Ухвала

від 23.01.2019 по справі 815/3448/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 815/3448/17

Провадження № 2-a/522/171/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

за участі секретаря судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Громадської організації Чиста Країна до ОСОБА_1 комітету Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 22.06.2017 року надійшов Громадської організації Чиста Країна , пред'явлений до ОСОБА_1 комітету Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, про зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 23.06.2017 року позов громадської організації було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позову.

На виконання ухвали суду від 23.06.2017 року позивачем 31.07.2017 року було надано до суду позовну заяву в новій редакції (т.2, а.с.51-101), згідно якої просили:

1.Визнати причини пропущення строку для звернення до суду поважними та поновити пропущений з поважних причин строк для звернення до суду;

2. Зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради надавати пільги на послуги з вивезення твердих побутових відходів категоріям осіб, які мають право на пільги згідно з чинним законодавством, без урахування факту затвердження чи не затвердження виконавцями послуг розрахунків щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги (тарифів), які надають послуги особам, що звернулися, а з урахуванням затверджених тарифів на послуги з вивезення побутових відходів для населення міста ОСОБА_1 комітетом Одеської міської ради;

3. Зобов'язати ОСОБА_1 комітет Одеської міської ради викласти рішення ОСОБА_1 комітету Одеської міської ради Про встановлення тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів для населення міста ОСОБА_1 № 143 від 28.05.2015 р. (із змінами, внесеними рішенням Одеської міської ради № 100 від 28.04.2016 р.) у новій редакції, з урахуванням і чітким поділом того, що в ньому окремим пунктом затверджені тарифи на послуги з вивезення побутових відходів для населення міста ОСОБА_1 (з урахуванням яких надаються пільги на послуги з вивезення твердих побутових відходів категоріям осіб, які мають право на пільги) і окремим пунктом затверджені розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, які подавались деякими виконавцями.

В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що 28.05.2015 р. було прийняте Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 143 від 28.05.2015 р., в якому йшла мова про втрату чинності Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №1285 від 25.11.2008 та встановлення тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів для населення міста ОСОБА_1.

Зазначено (пункт 1) Встановити тарифи на послуги з вивезення побутових відходів для населення міста ОСОБА_1 згідно з додатком , в якому затверджений тариф на послуги з вивезення побутових відходів для населення міста ОСОБА_1, яке мешкає в багатоквартирних житлових будинках, виходячи з діючої норми накопичення відходів, складатиме:

47,27 грн./м?*2,92м?/люд. на рік /12 міс. =11,50 грн./міс. на 1-ну людину (з ПДВ).

Тариф на послуги з вивезення побутових відходів для населення міста ОСОБА_1, яке мешкає в приватних житлових будинках, виходячи з діючої норми накопичення відходів, складатиме:

47,27 грн./м?*4,8м?/люд. на рік /12 міс. =18,91 грн./міс. на 1-ну людину (з ПДВ) .

В цьому ж рішенні затверджені розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, які подавались деякими виконавцями.

Тобто, органами місцевого самоврядування згідно з чинним законодавством у відповідному Рішенні були затверджені тарифи на послуги з вивезення побутових відходів для населення міста ОСОБА_1 та на запит Виконавців затверджені розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, які подавались деякими виконавцями.

Таким чином, дане рішення надає інформацію як про тарифи для населення, так і розрахунки тарифів для виконавців послуг. І це, згідно з нормами Закону України Про відходи , Закону України Про житлово-комунальні послуги є різними, а не тотожними тарифами.

У Рішенні виконавчого комітету Одеської міської ради № 143 від 28.05.2015 р . (із змінами, внесеними рішенням Одеської міської ради № 100 від 28.04.2016р.) встановлені тарифи на послуги з вивезення побутових відходів для населення міста ОСОБА_1, які застосовуються з 01 липня 2015 року. Надане доручення підприємствам, що здійснюють утримання житлового фонду та є виконавцями послуг з вивезення побутових відходів, проводити нарахування плати за послугу з вивезення побутових відходів для населення, враховуючи встановлені тарифи та діючі норми накопичення відходів, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради згідно з чинним законодавством.

Це рішення розповсюджується на всі підприємства, що здійснюють утримання житлового фонду та є виконавцями послуг з вивезення побутових відходів (воно не містить виключення для якихось окремих підприємств).

Таким чином, для компенсації послуг визначеним верствам населення, виконані умови, які встановлені законодавством: між виконавцями послуг та споживачами укладені договори на надання послуг, тарифи та діючі норми накопичення відходів виконкомом затверджені.

На разі, Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради самостійно і незаконно вирішив обмежити споживачів у наданні пільг, при цьому посилається на рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 143 від 28.05.2015 р.. На думку позивача, своїми діями відповідач не тільки порушує конституційні права людини, а і створює антиконкурентне середовище на ринку надання послуг з вивезення твердих побутових відходів.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04.09.2017 року провадження по справі було відкрито та призначено до судового розгляду на 18.09.2017 року.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.09.2017 року справу за позовом громадської організації Чиста Країна було передано за підсудністю до Приморського районного суду м. Одеси.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02.11.2017 року справу було прийнято до провадження судді Домусчі Л.В. та призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 18.12.2017 року.

До суду 14.12.2017 року надійшли письмові заперечення Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (т.1, а.с.153-156), згідно яких, на думку відповідача, дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та рішення №143 від 28.05.2015 року прийняте виконавчим комітетом Одеської міської ради ніякою мірою безпосередньо не зачіпає права та інтереси громадської організації. Додатково посилались на те, що оскаржуване рішення було прийнято у травні 2015 року, було оприлюднено в газеті Думська площа №24 від 05.06.2015 року та в газеті Одесский вестник №21 від 06.06.2015 року, також 02.06.2015 року вказане рішення було оприлюднене на офіційному сайті Одеської міської ради. Отже, оскільки оскаржуване рішення було офіційно оприлюднене у засобах масової інформації та знаходиться у вільному доступі на сайті міської ради, то підстав для визнання поважними причини пропуску 6-ти місячного строку звернення до суду з відповідним позовом не вбачається. Додатково посилились на те, що відшкодування витрат, пов'язаних із наданням пільг та субсидій на зазначену послугу, здійснюється підприємствам, що утримують житловий фонд, у яких укладено договори із названими підприємствами виконавцями послуг на вивезення твердих побутових відходів по встановленим рішенням тарифам. На підставі викладеного просили відмовити у задоволенні позовних вимог ГО Чиста країна .

18.12.2017 року розгляд справи був відкладений на 07.02.2018 року у зв'язку з неявкою учасників процесу. 07.02.2018 року розгляд справи був відкладений на 21.02.2018 року у зв'язку з зайнятістю головуючої у розгляді іншої цивільної справи №522/17117/17.

07.02.2018 року до суду надійшов письмовий відзив на позов від представника виконавчого комітету Одеської міської ради (т.1, а.с.168-175). Посилались на те, що порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Стверджували на те, що за змістом позову ГО Чиста країна підставою для звернення цієї особи до суду стала ситуація, за якої, за твердженням позивача, працівники Департаменту відмовляли у наданні пільг неконкретизованим у позові особам, а також зобов'язували виконавців послуг затверджувати тарифи . Натомість, у чому полягає порушення прав та інтересів позивача та яким задоволення позовних вимог призведе до їх ефективного захисту у позові не вказано, не доведено яким чином оскаржуване рішення порушує права та інтереси громадської організації. Враховуючи викладене, посилаючись на відсутність будь-яких порушень прав та інтересів позивача у зв'язку з оскаржуваними рішеннями, діями, бездіяльністю суб'єктів владних повноважень, на думку сторони відповідача, позов ГО Чиста країна є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню. Також посилались на те, що судовим рішенням орган місцевого самоврядування не може бути зобов'язаний приймати рішення із питань, що відносяться до його власних (самоврядних) повноважень. Зазначили, що Департамент послуг із вивезення твердих побутових відходів не надає і тому, відповідно, не може бути зобов'язаний надавати пільги на такі послуги. При цьому, посилались на те, що внести зміни до спірного рішення виконкому, встановивши тарифи на послуги із вивезення твердих побутових відходів, які могли б застосовуватися всіма суб'єктами господарювання, що надають такі послуги, без надання у встановленому законом порядку розрахунків таких тарифів на затвердження уповноваженому органу місцевого самоврядування, є неможливим, оскільки суперечить чинному законодавству.

21.02.2018 року стороною позивача було подано відповідь на відзив, згідно якої рішення виконавчого комітету Одеської міської ради № 143 від 28.05.2015 р. (із змінами, внесеними рішенням Одеської міської ради № 100 від 28.04.2016 р.) є нормативно-правовим актом органу місцевого самоврядування загальної дії, тому воно стосується всіх інтересів територіальної громади міста ОСОБА_1, членом якої є і позивач. Отже, і право оскаржувати у судовому порядку рішення та дії органів місцевого самоврядування є правом кожного члена відповідної територіальної громади та громадських організацій, які цими громадами утворюються, та є невід'ємною частиною загального їх права на участь у справах місцевої влади. Додатково посилались на те, що суди, ухвалюючи рішення, яке зобов'язує суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, в жодному разі не підміняють останніх. Зобов'язуючи орган державної влади виконати свої дискреційні повноваження, суд встановлює справедливість та відновлює баланс взаємодії між органами державної влади та суб'єктами господарювання.

Ухвалою суду від 21.02.2018 року було відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про передачу справи на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

29.03.2018 року розгляд справи був відкладений на 14.05.2018 року у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.

Ухвалою суду від 14.05.2018 року по справі було закрито підготовче засідання та справу призначено до судового розгляду на 17.07.2018 року.

17.07.2018 року у зв'язку з неявкою сторони позивача розгляд справи був відкладений на 13.11.2018 року. 13.11.2018 року розгляд справи за клопотанням сторін було відкладено на 23.01.2019 року.

У судовому засіданні 23.01.2019 року представник позивача - голова громадської організації ОСОБА_2 позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовані, підтримала та просила задовольнити у повному обсязі. Посилалась на те, що порушення органу місцевого самоврядування при винесенні оскаржуваного рішення встановленні Одеським обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України у листі від 28.12.2018 року №65-02/2732.

Представник Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради - ОСОБА_3 (по довіреності від 14.12.2018 року) у судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні з урахуванням їх позиції, викладеній у письмовому відзиві.

Представник ОСОБА_1 комітету Одеської міської ради у судове засідання не з'явився, був сповіщений про час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомив та жодних клопотань до суду не заявляв.

Суд, з урахуванням вимог ст. 205 КАС України, за згодою осіб, які були присутні в судовому засіданні, ухвалив слухати справу за відсутності представника ОСОБА_1 комітету Одеської міської ради, сповіщеного належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд приходить до наступних висновків.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 28.05.2015 року виконавчим комітетом Одеської міської ради було прийняте Рішення № 143 Про встановлення тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів для населення міста ОСОБА_1 , яким затверджено тарифи на послуги з вивезення побутових відходів для КП Одескомунтранс , ТОВ Еко-Ренесанс , ТОВ Союз , ТОВ ТВ-Серрус .

Зазначено (пункт 1) Встановити тарифи на послуги з вивезення побутових відходів для населення міста ОСОБА_1 згідно з додатком , в якому затверджений тариф на послуги з вивезення побутових відходів для населення міста ОСОБА_1, яке мешкає в багатоквартирних житлових будинках, виходячи з діючої норми накопичення відходів, складатиме:

47,27 грн./м?*2,92м?/люд. на рік /12 міс. =11,50 грн./міс. на 1-ну людину (з ПДВ).

Тариф на послуги із вивезення побутових відходів для населення міста ОСОБА_1, яке мешкає в приватних житлових будинках, виходячи з діючої норми накопичення відходів, складатиме:

47,27 грн./м?*4,8м?/люд. на рік /12 міс. =18,91 грн./міс. на 1-ну людину (з ПДВ) .

Встановлено, що тарифи, зазначені в п.1 рішення, застосовуватимуться з 01 липня 2015 року.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №100 від 28.04.2016 року було внесено зміни до вищевказаного рішення виконкому Одеської міської ради від 28.05.2015 року №143, доповнено додаток до рішення пунктом 5, згідно якого затверджено тариф на вивезення побутових відходів для ТОВ Еко-Лідер .

Між тим із вказаним рішенням органу місцевого самоврядування позивач не згоден, вважає його не законним та таким, що порушує законні права та інтереси громадян територіальної громади.

Посилались на те, що про існування оскаржуваного рішення дізнались тільки наприкінці 2016 року від громадян та виконавців послуг, які звертались до ОСОБА_2 як до голови ГО Чиста Країна .

Вирішуючи спір суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством .

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, перевезенням, зберіганням, сортуванням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України є Закон України "Про відходи" (далі - Закон).

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону небезпечними є відходи, що мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища і здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними. При цьому в абз. 2 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України N 1070 від 10.12.2008 року "Правила надання послуг з вивезення побутових відходів" (далі - Правила N 1070) зазначається, що небезпечні відходи у складі побутових відходів - відходи, що утворюються в процесі життя і діяльності людини в житлових та нежитлових будинках і мають такі фізичні, хімічні, біологічні чи інші небезпечні властивості, які створюють або можуть створити значну небезпеку для навколишнього природного середовища або здоров'я людини та які потребують спеціальних методів і засобів поводження з ними.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 1 Закону та п. 3 Правил N 1070 власники або наймачі, користувачі, у тому числі орендарі, джерел утворення побутових відходів, земельних ділянок укладають договори з юридичною особою, яка визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання твердих побутових відходів.

4. Виконавець послуг з вивезення побутових відходів визначається на конкурсних засадах у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі ст. ст. 1, 4,15, 17, 20 вищевказаного Закону та відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Закону України Про житлово-комунальні послуги органи місцевого самоврядування і органи виконавчої влади в межах своїх повноважень затверджують норми накопичення твердих побутових відходів (далі по тексту ТПВ) і тарифи на послуги з вивезення ТПВ для населення.

Відповідно до Закону України Про відходи від 05.03.1998 р. № 187/98-вр (із змінами) органи місцевого самоврядування у сфері поводження з відходами забезпечують згідно зі ст. 21 серед іншого виконання вимог законодавства про відходи; організацію збирання і видалення побутових відходів, у тому числі відходів дрібних виробників, створення полігонів для їх захоронення, а також організацію роздільного збирання корисних компонентів цих відходів.

Відповідно до Державних санітарних норм і правил, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.03.2011р. N 145 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України від 5 квітня 2011 р. за N 457/19195 - Санітарна очистка територій населених місць здійснюється спеціалізованими підприємствами незалежно від форми власності та підпорядкування на договірних засадах в установленому законодавством порядку.

Статтею 17 Закону України Про відходи передбачено Суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів на певній території, на якій знаходиться об'єкт утворення відходів .

Відповідно до ст.2 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення), державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: 4) регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей.

Згідно ст. 7 вказаного Закону, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до ст. 14 Закону, залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

У відповідності до ст. 31 Закону України Про житлово-комунальні послуги (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення), порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

ОСОБА_1/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги : Виконавець має право: 1) розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством .

Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства (ч.3 ст. 31 вказаного Закону).

Отже, виходячи із положень чинного законодавства (пп.2 п. а ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , ст.ст. 7, 31 Закону України Про житлово-комунальні послуги ), тарифи на комунальні послуги встановлюються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень. У свою чергу, виконавці (виробники) житлово-комунальних послуг лише здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

У відповідності до п.3 Порядку формування тарифів на послуги із вивезення побутових відходів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.2006 року №1010, Формування тарифів на послуги підприємством здійснюється відповідно до річних планів надання послуг і економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних і галузевих нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та цін у планованому періоді, встановлених на підставі прогнозних індексів цін підприємства.

Відповідно до п.13 Правил надання послуг із вивезення побутових відходів, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 року №1070, плата за надані послуги нараховується щомісяця відповідно до умов договору і тарифів , що формуються відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 26.07.2006 року №1010.

Проте, відповідно до п. 13 Правил (зі змінами) власники або балансоутримувачі житлових будинків, земельних ділянок укладають договори з особою, яка визначена виконавцем послуг з вивезення побутових відходів, та забезпечують роздільне збирання побутових відходів. Договір про надання послуг укладається відповідно до типового договору.

У відповідності до п.15 Правил, у разі зміни вартості послуги її виконавець повідомляє не пізніше ніж за 30 днів про це споживачеві із зазначенням причин і відповідних обґрунтувань.

З метою спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.10.95 р. N 848 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива", якою затверджено Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та пічного побутового (рідкого) палива.

Це Положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

У разі надання відповідно до законодавчих актів окремим громадянам пільг плата за послуги вноситься на підставі поданих виконавцю документів, що підтверджують право на пільги та їх розмір.

Право на отримання адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, а також субсидії готівкою на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива (далі - субсидія) поширюється на громадян, які проживають у житлових приміщеннях (будинках), в частині оплати ними користування житлом; утримання житла; управління багатоквартирним будинком, комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива.

Призначення субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення).

4. Субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами і обсягом визначеного Кабінетом Міністрів України обов'язкового відсотка платежу.

13. Для призначення субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом або іншим документом, подає структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації (орендарі - за місцем проживання):

заяву про призначення житлової субсидії та декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії, за встановленими формами;

довідки про доходи - у разі зазначення в декларації інших отриманих доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування, і відповідно до законодавства не може бути отримана за запитом структурного підрозділу з питань соціального захисту населення у порядку, встановленому цим Положенням. У разі зазначення в декларації інших отриманих доходів, інформація про які відсутня у ДФС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування, та неможливості підтвердити такі доходи довідкою до декларації додається письмове пояснення з зазначенням їх розміру;

договір найму (оренди) житла (за наявності).

Забороняється вимагати від громадян документи, що не передбачені цим Положенням.

Громадянин несе відповідальність за подані відомості про доходи, майно, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на призначення субсидії та на визначення її розміру.

Рішення про призначення (непризначення) субсидії приймається протягом десяти днів після подання заяви та отримання відомостей, визначених абзацами дев'ятим - тринадцятим цього пункту. При цьому структурним підрозділом з питань соціального захисту населення повідомляється заявнику про призначення (непризначення) субсидії.

Списки осіб, яким призначено субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, подаються структурним підрозділом з питань соціального захисту до житлово-експлуатаційних організацій, житлово-будівельних (житлових) кооперативів, об'єднань співвласників багатоквартирного будинку, управителів, підприємств та організацій, організацій, що надають житлово-комунальні послуги.

15. Громадянам, які проживають у житлових приміщеннях (будинках) державного і громадського житлового фонду, в тому числі у гуртожитках та будинках житлово-будівельних (житлових) кооперативів, субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг надається шляхом перерахування коштів на рахунок власників житла (уповноважених ними органів) та підприємств, що надають комунальні послуги,

Виходячи з наведеного суд вважає, що споживач послуг, маючи право на надання пільг на вищенаведені послуги та у випадку подання відповідного пакету документів до відповідного структурного підрозділу з питань соціального захисту населення за місцем реєстрації, не може бути обмежений у їх наданні, з незалежних від нього обставин.

Посилання позивача на не можливість отримання громадянами пільг при наданні послуг іншими юридичними особами, що не зазначені в спірному рішенні, а тільки у випадку надання певних послуг певними виконавцями таких послуг, що зазначені в спірному рішенні, на думку суду не можуть бути підставою для скасування зазначеного рішення, оскільки суду не надано доказів що при його прийнятті тобто в 28.05.2015р. інші юридичні особи були позбавлені аналогічного права у встановленні та затверджені тарифів на послуги з вивезення побутових відходів для населення міста ОСОБА_1 . Крім того суду не надано доказів порушення прав позивача на момент прийняття такого рішення.

Що стосується вимог позивача зобов'язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради надавати пільги на послуги з вивезення твердих побутових відходів категоріям осіб, які мають право на пільги згідно з чинним законодавством, без урахування факту затвердження чи не затвердження виконавцями послуг розрахунків щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги (тарифів), які надають послуги особам, то суд вважає що вони є безпідставними, оскільки пільги розраховуються виходячи з затверджених тарифів.

Щодо вимоги про зобов'язання ОСОБА_1 комітету Одеської міської ради викласти рішення ОСОБА_1 комітету Одеської міської ради Про встановлення тарифів на послуги з вивезення твердих побутових відходів для населення міста ОСОБА_1 № 143 від 28.05.2015 р. (із змінами, внесеними рішенням Одеської міської ради № 100 від 28.04.2016 р.) у новій редакції, то у суду відсутні такі повноваження, оскільки судовим рішенням орган місцевого самоврядування не може бути зобов'язаний приймати рішення із питань, що відносяться до його власних (самоврядних) повноважень.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Порядок звернення до суду регламентований процесуальним законодавством, зокрема Кодексом адміністративного судочинства України (надалі - КАСУ).

Згідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла при подачі позову, а саме до 15.12.2017) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України (в редакції, яка діяла з 15.12.2017), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 3 ст. 122 КАС України).

Отже, суд зазначає, що як на момент подачі позову, так і на час розгляду даної справи, в справах щодо, зокрема, захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк звернення до суду.

При цьому, слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому, повинна слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа Стаббігс на інші проти Великобританії , справа Девеер проти Бельгії , справа Креуз проти Польщі ).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Згідно п. 8 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами 3,4 статті 123 цього Кодексу.

Із матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення прийнято органом місцевого самоврядування 28.05.2015 року, громадська організація Чиста Країна була створена 26 серпня 2016 року, проте з відповідним позовом звернулись до суду лише 22.06.2017 року.

При цьому поважність причин пропуску звернення до суду з відповідним позовом із боку позивача суду не доведено, посилання на те, що вони дізнались про існування спірного рішення після звернення громадян до них не є допустимими, оскільки судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях.

Отже, з урахуванням пропущених позивачем строків звернення до суду з відповідним позовом, суд залишає позов без розгляду.

Керуючись ст.ст. 19, 55 Конституції України, Законом України Про житлово-комунальні послуги , Законом України Про відходи , Законом України Про місце самоврядування , ст.ст. 2, 5, 44, 71-77, 118-122, ч.4 ст.123, ч.1 ст. 166, п.8 ч.1 ст. 240, 241, 242-243, 248, 294 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Громадської організації Чиста Країна до ОСОБА_1 комітету Одеської міської ради, Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду .

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Повний текст ухвали складено 28.01.2019 року.

Суддя: Л.В. Домусчі