Постанова

від 21.01.2019 по справі 808/1704/17

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2019 року м. Дніпросправа № 808/1704/17

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

                     суддів: Кругового О.О., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Іотовой А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року (суддя Садовий І.В.), в адміністративній справі №808/1704/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002714707 від 23.05.2017 року в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 5991248 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2995624 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року позов задоволено.

Відповідачем на рішення суду першої інстанції подана апеляційна скарга, в якій скаржник, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким АТ «Мотор Січ» у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Скаржник стверджує, що реальність вчинення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Авіатехпром», ТОВ «Снабавіапром», ТОВ «Мультіфлекс», ТОВ «Юкун», ТОВ «Бізнес простір груп», ПП «Гарант-плюс», ТОВ «НВП Спецсервіс», ТОВ «Промінтрейд ЛТД», ПП «Віза-сервіс» не підтверджена. Надані для перевірки документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку та віднесення позивачем сум податку на додану вартість від вартості поставлених товарів до податкового кредиту.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить оскаржене рішення залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів головуючого судді Лукманової О.М., суддів Божко Л.А., Дурасової Ю.В. від 20 липня 2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року в адміністративній справі №808/1704/17.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2018 року призначено справу №808/1704/17 до розгляду в апеляційному суді на 16 серпня 2018 року о 10:00.

16 серпня 2018 року оголошено перерву у засіданні до 25 вересня 2018 року на 10:00.

25 вересня 2018 року оголошено перерву у засіданні до 23 жовтня 2018 року на 10:00.

З 03 жовтня 2018 року розпочав роботу Третій апеляційний адміністративний суд, і справи, які перебували в провадженні Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, були передані до Третього апеляційного адміністративного суду.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12 жовтня 2018 року, адміністративна справа №808/1704/17 передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Шлай А.В., суддів Кругового О.О., Суховарова А.В.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2018 року прийнято адміністративну справу №808/1704/17 за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року в адміністративній справі №808/1704/17 до свого провадження, та призначено апеляційний розгляд справи у судовому засіданні.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини:

З 09.03.2017 року по 12.04.2017 року службовими особами Запорізького управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Мотор Січ» з питань правильності відображення в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з контрагентами та за періоди наведеними у додатку №1 до акту перевірки. За результатами вказаної перевірки було складено акт перевірки №24/28-10-47-07/14307794 від 27.04.2017 року (а.с.30-237, т.1). Перевіркою встановлено порушення позивачем абз. «а» п.198.1, п.198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, абз. «б» п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, п.5 розділу ІІІ, пп.1 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, в результаті чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування у сумі 8021748 грн., у тому числі: березень 206 р. – 780427 грн., квітень 2016 р. – 344424 грн.; травень 2016 р. – 1432228 грн., червень 2016 р. – 1782114 грн., липень 2016 р. – 1578389 грн., серпень 2016 р. – 650700 грн., вересень 2016 р. – 1023271 грн., жовтень 2016 р. – 377100 грн., листопад 2016 р. – 50095 грн. Позивачем оскаржено акт перевірки від 27.04.2017 року (заперечення від 10.05.2017 року №бух/14565) до Офісу великих платників Державної фіскальної служби України, проте рішенням «Щодо розгляду заперечень» від 18.05.2017 №26976/10/28-10-47-07 висновки акту перевірки визнані правомірними та документально обґрунтованими (а.с.18-29, т.1). За результатами перевірки та на підставі відомостей вищезазначеного акту перевірки контролюючим органом було винесено податкове повідомлення-рішення №0002714707 від 23.05.2017 року, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість по звітності за 2016 рік в сумі 8021748 грн. та застосовано штрафні санкції в сумі 4010874 грн. (а.с.16, т.1).

Не погодившись із висновками контролюючого органу, ПАТ «Мотор Січ» звернулось з даним позовом до суду.

Постановляючи оскаржене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що висновки, зроблені відповідачем в акті перевірки від 27.04.2017 року, спростовані доказами, отриманими в ході судового розгляду справи, у зв'язку з чим спірне податкове повідомлення-рішення в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 5991248 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 2995624 грн. не може вважатись правомірним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наявні у справі належні та допустимі докази, які досліджені судом першої інстанції, підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Авіатехпром», ТОВ «Снабавіапром», ТОВ «Мультіфлекс», ТОВ «Юкун», ТОВ «Бізнес простір груп», ПП «Гарант-плюс», ТОВ «НВП Спецсервіс», ТОВ «Промінтрейд ЛТД», ПП «Віза-сервіс».

Щодо доводів скаржника.

Відповідач вказує на недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних.

Судом першої інстанції зазначено, що вимогами податкового обліку взагалі не передбачено обов'язковості складання товарно-транспортних накладних у підтвердження витрат.

Здійснюючи перевірку наведених доводів, колегія суддів вважає за необхідне врахувати правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 06.02.2018 року у справах № К/9901/6704/18 (804/4940/14), № К/9901/8403/18 (816/166/15-а), і яка полягає у наступному:

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

З огляду на наведене, при відсутності обов'язку складання товарно-транспортних накладних у підтвердження витрат, наявність товарно-транспортних накладних з помилками, допущеними при їх заповненні, не можуть свідчити про відсутність самої господарської операції з постачання товару.

Щодо доводів відповідача про недоліки сертифікатів якості та походження на товар, що були отримані позивачем від контрагентів, колегія суддів зазначає, що зазначені недоліки не є беззаперечним доказом відсутності реального характеру господарської операції, оскільки сертифікати якості не є документами первинного податкового обліку, що підтверджують обставину здійснення господарських операцій.

Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у зазначених вище постановах, яка полягає у тому, що сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Відповідачем належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників не надано та не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем господарських операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо. Посилання суду першої інстанції на наявну у відповідача податкову інформацію щодо контрагентів позивача, як на підставу для відмови в задоволенні позову, на думку колегії суддів, є помилковим, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку. У разі підтвердження факту отримання товарно-матеріальних цінностей та послуг платник не може відповідати за порушення, допущені постачальниками, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цих осіб. Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення контрольного заходу таких обставин не встановлено.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються також на результатах аналізу податкової звітності постачальників та неможливості по ланцюгу постачання встановлення походження товару.

Колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу, на що також вказував Верховний Суд у зазначених вище рішеннях.

Крім того, позивач не зобов'язаний та не має об'єктивної можливості під час придбання у контрагента товару встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням обставин діяльності контрагента. Так само позивач позбавлений можливості впливати на контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.

Колегія суддів зазначає, що господарські взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій між ПАТ «Мотор Січ» та вищезгаданими постачальниками.

Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини у справі, вірно застосований матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини, а доводи апелянта висновків суду першої інстанції про протиправність спірного податкового повідомлення-рішення в частині зменшення бюджетного відшкодування в сумі 5991248 грн. 00 коп. та застосування штрафних санкцій в сумі 2995624 грн. 00 коп. не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженого рішення.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 травня 2018 року в адміністративній справі №808/1704/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили 21 січня 2019 року і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова складена у повному обсязі 30 січня 2019 року.

Головуючий - суддя                                                                      А.В. Шлай

                     суддя                                                                      О.О. Круговий

                     суддя                                                                      А.В. Суховаров