією Джуринська вода представництво інтересів членів даної організації чи інших осіб у суді.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 28.11.2013 (справа N 1-17/2103) (Рішення N 12-рп/2013) відзначив, що громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Крім того, у статті 21 Закону України Про громадські об'єднання відсутня норма, що визначає право громадських організацій звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб.

Згідно положень статті 3 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Отже, невід'ємною ознакою адміністративної справи є наявність публічно - правового спору щодо порушення прав, свобод та інтересів юридичної чи фізичної особи збоку суб'єкта владних повноважень.

Процесуальне законодавство спрямоване саме на надання правової оцінки діям, бездіяльності та рішенням суб'єктів владних повноважень, якими порушуються права позивача.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, відсутні обставини, які б підтверджували наявність дійсного порушення МОЗ України прав чи інтересів Громадської організації Джуринська вода .

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що відповідачі діяли в межах наданих повноважень, на підставі та в порядку визначеному чинним законодавством України, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягали.

У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Частиною 1 ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів прийшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Громадської організації "Джуринська вода ", ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 29 січня 2019 року.

Головуючий Охрімчук І.Г. Судді Капустинський М.М. Мацький Є.М.