Ухвала

від 25.04.2019 по справі 826/9292/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

25 квітня 2019 року

Київ

справа №826/9292/16

адміністративне провадження №К/9901/6505/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі № 826/9292/16 за позовом Комунального підприємства по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району до Головного управління ДФС у м. Києві, третя особа - Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району, звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.05.2016 року № 0002721402.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 листопада 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 27.05.2016 року № 0002721402.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року, апеляційну скаргу контролюючого органу залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Головне управління ДФС у м. Києві звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі № 826/9292/16, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України), а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01.01.2019 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 921 гривень (стаття 7 Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік").

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі є вимога про скасування податкового повідомлення-рішення від 27.05.2016 року № 0002721402, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 173 536,10 грн., в тому числі за податковими зобов'язаннями, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 343228,00грн..

Ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову, суди виходили з того, що відповідно до бази даних міського земельного кадастру земельні ділянки площею 1393,47 кв. с. вул. Симиренка, 18а у Святошинському районі м. Києва (код ділянки 75:344:056); площею 5739,60 кв. м вул. Симиренка, 18б у Святошинському районі м. Києва (код ділянки 75:344:040); площею 4680,26 кв. м віл. Симиренка, 22г у Святошинському районі м. Києва (код ділянки 75:344:069); площею 3156,85 кв. м вул. Академіка Корольова, 1 у Святошинському районі м. Києва (код ділянки 75:316:090); площею 3256,53 кв. м вул. Академіка Корольова, 11а у Святошинському районі м. Києва (код ділянки 75:316:089); площею 2199,65 кв. м вул. Відпочинку, 22 у Святошинському районі м. Києва (код ділянки 75:226:020), наданого Департаментом земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), обліковуються за комунальним підприємством по будівництву і експлуатації паркінгів, гаражів, автостоянок для автотранспорту "Автопарк-Сервіс" Святошинського району. Разом з тим, вищезазначені ділянки, на виконання постанов Вищого господарського суду України від 15.11.2007 року у справі №35/108, від 02.08.2007 року у справі №36/417, від 20.11.2007 року у справі №35/107 та за наслідками примусового виконання виконавчих проваджень №24796417, №24796729, №24795931 ВДВС Святошинського районного управління юстиції у м. Києві передані до Київської міської ради. Відповідно до листа Київської міської державної адміністрації від 16.05.2016 року № 1538, земельні ділянки по вул. Симиренка 18 б (площею 5739,60 кв. (код ділянки 75:344:040), вул. Семиренка 22-Г (площею 4680,26 кв.м., кадастровий номер 75:344:069), просп.. А. Корольова, 11-а ( площею 3256,53 кв.м., кадастровий номер 75:316:089, вул.. Відпочинку 22 ( площею 2199,65 кв. м., кадастровий номер 75:226;020) передано комунальному підприємству "Київтранспарксервіс" згідно з Рішенням Київської міської ради від 23.06.2011 року №242/5629 "Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві та акцизного податку".

Факт користування зазначеними земельними ділянками третьою особою КП "Київтранспарксервіс" в суді першої інстанції не заперечувався.

Отже, враховуючи положення п. 269.1 ст. 269 ПК України, позивач не є платником податку, оскільки не є власником земельних ділянок чи землекористувачем.

Скаржник у касаційній скарзі не наводить обґрунтованих доводів, які б спростовували правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи та застосування законодавства на час спірних правовідносин, а також значення справи для сторін та суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 листопада 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2019 року у справі № 826/9292/16.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: підписІ.А. Васильєва підписС.С. Пасічник підписВ.П. Юрченко