Постанова

від 15.01.2019 по справі 607/16251/15-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/16251/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Дзюбич В.Л. Провадження № 22-ц/817/85/19 Доповідач - Щавурська Н.Б. Категорія - 57

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 січня 2019 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Щавурська Н.Б.

суддів - Парандюк Т. С., Сташків Б. І.,

секретаря - Рожук О.О.

сторін - відповідача ОСОБА_1 і її представника адвоката ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 та її представника адвоката ОСОБА_4,

представника Першої Тернопільської державної

нотаріальної контори Протасевича П.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/16251/15-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 листопада 2018 року, постановлену суддею Дзюбичем В.Л., у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, треті особи: ОСОБА_3, Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду з уточненим в подальшому вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив, що після смерті свого брата ОСОБА_8 звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини на майно померлого, що знаходиться у м.Тернополі. Невдовзі дізнався, що на усе спадкове майно його померлого брата претендує також ОСОБА_1 посилаючись на наявність посвідченого 28 листопада 2014 року секретарем Сокільчанської сільської ради Попільнянського району Житомирської області заповіту від імені ОСОБА_8 в її користь. Вважаючи, що підпис від імені брата в заповіті вчинений не ним самим, а іншою особою, просив визнати такий заповіт недійсним.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 листопада 2018 року позовну заяву ОСОБА_6 залишено без розгляду. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті в даній справі ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 вересня 2018 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду, вважаючи її незаконною, постановленою з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що чинна на час звернення позивача з заявою (станом на 12 листопада 2018 року) та на час постановлення судом ухвали (14 листопада 2018 року) редакція статті 257 ЦПК України не містила ч.5, на яку посилався позивач, як на підставу залишення позову без розгляду. Враховуючи те, що вказана стаття закону містила в собі лише три частини, вважає, що суд першої інстанції не вказавши в якому порядку надійшла заява від ОСОБА_6, однак пославшись на п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України, змінив на власний розсуд підстави для подання позивачем заяви, проявивши сторонність та порушивши п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод що стосується права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Звертає також увагу на відсутність правових підстав для залишення позову без розгляду в зв'язку з тим, що відповідна заява позивачем була подана не до початку розгляду, як це передбачає діючий ЦПК, а під час розгляду справи по суті. Зокрема, факт розгляду справи по суті, підтверджується вказівкою самого суду як під час судових засідань, так і в процесуальних документах, зокрема в ухвалі від 31 жовтня 2017 року, де судом було встановлено факт звернення ОСОБА_3 в ході судового розгляду справи по суті з клопотанням про витребування доказів.

Відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 від інших учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходив.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представники третіх осіб ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 з приводу вирішення апеляційної скарги покладається на думку суду, пояснивши при цьому, що з часу вступу в дію ЦПК України в редакції 2017 року, тобто з 15.12.2017 року й до часу постановлення ухвали про залишення позову без розгляду в даній справі тривало підготовче засідання, й зокрема, стадія збирання судом первинних документів для проведення призначеної експертизи.

Представник Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Протасевич П.Г. у вирішенні апеляційної скарги ОСОБА_1 покладається на думку суду.

Представник відповідача Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність оскаржуваної ухвали в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Постановляючи ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, Тернопільський міськрайонний суд виходив із того, що позивач до початку розгляду справи по суті подав письмову заяву про залишення його позову без розгляду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено в ході апеляційного розгляду справи, позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1, Попільнянської селищної ради Попільнянського району Житомирської області, треті особи: ОСОБА_3, Перша Тернопільська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним надійшов на адресу Тернопільського міськрайонного суду 01.10.2015 року й був переданий на розгляд судді Герчаківській О.Я. (т. 1 а.с.2, 25).

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 05.10.2015 року провадження у даній справі було відкрито й призначено її до розгляду на 20.11.2015 року (т. 1 а.с. 26).

За час перебування даної справи в провадженні судді Герчаківської О.Я. проведення судових засідань призначалося на: 20.11.2015 року, 14.12.2015 року, 15.01.2016 року, 09.02.2016 року (т. 1 а.с. 40, 47-48, 77, 124-127 ), однак з різних причин (подача уточнень позовної заяви, залучення до участі в справі третіх осіб, витребування доказів, долучення документів, виклик і допит свідків тощо) розгляд справи відкладався, й лише в судовому засіданні 09.02.2016 року розгляд справи в розумінні вимог ЦПК 2001 року, що діяв на час проведення даних судових засідань, був розпочатий (оголошено позовні вимоги. Пояснення та заперечення сторін), що стверджується журналами судових засідань за вищевказані дати.

Після оголошеної в судовому засіданні 09.02.2016 року перерви, розгляд даної справи призначався на: 25.02.2016 року та 14.03.2016 року, що вбачається з журналу судового засідання за відповідну дату (т. 1 а.с. 183-188).

В провадженні судді Герчаківської О.Я. справа перебувала до 04.03.2016 року, після чого в зв'язку з закінченням терміну повноважень судді була передана судді Дзюбичу В.Л., що вбачається з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (т.1 а.с. 194).

У зв'язку з передачею справи іншому судді, розгляд такої було розпочато заново.

Відповідно до журналів судових засідань, які містяться в матеріалах справи від 26.04.2016 року (т. 1 а.с. 200), від 27.05. 2016 року (т. 1 а.с. 209), від 30.06.2016 року (т. 3 а.с. 125), від 03.08.2016 року (т. 4 а.с. 125), від 10.08.2016 року (т.4 а.с. 133), від 21.12.2016 року (т. 5 а.с. 4), від 27.01.2017 року (т. 4 а.с 183), від 01.03.2017 року (т. 5 а.с. 9), від 26.04.2017 року (т. 5 а.с. 30), від 11.08.2017 (т. 5 а.с. 73), від 06.10.2017 року (т. 6 а.с. 9), від 31.10.2017 року (т. 6 а.с. 21), від 06.12.2017 року (т. 6 а.с. 51), від 02.02.2018 року (т. 6 а.с. 154), від 29.03.2018 року (т. 6 а.с. 166), від 25.04.2018 року (т. 6 а.с. 195), від 06.06.2018 року (т. 6 а.с. 213), від 20.09.2018 року (т. 6 а.с. 235), від 24.10.2018 року (т. 7 а.с. 3) дана справа неодноразово відкладалася або в ній оголошувалися перерви у зв'язку із неявкою сторін та з інших причин. Зокрема, під час судових засідань учасниками справи заявлялися безліч клопотань до початку судового розгляду (про витребування доказів та призначення експертизи), а також долучалися документи, необхідні для розгляду справи.

Зокрема, з наявних у матеріалах справи звукозаписів судових засідань вбачається, що 30.06.2016 року до початку судового розгляду справи (який відбувався ще за правилами ЦПК 2004 року) було заявлено клопотання про призначення комплексної судово-почеркознавчої, техніко-криміналістичної експертизи та експертизи давності документів, яке з причини витребування для проведення експертизи ряду документів судом було вирішено лише 10.08.2016 року. В подальшому, в зв'язку з клопотаннями експерта та неможливістю проведення експертизи, справа неодноразово призначалася до слухання, судом витребовувались необхідні для проведення експертизи документи, розгляд справи відкладався чи оголошувались перерви в зв'язку з ненаданням документів чи з неявкою сторін. І станом на дату постановлення судом ухвали про залишення позову без розгляду клопотання експерта про витребування документів так і не було виконане, повторно справа на експертизу не була надіслана.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 21 вересня 2018 року за клопотанням відповідача ОСОБА_1 у даній справі вжито заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на належне померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 майно, а саме: автомобіль марки Toyota модель Venza, 2010 року випуску, ДНЗ НОМЕР_2, № кузова НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 власником якого є ОСОБА_8; автомобіль марки Citroen модель Berlingo, 2012 року випуску, ДНЗ НОМЕР_5, № кузова НОМЕР_6, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7, власником якого є ОСОБА_8; квартиру загальною площею 90,3 кв.м, АДРЕСА_2 право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (свідоцтво про право власності від 18.04.2014 року № НОМЕР_8); нежитлові і господарські приміщення загальною площею 78,3 кв.м, №№ VI, VII, VII в будинку АДРЕСА_3 право власності на які зареєстровано за ОСОБА_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (свідоцтво про право власності від 18.04.2014 року № НОМЕР_8); квартиру загальною площею 56,1 кв.м, АДРЕСА_4 право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (договір купівлі-продажу, ВКВ 788070, 10.12.2007 року, приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О., за реєстром № 5294); квартиру загальною площею 43,4 кв.м, АДРЕСА_5, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (свідоцтво про право власності на житло від 05.11.2014 року, що видане на підставі розпорядження (наказу) від 05.11.2004 № 37938); нежитлові приміщення загальною площею 35 кв.м в будинку АДРЕСА_6, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (договір дарування приміщення, 16.11.2004 року, приватний нотаріус Тернопільського міського нотаріального округу Магдич О.О., за реєстром № 1243); житловий будинок з надвірними побудовами та спорудами по АДРЕСА_7, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (договір дарування 04.10.2004 року, приватний нотаріус Тернопільського районного нотаріального округу Василишин С.Й., за реєстром № 8488); земельну ділянку, площею 0,1000 га, по АДРЕСА_8, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (договір купівлі-продажу ВВМ 868014, 12.11.2004 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Біляєв В.О., за реєстром № 9880); квартиру загальною площею 55,7 кв.м., АДРЕСА_9 право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1(договір купівлі-продажу, ВСР 095502, 01.03.2006 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Познякова С.В., за реєстром № 859); квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_8, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 (договір купівлі-продажу, 08.11.2004 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Назарчук Н.В., за реєстром № 4819).

12 листопада 2018 року від позивача ОСОБА_6 надійшла заява про залишення без розгляду поданого ним до ОСОБА_1, Попільнянської сільської ради Попільнянського району Житомирської області з участю третіх осіб ОСОБА_3, Першої Тернопільської державної нотаріальної контори позову про визнання заповіту недійсним та про скасування заходів забезпечення позову. Розгляд справи призначеної на 14 листопада 2018 року просив проводити у його відсутності (т. 7 а.с. 17).

З журналу судового засідання, яке проводилося 14.11.2018 року, вбачається, що відповідач ОСОБА_1 та представники третіх осіб ОСОБА_3 - ОСОБА_4, Першої Тернопільської державної нотаріальної контори Дідич Ю.В. при вирішенні поданої позивачем заяви про залишення позову без розгляду покладалися на думку суду (т. 7 а.с. 72).

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 173 ЦПК України в редакції ЗУ від 18.03.2004 року з наступними змінами і доповненнями розгляд справи по суті розпочинався доповіддю головуючого про зміст заявлених вимог та про визнання сторонами певних обставин під час попереднього судового засідання, після чого з'ясовувалося, чи підтримує позивач свої вимоги, чи визнає відповідач вимоги позивача та чи не бажають сторони укласти мирову угоду або звернутися для вирішення спору до третейського суду. У разі розгляду справи за відсутності відповідача головуючий доповідає про позицію останнього щодо заявлених вимог, викладену в письмових поясненнях. При частковому визнанні позову відповідачем головуючий з'ясовує, у якій саме частині позов визнається.

З 15.12.2017 року набрав чинності ЦПК України в редакції закону від 07.10.2017 року.

Враховуючи те, що після передачі справи іншому судді розгляд справи було розпочато спочатку, й з часу перебування даної справи в провадженні судді Дзюбича В.Л., а саме з 04.03.2016 року до 14.12.2017 року (період дії ЦПК в ред. 2004 року) процесуальні дії, передбачені ст.173 ЦПК України в редакції 2004 року судом не вчинялися, що стверджується журналами проведених у вказаний період судових засідань (судом не оголошувалося про зміст заявлених позивачем вимог, про визнання чи не визнання таких іншими сторонами тощо, а увесь цей період розгляд справи відкладався або оголошувались перерви в зв'язку з заявленими до початку судового розгляду клопотаннями сторін), колегія суддів приходить до висновку, що станом на час набрання чинності ЦПК України в редакції закону від 07.10.2017 року, зокрема, станом на 15.12.2017 року розгляд по суті даної справи не розпочинався.

Пунктом 9 частини 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року, що введена в дію 15.12.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ЦПК України в редакції ЗУ від 03.10.2017 року після того, як провадження у справі відкрито й до розгляду справи по суті (глава 6) передбачає також підготовче провадження (глава 3), яке починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (ч. 2 ст.189 ЦПК).

Частиною 1 ст. 196 ЦПК передбачено, що для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання.

Згідно вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України в підготовчому засіданні суд, в тому числі з'ясовує чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також, докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше; вирішує питання про призначення експертизи, виклик у судове засідання експертів, свідків; за клопотанням учасників справи вирішує питання про забезпечення позову, про зустрічне забезпечення; вирішує заяви та клопотання учасників справи; призначає справу до розгляду по суті; визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті; встановлює порядок з'ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті; з'ясовує розмір заявлених сторонами судових витрат; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляд справи по суті.

Підготовче судове засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 цього розділу з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 198 ЦПК передбачена можливість відкладення підготовчого судового засідання у межах, визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження та випадки такого відкладення, до числа яких входить і неможливість розгляду питань, визначених ч. 2 ст. 197 ЦПК в конкретному підготовчому засіданні. А частиною 5 цієї ж статті передбачена можливість оголошення у підготовчому судовому засідання перерви, й зокрема, у випадках неподання витребуваних доказів особою, яка не є учасником справи, витребування нових (додаткових) доказів.

У разі відкладення підготовчого засідання або оголошення перерви, підготовче засідання продовжується зі стадії, на якій засідання було відкладене або у ньому була оголошена перерва.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Також, за результатами підготовчого засідання суд вправі постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду (п.1 ч. 2 ст. 200 ЦПК).

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Беручи до уваги те, що наслідком повторного автоматизованого розподілу справи є розгляд справи іншим суддею спочатку й суддею Дзюбичем В.Л. не було розпочато розгляд справи по суті ні в розумінні вимог ст.173 ЦПК України в редакції 2004 року, ні в розумінні відповідних статей глави 3 та глави 6 ЦПК України в редакції 2017 року, суд першої інстанції отримавши до початку розгляду справи по суті письмову заяву позивача ОСОБА_6 про залишення його позову без розгляду, прийшов до правильного висновку для наявності передбачених п. 1 ч. 2 ст.200, п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України в редакції 2017 року підстав для задоволення такої заяви.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в частині незаконності оскаржуваної ухвали з посиланням на те, що розгляд справи по суті було розпочато, про що, на її думку свідчать, як зазначення про це самим судом під час судових засідань, так і відповідна вказівка в процесуальних документах, зокрема в ухвалі від 31 жовтня 2017 року (т. 6 а.с. 26), де судом було встановлено факт звернення ОСОБА_3 в ході судового розгляду справи по суті з клопотанням про витребування доказів, колегія суддів вважає безпідставними, як такі, що спростовуються вчиненими судом процесуальними діями в ході судових засідань, що проводилися впродовж усього часу перебування справи в провадженні судді Дзюбича В.Л., в тому числі й після вступу в дію ЦПК України в редакції 2017 року (збиранням доказів, у тому числі, для проведення задоволеного судом клопотання про призначення, яке заявлялося позивачем, як при зверненні з позовною заявою до суду, так і до початку судового розгляду в справі в судовому засіданні 30.06.2016 року), які свідчили про вчинення судом дій, передбачених ст.ст. 197, 198 ЦПК України, що характеризують саме стадію підготовки справи до розгляду, а також - відсутністю в матеріалах справи процесуального документа (ухвали, постановленої відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 200 ЦПК) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Про те, що розгляд справи не було розпочато по суті свідчить і факт відсутності в матеріалах справи висновку експерта з приводу призначеної судом до початку розгляду справи судової експертизи та вжиття судом впродовж усього знаходження справи в провадженні судді Дзюбича В.Л. передбачених ЦПК дій для задоволення клопотання експерта з приводу направлення необхідних для проведення експертизи документів.

Ні сам по собі факт зазначення в абз. 2 мотивувальної частини ухвали суду від 31.10.2017 року при вирішенні клопотання ОСОБА_3 про витребування документів про те, що таке було заявлено в ході судового розгляду справи по суті, ні факт зазначення головуючим на початку чергового судового засідання 06.12.2017 року після оголошеної раніше перерви про продовження справи по суті, на думку колегії суддів, не може свідчити про те, що розгляд справи по суті розпочався, оскільки, по-перше, вказані процесуальні дії, на які звертає увагу апелянт у своїй апеляційній скарзі, проводилися в період дії ЦПК 2004 року, в той час як на дату проведення таких дій судом не вчинялися передбачені ст.173 ЦПК дії, які б свідчили про розгляд справи по суті, а по-друге, після вступу в дію ЦПК України в редакції 2017 року справ, як така, у якій провадження було відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна була розглядатися за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (п. 9 ч. 1 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року). Тому, з урахуванням вимог останнього, який передбачає проведення підготовчого засідання у кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження (ч. 1 ст. 196 ЦПК), й до категорії яких відноситься дана справа; переліку дій, які проводяться судом у підготовчому судовому засіданні (ст. 197 ЦПК) та які узгоджуються з тими, що проводилися судом в судових засіданнях після 15.12.2017 року (вирішення клопотань, в тому числі, необхідних для проведення експертизи, витребування та збирання доказів, вирішення клопотань про забезпечення позову тощо); визначених ЦПК судових рішень, що приймаються за результатами підготовчого засідання (ч. 2 ст. 200 ЦПК) й відсутність в матеріалах справи ухвали про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що на час прийняття судом оскаржуваної ухвали був розпочатий розгляд справи по суті.

Не може погодитися колегія суддів і з доводами апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в частині порушення судом п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод що стосується права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, що полягає у зміні судом на власний розсуд підстав поданої позивачем заяви про залишення позову без розгляду, який (суд), постановляючи ухвалу, послався на наявність передбаченої п. 5 ч.1 ст. 257 ЦПК України підстави для залишення позову без розгляду, в той час як заява самого позивача містила іншу підставу для залишення позову без розгляду (ч.5 ст.257 ЦПК, яка на час постановлення судом ухвали діючим процесуальним законом взагалі не була передбачена), оскільки вичерпний перелік підстав для залишення позову без розгляду містить саме ч. 1 ст. 257 ЦПК України, а не ч. 5, на яку помилково послався позивач у своїй письмовій заяві та якої на час звернення з заявою діючий ЦПК не містив (стаття 257 передбачає лише три частини) й отримавши письмову заяву позивача, суд першої інстанції з урахуванням змісту вказаної заяви, в якій ОСОБА_6 висловив бажання про залишення його позову без розгляду, та відсутності доказів про наявність інших, передбачених законом підстав для залишення позову без розгляду, правомірно застосував у своїй ухвалі передбачену п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України підставу залишення позову без розгляду.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 35 ч. 1; 259 ч.ч. 1, 2, 6, 8; 374 ч. 1 п. 1; 375 ч. 1; 381 ч.ч. 1, 3; 382 ч.ч. 1, 2; 384 ч. 1; 389 ч.1 п. 2; 390 ч. 1 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 листопада 2018 року - залишити без змін.

Судові витрати покласти на сторони, в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції в особі Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складання повного судового рішення.

Дата складання повного судового рішення 21 січня 2019 року.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи