Ухвала

від 30.01.2019 по справі 567/1636/18

ОСТРОЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 567/1636/18

УХВАЛА

30 січня 2019 рокум. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Назарук В.А.

секретар - Гічиновська Я.В.

розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області про визнання заповіту, посвідченого головою Вельбівненської сільської ради 17.09.2010 та зареєстрованого вреєстрі за №130 нікчемним

встановив

30.01.2019 Острозьким районним судом відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області про визнання заповіту, посвідченого головою Вельбівненської сільської ради 17.09.2010 та зареєстрованого вреєстрі за №130 нікчемним.

Одночасно з позовною заявою ОСОБА_1 подав до Острозького районного суду заяву про забезпечення позову у вказаній справі, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_3, до складу якого входить: житловий будинок, розташований за адресою: Рівненська область Острозький район с. Вельбівне вул. Весняна, 25, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1595226556242, на який видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 859 від 10.07.2018 року, індексний номер 41992567; земельну ділянку площею 0,0943 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою с. Вельбівно Острозького району Рівнеської області, кадастровий номер: 5624281200:06:002:0166, реєстраційний номер 886052456242, на яку видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом №202 від 23.03.2016 року, індексний номер 28951761; на земельну ділянку площею 0,3201 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою с. Вельбівно Острозького району Рівнеської області, кадастровий номер: 5624281200:09:002:0150, реєстраційний номер: 886018156242, на яку видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом №201 від 23.03.2016 року, індексний номер 28951017; на земельну ділянку площею 1,6192 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану за адресою с. Вельбівно Острозького району Рівненської області, кадастровий номер 5624281200:08:001:0057, реєстраційний номер 886063156242, на яку видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом №203 від 23.03.2016 року, індексний номер 28951974.

В обґрунтування поданої заяви зазначив, що на даний час між ним та відповідачем ОСОБА_2 існує спір щодо законності заповіту, складеного ОСОБА_3 17.09.2010 та посвідченого головою Вельбівненської сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за №130, на підставі якого ОСОБА_2 видано свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказане спадкове майно.

Зазначає, що вважає складений на користь відповідача ОСОБА_2 заповіт незаконним та таким, що підлягає визнанню в судовому порядку нікчемним, оскільки на його думку заповідач не підписувала вказаний заповіт, тому волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі, а також заповіт складений з порушенням вимог щодо його форми та порядку посвідчення.

Посилається на те, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по суті за вказаним позовом, оскільки на даний час формально право на спадкування майна, що належало померлій ОСОБА_3, на підставі оскаржуваного заповіту має відповідач ОСОБА_4, яка належним чином оформила свої спадкові права.

Вважає, що відповідач ОСОБА_2 до вирішення спору по суті, зможе розпорядитись вказаним спадковим майном, в тому числі шляхом його відчуження третім особам, що в подальшому призведе до утруднення чи неможливості виконання рішення суду по даній справі та поновлення порушених права позивача у випадку задоволення позову, чим буде грубо порушено законні права та інтереси позивача, як спадкоємця першої черги за законом після смерті ОСОБА_3

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з"ясування питань, пов"язаних із зустрічним забезпеченням.

Суд не вбачає підстав для виклику в судове засідання ОСОБА_1 для дачі пояснень або додаткових доказів, оскільки виклик особи для надання пояснень є правом, а не обов"язком суду. Крім того, в заяві про забезпечення позову викладені обставини, які на думку заявника є підставою для забезпечення позову, а заявником не зазначено, які додаткові докази можуть бути надані в судовому засіданні.

Дослідивши заяву та вивчивши матеріали заяви, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ч.1,2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити:

1) найменування суду, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, за наявності;

3) предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову;

4) захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності;

5) ціну позову, про забезпечення якого просить заявник;

6) пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення;

7) інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Таким чином, частиною 1 ст. 151 ЦПК України передбачено чіткий перелік відомостей, які повинна містити заява про забезпечення позову, в тому числі пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Згідно ч.1 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Згідно з імперативними приписами ч.7 ст.153 ЦПК України , в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Судом встановлено, що подана заява не відповідає змісту та формі заяви про забезпечення позову, що визначені ст.151 ЦПК України , а саме позивачем не зазначені пропозиції щодо зустрічного забезпечення щодо особи, яка успадкувала спірне майно, яку позивач зазначає відповідачем у справі і якій можуть бути спричинені збитки забезпеченням позову, як не зазначені пропозиції щодо зустрічного забезпечення і щодо іншого учасника справи.

Згідно ч.5 ст. 154 ЦПК України, заходи зустрічного забезепечення мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв"язку із забезпеченням позову.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.

Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Позивач не наділений правом на вирішення доцільності застосування зустрічного забезпечення, тобто вказані заходи застосовуються не за ініціативою повивача. Позивач має лише зазначити в заяві про забезпечення позову пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема, щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. Дана пропозиція враховується судом при визначенні остаточного розміру зустрічного забезпечення.

Одночасно, позивач не зазначає доказів на підтвердження вартості спадкового майна та наявності у нього майна у розмірі достатньому для відшкодування можливих збитків, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, оскільки відповідно до ч.4 ст.153 ЦПК України зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову. Одночасно, позивач не зазначає відомостей про неможливість внесення відповідної суми, що вказує на можливість застосування іншого виду зустрічного забезпечення.

Суд наголошує на тому, що пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення позову мають бути зазначені з урахуванням вимог ст. 154 ЦПК України, адже лише проаналізувавши пропозицію заявника щодо зустрічного забезпечення та надані на її підтвердження докази, суд може вирішити питання про наявність чи відсутність у нього обов'язку застосувати зустрічне забезпечення на підставі ч.3 ст.154 ЦПК України.

Отже, судом встановлено, що подана заява не відповідає змісту та формі заяви про забезпечення позову, що визначені ст. 151 ЦПК України, оскільки в ній не зазначені пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

Окрім того, в заяві про забезпечення позову позивач вказує лише про потенційну можливість утруднення виконання судового рішення, доказів на підтвердження цього не надає та не зазначає доказів про те, які дії вживаються зі сторони відповідача та спрямовуються нею на відчуження спірного нерухомого майна, окрім переданої в оренду земельної ділянки, а тому на даному етапі суд приходить до висновку про те, що відсутні достатні дані, які об'єктивно вказують на необхідність застосування заходів, пов'язаних із забезпеченням позову, оскільки позивачем не наведено достатніх та переконливих доказів існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів (п.4 постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").

Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов?язані з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України, суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу , повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Враховуючи наявність у заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 зазначених вище недоліків стосовно зазначення пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення, з метою недопущення порушення прав всіх осіб, інтереси яких можуть бути порушені забезпеченням позову та те, що суд не має можливості прийти до однозначного висновку про підставність заяви та необхідність застосування такого заходу, що запропонований заявником, та його співмірності як виду забезпечення позову з врахуванням заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що заяву слід повернуту заявнику.

При цьому, заявник не позбавлений можливості, усунувши вказані недоліки заяви про забезпечення позову, звернутися до суду з заявою про забезпечення позову повторно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151 , 153 , 260 , 261 ЦПК України , суд

постановив:

заяву про вжиття заходів забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Вельбівненської сільської ради Острозького району Рівненської області про визнання заповіту, посвідченого головою Вельбівненської сільської ради 17.09.2010 та зареєстрованого в реєстрі за №130 нікчемним , повернути ОСОБА_1

Ухвала може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Острозького районного судуОСОБА_5