Постанова

від 30.01.2019 по справі 563/482/16-ц

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 року м. Рівне

Справа № 563/482/16-ц

Провадження № 22-ц/4815/35/19

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Бондаренко Н.В. (суддя-доповідач), Ковальчук Н.М., Шимківа С.С.

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.

учасники справи:

позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - Виробничий кооператив "Корецьпобутсервіс",

відповідач за первісним та зустрічним позовом - Корецька міська рада Рівненської області,

відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_4,

за участю представників: кооперативу та ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Корецьпобутсервіс" на рішення Корецького районного суду Рівненської області в складі судді Кулика Є.В. від 25 вересня 2018 року, ухваленого в 17 год. 18 хв. в м. Корець, дата складання повного судового рішення - 4 жовтня 2018 року,

в с т а н о в и в:

ВК "Корецьпобутсервіс" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 та Корецької міської ради Рівенської області, в якому із врахуванням уточнення позовних вимог просив визнати недійсним рішення Корецької міської ради №41 від 19.11.2015 року про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 22.01.2016 року, укладений між Корецькою міською радою та ОСОБА_4, а також скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_1, здійснену 5.02.2016 року державним реєстратором Корецького районного управління юстиції Дем'янчук Т.В.

Позов мотивовано тим, що рішенням Корецької міської ради №41 від 19.11.2015 року ОСОБА_4 затверджено технічну документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі в оренду для будівництва та обслуговування будівель торгівлі у АДРЕСА_1.

Згідно висновку технічної експертизи від 7.07.2016 року відстань до від межі вказаної земельної ділянки до стіни гаражу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та належить на праві власності ВК "Корецьпобутсервіс", коливається в межах 0,16 - 0,23 метри, що не відповідає вимогам п.3.25 ДБН 360-92 "Містобудування і забудова міських і сільських поселень".

Вважає, що недотримання вказаних вимог законодавства при затвердженні технічної документації порушує його права, оскільки кооператив позбавлений можливості обслуговувати стіну гаража, який знаходиться у його власності.

ОСОБА_4 було заявлено зустрічний позов до ВК "Корецьпобутсервіс" та Корицької міської ради, в якому вона просила визнати незаконним рішення Корецької міської ради за № 321 від 19.10.2011 року про визнання за ВК "Корецьпобутсервіс" права власності на гараж, розташований у АДРЕСА_2, та визнати незаконним свідоцтво про право власності на вказаний гараж, яке видане ВК "Корецьпобутсервіс" на підставі рішення Корецької міської ради за №321 від 19.10.2011 року.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ВК "Корецьпобутсервіс" було незаконно побудовано гараж на АДРЕСА_2, який розташований у безпосередній близькості до межі земельної ділянки, яка належить на праві власності Корецькій міській раді та яка передана їй в оренду з 2004 року.

Рішенням Корецької міської ради №321 від 19.10.2011 року визнано за ВК "Корецьпобутсервіс" право власності на гараж, розташований у АДРЕСА_2.

Доводить, що вказане рішення Корецької міської ради є незаконним, оскільки гараж було побудовано самочинно, на земельній ділянці, яка не виділялась ВК "Корецьпобутсервіс", в порушення п.3.25 ДБН 360-92 "Містобудування і забудова міських і сільських поселень", а також у міської ради були відсутні повноваження для прийняття такого рішення.

Вказує, що рішенням Корецької міської ради №321 від 19.10.2011 року порушуються її права, так як визнання права власності за кооперативом на гараж надало йому право вимагати від неї усунення перешкод в користування цим майном.

Рішенням Корецького районного суду Рівненської області від 25 вересня 2018 року у задоволенні позову ВК "Корецьпобутсервіс" до Корецької міської ради Рівненської області, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення міської ради, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 22 січня 2016 року, скасування Свідоцтва про право власності на земельну ділянку та його державної реєстрації відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ВК "Корецьпобутсервіс", Корецька міська рада Рівненської області про визнання незаконним рішення та свідоцтво про право власності на гараж задоволено повністю.

Визнано незаконним рішення Корецької міської ради № 321 від 19 жовтня 2011 року про визнання за ВК "Корецьпобутсервіс" права власності на гараж розташований за адресою: АДРЕСА_2.

Визнано незаконним свідоцтво про право власності на гараж за адресою: АДРЕСА_2, видане ВК "Корецьпобутсервіс" на підставі рішення Корецької міської ради № 321 від 19 жовтня 2011 року.

Рішення в частині відмови в задоволенні первісного позову мотивовано тим, що при укладанні договору оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, сторони цього договору Корецька міська рада та ОСОБА_4 не зобов'язані були керуватися вимогами п.3.25 ДБН 360-92 "Містобудування і забудова міських і сільських поселень", оскільки вимоги цієї статті державних будівельних норм не регулюють правовідносини з приводу оренди земельної ділянки, а регулюють питання будівництва капітальних будівель.

Рішення суду в частині задоволення зустрічного позову мотивовано тим, що рішення Корецької міської ради за № 321 від 19.10.2011 року не відповідає вимогам на п.81 Тимчасового положення про порядок реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно , затвердженого Наказом Міністерства юстиції України №7/5 від 07.02.2002 року, оскільки в ньому не конкретизовано, з яких правових підстав міська рада визнала за кооперативом право власності на гараж, розташований у АДРЕСА_2.

У апеляційній скарзі ВК "Корецьпобутсервіс" покликається на незаконність та необґрунтованість вказаного рішення суду в зв'язку з неповним з'ясуванням та не доведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норми процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Зазначає, що висновок суду про те, що ВК "Корецьпобутсервіс" не є власником гаражу у АДРЕСА_2, а тому його право щодо користування цим гаражем судовому захисту не підлягає є хибним та не відповідає обставинам справи, оскільки в ході судового розгляду було встановлено, що згідно договору купівлі - продажу комунального майна від 2.06.1994 року, Корецьким орендним підприємством фірмою побутових послуг "Мрія", правонаступником якого є ВК "Корецьпобутсервіс", придбано шляхом викупу у Фонді комунального майна Корецького району Рівненської області майно, у тому числі гараж, який складався з 2 боксів, введений в експлуатацію у 1985 році, що підтверджено актом передачі майна від 23.03.1995 року.

Вважає безпідставним твердження суду про те, що при укладенні договору оренди земельної ділянки сторони цього договору не зобов'язані були керуватися вимогами п.3.25 ДБН 360-92 "Містобудування і забудова міських і сільських поселень", оскільки вимоги цієї статті не регулюють правовідносини з приводу оренди земельної ділянки, а регулюють питання будівництва капітальних будівель.

Крім того, з матеріалів проведеної у справі будівельно-технічної експертизи вбачається, що згідно обмірів відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни гаражу коливається в межах 0,16 - 0,23 м, що не відповідає вимогам п.3.25 ДБН 360- 92 "Містобудування, Планування і забудова міських і сільських поселень".

Таким чином, при розробленні технічної документації не дотримано вимоги до п. 3.25 Державних будівельних норм „Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92", відповідно до яких для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м.

Звертає увагу, що рішенням Корецької міської ради №1751 від 18.04.2013 року ВК „Корецьпобутсервіс" надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду на 10 років орієнтовною площею 0,0073 га для індивідуального гаражного будівництва в АДРЕСА_2, за рахунок земель житлової та громадської забудови. Проте, після розроблення технічної документації її не вдалося затвердити, оскільки вказана земельна накладалася із земельною ділянкою, наданою Корецькою міською радою у 2012 році в оренду ОСОБА_4, технічна документація на яку була затверджена у 2015 році.

Вважає, що суд безпідставно дійшов висновку, що рішення Корецьої міської ради №321 від 19.10.2011 року про визнання за ВК "Корецьпобутсервіс" права власності на гараж у АДРЕСА_3, порушує права ОСОБА_4

Суд також не надав належну оцінку доводам ВК „Корецьпобутсервіс" щодо пропуску ОСОБА_4 строку позовної давності для звернення до суду, оскільки із її зустрічної позовної заяви вбачається, що про незаконність будівництва спірного гаражу їй було відомо ще станом на 20.04.2004 року.

З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити та відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не подавався.

Згідно із ч. 1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Корецької міської ради №14 від 29.01.2002 року затверджено ОСОБА_4 проект відводу земельної ділянки, площею 0,02 га під будівництво торгового кіоску з майданчиком для літньої торгівлі промисловими товарами у АДРЕСА_4. Надано ОСОБА_4 в довгострокове користування терміном на 10 років з правом викупу на правах оренди вищезгадану земельну ділянку.

На підставі вказаного рішення між Корецькою міською радою та ОСОБА_4 укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого останній передано в строкове платне користування на 10 років земельну ділянку, площею 0,02 га, яка знаходиться в АДРЕСА_4.

Рішенням Корецької міської ради №41 від 19.11.2015 року затверджено ОСОБА_4 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі у АДРЕСА_1.

22.01.2016 року між Корецькою міською радою та ОСОБА_4 укладено договір оренди землі, відповідно до якого останній передано в оренду на 10 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (встановлення торговельного кіоску та майданчик для літньої торгівлі промисловими товарами) земельну ділянку, площею 0,0204 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1.

5.02.2016 року за ОСОБА_4 зареєстровано право оренди вказаної земельної ділянки, що стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.06.2017 року.

Сторонами не заперечується, що зазначена земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_4 на праві оренди з 2002 року.

19.10.2011 року Корецькою міською радою прийнято рішення №321 про оформлення за ВК "Корецьпобутсервіс" права приватної власності на гараж, розташований у АДРЕСА_2. Відповідно до вказаного рішення встановлено, що згідно: протоколу №1 установчих зборів ВК "Корецьпобутсервіс" від 30.09.2008 року; рішення виконавчого комітету Корецької міської ради №267 від 17.08.2011 року; передавального акту прийому-передачі майна підприємства; статуту ВК "Корецьпобутсервіс"; свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 №479746; довідки АБ №162603 з ЄДРПОУ та витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, - гараж на підставі приватної власності належить ВК "Корецьпобутсервіс".

Із даного рішення також слідує, що при його прийнятті Корецька міська рада керувалась п.5 Прикінцевих Положень Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", п.п. 10 п. "б" ч.1 ст.30 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні", п.8.1 Тимчасового Положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно та інших речових прав, затвердженого наказом Мінюсту України №1692/5 від 28.07.2010року, та розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації №282 від 27.05.2002 року „Про підготовку документів для видачі Свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна", яким доручено КП „Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" проводити підготовку документів для видачі Свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна на території Рівненської області.

На підставі вказаного рішення міської ради виконавчим комітетом Корецької міської ради 2.11.2011 року було видано ВК "Корецьпобутсервіс" свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме гараж за адресою: АДРЕСА_2.

Згідно висновку проведеної у даній справі судової будівельно-технічної експертизи від 7.07.2016 року для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань від найбільш виступної конструкції стіни гаража, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ВК "Корецьпобутсервіс" до земельної ділянки, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_4, не відповідає вимогам п.3.25 ДБН 360- 92 "Містобудування, Планування і забудова міських і сільських поселень" затверджених Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 р. із послідуючими змінами та доповненнями. Крім того, із вказаного висновку вбачається, що відстань від зареєстрованої межі земельної ділянки ОСОБА_4 до стіни гаражу ВК "Корецьпобутсервіс" змінюється з 0,16 до 0,23 м.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 123 ЗК України надання у користування земельної ділянки в здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно ст. 55 ЗУ "Про землеустрій" встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. У разі, якщо межі земельних ділянок в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватися.

Ні нормами Земельного кодексу України, ні ЗУ "Про землеустрій" не передбачено врахування вимог ДБН 360- 92 "Містобудування, Планування і забудова міських і сільських поселень" при виготовленні та затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка передається в оренду.

Відповідно до ДБН 360- 92 "Містобудування, Планування і забудова міських і сільських поселень", затверджених наказом Держкоммістобудування №44 від 17.04.1992 року, Державні будівельні норми "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" поширюються на проектування нових і реконструкцію існуючих міських і сільських поселень України. Ці норми обов'язкові для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських поселень.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що ВК "Корецьпобутсервіс" зверталось до Корецької міської ради чи ОСОБА_4 з приводу встановлення сервітуту для користування частиною, переданої їй в оренду земельної ділянки, чи усунення перешкод в користуванні, належним йому приміщенням гаражу в АДРЕСА_2. Не заявлялись такі вимоги ВК "Корецьпобутсервіс" і у даній справі.

За наведеного, суд першої інстанції правильно встановивши, що вимогами п.3.25 ДБН 360-92 Містобудування і забудова міських і сільських поселень не регулюють правовідносини з приводу оренди земельної ділянки, дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання недійсними рішення Корецької міської ради №41 від 19.11.2015 року та договору оренди земельної ділянки від 22.01.2016 року, укладеного між Корецькою міською радою та ОСОБА_4, а також скасування державної реєстрації вказаного договору оренди.

Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності висновку суду першої інстанції про те, що при укладенні договору оренди земельної ділянки сторони цього договору не зобов'язані були керуватися вимогами п.3.25 ДБН 360-92 "Містобудування і забудова міських і сільських поселень" не заслуговують на увагу, оскільки будівельні норми передбачають розміщення будівель та споруд відносно меж земельної ділянки, а не встановлюють право користування земельною ділянкою та її розмір у разі набуття права власності на розміщений на ній об'єкт нерухомого майна.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтями 4 та 5 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

З аналізу наведених норм права можна зробити висновок, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Особа, яка звертається за захистом свого порушеного права має довести, що її право було порушене, в чому полягає порушення її права та ким воно порушується, не визнається або оспорюється. При цьому, особа має чітко визначити яке право порушене та реальність порушення цього права. Тобто, обґрунтування порушення прав не може ґрунтуватися на умовних припущеннях, які не підтверджені належними доказами.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанцій зазначив про порушення прав ОСОБА_4, виходячи лише з її тверджень про те, що рішення Корецької міської ради за №321 від 19.10.2011 року про визнання за ВК "Корецьпобутсервіс" права власності на гараж у АДРЕСА_2, порушує її права, так як отримавши таке право кооператив може вимагати від неї усунення порушень з приводу володіння цим майном. У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 пояснив, що порушенням прав його довірительки є звернення кооперативу із вказаним до неї позовом.

У своїх письмових запереченнях на уточнені позовні вимоги ОСОБА_4 сама вказувала, що не заперечує проти того, щоб ВК "Корецьпобутсервіс" з її згоди та згоди Корецької міської ради користувався земельною ділянкою, яка виділена їй в оренду, для обслуговування свого гаражу у межах визначених п.3.25 ДБН 360- 92 "Містобудування, Планування і забудова міських і сільських поселень".

Таким чином, ОСОБА_4 не доведено, а судом не встановлено, яке саме її право, як землекористувача порушене оформленням за ВК "Корецьпобутсервіс" права власності на гараж в АДРЕСА_2, набутого у власність в складі майна цілісного майнового комплексу за договором купівлі - продажу від 2.06.1994 року та яким чином можливо саме прийняттям судового рішення про визнання незаконними рішення Корецької міської ради за №321 від 19.10.2011 року та свідоцтва про право власності на гараж відновити становище, що існувало до такого порушення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року будь-яке втручання у права особи передбачає необхідність сукупності таких умов: втручання повинне здійснюватися згідно із законом , воно повинне мати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві . Якраз необхідність у демократичному суспільстві і містить у собі конкуруючий приватний інтерес; зумовлюється причинами, що виправдовують втручання, які, у свою чергу мають бути відповідними і достатніми ; для такого втручання має бути нагальна суспільна потреба , а втручання - пропорційним законній меті.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, як дотримання справедливого балансу між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб'єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

В питаннях оцінки пропорційності ЄСПЛ, як і в питаннях наявності суспільного , публічного інтересу, також визнає за державою достатньо широку сферу розсуду , за виключенням випадків, коли такий розсуд не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах Спорронґ і Льоннорт проти Швеції , Булвес АД проти Болгарії ).

ЄСПЛ, оцінюючи можливість захисту права особи за статтею 1 Першого протоколу, загалом перевіряє доводи держави про те, що втручання в право власності відбулося в зв'язку з обґрунтованими сумнівами щодо законності набуття особою права власності на відповідне майно, зазначаючи, що існують відмінності між тією справою, в якій законне походження майна особи не оспорюється, і справами стосовно позбавлення особи власності на майно, яке набуте злочинним шляхом або стосовно якого припускається, що воно було придбане незаконно (наприклад, рішення та ухвали ЄСПЛ у справах Раймондо проти Італії від 22 лютого 1994 року, Філліпс проти Сполученого Королівства від 5 липня 2001 року, Аркурі та інші проти Італії від 5 липня 2001 року, Ріела та інші проти Італії від 4 вересня 2001 року).

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Апеляційний суд враховує вимоги вказаних норм права тата вважає, що ВК "Корецьпобутсервіс" набув право власності на спірний гараж у порядку та у спосіб, передбачений діючим законодавством, а позбавлення такого права позивача за первісним позовом буде свідчити про втручання в право особи на мирне володіння майном за відсутності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності, оскільки таким втручанням буде порушена справедлива рівновага між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав юридичної особи, яка є власником нерухомого майна, зокрема гаража.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції в частині зустрічного позову підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову ОСОБА_4 в задоволенні її позовних вимог.

Відповідно до ч.1 та ч. 13 ст.141 ЦПК України підлягають пропорційному розподілу понесені сторонами судові витрати.

При подачі апеляційної скарги ВК "Корецьпобутсервіс" сплачено 8648 грн. 40 коп. судового збору.

В зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги та відмовою у задоволенні зустрічного позову з ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь ВК "Корецьпобутсервіс" судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги в розмірі 2114 грн. 40 коп. Судові витрати понесені сторонами при подачі позову та зустрічного позову віднести відповідно за рахунок ВК "Корецьпобутсервіс" та ОСОБА_7

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381, 382-384, 390 ЦПК України, ст.123 ЗК України, ст.ст.15,21 ЦК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Виробничого кооперативу "Корецьпобутсервіс" задовольнити частково.

Рішення Корецького районного суду Рівненської області від 25 вересня 2018 року в частині зустрічного позову скасувати.

У позові ОСОБА_4 до Виробничого кооперативу "Корецьпобутсервіс", Корецької міської ради Рівненської області про визнання незаконним рішення та свідоцтва про право власності на гараж відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 (проживає за адресою: АДРЕСА_5; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Виробничого кооперативу "Корецьпобутсервіс" (місцезнаходження: вул. Б.Хмельницького, 1, м. Корець, Рівненська обл.; код ЄДРПОУ: 13992670) судові витрати, понесені по оплаті судового збору при подачі апеляційної скарги, в розмірі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн. 40 коп.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 31 січня 2019 року.

Судді: Бондаренко Н.В.

Ковальчук Н.М.

Шимків С.С.