Постанова

від 29.01.2019 по справі 819/2366/17

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/4382/18

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Обрізка І.М., Онишкевича Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Олійник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 819/2366/17 за адміністративним позовом Приватного агропромислового підприємства "Березина" до Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області про визнання незаконними дій, скасування податкових повідомлень-рішень,-

суддя в 1-й інстанції - Баб'юк П.М.,

час ухвалення рішення - 03.10.2018 року, 16:55 год,

місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,

дата складання повного тексту рішення - 16.10.2018 року,

В С Т А Н О В И В :

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернулося Приватне агропромислове підприємство "Березина" із позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області із вимогами: визнати протиправними дії ГУ ДФС у Тернопільській області щодо проведення: документальної позапланової невиїзної перевірки ПАП "Березина" в період з 11.09.2017 по 15.09.2017 як похідної від незаконної документальної планової перевірки в період з 14.07.2017 по 03.08.2017 та документальної позапланової виїзної перевірки ПАП "Березина" в період з 21.11.2017 по 27.11.2017 як похідної від незаконної документальної планової перевірки в період з 14.07.2017 по 03.08.2017; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 13.12.2017 №0010272200.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до акту перевірки від 10.08.2017 №5190/19-00-14-01/30834431 перевірка ПАП "Березина" проводилась на підставі наказу №1125 від 29.11.2016, зі змінами внесеними наказом №1253 від 13.07.2017. На порушення вимог законодавства копії наказів №1125 від 29.11.2016 та №1253 від 13.07.2017 були вручені під розписку позивачу лише 14.07.2017, безпосередньо в день початку проведення такої перевірки. В свою чергу письмові повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки не були надані/направлені ПАП "Березина" у передбачений абз. 2 п. 77.4 ст. 77 ПК України строк.

В свою чергу, всі наступні перевірки, а саме, документальна позапланова невиїзна та виїзна перевірки, проводились на підставі пп 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, та по суті є похідними від першої документальної планової виїзної перевірки.

Саме тому, незаконність проведення першої документальної планової виїзної перевірки тягне за собою незаконність її результатів, незаконність всіх наступних перевірок, які є похідними від неї, та відповідно їх результатів у вигляді винесених ППР.

Щодо незаконності ППР №0010272200 від 13.12.2017 про застосування штрафних санкцій за заниження грошових зобов'язань з ПДВ позивач зазначає наступне. Твердження перевіряючих стосовно відсутності обов'язкових реквізитів в первинних документах на списання мінеральних добрив та засобів захисту рослин не відповідають дійсності, адже в запереченнях № 365 від 04.10.2017 р. Підприємством зазначалось, що у вказаних актах не було проставлено номерів та площі полів в результаті методологічної помилки.

Обов'язкові реквізити, встановленні Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", наявні в усіх первинних документах ПАП "Березина", які надані для перевірки, проте, працівниками податкового органу, що здійснювали перевірку їх проігноровано та зроблено висновки виключно на підставі незначних методологічних помилок. Стосовно непідтвердження первинними документами операцій зі списання паливно-мастильних матеріалів вказано, що позивачем було надано накладні-вимоги на відпуск, лімітно-забірні картки, акти та звіти про використання пального, які відповідають усім вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Законодавством не передбачено необхідність встановлення норм витрат паливно-мастильних матеріалів. Акт перевірки від 04.12.2017 також не містить будь-якої нормативно-правової аргументації необхідності розроблення таких норм.

Щодо незаконності ППР №0010292200 від 13.12.2017 про зменшення розміру від'ємного значення, що включається до податкового кредиту з ПДВ. В даному випадку жодного завищення не було. У зв'язку зі змінами у податкових зобов'язаннях контрагента позивача, які мали місце вже після подання ПАП "Березина" податкової декларації за квітень 2014 року, ПАП "Березина" було змушено змінити свій податковий кредит по взаємовідносинах із цим контрагентом, саме тому у вересні 2014 року було подано уточнюючу декларацію та, відповідно, зменшено суму від'ємного значення, що включається до податкового кредиту на 42 663 грн. Тому, твердження відповідача в акті перевірки від 04.12.2017 про завищення від'ємного значення на вказану суму є безпідставним.

Щодо незаконності ППР № 0010312200 від 13.12.2017 р. про застосування штрафних санкцій за використання коштів зі спеціального рахунку ПДВ не за цільовим призначенням позивач стверджує, що такі висновки не відповідають дійсності, адже, паливно-мастильні матеріали, засобів захисту рослин та міндобрива використовувались підприємством в процесі виробництва сільськогосподарських товарів/послуг, що підтверджується всіма передбаченими законодавством первинними документами і, тому, кошти зі спеціальних рахунків ПДВ, сплачені за їх придбання використовувались ПАП "Березина" в межах вимог ПК України.

Вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, безпосередньо впливають на інтереси позивача та фактично порушують його права..

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 у справі №819/2366/17 задоволено частково адміністративний позов Приватного агропромислового підприємства Березина" (далі - позивач, ПАП "Березина") до Головного управління ДФС в Тернопільській області (далі - відповідач, ГУ ДФС в Тернопільській області) про визнання незаконними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, а саме: визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 13.12.2017 №0010272200, №0010292200, №0010312200; в задоволенні позовних вимог в частині визнання протиправними дій Головного управління ДФС у Тернопільській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки в період з 11.09.2017 по 15.09.2017 та документальної позапланової виїзної перевірки в період з 21.11.2017 по 27.11.2017 - відмовлено; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Тернопільській області в користь Приватного агропромислового підприємства "Березина" сплачений при поданні позову судовий збір в сумі 41925,00 грн.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновкам, викладених у рішенні суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційних вимог зазначає наступне.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.12.2017 №0010272200 зазначено, що ПАП "Березина" в порушення п. 44.1 ст. 44, п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України, пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 і зареєстрованого Міністерством юстиції України від 05.06.1995р. за №168/704, п.1, п.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІУ занизило податкові зобов'язання по "скороченій" податковій декларації в результаті не нарахування податкових зобов'язань по операціях зі списання міндобрив та засобів захисту рослин, використання в господарській діяльності яких не підтверджено первинними документами, у яких відсутні реквізити що підтверджують суть здійснених господарських операцій всього в сумі 160797 грн.

ПАП Березина стверджує, що було ним надано ГУ ДФС у Тернопільській області пояснення №449 від 24.11.2017, в яких було зазначено про допущену помилку та її самостійне виправлення.

Однак, контролюючий орган вважає, що дані помилки не є технічними чи методологічними, а свідчать про відсутність таких документів та складення їх після проведення перевірки з метою приховання факту неведення бухгалтерського обліку та не можуть бути допустимими доказами.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.12.2017 №0010292200 відповідач зазначає, що перевіркою відображеного показника залишку від'ємного значення встановлено його завищення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за січень 2016 року у сумі 1399 грн.; за лютий 2016 року у сумі 1196 грн.; за березень 2016 року у сумі 66118 грн.; за квітень 2016 року у сумі 143906 грн.; з травень 2016 року у сумі 184624 грн.; за червень 2016 року у сумі 197611 грн.

На переконання контролюючого органу, судом першої інстанції не було враховано жодного аргументу відповідача щодо зазначених порушень, натомість, були безпідставно враховані всі аргументи позивача.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 13.12.2017 №0010312200 зазначено, що перевіркою встановлено списання коштів зі спеціального рахунку постачальникам за ПММ, ЗЗР та міндобрива. Використання даних коштів не підлягає під визначення пп. 209.15.1 п 209.15 ст. 209 Кодексу, оскільки для перевірки не надано підтверджуючих документів, які свідчать про використання в господарській діяльності паливно-мастильних матеріалів, засобів захисту рослин та міндобрив, а саме: актів на списання палива із врахуванням пробігу та норм списання, актів списання міндобрив із зазначенням полів, площ та культур, фактичної дати використання, Відповідно до наведеного підтвердити використання даних коштів, перерахованих постачальникам за паливно-мастильні матеріали, засоби захисту рослин та міндобрив для використання у господарській діяльності не є можливим.

Судом першої інстанції не враховано, що первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Контролюючий орган з поданих звітів не може встановити кількість використання ПММ та конкретні види та обсяги робіт на конкретному полі.

Крім того апелянт вказує, що висновок експерта від 08.02.2018 №1/08/02-2018 та додані в чотирьох томах докази подані з порушенням ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України, з пропущенням встановлених строків, а тому не можуть бути визнані судом як належні.

Просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03.10.2018 у справі №819/2366/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та відповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не спростував доводи адміністративного позову щодо скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, не надав доказів на підтвердження правомірності прийняття ним спірних рішень, а тому суд, врахувавши встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2017 №0010272200, №0010292200, №0010312200, які винесені ГУ ДФС у Тернопільській області підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ПАП "Березина" (код ЄДРПОУ 30834431) 07.03.2000 зареєстроване як юридична особа (аркуші справи 10-15, том VI).

Відповідно до наказу №1125 від 29.11.2016 (аркуш справи 39, том 1), зі змінами внесеними наказом №1253 від 13.07.2017 (аркуш справи 40, том І), та на підставі направлень від 13.07.2017 № 1961 (аркуш справи 43, том І), №1962, №1963, №1964, №1965 (аркуш справи 45-47, том І), №1966 (аркуш справи 49, том І), №1967 (аркуш справи 51, том І) і направлень від 26.07.2017 №2183 (аркуш справи 53, том І) та № 2184 (аркуш справи 54, том І) ГУ ДФС у Тернопільській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ПАП "Березина" щодо дотримання податкового та валютного законодавства, а також, законодавства щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 30.06.2016.

Перевірка проводилась в період з 14.07.2017 по 03.08.2017.

За результатами перевірки відповідачем було складено Акт від 10.08.2017 №5190/19-00-14-01/30834431 (аркуші справи 78-131, том І) .

До даного акту перевірки позивачем було подано заперечення від 18.08.2017 №315 з проханням призначити документальну позапланову перевірку ПАП "Березина", в межах якої здійснити в повному обсязі перегляд результатів вже проведеної перевірки (аркуші справи 132-149, том І).

ГУ ДФС у Тернопільській області листом №5316/10/19-00-14-07-09/12245 від 30.08.2017 повідомило, що, враховуючи обставини, вказані в запереченні, прийнято рішення про проведення документальної позапланової перевірки ПАП "Березина" з питань визначення сум податку на додану вартість до декларації суб'єкта спеціального режиму (на суму 6 630 379 грн). Висновок в цій частині буде сформовано за результатами нової перевірки. Висновок в іншій частині залишено без змін (аркуш справи 150, том І).

На підставі наказу ГУ ДФС у Тернопільській області від 31.08.2017 №1640 (аркуш справи 59, том І) відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАП Березина" з питань, що стали предметом оскарження в поданих позивачем запереченнях №315 від 18.08.2017 до акту перевірки від 10.08.2017 №5190/19-00-14-01/30834431 в частині правомірності визначення сум податку на додану вартість по декларації з податку на додану вартість відповідно до спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства та правильності перерахування коштів на спеціальний рахунок за період з 01.01.2013 по 30.06.2016.

Перевірка проводилась в період з 11.09.2017 по 15.09.2017.

За результатами перевірки було складено акт від 22.09.2017 № 6207/19-00-14-01/30834431 (аркуші справи 151-182, том І), відповідно до якого встановлено наступні порушення:

1. Заниження ПДВ в період, що перевірявся на загальну суму 1 833 327 грн.

2. Завищення залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1368045 грн, а саме: за січень 2016 року в сумі 4099 грн, лютий 2016 року в сумі 19613 грн, березень 2016 року в сумі 148996 грн, за квітень 2016 року в сумі 314206 грн, за травень 2016 року в сумі 359341 грн, за червень 2016 року в сумі 521790 грн.

3. Використання коштів зі спеціальних рахунків ПДВ не за цільовим призначенням на загальну суму 2 198 554,44 грн.

Як випливає із роздруківки інформації по рекомендованому листу зазначений акт перевірки було отримано 27.09.2017 представником ПАП "Березина" рекомендованим листом №4600111687201 (аркуш справи 183, том І).

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті від 22.09.2017 № 6207/19-00-14-01/30834431, позивачем 04.10.2017 було подано до ГУ ДФС у Тернопільській області заперечення №365 з додатковими документами (аркуші справи 184-195, том І).

Того ж дня, ПАП "Березина" було отримано від ГУ ДФС у Тернопільській області рекомендований лист №4600111709531 (аркуш справи 196, том І), яким позивачу були направлені податкові повідомлення-рішення:

- № 0007771401 від 29.09.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 315 898,25 грн (штрафні санкції) за порушення п. 44.1 ст. 44, пп. "г" п. 198.5 ст. 198, п. 198.5 ст. 198 ПК України (аркуш справи 197, том І);

- №0007781401 від 29.09.2017, відповідно до якого визначено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 216 636 грн (аркуш справи 199, том І);

- № 0007751401 від 28.09.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на 2 198 554, 44 грн (штрафні санкції) за порушення п. 209.2 ст. 209 ПК України та Постанови Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11 (аркуш справи 201, том І).

В свою чергу, ГУ ДФС у Тернопільській області разом з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями було направлено лист від 29.09.2017 №6157/10/19-00-14-01-13/14308, відповідно до якого повідомлено, що висновки акту перевірки викладено в новій редакції. Суть змін полягала у нових сумах виявлених порушень (аркуш справи 205, том І).

Не погоджуючись з отриманими податковими повідомленнями-рішеннями, ПАП "Березина" подало скаргу до ДФС України №373 від 06.10.2017 (аркуші справи 206-220, том І).

Враховуючи подання скарги позивачем, ДФС України, керуючись пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 ПК України, було видано наказ №774 від 17.11.2017 та доручено ГУ ДФС у Тернопільській області забезпечити проведення документальної позапланової перевірки ПАП "Березина" з питань, що стали предметом оскарження (аркуш справи 64, том І).

Відповідно до наказу ДФС України № 774 від 17.11.2017 (аркуш справи 64, том І), на підставі направлень від 21.11.2017 №3900, №3901, №3902 (аркуші справи 65-67, том І), виданих ГУ ДФС у Тернопільській області, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАП "Березина" з питань, що стали предметом оскарження в поданій позивачем скарзі №373 від 06.10.2017 на податкові повідомлення-рішення від 28.09.2017 №0007751401 та від 29.09.2017 № 0007771401, №0007781401 за період з 01.01.2013 по 30.06.2016.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 04.12.2017 №7422/19-00-14-01/30834431 (далі - акт перевірки від 04.12.2017) (аркуші справи 236-262, том І), відповідно до якого перевіркою було встановлено:

1. Заниження ПДВ в період, що перевірявся, на загальну суму 1 560 149 грн.

2. Завищення залишку від'ємного значення, що зараховується до складу податкового

кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 605 627грн.

3. Використання коштів зі спеціальних рахунків ПДВ не за цільовим призначенням на загальну суму 2 187 704,44 грн.

Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки від 04.12.2017, позивачем було подано заперечення №471 від 12.12.2017 (аркуші справи 263-273, том І).

Рішення ДФС України від 07.12.2017 №29101/6/99-99-11-01-01-25 (далі - Рішення ДФС України), відповідно до якого скарга ПАП "Березина" була задоволена частково, а ППР №0007751401 від 28.09.2017, №0007771401 від 29.09.2017 та №0007781401 від 29.09.2017 були скасовані в частині зменшення від'ємного значення ПДВ, застосування штрафних санкцій, що не підтверджені висновками акту перевірки ГУ ДФС у Тернопільській області від 04.12.2017. В іншій частині податкові повідомлення - рішення були залишені без змін. Зазначене рішення отримано ПАП "Березина" 11.12.2017.

ГУ ДФС у Тернопільській області рекомендованим листом №4602102188262 (аркуш справи 36, том І) позивачу були направлені нові податкові повідомлення - рішення від 13.12.2017:

- №0010272200, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 303002 грн за порушення п. 44.1 ст. 44, пп. "г" п. 198.5 ст. 198 ПК України (аркуш справи 32, том І);

- №0010292200, відповідно до якого зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 197611 грн (аркуш справи 30, том І);

- №0010312200, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 2187704,44 грн за порушення п. 209.2 ст. 209 ПК України та Постанови КМ України від 12.01.2011 №11 (аркуш справи 34, том І).

Позивач вважає, що прийняті відповідачем податкові повідомлення - рішення від 13.12.2017 №0010272200, №0010292200 та №0010312200 винесені з порушенням норм чинного законодавства та без належного врахування всіх обставин справи, а дії по проведенню документальної позапланової невиїзної перевірки ПАП "Березина" в період з 11.09.2017 по 15.09.2017 як похідної від незаконної документальної планової перевірки в період з 14.07.2017 по 03.08.2017 та документальної позапланової виїзної перевірки ПАП "Березина" в період з 21.11.2017 по 27.11.2017 як похідної від незаконної документальної планової перевірки в період з 14.07.2017 по 03.08.2017 є незаконними. Тому, звернувся з даним позовом до суду.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0010272200 від 13.12.2017, яким застосовано штрафні (фінансові) санкцій (штрафи) в сумі 303002 грн за порушення п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

В акті перевірки від 04.12.2017 встановлено наявність порушень податкового законодавства у вигляді заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 1560149 грн за період, що перевірявся.

Встановлення зазначених порушень стало наслідком того, що, як визначено в актах перевірки, наявними первинними документами не підтверджено використання у власній господарській діяльності ПАП Березина придбаних паливно-мастильних матеріалів (далі - ПММ), засобів захисту рослин (далі - ЗЗР) та мінеральних добрив (далі - МД), а саме встановлено списання: мінеральних добрив і засобів захисту рослин на підставі первинних документів, в яких не вказано таких обов'язкових реквізитів як номер поля та площа, на яку внесено мінеральні добрива та засоби захисту рослин, що не дає змогу ідентифікувати зміст та обсяг господарської операції з врахуванням наданої карти полів на загальну суму ПДВ 160797 грн., палива, використання в господарській діяльності якого не підтверджено первинними документами всього в сумі 1552133 грн.

Зокрема, в акті перевірки від 04.12.2017 відповідачем зазначено, що в актах про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин від 28.08.2015 №67, від 29.08.2015 №68, від 24.11.2015 №80, від 30.04.2016 №35 та від 21.05.2016 №36 відсутні обов'язкові реквізити, а саме, не вказано номер поля та площі, на яку внесено мінеральні добрива та засоби захисту рослин, що не дає змогу ідентифікувати зміст та обсяг господарської операції на загальну суму ПДВ 160797 грн.

Вивчивши матеріали справи колегія суддів встановила, що позивачем 04.10.2017 подано заперечення №365 (аркуші справи 184-195, том І), в яких зазначено, що у вказаних актах не було проставлено номерів та площі полів в результаті методологічної помилки. При цьому, до вказаних заперечень було надано копії актів, у яких вказаний недолік було виправлено.

З цього приводу ПАП "Березина" було надано ГУ ДФС у Тернопільській області пояснення №449 від 24.11.2017, в яких було зазначено про допущену помилку та її самостійне виправлення.

Колегія суддів прийшла погоджується з висновком суду першої інстанції, що наявність такої помилки жодним чином не свідчить про відсутність відповідної операції, а посилання апелянта, що дані помилки не є технічними чи методологічними, а свідчать про відсутність таких документів та складення їх після проведення перевірки з метою приховання факту неведення бухгалтерського обліку є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі - Закон N996-XIV) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична звітність та інші її види, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 Закону N996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно із ст. 1 Закону N996-XIV первинним документом є документ, що містить відомості про господарську операцію. При цьому господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 2 статті 9 Закону N996-XIV визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно матеріалів справи, списання ПММ здійснювалося з урахуванням положень Наказу № 9/1 від 01.04.2013 на підставі звітів про списання пального для автомобілів, а інформація про їх використання щоквартально узагальнювалась у відповідних звітах, затверджених Наказом від 11.03.2013 № 8/1, які надавались під час перевірки згідно опису.

Посилання апелянта на те, що контролюючий орган з поданих звітів не може встановити кількість використання ПММ та конкретні види та обсяги робіт на конкретному полі, не спростовує висновків суду першої інстанції, що ПАП "Березина" було розроблено власні документи, на підставі яких здійснювалось списання ПММ.

Так, наказом ПАП "Березина" № 9/1 від 01.04.2013 "Про підставу списання пального", з метою обліку господарських операцій з використання та списання ПММ, затверджено форму звіту про списання пального для автомобілів ПАП "Березина" та зобов'язано бухгалтерію здійснювати списання пального на підставі таких звітів (аркуш справи 74, том ІІ).

В свою чергу, наказом ПАП "Березина" від 11.03.2013 р. № 8/1 "Про використання паливно - мастильних матеріалів", з метою узагальнення вищевказаного обліку господарських операцій, використання та списання ПММ, затверджено форму узагальнюючого звіту по використанню паливно-мастильних матеріалів (аркуш справи 40, том ІV).

Зазначений звіт містить узагальнюючу інформацію за рік, деталізовану по місяцях та по кожному транспортному засобу та водію щодо кількості використаних ПММ та конкретні види та обсяги робіт на конкретному полі, виконані відповідною технікою.

Щодо посилань апелянта на те, що висновок експерта від 08.02.2018 №1/08/02-2018 та додані в чотирьох томах докази подані з порушенням ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України, з пропущенням встановлених строків, а тому не можуть бути визнані судом як належні, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 8 ст. 79 Кодексу адміністративного судочинства України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Колегія суддів вивчивши матеріали справи прийшла до переконання, що висновок експерта від 08.02.2018 №1/08/02-2018 та додані в чотирьох томах докази подані позивачем були подані з пропуском строку із поважних причин, а саме проведення експертного економічного дослідження.

Згідно із ст. 101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.

Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Колегія суддів звертає увагу, що додані докази були прийняті судом першої інстанції, їм надано оцінку та вони мали важливе значення для правильного, всебічного встановлення обставин справи та її розгляду, а тому підстав для їх не прийняття чи визнання причин пропуску строку неповажними колегія суддів не вбачає.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні Петриченко проти України (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області - залишити без задоволення .

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 819/2366/17 - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді І. М. Обрізко Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 30.01.2019 року