Постанова

від 31.01.2019 по справі 826/9292/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9292/16 Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.,

Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року (справу розглянуто у порядку письмового провадження) у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району до Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа - Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У червні 2016 позивач, Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.05.2016 року №0002721402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.05.2016 року № 0002721402.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідачем, Головним управлінням ДФС у м. Києві подано апеляційну скаргу у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, без врахування всіх фактичних обставин справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що в порушення п.286.2 ст.288 ПК України позивачем занижено податкові зобов'язання по платі за землю.

28.01.2019 до Шостого апеляційного адміністративного суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримав позицію суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Головним управлінням ДФС у м. Києві в період з 17.02.2016 року по 01.03.2016 року проведена документальна позапланова виїзна перевірка КП по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.01.2013 року по 01.03.2016 року , валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2013 року по 01.03.2016 року.

За результатами перевірки складено Акт № 64/2655-14-02-03/32210469 від 10.03.2016 року "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки КП по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 року по 01.03.2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 01.03.2016 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України, а саме заниження податкових зобов'язань по платі за землю у розмірі 288615,99 грн.

За наслідками перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення від 30.03.2016 року № 001201402 про нарахування земельного податку у сумі 273115,18 грн.

Позивач, не погоджуючись з податковим повідомлення-рішенням, звернувся зі скаргою до ДФС України.

Рішенням ДФС від 19.05.2016 року №10954/6/99-99-11-03-01-25 податкове повідомлення-рішення від 30.03.2016 року № 001201402 - скасовано в часині нарахованого земельного податку за лютий 2016 року, в іншій частині залишено без змін.

На підставі акту перевірки № 64/2655-14-02-03/32210469 від 10.03.2016 року та рішення ДФС України прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 27.05.2016 року №0002721402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 173 536,10 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 343 228,00грн.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги, виходячи з того, що Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" не є користувачем земельних ділянок по вул. Симиренка 18 б (площею 5739,60 кв. (код ділянки 75:344:040), вул. Семиренка 22-Г (площею 4680,26 кв.м., кадастровий номер 75:344:069), просп.. А. Корольова, 11-а ( площею 3256,53 кв.м., кадастровий номер 75:316:089, вул.. Відпочинку 22 ( площею 2199,65 кв. м., кадастровий номер 75:226;020).

Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ), плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (пп. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Згідно п. 269.1 ст. 269 ПКУ платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.

Об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (ст. 270 ПКУ).

Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно приписів ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Податковий орган за наслідками проведеної перевірки дійшов висновку, що позивач недонараховує земельний податок по земельних ділянках, що перебувають у його користуванні, а саме:

- площею 5739,60 кв. м вул. Симиренка, 18б у Святошинському районі м. Києва (код ділянки 75:344:040);

- площею 4680,26 кв. м віл. Симиренка, 22г у Святошинському районі м. Києва (код ділянки 75:344:069);

- площею 3156,85 кв. м вул. Академіка Корольова, 1 у Святошинському районі м. Києва (код ділянки 75:316:090);

- площею 3256,53 кв. м вул. Академіка Корольова, 11а у Святошинському районі м. Києва (код ділянки 75:316:089);

площею 2199,65 кв. м вул. Відпочинку, 22 у Святошинському районі м. Києва (код ділянки 75:226:020).

Також, відповідно до бази даних міського земельного кадастру земельні ділянки площею 1393,47 кв. с. вул. Симиренка, 18а у Святошинському районі м. Києва (код ділянки 75:344:056); площею 5739,60 кв. м вул. Симиренка, 18б у Святошинському районі м. Києва (код ділянки 75:344:040); площею 4680,26 кв. м віл. Симиренка, 22г у Святошинському районі м. Києва (код ділянки 75:344:069); площею 3156,85 кв. м вул. Академіка Корольова, 1 у Святошинському районі м. Києва (код ділянки 75:316:090); площею 3256,53 кв. м вул. Академіка Корольова, 11а у Святошинському районі м. Києва (код ділянки 75:316:089); площею 2199,65 кв. м вул. Відпочинку, 22 у Святошинському районі м. Києва (код ділянки 75:226:020), наданого Департаментом земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), обліковуються за комунальним підприємством по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району.

Разом з тим, вищезазначені ділянки, на виконання постанов Вищого господарського суду України від 15.11.2007 року у справі №35/108, від 02.08.2007 року у справі №36/417, від 20.11.2007 року у справі №35/107 та за наслідками примусового виконання виконавчих проваджень №24796417, №24796729, №24795931 ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві передані до Київської міської ради.

Відповідно до листа Київської міської державної адміністрації від 16.05.2016 року №1538, земельні ділянки по вул. Симиренка 18 б (площею 5739,60 кв. (код ділянки 75:344:040), вул. Семиренка 22-Г (площею 4680,26 кв.м., кадастровий номер 75:344:069), просп.. А. Корольова, 11-а ( площею 3256,53 кв.м., кадастровий номер 75:316:089, вул.. Відпочинку 22 ( площею 2199,65 кв. м., кадастровий номер 75:226;020) передано комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" згідно з Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві та акцизного податку".

Факт користування зазначеними земельними делянками третьою особою КП "Київтранспарксервіс" в суді першої інстанції не заперечувався.

Отже, враховуючи положення п. 269.1 ст. 269 ПК України, позивач не є платником податку, оскільки не є власником земельних ділянок чи землекористувачем.

Відповідачем жодних доказів на доведення протилежного не надано.

Таким чином, податковим органом протиправно визначено позивачу грошове зобов'язання по земельному податку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району до Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа - Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення суду першої інстанції постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а обставини справи повністю відповідають висновкам суду.

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 243, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст підписано 31.01.19.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма