Постанова

від 14.01.2019 по справі 910/10162/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2019 р. Справа№ 910/10162/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Жук Г.А.

Дикунської С.Я.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль

на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2018

у справі №910/10162/18 (суддя Блажівська О.Є)

за позовом Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖІ-ЛАЙТ

про стягнення 65 691,19 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міжнародний аеропорт Бориспіль (надалі - позивач, ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль ) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРДЖІ-ЛАЙТ (надалі - відповідач, ТОВ ЕНЕРДЖІ-ЛАЙТ ) про стягнення 65 691,19 грн, з яких 31 325,71 грн - пені та 34 365,48 грн - штрафу, зумовлених неналежним виконанням відповідачем умов Договору №37-14.2/4-11 від 27.12.2017 в частині вчасного надання послуг, а саме поточного ремонту будівлі мийки та фарбування спецмашин.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2018 у справі №910/10162/18 у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд дійшов висновку про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, виходячи з того, що сторони умовами договору чітко погодили строк виконання робіт, який не повинен включати в себе часу на процедуру їх передання виконавцем та прийняття замовником, при цьому в Акті технічної комісії було чітко зафіксовано, що роботи відповідачем виконувались в період з 04.01.2018 по 03.03.2018 та виконані в повному обсязі.

Не погоджуючись із рішенням суду, ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з апеляційною скаргою, апелянт посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним та постановленим з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи. Так, за твердженням апелянта, під час ухвалення рішення судом були неправильно витлумачені положення п.п. 5.1., 5.8.-5.11., 5.13. Договору та неправильно застосовані ч.1 ст.837, ч.1 ст.846, ч.1. ст. 853, ч.2 ст.857 та ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України; суд дійшов неправильного висновку, що підписання сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) та Акту технічної комісії мало відбуватись одночасно, а їх підписання - слугувати підтвердженням факту передачі та приймання наданих послуг; суд не дослідив належним чином довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3), надану відповідачем, в якій звітним місяцем вказано травень 2018 року, що підтверджує надання відповідачем послуг у травні 2018 року; на думку скаржника, суд першої інстанції помилково ототожнив дату прийняття робіт з датою фактичного їх виконання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2018 у справі №910/10162/18, встановлено ТОВ ЕНЕРДЖІ-ЛАЙТ строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2018 розгляд апеляційної скарги ДП Міжнародний аеропорт Бориспіль на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2018 у справі №910/10162/18 призначено на 14.01.2019.

Позивач скористався наданим йому ст. 263 ГПК України правом та подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні14.01.2019 представник скаржника апеляційну скаргу підтримав, представник відповідача проти її задоволення заперечив.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення має бути залишене без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів господарської справи, 27.12.2017 між Державним підприємством Міжнародний аеропорт Бориспіль (в тексті договору - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Енерджі-Лайт (в тексті договору - підрядник) було укладено Договір № 37-14.2/4-11 (надалі - Договір), відповідно до умов якого підрядник зобов'язується на підставі Дефектного акту №09.1-26-22 від 06.06.2017 якісно надати в повному обсягу послуги, зазначені у п. 1.2 Договору, а змовник - прийняти і оплатити такі послуги згідно умов Договору.

Пунктом 1.2 Договору визначено найменування послуг: поточний ремонт будівлі мийки та фарбування спецмашин (інв. №47474).

Відповідно до п. п. 1.3, 4.1 Договору сума, визначена у Договорі становить 490 935,37 грн, в тому числі ПДВ 20% - 81822,56 грн.

Розрахунки проводяться наступним шляхом: замовник протягом 15-ти банківських днів після підписання повноважними представниками сторін АКТУ-ДОПУСКУ, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника аванс у розмірі 30% від ціни Договору, що становить 147 280,61 грн, в тому числі ПДВ 20% - 24 546,77 грн. Розрахунки з підрядником у розмірі 70% ціни Договору, що становить 343 654,76 грн, в тому числі ПДВ 20% - 57 275,79 грн, замовник проводить протягом 30 календарних днів після підписання сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3), складених відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-1-2013 та Акту технічної комісії.

Згідно з 5.1 Договору встановлено, що строк надання послуг становить 60 календарних днів після перерахування замовником авансу на розрахунковий рахунок підрядника. Днем перерахування авансу вважається день перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.

Пунктами 5.8 - 5.11 Договору визначено, що передача фактично наданих послуг підрядником і приймання їх замовником оформлюється Актом приймання виконаних робіт (форма КБ-2в) та Довідкою про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3).

Після закінчення надання послуг підрядник протягом 3-х робочих днів передає замовнику Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), складені відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-1-2013 та податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством України.

Замовник протягом 10-ти робочих днів з дати отримання Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) повинен їх розглянути та за результатом розгляду - підписати Акт приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3) або надати вмотивовану відмову від їх підписання.

Після надання всіх передбачених послуг за цим Договором, підрядник письмово повідомляє про це замовника, після чого протягом 10-ти робочих днів замовником утворюється Технічна комісія (далі - комісія) для прийняття всього обсягу наданих послуг. Комісія утворюється не пізніше ніж у строк, визначений цим пунктом Договору з моменту письмового повідомлення про закінчення надання послуг за цим Договором.

Згідно з п. 8.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Відповідно до п.8.2 Договору у разі порушення строку надання послуг, зазначеного в п.5.1 Договору, та/або терміну виправлення дефектів, зазначеного в п.5.12, п.12.3 Договору, перші 14 календарних днів Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі 50% облікової ставки НБУ від ціни послуг, строк надання яких порушено, за кожний день прострочення.

У разі порушення строку надання послуг, зазначеного у п. 5.1 Договору та/або терміну виправлення дефектів, зазначеного в п. 5.1, п. 12.3 Договору понад 14 календарних днів, починаючи з 15 календарного дня Підрядник сплачує Замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від ціни послуг, строк надання яких порушено, за кожний день прострочення.

У пункті 8.3 Договору визначено, що за порушення строку надання послуг, зазначеного в п.5.1 Договору, терміну виправлення дефектів, зазначеного в п.5.12, п.12.3 Договору понад 30 календарних днів, Підрядник додатково сплачує Замовникові штраф у розмірі 7 % від ціни Договору.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, за своєю правовою природою правовідносини, що склались між сторонами у справі мають ознаки договору підряду, за яким, згідно частини 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За змістом частин 1 та 2 ст.843 цього ж Кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Позивач у позовній заяві посилається на порушення відповідачем строків виконання робіт за договором, що, на його думку, є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст.230 Господарського кодексу України, пунктами 8.1-8.3 Договору вигляді пені та штрафу. Зокрема, позивач зазначає суду про те, що Акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в та Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та втрат форми КБ-3 були підписані повноважними представниками сторін лише 25.05.2018, тобто з порушенням строків.

Відповідач, в свою чергу, наголошував на тому, що послуги були надані у строк до 05.03.2018, а тому факт порушення строків виконання робіт за Договором в його діях відсутній, відповідно, підстав для стягнення пені та штрафу немає.

За приписами ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту (ст.846 ЦК України).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на виконання умов Договору, а саме, пункту 4.1, Замовником перераховано на рахунок Підрядника аванс -30 % від ціни договору в розмірі 147 280,61 грн 04.01.2018.

Враховуючи умови 5.1 Договору, Підрядник був зобов'язаний виконати роботи в строк до 05.03.2018.

Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Колегія суддів звертає увагу на те, що пункт 5.1 Договору, на який посилається позивач, визначає, що строк надання послуг становить 60 календарних днів після перерахування замовником авансу на розрахунковий рахунок підрядника.

Отже, сторонами погоджено строк надання послуг до 05.03.2018. При цьому, умовами Договору не визначено, що зазначений у п. 5.1 строк включає в себе час на передання та прийняття цих послуг.

На виконання пункту 5.11 Договору, листом вих. №ЕЛ 02-03/18/1 від 02.03.2018 відповідачем було повідомлено позивача про необхідність призначення комісії для підписання кінцевого акту по об'єкту.

Як встановлено судом першої інстанції отримання вказаного листа позивачем у справі не заперечується, а рішення про призначення комісії з прийняття послуг прийнято 13.03.2018, на підставі відповідного розпорядження № 59-08-5.

Враховуючи зміст пунктів 5.1, 5.11 Договору, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказаним листом відповідач сповістив позивача про закінчення виконання будівельних робіт в строк до 05.03.2018. Також судом першої інстанції надано належну оцінку змісту Акту технічної комісії № 59-26-61 від 23.05.2018, в якому члени комісії зафіксували виконання робіт відповідачем на об'єкті Поточний ремонт будівлі мийки та фарбування спецмашин (інв. №47474) у період з 04.01.2018 по 03.03.2018, які виконані ним у повному обсязі та пред'явлено всі необхідні документи (а.с.39).

Будь-яких зауважень після отримання листа відповідача та при підписанні Акту технічної комісії позивачем не було висловлено щодо порушення строків надання послуг або якості та обсягу виконаних робіт.

Зазначене дає підстави дійти висновку, що позивач не заперечував своєчасності надання послуг за Договором в строк, встановлений Договором.

Як зауважив суд в оскаржуваному рішенні, аналіз змісту умов, передбачених п.п.5.8-5.11 Договору не дає можливості достеменно встановити послідовність дій підрядника та замовника щодо передачі та прийняття послуг, які мають бути вчинені першочергово, чи то передача замовнику Акту приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма КБ-3), складених відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-1-2013 та податкової накладної, як це передбачає п. 5.9 Договору чи письмове повідомлення про це замовника, після чого протягом 10 робочих днів для прийняття всього обсягу наданих послуг замовником утворюється Технічна комісія (п.5.11 договору).

При цьому, одночасно умовами п.4.1.2 Договору сторонами визначено, що остаточний розрахунок за виконані роботи замовник проводить протягом 30 календарних днів після підписання сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт та витрати (форма КБ-3), складених відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-1-2013 та Акту технічної комісії.

Відтак, підписання сторонами Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в), довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма КБ-3), складених відповідно до ДСТУ Б Д.1.1-1-2013 та Акту технічної комісії, відповідно до умов Договору, мають відбуватись одночасно, і лише підписання вищенаведених документів є підтвердженням факту передачі та прийняття наданих послуг.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про безпідставне ототожнення позивачем дати прийняття ним робіт з датою реального виконання відповідачем робіт, оскільки таке ототожнення не відповідає умовам Договору та встановленим у даній справі обставинам.

Згідно з умовами договору, підписання Актів приймання виконаних будівельних робіт, Довідки про вартість виконаних будівельних робіт, Акту технічної комісії, а також складання податкової накладної 23.05.2018 є діями по оформленню результату вже наданих раніше відповідачем послуг, а дата їх підписання не ставиться в залежність від дати реального надання послуг (виконання робіт).

Отже письмове повідомлення 02.03.2018 відповідачем позивача про виконання робіт та необхідність призначення комісії та Акт технічної комісії, підписавши який, позивач фактично погодив надання послуг у встановлений Договором строк - 60 календарних днів (в період з 04.01.2018 по 03.03.2018), на переконання колегії суддів є достатнім доказом вчасного надання відповідачем послуг за Договором, а тому висновок суду першої інстанції про належне та своєчасне виконання відповідачем п.5.1 Договору є мотивованим та обгрунтованим.

Оскільки належними доказами факту порушення відповідачем взятих на себе за Договором зобов'язань не доведено, вимоги про застосування пені та штрафу, про які заявлено позивачем, колегія суддів, враховуючи приписи ст.230 ГК України, ст. 614 ЦК України та пункти 8.1-8.3 Договору, вважає безпідставними.

Стосовно наданих до апеляційної скарги податкових накладних та витягів з Єдиного реєстру податкових накладних у якості доказів, які, на думку скаржника, підтверджують надання послуг за Договором саме 23.05.2018, колегія суддів вважає за необхідне вказати про наступне.

Апеляційна скарга позивача на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2018 у справі № 910/10162/18 надійшла до суду апеляційної інстанції 09.11.2018 (а.с.193).

До скарги позивачем було долучено копії податкових накладних від 04.01.2018 та від 23.05.2018 та копії витягів з Єдиного реєстру податкових накладних від 26.01.2018 № 547967 та від 04.06.2018 № 576902 (а.с.209-212). Копії цих документів зазначені апелянтом і в переліку додатків до апеляційної скарги (а.с.202).

Вказані документи суду не надавались позивачем ані при поданні позову ані під час розгляду господарської справи, відтак ці докази не були предметом дослідження у суді першої інстанції.

За приписами статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з положеннями частин 1 та 3 ст. 169 ГПК України, при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Таким чином на виконання зазначених положень ГПК України, учасник справи, яким подано до суду апеляційної інстанції нові докази, які не були подані до суду першої інстанції, зобов'язаний подати разом з апеляційною скаргою відповідне клопотання про долучення нових доказів або викласти його в апеляційній скарзі з обґрунтуванням причин неподання доказів до суду першої інстанції, а також надати суду апеляційної інстанції відповідні докази, що підтверджують обставини, на які посилається учасник справи.

Проте, апелянтом не було виконано зазначені вимоги законодавства при поданні апеляційної скарги.

Колегія суддів також враховує приписи ч. 1 ст. 266 ГПК України, відповідно до якої особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження.

Строк апеляційного оскарження рішення у даній справі сплинув 12.11.2018 з огляду на складання повного тексту судового рішення 22.10.2018, відтак, будь-які доповнення до апеляційної скарги, скаржником мали бути подані до закінчення вказаного строку.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що додані до апеляційної скарги документи, а саме копії податкових накладних від 04.01.2018 та від 23.05.2018, а також копії витягів з Єдиного реєстру податкових накладних від 26.01.2018 № 547967 та від 04.06.2018 № 576902, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції у відповідності до ч. 3 ст. 269 ГПК України, у зв'язку з неподанням апелянтом доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Положеннями ч. 4 ст. 74 ГПК України встановлено, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Колегія суддів враховуєприписи ч. 5 ст. 13 ГПК України, відповідно до якої місцевий господарський суд зобов'язаний не тільки сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, але й запобігати зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Статтею 43 ГПК України прямо передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

За таких обставин, колегією суддів відхиляються доводи скаржника з приводу того, що судом не були витребувані вказані докази, про які особі було відомо.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Крім того, не надаючи правової поданим скаржником копіям податкових накладних та витягам з Єдиного реєстру податкових накладних, колегія суддів, в контексті умов укладеного між сторонами даного спору Договору зазначає, що у ньому відсутні будь-які умови, які б пов'язували факт надання послуг та виконання робіт з датою оформлення податкових накладних.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 17.10.2018 у справі №910/10162/18прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків місцевого господарського суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль - без задоволення.

Судові витрати за перегляд справи у суді апеляційної інстанції, у зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-255, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2018 у справі №910/10162/18 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2018 у справі №910/10162/18 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/10162/18 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених

п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови складено 30.01.2019.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді Г.А. Жук

С.Я. Дикунська