Постанова

від 30.01.2019 по справі 578/1035/17

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року

м.Суми

Справа №578/1035/17

Номер провадження 22-ц/816/148/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенко В. І. , Собина О. І.

з участю секретаря судового засідання -Назарової О.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Мезенівська сільська рада Краснопільського району Сумської області,

треті особи: Краснопільська районна державна адміністрація Сумської області, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 27 вересня 2018 року в складі судді Косар А.І., ухвалене у смт Краснопілля, повний текст якого складено 08 жовтня 2018 року,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому після уточнення, просив визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,0795 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1330 га для ведення особистого селянського господарства, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 видані на ім'я ОСОБА_3

Свої вимоги мотивував тим, що він та його брат ОСОБА_4 є власниками житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 та володільцями земельної ділянки за вказаною адресою. Власником сусіднього будинковолодіння НОМЕР_1, ОСОБА_3, було приватизовано дві земельні ділянки за вказаною адресою та отримано на них оскаржені державні акти, якими порушено його права, оскільки ОСОБА_3 заявляє вимоги про перенесення паркану, збудованого ще в 1978 році, в бік зменшення його земельної ділянки, відповідно до розміру земельної ділянки, визначеної в актах. Вважав вказані акти незаконними та недійсними, оскільки землевпорядником, ОСОБА_3 чи сільською радою, його, як користувача сусідньої земельної ділянки, не повідомлено про приватизацію, з ним не погоджено проектну документацію про межі земельних ділянок; площа земельної ділянки в державних актах не відповідає площі, визначеній рішенням Мезенівської сільради 1993 року, замість 0,18 га виділено 0,2125 га.

Рішенням Краснопільського районного суду Сумської області від 27 вересня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ним було зазначено у позовній заяві, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а саме, що відповідач та третя особа - ОСОБА_3 здійснювали певні дії (створювали комісії, приймали акти, встановлюють межові знаки, попереджаючи про відповідальність) без його відома.

У відзиві на апеляційну скаргу Мезенівська сільська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, оскілки доводи скарги є безпідставними. Вказує, що судом ухвалене законне та обґрунтоване рішення, тому підстав для його скасування немає.

Відзиву на апеляційну скаргу третіми особами не направлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача Мезенівської сільської ради Гавенка М.В., третьої особи ОСОБА_3 та його представника - адвоката ОСОБА_6, які заперечували проти доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 28 грудня 1991 року є співвласниками житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 5-10, 13).

Власником сусіднього будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1, є ОСОБА_3 (а.с. 48-49).

Рішенням виконавчого комітету Мезенівської сільської Ради народних депутатів Краснопільського району Сумської області від 21 липня 1993 року № 23 було передано у приватну власність земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства та під забудову згідно з додатками 1 і 2 на підставі Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року, в тому числі, згідно з додатком 1 громадянину ОСОБА_3 - під ведення особистого підсобного господарства площею 0,14 га та під забудову - 0,04 га (а.с 76, 79-80).

Згідно з технічною документацією із землеустрою по складанню документів, що посвідчують право на земельні ділянки за адресою АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_3, останньому за рішенням 22 сесії 5 скликання Мезенівської сільської ради Краснопільського району Сумської області від 19 серпня 2009 року передано безкоштовно у власність земельні ділянки, надані раніше у користування загальною площею 0,2124 га (0,0794 га для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, 0,1330 га для ведення особистого селянського господарства) (а.с 36-49).

У подальшому відділом Держкомзему у Краснопільському районі Сумської області 06 липня 2010 року видано ОСОБА_3 державний акт серії НОМЕР_5 на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0795 га, кадастровий номер НОМЕР_2 за адресою: АДРЕСА_1, та державний акт серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,1330 га, кадастровий номер НОМЕР_3 за вказаною адресою (а.с. 50-51).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено про порушення його прав, як землекористувача, оскаржуваними державними актами.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.

Статтею 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (ч. 5 ст. 158 ЗК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За принципом диспозитивності цивільного судочинства, згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Тому суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, в межах заявлених позивачем вимог і на підставі наданих ним доказів, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, не було доведено, що оскаржуваними актами порушується його права чи інтереси як власника чи землекористувача земельної ділянки за адресою по АДРЕСА_2, тобто порушується його право володіння, користування чи розпорядження конкретною земельною ділянкою, належною йому на підставі встановленого законом зразка правовстановлюючого документа.

Крім того, заявлений спір фактично стосується межі розподілу земельної ділянки між двома сусідніми будинками, власниками яких є позивач та третя особа у справі ОСОБА_3

Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Краснопільського районного суду Сумської області від 27 вересня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: О.Ю. Кононенко

В.І. Криворотенко

О.І. Собина