Ухвала

від 30.01.2019 по справі 813/1754/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА 30 січня 2019 року Київ справа №813/1754/18 адміністративне провадження №К/9901/67752/18 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2018 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2018 року у справі № 813/1754/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СДТ» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, - В С Т А Н О В И В : Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2018 року касаційна скарга Головного управління ДФС у Львівській області була залишена без руху, оскільки  до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі 3524,00 грн. Скаржнику встановлено строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор 0102924125060) копія ухвали  про залишення касаційної скарги без руху отримана 02 січня 2019 року, що підтверджено розпискою у вказаному повідомленні. На адресу суду було надіслано клопотання про продовження строку для усунення недоліків касаційної скарги, в обґрунтування вказаного клопотання відповідач посилається на повідомлення про здійснення безспірного списання коштів. Залишення касаційної скарги без руху – це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення недоліків касаційної скарги та дотримання порядку її подання. Тривалість строку для усунення недоліків визначається з урахуванням необхідного часу для повідомлення сторони про залишення заяви без руху у зв'язку з допущеними недоліками та їх виправлення. Частина друга статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VII) покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки. ДФС та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів. Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом. Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення). З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про поновлення чи продовження строку, встановленого законом або судом. Суд, перевіряючи обставини щодо клопотання відповідача про продовження строку виконання вимог ухвали, дійшов висновку, що будь-яких доказів щодо вчинення дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у справі № 813/1754/18 фінансування з Державного бюджету України заявником до клопотання не долучено. У зв'язку з цим доводи скаржника, наведені на обґрунтування підстав для продовження процесуального строку для усунення недоліків касаційної скарги, не можуть бути оцінені як об'єктивна перешкода при вирішенні питання щодо продовження цього строку. Відповідно до частини 2 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу. Згідно положень пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Враховуючи викладене, та в зв'язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, касаційна скарга підлягає поверненню. Керуючись статтями  169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України, У Х В А Л И В : 1. Відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДФС у Львівській області про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги. 2. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області повернути. 3. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.         4. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення з касаційною скаргою до Верховного Суду.         5. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя                                                                                    І.А. Васильєва