Постанова

від 03.08.2006 по справі 10/259(а16/198-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/259(А16/198-06)

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

03.08.06р.

Справа № 10/259(А16/198-06)

 За позовом   Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  ( м. Дніпропетровськ  )   

до Міського комунального виробничого підприємства «Дніпроводоканал»( м.  Дніпропетровськ  )                    

про  стягнення  462 307 грн. 05 коп.  

                                                                                                                      Суддя   Кощеєв І.М.

                                                                               Секретар судового засідання Паніна К.О.

Представники:

Від позивача :      Кондратова Т.В. -  ( дов. від 05.01.2006 р. № 03-06/02 )

Від відповідача :  Христова    Т.О. -  ( дов. від 03.05.2006 р. № 7/28-06   )

СУТЬ   СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом до Відповідача про стягнення заборгованості по сплаті штрафних санкції у розмірі 462 307 грн. 05 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач повинен був створити у 2005 році робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної численності працюючих. Середньо облікова чисельність працюючих на підприємства за 2005 р. склала 3417 осіб; чисельність інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві склала 137 осіб. На протязі 2005 р. у Відповідача  працювало 80 інвалідів. У випадку, якщо кількість працюючих на підприємстві інвалідів була менша, ніж встановлено зазначеним нормативом, то відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" Відповідач зобов'язаний сплатити штраф у розмірі середньорічної заробітної плати на даному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Сума штрафних санкцій склала 462 307 грн. 05 коп.

          Відповідач проти задоволення позовних вимог Позивача заперечує, зазначаючи у відзиві на позов на їх безпідставність, оскільки  підприємство не має прибутку.

          По справі оголошувалася перерва з 01.08.2006 р. по 03.08.2006 р.

          У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину судової постанови.

         Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін,  господарський суд, -

В С Т А Н О В И В :  

         Відповідно до положення про Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів основними завданнями відділення є участь у реалізації на території області державної політики у сфері соціального захисту інвалідів, а також здійснення на території області контролю за додержанням  підприємствами, (об”єднаннями), установами та організаціями нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

         У відповідності до вищеназваного Положення відділення є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в органах державного казначейства, печатку із зображенням Державного герба України і своїм найменуванням.

         Відповідно до ч. 2 ст. 11 “Порядку сплати підприємствами (об”єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів” від 28.12.2001 р. ( далі Порядок) - у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

         Згідно з Постановою КМУ від 03.05.1995 р. "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів", ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 р. № 875- XII, Постанови КМУ від 28.12.2001 р. № 1767  "Про затвердження порядку сплати підприємствами (об'єднаннями, установами та організаціями) штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку і витрачання цих коштів" —Відповідач повинний був створити в 2005 році робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4 % від загальної чисельності працюючих, що складає 137 робоче місце для інваліда                       (  середньооблікова чисельність штатних працівників складала 3417 осіб ).

Згідно із Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, на підприємтсві Відповідача працювало 80 інвалідів.

Протягом 2005 року Відповідач не повідомляв у звітах форми 3- ПН центр зайнятості населення про наявність вакантної посади для працевлаштування інваліда      ( доказів не надано ).

Частиною першою ст. 19 Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Частиною першою ст. 20 Закону встановлено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314, визначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (пункт 1); робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3); підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів (пункт 5).

Пунктом 14 Положення встановлено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

При цьому частиною першою статті 18 Закону № 875 і пунктом 10 Положення передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Наказом Державного комітету статистики України від 06.07.1998 № 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.07.1998 за № 464/2904, затверджено Інструкцію щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і № 4-ПН "Звіт про вивільнення працівників", відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:

-          звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від

форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа

щомісячно;

-          у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих

місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників,

дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;

-          в графі 4 звіту за формою № 3-ПН проставляється наявність вільних

робочих місць  (вакантних посад)  в рахунок річної броні,  встановленої

місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян,

які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати

на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність

вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії

громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр "14").

Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов'язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, здійснення заходів зі створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність вакантних посад для інвалідів.

Таку правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 20.07.2004 зі справи №2-23/9789-03, від 11.01.2005 р. зі справи № 6/203, від 25.01.2005 р. зі справи № 8/203-04.

Матеріалами справи доведено, що у 2005 році Відповідач не вживав заходів зі створення робочих місць для інвалідів та не повідомляв органи працевлаштування, про створення робочих місць для інвалідів, що унеможливило направлення цими органами до підприємства інвалідів для працевлаштування.

          З урахуванням викладеного Відповідач був зобов”язаний виконувати у 2005 р. норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, встановлений Законом, а в разі його невиконання –сплачувати штрафні санкції до обласних відділень Фонду соціального захисту інвалідів в порядку, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 р. № 1767 “Про затвердження Порядку сплати підприємствами, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”.

         Враховуючи наведене, господарський суд знаходить позовні вимоги Позивача обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

         Заперечення Відповідача, викладені у відзиві на позов, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються матеріалами справи і не відповідають вимогам чинного законодавства.

         Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 20 Закону, сплату штрафних санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). У разі відсутності коштів, штрафні санкції можуть бути застосовані шляхом звернення стягнення на їх майно в порядку, передбаченому законом.

Тобто, відмова у задоволенні позову лише з тих мотивів, що за звітний період у підприємства не було прибутку є безпідставною, оскільки, аналіз змісту зазначених норм Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" дозволяє зробити висновок про те, що сплачені чи стягнуті за рішенням суду штрафні санкції не можуть бути віднесені підприємством на собівартість продукції чи наданих послуг.

Відтак, Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів України" не ставить в залежність обов'язок щодо сплати санкцій від наявності чи відсутності прибутку, а вказує лише джерело сплати.

Вищенаведені положення знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду України від 18.10.2005 р. зі справи № 21/221.

         Згідно вищезазначеного, керуючись ст. ст.  87, 94, 98, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, господарський суд, -   

                                                       П О С Т А Н О В И В :

       Адміністративний позов Позивача –задовольнити.

       Стягнути з Міського комунального виробничого підприємства «Дніпроводоканал»    ( м.  Дніпропетровськ  ) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  ( м. Дніпропетровськ  )   - 462 307 грн. 05 коп. штрафних санкцій

      Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу Адміністративного судочинства України та оскаржується в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу Адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                            І.М. Кощеєв

           Дата підписання постанови, оформленої у відповідності до ст.163 КАС України –07.08.2006 р.