Постанова

від 29.01.2019 по справі 212/1014/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2201/19 Справа № 212/1014/18 Суддя у 1-й інстанції - Колочко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2019 року м.Кривий Ріг

Справа № 212/1014/18

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.

секретар судового засідання - Євтодій К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Приватне акціонерне товариство Суха Балка ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2018 року, яке постановлено суддею Колочко О.В. о 12 годині 00 хвилин у Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 16 жовтня 2018 року, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства Суха Балка (далі - відповідач, ПрАТ Суха Балка ) про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 04 жовтня 2012 року по 30 січня 2018 року працював на підприємстві відповідача на посаді електрогазозварювальника 4 розряду дільниці № 5 Управління з забезпечення та фактично виконував роботи на дільниці № 5 БМТЗ ПрАТ Суха Балка . Станом на 17 січня 2018 року позивач мав надмірно відпрацьований час, так як 15 листопада 2017 року відпрацював понаднормово з 15.00 години по 18.00 години без перерви на обід. 17 січня 2018 року в рахунок вказаного відпрацьованого понаднормово часу він написав заяву на ім'я в.о. начальника БМТЗ Бовкун К.В. про надання відгулу з 11.00 години до 15.45 години. З цією заявою він звернувся до в.о.майстра дільниці № 2 БМТЗ Сіроштана Ю.А., який погодив своєю резолюцією заяву і відпустив позивача з роботи, оскільки на той час Бовкун К.В. був відсутній, чи зайнятий. З 18 січня 2018 року позивач перебував на лікарняному, а 29 січня 2018 року о 06.40 годині прибув на КПП № 1, щоб приступити до роботи, але на територію підприємства його не пропустили працівники охорони, пославшись на вказівку служби безпеки підприємства. Після тривалих перемовин, о 08.15 годині позивач пройшов на територію підприємства, але запізнився на наряд, тобто був відсутній на робочому місця з вини роботодавця, про що був складений відповідний акт про недопущення позивача до робочого місця вчасно. 30 січня 2018 року позивач вийшов на роботу, прибув на своє робоче місце, куди приїхали працівники служби безпеки, посадили його в автомобіль і повезли до профспілки, на засіданні якої позивач повідомив про всі обставини, але йому було усно повідомлено, що розглядається питання про звільнення і що профспілка надає на це згоду. Після завершення засідання профкому, позивач встиг дійти до свого робочого місця, як одразу приїхав начальник відділу кадрів разом із працівниками служби безпеки та вручив позивачу наказ про звільнення за прогул без поважних причин, видав трудову книжку. Також, зазначив, що відповідач не надав можливості йому письмово пояснити щодо подій 29.01.2018 року та не надав профспілковому комітету письмові пояснення позивача щодо подій від 17.01.2018 року. На думку позивача, таке його звільнення є незаконним, оскільки він не порушував трудову дисципліну. Крім того, вважає, що було порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення.

Посилаючись на викладене, позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ № 20-ос від 30.01.2018 року про звільнення за прогул без поважних причин за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, поновити його на посаді електрогазозварювальника дільниці № 5 управління з забезпечення та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ № 20-ос від 30.01.2018, виданий ПрАТ Суха Балка про звільнення ОСОБА_1 за прогул без поважних причин п. 4 ст. 40 КЗпП України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді електрогазозварювальника 4-го розряду дільниці № 5 Управління з забезпечення в ПрАТ Суха Балка .

Стягнуто з ПрАТ Суха Балка на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 45 479 грн. 97 коп.

Стягнуто з ПрАТ Суха Балка в дохід держави судовий збір в сумі 1409,60 грн.

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ Суха Балка просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Так, судом не було враховано, що позивач 17 січня 2018 року об 11-00 годині покинув своє робоче місце, що ним не заперечувалося, та час його відсутності на роботі становив більш ніж три години, а тому роботодавець мав всі підстави для звільнення останнього за прогул. Відповідач не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності дій позивача при залишенні свого робочого місця з дозволу начальника дільниці, оскільки відповідно до Статуту ПрАТ Суха Балка особою, яка здійснює повноваження одноособового виконавчого органу товариства є Генеральний директор Товариства, тобто лише він може вирішувати питання щодо надання працівникам іншого дня відпочинку, однак позивач з відповідною заявою до Генерального директора не звертався. Також, відповідач вважає, що судом не було застосовано норми ст. 106 КЗпП України, згідно якої компенсація надурочних робіт шляхом надання відгулу не допускається, а тому навіть факт встановлення виконання позивачем надурочних робіт у жодному випадку не може бути підставою для використання відгулу, тим більш без погодження із роботодавцем.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, позивач ОСОБА_1 зазначає, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, в процесі розгляду справи суд не порушив норм ні матеріального, ні процесуального права, а тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представників відповідача ПрАТ Суха Балка - Заклецького В.В. та Павлову Н.Ф., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_8, які, кожен окремо, заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 04 жовтня 2012 року був прийнятий на посаду учня електрогазозварювальника ПрАТ Суха Балка , з 12 серпня 2013 року - на посаду електрогазозварювальника 4 розряду на дільниці № 5 Управління з забезпечення ПрАТ Суха Балка (т. 1 а.с. 8-12).

Згідно наказу ПрАТ Суха Балка від 29 січня 2018 року № 277-Н Про покарання по БМТЗ , 17 січня 2018 року електрогазозварник дільниці 43.5.1 (БМТЗ) ОСОБА_1 залишив робоче місце об 11.00 годині без поважних причин. Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку ПАТ Євраз Суха Балка , правонаступником якого є ПрАТ Суха Балка , у працівників БМТЗ з однозмінним режимом роботи начало роботи о 07.00 годині - закінчення роботи о 15.45 годині. Електрогазозварювальник ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці більше ніж 3 години, виправдовувальних документів не надав, тобто здійснив прогул, чим порушив п. 3.1 (а,б,в) Правил внутрішнього трудового розпорядку . Зазначеним наказом за грубе порушення трудової дисципліни, що виразилося у здійсненні прогулу 17.01.2018 року електрогазозварника дільниці 43.5.1 (БМТЗ) ОСОБА_1 було позбавлено виробничої премії та премії за внесок в кінцевий результат діяльності підприємства за січень 2018 року, а також наказано підготувати подання на звільнення з роботи ОСОБА_1 за п. 4 ст. 40 КЗпП України (т. 1 а.с. 51).

Наказом ПрАТ Суха Балка від 30.01.2018 року № 20-ос звільнено за прогул без поважних причин ОСОБА_1 на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України з 30.01.2018 року (т. 1 а.с. 12, 26).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджено відсутність позивача на роботі більше 3 годин протягом робочого дня без поважних причин, а тому його звільнення на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не можна визнати законним.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня

2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до частини першої, другої, третьої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбаченому трудовим законодавством (ст. ст. 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

Відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП роботодавець може розірвати трудовий договір (як укладений на невизначений строк, так і строковий до закінчення його чинності) з працівником у разі його прогулу (в т. ч. у разі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до п. 22, 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 6 листопада 1992 року роз'яснено, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судом необхідно з'ясувати в чому конкретно проявилось порушення трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п.1 ст.41 КЗпП України чи додержані власником або уповноваженими ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

При розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв'язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов'язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, для правильного вирішення спору про звільнення суду необхідно надати оцінку причинам поважності відсутності на роботі працівника.

Згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини зауважив, що принцип процесуальної рівності сторін передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року)

З матеріалів справи вбачається, що 18 січня 2018 року начальником БМТЗ ПрАТ Суха Балка Бовкуном К.В. складено доповідну записку на ім'я Генерального директора ПрАТ Суха Балка , в якій останній повідомив про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці 17 січня 2018 року з 11-00 години по 15-45 годин без надання документів, які підтверджують поважність відсутності на роботі, у зв'язку з чим просив застосувати заходи для попередження порушення трудової дисципліни в подальшому (т. 1 а.с. 51).

Згідно пояснювальної записки ОСОБА_1 від 29 січня 2018 року на ім'я Генерального директора ПрАТ Суха Балка , останній пояснив, що 17 січня 2018 року він відпросився у механіка , написавши заяву на відгул з 11-00 години по 15-45 годин за раніше відпрацьований час для відвідування НоваКом (т. 1 а.с. 52).

Отже, матеріалами справи підтверджено та фактично визнається позивачем ОСОБА_1, що він був відсутній на роботі 17 січня 2018 року з 11-00 години по 15-45 годин, а тому не можна вважати обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять таких доказів. І доводи апеляційної скарги в цій частині є прийнятними.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 статті 40 КЗпП України роботодавець може розірвати трудовий договір з працівником у разі його відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає обставин, які можна кваліфікувати, як поважні причини відсутності ОСОБА_1 на роботі 17 січня 2018 року з 11-00 години по 15-45 годин.

Так, невихід на роботу у зв'язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника чи уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника (Роз`яснення Міністерства юстиції України від 01.02.2011 року Порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу ).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 13 вересня 2017 року у справі №6-1412цс17.

Як вбачається з матеріалів справи, свою відсутність на робочому місці ОСОБА_1 обґрунтовує використанням ним відгулу за попереднім погодженням з механіком (т. 1 а.с. 52), на підтвердження чого надав суду копію заяви про надання відгулу (т. 1 а.с. 13), на якій дійсно міститься резолюція не розражаю та штамп БМТЗ ПрАТ Суха Балка .

Разом з тим, відгул - це день відпочинку, що за трудовим законодавством надається працівникам як компенсація за роботу або чергування в неробочий час, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до діючого трудового законодавства, відгули можуть бути надані за роботу вихідного дня (ст. 72 КЗпП України), за роботу у святкові та неробочі дні (ст. 107 КЗпП України), за здачу донором крові (ст. 124 КЗпП України).

Надається відгул за повністю відпрацьований вихідний, святковий або неробочий день, а не кілька годин, відпрацьованих надурочно. Поняття надурочних робіт КЗпП України регулює статтею 106, у якій встановлюється, що робота в понаднормовий час - це всі години, які відпрацьовуються понад установлений робочий час. Робота в надурочний час може виникнути як за погодинної оплати праці, так і за відрядної, але компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається.

У наказі про надання відгулу має бути зазначено, коли саме працівникові надається інший день відпочинку і за які відпрацьовані вихідні дні.

В матеріалах справи відсутні, як докази того, що ОСОБА_1 залучався до роботи у вихідний, святковий або ж неробочий день, чи є донором крові, так і докази того, що роботодавець, на підставі заяви від 17.01.2018 року, видав наказ (розпорядження) про надання ОСОБА_1 дня відпочинку, а тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відгул позивачем було використано самовільно та без наявності на те жодних правових підстав.

З'ясування ж питання щодо виконання позивачем надурочних робіт, на що посилається позивач у позові, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки компенсація понаднормових робіт шляхом надання відгулів не допускається.

Доводи позивача про те, що на ПрАТ Суха Балка існує стала практика щодо надання відгулів за роботу понаднормово не підтверджені належними та допустимими доказами, якими, наприклад, можуть бути відповідні приписи компетентних державних органів щодо притягнення посадових осіб ПрАТ Суха Балка до відповідальності за порушення норм трудового законодавства України, адже, нормами КЗПП України заборонено надання відгулів за понаднормово відпрацьований час.

Враховується колегією суддів й те, що згідно статті 43 КЗпП України для звільнення позивача була надана попередня згода виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої був позивач (т. 1 а.с. 16).

Твердження представника позивача ОСОБА_8 у відзиві на апеляційну скаргу про те, що позивач ОСОБА_1 був двічі притягнутий до дисциплінарної відповідальності за одне й те саме порушення (позбавлення премії та звільнення) колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки, позбавлення працівника премії є правом роботодавця, яке передбачено пунктом 1.2. Статуту ПрАТ Суха Балка (а.с. 194-196) і Розділами VI - VIII Положення про оплату праці працівників ПрАТ Суха Балка (а.с. 197-235), та не є видом дисциплінарного стягнення і може застосуватись як окремо, так і одночасно з накладенням дисциплінарного стягнення у виді догани або звільнення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно п.2 ч.1 ст. 376 ЦПК України є підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з ухваленням нового рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір , тому,відповідно до ст. 141 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про компенсацію за рахунок держави судових витрат ПрАТ Суха Балка у розмірі 2 114,20 грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Суха Балка" - задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 10 жовтня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Суха Балка , третя особа - Первинна організація профспілки трудящих металургійної і гірничодобувної промисловості Приватного акціонерного товариства Суха Балка , про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Судові витрати Приватного акціонерного товариства Суха Балка у розмірі 2 114,20 грн. коменсувати за рахунок держави.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 31 січня 2019 року.

Головуючий:

Судді: