Постанова

від 18.05.2007 по справі 8/125пн-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської

області  91016,

м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской

области  91016,

г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

П О С Т А Н О

В А

Іменем

України

18.05.07                                                                                

Справа № 8/125пн-ад.

Суддя  господарського суду Луганської області  Середа А.П., 

розглянувши матеріали справи за позовом

Суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи ОСОБА_1, місто Краснодон Луганської області,

до  1.Державної податкової інспекції у місті

Свердловську Луганської області, місто Свердловськ,

2.Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської

області, місто Краснодон, 

за участю Третьої особи, що не

заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів -Підрозділу

примусового виконання рішень Головного управління юстиції Луганської області, -

про спонукання виконати певні дії,

-

при секретарі судових засідань

Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_2,

-  довіреність НОМЕР_1 від 01.11.05 року;

від 1-го відповідача -Коваленко

В.О. -державний податковий інспектор, - довіреність №7 від 09.01.07 року;

від 2-го відповідача

-Грінь С.М. -завідувач сектором, - довіреність 39 від 16.05.07 року;

П'ятницький В.В. -державний податковий інспектор, - довіреність №13 від

29.12.06 року;

від третьої особи

-Кірносова Г.О. -старший державний виконавець, - довіреність №б/н від 10.04.07

року, - 

встановив:

           суть спору:

позивач просить зобов'язати відповідачів вчинити дії по поверненню майна

позивача, а саме: цукру-піску у кількості 20 000 кг. загальною вартістю 80000

грн., який належить  йому на праві

власності.

          Відповідно до ст. 111 Кодексу

адміністративного судочинства України (далі -КАСУ) попереднє судове засідання

призначене та фактично відбулося 20.03.07 року; 1-й відповідач до цього

засідання не прибув.

          Ухвалою суду від 20.03.07 року

здійснено заміну неналежного 1-го відповідача в особі Краснодонського відділу

податкової міліції Управління податкової міліції Державної податкової

адміністрації у Луганській області, - на належного 1-го відповідача в особі

Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області.

          На підставі ст. 150 КАСУ розгляд

справи було відкладено з 10 квітня до 24 квітня 2007 року -у зв'язку з

невиконанням 1-м відповідачем вимог про надання відзиву на позов, його

нормативного та документального обґрунтування, а також необхідності надати

сторонам та третій особі можливість подати до суду додаткові докази.

          Ухвалою суду від 10.04.07 року до

участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на

предмет спору, залучено Підрозділ примусового виконання рішень Головного

управління юстиції Луганської області (далі -ППВР, - третя особа).

Відповідно до статті 150 КАСУ

розгляд справи було відкладено з 24 до 27 квітня 2007 року, а також у судовому

засіданні було оголошено перерву з 27 квітня до 18 травня 2007 року -з метою

надання сторонам можливості подати до суду додаткові докази.

          І.Заслухавши представників позивача,

дослідивши матеріали справи та додатково надані 

матеріали,  суд дійшов  наступного.

          1. 04.03.2004

року виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області

громадянка ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1, - позивач), ідентифікаційний

номер НОМЕР_2, зареєстрована в якості суб'єкта підприємницької діяльності

-фізичної особи, у зв'язку з чим до ЄДРПОУ внесено реєстраційний запис НОМЕР_3.

          02.08.2005 року у приватного

підприємця ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, що мешкає у АДРЕСА_1,

зареєстрованої в якості суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи тим

же виконавчим комітетом 17.03.2004 року, реєстраційний запис НОМЕР_5, - СПД

ОСОБА_1 купила 20 тонн цукру-піску по ціні 4,00 грн. за 1 кг на загальну суму

80000 грн., розфасований у мішки вагою 50 кг кожний, -  що підтверджується накладною №б/н від

02.08.05 року, квитанцією №б/н до прибуткового касового ордеру від 02.08.05

року -про сплату ОСОБА_1 на користь СПД ОСОБА_3 80000 грн., а також

сертифікатом відповідності.

          Як пояснив представник позивача,

придбаний цукор-пісок знаходився на тимчасовому зберіганні у лісоторговому

складі, розташованому у місті Краснодоні Луганської області, де весь придбаний

цукор зберігала СПД ОСОБА_3

          Позивачем до матеріалів справи також

надано докази придбання цукру-піску СПД ОСОБА_3, а саме: договір

купівлі-продажу  НОМЕР_6 від 01.03.05

року, згідно якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська

продовольча компанія»(продавець), - з одного боку, -  продало, а СПД ОСОБА_3 (покупець), - з іншого

боку, - купила 87800 кг цукру-піску по ціні 2,470 грн. за 1 кг на суму

216866,00 грн.

          2. Як вбачається з матеріалів

справи та пояснень, наданих  у судовому

засіданні представником позивача, - СПД ОСОБА_1 вирішила куплені нею 20 тонн

цукру-піску перевезти з міста Краснодону до міста Луганська.

          З цією метою цукор-пісок був

завантажений у дві вантажні автомашини:

          «Урал-4320», державний номерний знак

НОМЕР_7, під керуванням  громадянина

ОСОБА_4;

          «Урал-4320», державний номерний знак

НОМЕР_8, під керуванням громадянина ОСОБА_5.

          Як пояснив

допитаний у судовому засіданні в якості свідка водій ОСОБА_5,

07.08.05 року цукор-пісок в мішках у кількості 20 тонн був завантажений в

керовані ним та ОСОБА_5 вантажні автомашини на лісоторговому складі у місті

Краснодоні. Вони стали рухатися в бік міста Луганська по шосе, яке йде у напрямку

селищ Енгельсово, Краснодон, Сімейкіно.

          Після прибуття в район селища

Енгельсове  вирішили перевантажити

цукор-пісок на іншу автомашину -КАМАЗ, державний номерний знак НОМЕР_9, з

причепом  державний номерний знак

НОМЕР_10, під керуванням водія ОСОБА_6.

           В ході перевантаження працівники

податкової міліції та прикордонники, які прибули до місця перевантаження, під

загрозою застосування вогнепальної зброї, примусили усіх присутніх там осіб, у

тому числі -  водіїв лягти на землю, відібрали

у кожного з них усі засоби зв'язку, документи та т.і. 

          Кожен з водіїв говорив прикордонникам

та працівникам міліції, що у них маються усі належні документи на цей вантаж

(вони знаходилися у водія ОСОБА_4), - однак автомашини з цукром  були затримані, транспортовані до міста

Краснодону, де залишені без догляду власника вантажу, або уповноваженої ним

особи, або водіїв до ранку наступного дня.  

          Свідок ОСОБА_6 пояснив, що він

має на праві власності вантажний автомобіль КАМАЗ,  державний номерний знак НОМЕР_9, та причеп до

нього, державний номерний знак НОМЕР_10. В ніч з 7 на 8 серпня 2005 року

диспетчер повідомив йому, що поблизу селища Енгельсове йому треба забрати

вантаж цукру-піску та довезти його до міста Луганська.

          В ту ж ніч він приїхав на керованій

ним автомашині, з причепом, до повороту на селище Енгельсове. Там, поблизу

асфальтованої дороги, стояли дві вантажні автомашини, з яких невідомі йому люди

стали перевантажувати мішки з цукром-піском на керовану ним автомашину. Він

бачив, що на кожному мішку були етикетки, на яких було вказано, що в них

міститься цукор-пісок українського виробництва, самі етикетки були викладені

українською мовою.

В цей час до місця перевантаження

прибула група працівників податкової міліції та прикордонників, які під

загрозою застосування вогнепальної зброї, примусили всіх присутніх на

перевантаженні осіб лягти на землю, відібрали у них мобільні телефони та

документи.

Незважаючи на те, що  всі водії, у тому числі сам свідок та водій

ОСОБА_4, говорили їм, що на вантаж маються супровідні документи та у нього є

власник, - автомашини та вантаж було затримано та транспортовано до міста

Краснодону.

Перед цим мішки з цукром знову

перевантажували з однієї машини на іншу, при цьому були випадки, коли з мішків

відривалися етикетки.

Після доставки автомашин до місця

зберігання затриманих вантажів (район «Первомайнка»міста Краснодону) його

відпустили додому, але зобов'язали вранці знову прибути для огляду автомашини

та вантажу.

8 серпня 2005 року, близько 8 год.

00 хв., він прибув до місця зберігання автомашин та вантажу, - і тут знову

побачив, що на багатьох мішках ще були етикетки з назвою «цукор-пісок»та

найменуванням його виробника.

Одному з працівників, які

затримували вантаж в ніч з 7 на 8 серпня 2005 року, він сказав, що на вантажі є

етикетки, на вантаж маються документи, а тому вони поступили неправильно та

незаконно, затримавши вантаж та автомашини, - на що йому цей працівник

відповів, щоб він не ліз не у свою справу.

На питання, чому він раніше надав

письмове пояснення про те, що цей вантаж цукру-піску було, наче б то, завезено

контрабандним шляхом з-за кордону, - свідок ОСОБА_6 пояснив, що таке пояснення

він давав зовсім у інший час та про інший випадок.

2-1.Свідку

та іншим учасникам судового процесу судом було надано для ознайомлення текст

цього пояснення, складеного від імені ОСОБА_6, - з метою уточнення дати,

вказаної у тексті, - при цьому всі вони дійшли висновку, що на першій

сторінці пояснення, де п'яте знизу речення починається цифровим викладенням

дати: «8.08.06 року я приїхав…»і далі за текстом, -  мова йде про події 2006 року, - хоча

повинна була б йти про події 2005 року.

З урахуванням викладеного суд

критично оцінює це письмове пояснення від імені

ОСОБА_6 та НЕ вважає його за належний та припустимий доказ по справі.

3.Позивач

надав до справи копії своїх письмових звернень (від 15.08.05 року за

вих. НОМЕР_11; від 08.09.05 року за вих. №б/н та інші) до Відділу податкової

міліції державної податкової інспекції у місті Свердловську (останній утворено

з 11.01.06 року на підставі наказу ДПА України у Луганській області від

11.01.06 року №2, - але фактично функції відділу податкової міліції

Краснодонської ОДПІ на той час виконували співробітники відділу податкової

міліції ДПІ у місті Свердловську, які входили до штату цієї ДПІ; сам же відділ

податкової міліції Краснодонської ОДПІ здійснював свої повноваження на

території міст Краснодону, Свердловська 

та Краснодонського району); позивач  також надав докази отримання кожного з них

названим вище відділом податкової міліції, - в яких доводив до відома, що

вилучені як безхазяйне майно 20 тонн цукру-піску належать йому, - але відповіді

на жодне із звернень не отримав до цього часу.

          Незважаючи на надходження

інформації про власника вилученого цукру-піску, 18 серпня 2005 року

оперуповноваженим Краснодонської ОДПІ капітаном податкової міліції Даньком А.С.

та старшим державним податковим інспектором Івановою М.М. складено акт №35

опису і попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного, згідно якому

вилучені 20 тонн цукру-піску вартістю 3,50 грн. за 1 кг на загальну суму 70000

грн. передано на відповідальне зберігання ТОВ «Чародійка ЛТД», де, згідно

твердженням представника 2-го відповідача -Краснодонської ОДПІ, - цукор-пісок

знаходиться і на даний час.

          08.08.05 року

Краснодонською санітарно-епідеміологічною станцією Луганської області винесено

постанови НОМЕР_12 та НОМЕР_13, згідно яким реалізацію вилучених 20

тонн  цукру-піску  заборонено, оскільки:

           на ньому відсутнє маркірування

відповідно до вимог нормативної документації;

           він є неякісним з цієї причини;

          цукор є небезпечним, тому що не може

бути ідентифікований належним чином, на нього відсутні супровідні

документи.

          Як встановлено в ході судового

розгляду цього спору, вказані висновки не відповідають дійсності та суперечать

доказам, наявним у справі.

          3.1. Постановою Відділу

податкової міліції Краснодонської ОДПІ від 15.08.05 року у порушенні

кримінальної справи за фактом вилучення цукру-піску відмовлено на підставі п. 2

ст. 6 Кримінально-процесуального кодексу України (далі -КПК), - тобто за

відсутності складу злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу

України, - при цьому в якості одного з основних доказів в основу постанови

покладено твердження громадянина ОСОБА_6 про те, що «зі слів водіїв УРАЛів, він

зрозумів, що перевантажуваний цукор було завезено на територію України  з Російської Федерації, в об'їзд митного

поста», - при цьому будь-які докази правомірності та обґрунтованості такого

висновку у постанові не наведені, а подальшу долю вилученого цукру у

постанові  не вирішено.

          Жодних доказів контрабандного

ввезення спірного цукру-піску на митну територію України  відповідачі не надали.

          Після звернення позивача зі скаргою

до прокуратури Луганської області (вих. №б/н від 23.05.06 року) постанову про

відмову у порушенні кримінальної справи було скасовано, а матеріали про

вилучення цукру-піску спрямовано до ВПМ Краснодонської ОДПІ для додаткової

перевірки (вих. НОМЕР_14 від 23.06.06 року).

          За результатами додаткової перевірки

тим же ВПМ постановою від 06.07.06 року знову відмовлено у порушенні

кримінальної справи з тих же підстав, з посиланням на наявність даних про

власника вилученого майна -СПД ОСОБА_1 та докази її права власності, при

цьому прийнято рішення -повернути цукор-пісок СПД ОСОБА_1 (пункт 4 постанови),

- однак фактично це рішення не виконано.

          Вищеназвана постанова ВПМ

Краснодонської ОДПІ від 06.07.06 року не скасована  і є чинною на час розгляду цього спору.

          3.2.Докази притягнення СПД ОСОБА_1 до

адміністративної або кримінальної відповідальності за контрабанду цукру-піску у

справі відсутні.

          3.3. Як вбачається з

матеріалів справи, 22.09.05 року СПД ОСОБА_1 звернулася до Краснодонського

міськрайонного суду Луганської області з позовом до ВПМ ДПІ у місті

Свердловську -про вчинення дій щодо повернення вилученого цукру.

          Постановою названого суду від

27.12.05 року (справа №2-А-45 за 2005 рік), залишеною без змін ухвалою

апеляційного суду Луганської області від 01.03.06 року, позов задоволено у

повному обсязі.

          Відділом примусового виконання рішень

Державної виконавчої служби Луганської області 21.03.06 року відкрито виконавче

провадження щодо примусового виконання 

постанови Краснодонського міськрайонного суду №2-А-45 від 16.03.06 року

-про повернення СПД ОСОБА_1 спірного цукру-піску.

          Однак цукор-пісок ОСОБА_1 не

повернуто, а виконавче провадження 

03.10.06 року зупинено у зв'язку з тим, що рішення судів першої та

другої інстанцій  Краснодонською ОДПІ

оскаржено в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

          Останній своєю ухвалою від 07.12.06

року усі попередні судові рішення по справі скасував, а справу спрямував до

того ж суду - на новий розгляд.

          З огляду на цю обставину

постановою Відділу примусового виконання рішень ДВС Луганської області від

15.03.07 року виконавче провадження закрито.

          3.4.Після надходження

матеріалів справи з Вищого адміністративного суду України до Краснодонського

міськрайсуду СПД ОСОБА_1 20.02.07 року звернулася до Краснодонського

міскрайсуду з клопотанням про залишення позову без розгляду.

          Ухвалою названого суду від 20.02.07

року клопотання задоволено.

          28.02.07 року СПД ОСОБА_1 звернулася з

цим позовом до господарського суду Луганської області.

          З урахуванням вищевикладеного, суд

вважає, що СПД ОСОБА_1 про порушення свого права дізналася з моменту винесення

постанови Вищого адміністративного суду України від 07.12.06 року -про

скасування усіх судових рішень по справі №2-А-45 за 2005 рік Краснодонського

міськрайсуду. 

          4.Господарським судом

Луганської області було вжито заходів, спрямованих на належну та об'єктивну

перевірку  дотримання працівниками

податкової міліції ВПМ ДПІ у місті Свердловську та ВПМ Краснодонської ОДПІ

чинного законодавства при вилученні спірного майна, для чого ухвалою суду від

27.04.07 року від ДПІ у місті Свердловську було витребувано матеріали, які

стали підставою для винесення двох вищезгаданих постанов про відмову у

порушенні кримінальної справи, у тому числі -протокол про вилучення  20 тонн 

цукру-піску 08.08.05 року та низку інших документів.

Однак 1-й відповідач  (ДПІ у м. Свердловську) не виконав вимоги, викладені

у вищеназваній  ухвалі суду, пояснивши у

судовому засіданні 18.05.07 року це тим, що він не отримав ухвалу суду, а тому

не знав, що такі документи треба було надати до суду.

Суд критично оцінює ці твердження

представника 1-го відповідача з огляду на те, що:

у судовому засіданні, яке відбулося

27.04.07 року та в якому судом було наголошено на необхідності витребування

вищезгаданих документів, був присутнім той же представник, що і у судовому

засіданні 18.05.07 року -державний податковий інспектор Коваленко О.В.;

представник ДПІ у місті

Свердловську, стверджуючи, що не отримав ухвалу суду від 27.04.07 року, прибув

до судового засідання, призначеного 18.05.07 року, у точно визначений судом

час.

          З урахуванням викладеного,

приймаючи до уваги те, що термін судового розгляду цього спору закінчується 20

травня 2007 року (ухвалу суду про заміну неналежного відповідача в особі ВПМ

Краснодонської ОДПІ -на належного відповідача в особі ДПІ у м. Свердловську

винесено 20.03.07 року), - суд позбавлений можливості оголосити перерву у

судовому засіданні з метою витребування документів від ДПІ у м. Свердловську, а

тому, керуючись частиною 6 ст. 71 та ст. 86 КАСУ, розгляд цього спору здійснює

на підставі наявних у справі доказів.           

          ІУ.Заслухавши

представників сторін та свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (як пояснив представник

позивача, свідок ОСОБА_4 знаходиться у відрядженні, а  тому не зміг прибути до суду), дослідивши та

оцінивши наявні у справі докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у

повному обсязі з таких підстав.

          1.Як сказано у

частині 1 статті 1 Закону України від 04.12.90 року №509-ХІІ «Про державну

податкову службу в Україні»(далі -ЗУ №509-ХІІ) до системи органів Державної

податкової служби належать: Державна податкова адміністрація, державні

податкові адміністрації в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, державні

податкові інспекції в районах, містах, (крім міст Києва та Севастополя),

районах у містах.

           У частині 2 тієї ж статті сказано,

що у складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні

спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (далі -податкова

міліція).

          Згідно статті 19 цього Закону

податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з

податковими правопорушеннями, що діють  у

складі відповідних  органів державної

податкової служби і здійснює контроль за додержанням  податкового законодавства, виконує

оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

          Завданнями податкової міліції є:

          запобігання злочинам та іншим

правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та

провадження у справах про адміністративні правопорушення;

          розшук платників, які ухиляються від

сплати податків, інших платежів;

          запобігання корупції в органах

державної податкової служби та виявлення її фактів;

          забезпечення безпеки діяльності

працівників органів державної податкової служби, захисту  їх від протиправних посягань, пов'язаних з виконанням

службових обов'язків. 

          Статтею 21 ЗУ №509-ХІІ визначено повноваження

податкової міліції, при цьому згідно пунктам 1 та 2 її частини 1 податкова

міліція відповідно до покладених на неї завдань:

          1)приймає і реєструє заяви, повідомлення

та іншу інформацію про злочини і правопорушення, віднесені до її компетенції,

здійснює в установленому порядку їх перевірку і приймає щодо них передбачені

законом рішення;

          2)здійснює відповідно до закону

оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною

формою, а також проводить  дізнання та

досудове (попереднє) слідство в межах своєї компетенції, вживає заходів до

відшкодування заподіяних державі збитків (права, передбачені пунктами 3-6

частини 1 цієї статті не стосуються предмету спору по цій справі).

          Як сказано у статті 11 ЗУ

№771/97-ВР, державне регулювання якості та безпеки харчових продуктів та

продовольчої сировини здійснюється Кабінетом Міністрів України, уповноваженими

центральними органами виконавчої влади, їх органами в АРК, областях та районах,

містах Києві та Севастополі, - але серед них не названі органи податкової

міліції.

          Отже, вищевикладене та цитований

Закон дає підстави суду дійти висновку про те, що:

           повноваження  податкової міліції передбачають можливість

зупинення транспортного засобу, яким перевозиться той чи інший вантаж, з метою

перевірки відсутності ознак ПОДАТКОВОГО злочину, а за наявності ознак

останнього чи іншого злочину (пункт 9 ст. 11 Закону України «Про міліцію»та ст.

22 ЗУ «Про державну податкову службу в Україні») «проводити в порядку

провадження дізнання і за дорученням слідчих органів у кримінальних справах

обшуки, вилучення, допити та інші слідчі дії відповідно до

кримінально-процесуального законодавства»;

          повноваження податкової міліції НЕ

розповсюджуються на здійснення контролю за виконанням Закону України від 23

грудня 1997 року №771/97-ВР «Про якість та безпеку харчових продуктів та

продовольчої сировини»(у редакції, чинній на час вчинення

спірних дій), - а тому у даному конкретному випадку оперативні працівники

ВПМ Краснодонської ОДПІ, після виявлення ознак невідповідності вантажу, який

перевозився від імені СПД ОСОБА_1, вимогам чинного законодавства, - залучити до

участі у подальшому огляді та вилученні товару (продуктів харчування)

представників компетентних контролюючих органів, про які сказано у статті 11 ЗУ

№771/97-ВР;

          повноваження податкової міліції не є

цілком тотожними повноваженням  міліції,

визначеним ст.ст.10 та 11 Законом України від 20.12.1990 року №565-ХІІ «Про

міліцію»(ст. 22 ЗУ №509-ХІІ).

          2.Саме органам,

вказаним у ст. 11, а не податковій міліції надано право відповідно до

ст. 22 цього Закону, вилучати  неякісні

та небезпечні харчові продукти, продовольчу сировину та супутні матеріали.

          До неякісних, згідно

частині 1 ст. 22 ЗУ №771/97-ВР, належать харчові продукти та продовольча

сировина, які не відповідають даним, вказаним у декларації відповідності, а

також такі, якість яких знизилась внаслідок неправильного маркування (та т.

і.); до небезпечних відносяться 

харчові продукти, продовольча сировина та супутні матеріали, показники

безпеки яких не відповідають встановленим в Україні для цього виду  продукції або вказаним у декларації про відповідність,

а також продовольча продукція, вживання (застосування) якої  пов'язано з ризиком  для здоров'я та життя людини, насамперед -

харчові продукти та продовольча сировина, які:

          не можуть

бути належним чином ідентифіковані;

          фальсифіковані;

          контрабандні;

          безхазяйні;

          на які відсутні супровідні документи

виробника (власника), які підтверджують їх походження, або документи, які

підтверджують їх якість та безпечність (та т.і.).

          Матеріалами справи спростовано доводи

відповідачів про те, що вантаж цукру-піску був без супровідних документів та не

мав відомостей про його виробника, а також власника.

          Як видно з наявних у справі доказів,

фахівці, які б могли визначити наявність у затриманому вантажі ознак, про які

йдеться вище у цьому пункті постанови, - НЕ БРАЛИ участі у його огляді та

вилученні.

          3.З огляду на вищевикладене суд

вважає, що працівниками ВПМ Краснодонської ОДПІ при здійсненні огляду та

вилучення спірного вантажу припущено порушення чинного  кримінально-процесуального законодавства.

          Так, у суду

немає підстав не довіряти показанням водіїв ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що

затримання транспортних засобів з вантажем цукру-піску було здійснено за

відсутності понятих, без складення протоколу з цього приводу; вантаж без відома

водіїв та власника знаходився на зберіганні після його вилучення в ніч з 7 на 8

серпня 2005 року -до 08 год. 00 хв. 08.08.05 року, - у такому випадку він

підлягав невідкладному огляду або є поміщенню у приміщення, яке повинно було

бути опечатане у присутності водіїв або власника вантажу (ст.ст.84, 85,127,

128-1, 190 та 191 Кримінально-процесуального кодексу України).

          Такі дії (тобто огляд предмета, місця

події та т.і. без присутності понятих) категорично заборонено правилом,

викладеним у частині 1 ст. 191 КПК України, якою передбачено, що огляд

здійснюється в присутності не менше двох понятих, та, як правило, вдень.

                    1-й відповідач  на вимогу суду не надав  будь-які докази у цій частині, у тому числі і

матеріал перевірки у зв'язку з вилученням вищезгаданого вантажу.

          4.Суд вважає, що дії обох

відповідачів щодо подальшої долі вилученого вантажу суперечать чинному

законодавству.

          Так,

матеріалами справи незаперечно встановлено те, що спірний вантаж цукру-піску

перевозився вантажним автотранспортом, у супроводі водіїв, за наявності у них

супровідних документів на нього.

          Факт відмови водіїв, а також

вантажовідправника (СПД ОСОБА_1) від спірного вантажу - не доведено.

          У порушенні кримінальної справи за

даним фактом двічі відмовлено, а останній раз, крім того, прийнято

рішення про повернення вилученого цукру-піску його власнику -СПД ОСОБА_1, однак

цукор не повернуто до цього часу, у тому числі -і на виконання постанови

Краснодонського міськрайонного суду Луганської області від 27.12.05 року, яка

набрала чинності 01.03.06 року; постанова ж Вищого адміністративного суду

України винесена більше, ніж через дев'ять місяців після набрання чинності названою

постановою, - 07.12.06 року.

           Частиною 1 статті 335 Цивільного

кодексу України (далі -ЦКУ), встановлено, що 

безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.         

          Жодна з цих ознак щодо спірного

вантажу харчових продуктів та продовольчої сировини у цій справі НЕ ДОВЕДЕНА,

навпаки, - документально доведено, що вилучений вантаж цукру мав свого власника

на момент вилучення та має його на даний час.

          4.1.З огляду на викладене, суд

виходить з того, що Конституцією України передбачено, що кожен має право

володіти, користуватися і розпоряджатися 

своєю власністю (ч. 1  ст. 41).

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної

власності є непорушним (ч. 4 ст. 41).

          Аналогічна норма викладена у частині

1 статті 321 ЦКУ.

          А у частині 3 цієї статті сказано, що

примусове відчуження об'єктів права власності 

може мати місце лише у виключних випадках з мотивів громадської потреби

на підставі та у порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і

повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою

статті 353 цього Кодексу.

           6.ВПМ Краснодонської ОДПІ сам дійшов

висновку про те, що склад злочину, передбаченого статтею 212 КК України

(ухилення від сплати податків), в діях 

СПД ОСОБА_1 - відсутній, що підтвердив постановами від 15.08.05 року та

від 06.07.06 року -про відмову у порушенні кримінальної справи; як уже сказано

вище, про те, що ОСОБА_1 є власником вилученого майна, вона заявила до органів

державної податкової служби сама ще 15.08.05 року.

          За таких обставин вилучення

посадовими особами ВПМ Краснодонської ОДПІ як безхазяйного  вантажу цукру-піску, який, за наявності

супровідних документів від СПД ОСОБА_1 та від СПД ОСОБА_3, автомобільним

транспортом доставлявся до місця призначення, визначеного його власником, - є

незаконними та протиправними, - оскільки інше не доведено, а тому не відповідає

вимогам:

            частини 2 ст. 19 Конституції

України, згідно якій  органи державної

влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на

підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та

законами України;

           статті 3 ЗУ №509-ХІІ, в якій

передбачено, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності

керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими

актами органів державної влади, а також 

рішеннями … органів місцевого самоврядування з питань оподаткування,

виданими у межах їх повноважень;

          вищецитованим статтям 321 та 335 ЦКУ.

             Відповідачі позовні вимоги не

спростували, а тому, будучи суб'єктом владних повноважень, не виконали вимог

частини 2 ст. 71 КАСУ.

          З урахуванням вищевикладеного, позов

підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 ст. 94 КАСУ

суд стягує з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у

вигляді державного мита у сумі 3 грн. 40 коп.

          На підставі викладеного, частиною 2

ст. 19, частинами 1 та 4 ст. 41 Конституції України; ст.ст. 2, 19, 21-22 Закону

України від 04.12.1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»;

ст.ст. 10 та 11 Закону України від 20.12.1990 року «Про міліцію”; ст.ст. 321 та

335 Цивільного кодексу України, керуючись ч. 6 ст. 71, ст.86, частини 4 ст.

128, ст.ст. 158-163 та 167 Кодексу адміністративного судочинства України,  суд

п о с т а н о в и в :

          1.Позов задовольнити у повному

обсязі.

          2.Зобов'язати Краснодонську об'єднану

державну податкову інспекцію Луганської області та Державну податкову інспекцію

у місті Свердловську Луганської області -повернути Суб'єкту підприємницької

діяльності -фізичній особі ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка мешкає

у АДРЕСА_2, - повернути 20 (двадцять) тонн цукру-піску по ціні 4,00 грн. за 1

кілограм загальною вартістю 80000 грн. 00 коп., вилучених Відділом податкової

міліції Краснодонської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської

області 08 серпня 2005 року як безхазяйне майно та переданих на підставі акту

№35 опису і попередньої оцінки майна з ознаками безхазяйного від 18 серпня 2005

року на відповідальне зберігання до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Чародійка ЛТД».

3.Стягнути з Державного бюджету України, р/р 31118095700006, код

бюджетної класифікації доходів 22090200 «Державне мито, не віднесене до інших

категорій», МФО 804013, банк: ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач: УДК у

місті Луганську ГУ ДКУ у Луганській області, ОКПО одержувача: 24046582, - на

користь Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка мешкає у АДРЕСА_2, - судові витрати

(державне мито) у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

          Відповідно до частини 4 ст. 167 КАС

України  за згодою представників сторін

та третьої особи у судовому засіданні 18.05.2007 року оголошено тільки вступну

та резолютивну частини постанови.

Постанова набирає законної сили

після  закінчення строку подання заяви

про апеляційне оскарження,  встановленого

Кодексом адміністративного судочинства України, якщо такої заяви не буде

подано.

Про апеляційне оскарження

рішення  суду  першої 

інстанції спочатку  подається  заява. Обґрунтування мотивів оскарження і

вимоги до суду апеляційної інстанції 

викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та

апеляційна скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної 

інстанції  через суд  першої 

інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія

апеляційної скарги одночасно 

надсилається  особою,  яка  її

подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження

постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її

проголошення, а в разі складення 

постанови у повному  обсязі  відповідно 

до статті 160 цього Кодексу - з 

дня  складення  в 

повному обсязі. Апеляційна 

скарга  на  постанову 

суду першої інстанції подається протягом 

двадцяти  днів  після 

подання  заяви   про  

апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга 

може  бути  подана 

без  попереднього подання заяви

про апеляційне оскарження,  якщо скарга

подається  у строк, встановлений для

подання заяви про апеляційне оскарження.

          Постанову у повному обсязі

складено та підписано 23.05.2007 року.

Суддя                                                                                                А.П.Середа