Постанова

від 29.01.2019 по справі 805/3194/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

29 січня 2019 року

справа №805/3194/16-а

адміністративне провадження №К/9901/36391/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Маравтосервіс

на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року у складі колегії суддів Міронової Г.М., Арабей Т.Г., Геращенка І.В.

у справі № 805/3194/16-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Маравтосервіс

до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області

про скасування податкової вимоги та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Маравтосервіс (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про скасування податкової вимоги за формою Ю № 2614-25 від 22 жовтня 2014 року, прийняту Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області щодо стягнення з Товариства суми податкового боргу з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 6 828,48 грн.; скасування податкового повідомлення-рішення № 0002921503 від 28 травня 2015 року, прийняту Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головного управління ДФС у Донецькій області щодо стягнення з Товариства суми штрафних санкцій у розмірі 2 112,24 грн.; скасування податкового повідомлення-рішення № 0002921503 від 28.05.2015 року, прийняту Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Головним управлінням ДФС у Донецькій області щодо стягнення з Товариства суми штрафних санкцій у розмірі 1 975,33 грн.

12 жовтня 2016 року постановою Донецького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволені, скасована податкова вимога за формою Ю № 2614-25 від 22 жовтня 2014 року у розмірі 6 828,48 грн., скасовано податкове повідомлення-рішення № 000221503 від 28 травня 2015 року у розмірі 2 112,24 грн., скасоване податкове повідомлення-рішення № 0002911503 від 28 травня 2015 року.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що стаття 6 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції має пряму дію та не вимагає додаткове отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин.

Донецький апеляційний адміністративний суд постановою від 1 лютого 2017 року задовольнив апеляційну скаргу податкового органу, постанову суду першої інстанції скасував, ухвалив нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства відмовив у повному обсязі. Рішення суду апеляційної інстанції ґрунтується на обставинах, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, і не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у справі 805/2461/16-а встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Маравтосервіс подано податкові декларації з плати за землю за 2014-2016 роки, у яких самостійно визначено суми земельного податку, які підлягають сплаті за даними платника. За результатами проведеної Жовтневою ОДПІ м. Маріуполя ГУ ДФС у Донецькій області документальної невиїзної перевірки, на підставі акту № 709/99/05-81-15-04-11-1/20345304 від 15 квітня 2015 року винесено податкові повідомлення-рішення: № 0002921503 від 28 травня 2015 року на суму штрафних санкцій 2112,24 грн., № 0002911503 від 28 травня 2015 року на суму штрафних санкцій 1975,33 грн. У зв'язку з несплатою самостійно визначених сум податку за Товариством обліковується податковий борг з орендної плати з юридичних осіб в загальному розмірі 266 064,79 грн.

Також у наведеній постанові Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року судом визначено, що, оскільки узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, то суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність законних підстав для стягнення з Товариства заборгованості з орендної плати з земельного податку з юридичних осіб у розмірі 266 064,79 грн.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що так як суми, визначені в податковій вимозі № 2614-25 від 22 жовтня 2014 року, податкових повідомленнях-рішеннях № 000221503 та № 0002911503 від 28 травня 2015 року, увійшли до складу сум податкового боргу, які стягнуто з Товариства на підставі постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року, то позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

1 березня 2017 року Товариством подано касаційну скаргу, в якій позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив відповідача на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили.

Товариство з обмеженою відповідальністю Маравтосервіс зареєстроване в якості юридичної особи, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (код ЄДРПОУ 20345304, місцезнаходження юридичної особи: 87537, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Леніна, буд. 120), зареєстровано державним реєстратором 15 грудня 1995 року за № 1099Р, знаходиться на податковому обліку у відповідача.

15 квітня 2015 року податковим органом на підставі підпункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України та на підставі наказу № 806 від 15 квітня 2015 року, проведено документальну невиїзну перевірку фінансово господарської діяльності з питання дотримання Товариством вимог податкового законодавства за період з 30 серпня 2014 року по 27 листопада 2014 року, за наслідками якої складений акт № 709/99/05-81-15-04-11-1/20345304 (далі - акт перевірки), та якою встановлені порушення пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

28 травня 2015 року на підставі акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення - рішення № 0002921503 на суму штрафних санкцій 2112,24 грн., та № 0002911503 на суму штрафних санкцій 1975,33 грн., також контролюючим органом прийнято податкову вимогу за формою Ю № 2614-25 на суму 6828,48 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування норм матеріального права до спірних правовідносин, колегія суддів Верховного суду виходить з наступного.

Підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового кодексу України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Платники плати за землю самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями (пункт 286.2 статті 286 Податкового кодексу України).

Податкове зобов'язання щодо плати за землю визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

Порядок обчислення орендної плати, строк та порядок сплати плати за землю не є спірним в межах розгляду даної справи. Проблемним питанням цієї справи є неправомірність нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату орендної плати за землю позивачу, який здійснює діяльність на території проведення антитерористичної операції.

02 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції № 1669-VII (далі - Закон № 1669-VII), який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

За змістом статті 1 вказаного Закону встановлено, що територією проведення антитерористичної операції є територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція м. Маріуполь віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Відповідно до статті 6 Закону Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

З наведеного вбачається, що платники земельного податку, які перебувають на обліку у фіскальних органах та знаходилися на територіях, визначених переліком населених пунктів, де проводилася АТО або було оголошено військовий чи надзвичайний стан, на цей період звільняються від своїх обов'язків, зокрема, щодо сплати орендної плати за землю державної або комунальної власності з 14 квітня 2014 року.

З приводу посилання податкового органу на ненадання відповідачем сертифікату Торгово-промислової палати, що підтверджує звільнення платника від сплати податку колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 1669 Закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Стаття 6 Закону № 1669 є спеціальною нормою по відношенню до статті 10 Закону України № 1669. Сертифікат Торгово-промислової палати є єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує форс-мажорні обставини для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, а тому такий сертифікат застосовується виключно при вирішенні питання звільнення від нарахування штрафних санкцій та пені за несплату податку.

З урахуванням зазначеного, у даних правовідносинах сертифікат Торгово-промислової палати не є обов'язковою підставою для звільнення відповідача від сплати за користування земельною ділянкою, що розташована на території проведення АТО у м. Маріуполі, оскільки вищенаведеною статтею 6 Закону № 1669 звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

На час розгляду справи в Верховному Суді рішення Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року по справі № 805/2461/16-а, на якому ґрунтуються висновки суду апеляційної інстанції, скасовано постановою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року (провадження № К/9901/26115/18). Залишено в силі рішення суду першої інстанції, яким в задоволенні адміністративного позову Маріупольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю Маравтосервіс про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках в розмірі 266 064,79 грн. відмовлено.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, Суд вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції щодо неможливості задоволення позовних вимог та погоджується з висновками суду першої інстанції, що платники земельного податку, які здійснювали діяльність на території проведення антитерористичної операції звільняються від своїх обов'язків, зокрема, щодо сплати орендної плати за землю державної або комунальної власності з 14 квітня 2014 року до 08 червня 2016 року.

В межах розгляду даної справи наявні підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції відповідно до статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Маравтосервіс задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року у справі 805/3194/16-а скасувати, залишити в силі постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2016 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

І.Я. Олендер