Рішення

від 31.01.2019 по справі 463/2950/18

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 463/2950/18

Провадження № 2/463/326/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2019 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:

головуючого судді: Стрепка Н.Л.,

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Львівської обласної організації Всеукраїнської молодіжної організації Молодь проти корупції про зобов'язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди , -

встановив:

позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання інформації, поширеної ЛОО ВМО Молодь проти корупції відносно ОСОБА_4, у публікації на сайті Електронна книга скарг України за посиланням http://www.reaction.org.ua/scargy/korupcia-v-seli-ubini-lvivsko%D1%97-oblasti/ та у зверненні на урядову гарячу лінію 1545 про те, що ОСОБА_4 за допомогою третіх осіб здійснює вимагання неправомірної вигоди , голова Убинівської селищної ради є корупціонером , голова Убинівської сільської ради має не задекларовані та незаконні джерела доходу недостовірною; зобов'язання ЛОО ВМО Молодь проти корупції спростувати недостовірну інформацію шляхом повідомлення про ухвалене судове рішення на урядову гарячу лінію 1545 та на сайт Електронна книга скарг України за посиланням http://www.reaction.org.ua/ , протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили; стягнення з відповідача 100 000 гривень в якості відшкодування моральної школи на користь ОСОБА_4; стягнення з відповідача судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу.

Позов мотивує тим, що відповідачем двічі поширено інформацію негативного характеру про позивача, яка за своїм змістом є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями, які не відповідають дійсності. Відповідач, поширюючи дану інформацію, був зобов'язаний переконатись в її достовірності, однак не зробив цього. В підтвердження недостовірності даної інформації вказує на відсутність відомостей про неї в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні правопорушення, та на постанову про закриття кримінального провадження від 26 березня 2018 року, з якої вбачається, що факти зловживання позивачем владою або службовим становищем з метою одержання неправомірної вигоди не знайшли свого підтвердження. Підтвердженням порушення своїх особистих немайнових прав позивач зазначає приниження її честі і гідності та ділової репутації як публічної особи - сільського голови, в результаті чого позивач втратила повагу серед колег, авторитет серед виборців, що потребує від позивача додаткових зусиль для нормалізації свого життя, що спричинило для неї моральні страждання. Крім того, поширення неправдивої інформації зумовило в позивача тривалий стресовий стан, емоційне перевантаження наслідком чого стало загострення хронічних захворювань. Як на підставу задоволення вимог вказує на положення ст. ст. 32, 38, 62, 68 Конституції України, ст.ст. 16, 23, 275, 277, 278, 297, 302 Цивільного кодексу України та ст. 30 Закону України Про інформацію .

Ухвалою суду від 29 травня 2018 року позов залишено без руху.

Після усунення недоліків позову 20 червня 2018 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

27 вересня 2018 року представником відповідача ОСОБА_5, яка діяла на підставі ордера серії ЛВ № 139903 від 24 вересня 2018 року подано відзив на позов, яким просила в задоволені такого відмовити, оскільки вважає, що Львівська обласна організація Всеукраїнської молодіжної організації Молодь проти корупції не є автором поширеної інформації та не поширювала таку, а тому не може бути відповідачем у даній справі, а належним відповідачем є власник веб-сайту. Звернення на гарячу урядову гарячу лінію та розміщення інформації на сайті Електронна книга скарг України не містило жодних фактичних даних, а виключно оціночні судження. У своєму зверненні відповідач не вдавався до образливих, брутальних або нестриманих висловлювань на адресу позивача. Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

9 листопада 2018 року представником позивача ОСОБА_2, яка діяла на підставі ордерів серії ЛВ № 124273 від 13 червня 2018 року та серії ЛВ № 073898 від 8 листопада 2018 року подано відповідь на відзив, відповідно до якої просила позов задовольнити, оскільки відповідач є заявником у зверненні на гарячу урядову лінію, а тому є належним відповідачем у справі. Публікації на сайті Електрона книга скарги України та дзвінок на урядову гарячу лінію 1545 щодо інформації про позивача не можна вважати реалізацією права на звернення. Поширена відповідачем інформація не є оціночними судженнями, оскільки чітко заявлено про порушення позивачем норм чинного законодавства.

В судовому засіданні 12 листопада 2018 року представником відповідача ОСОБА_6, яка діяла на підставі довіреності від 6 листопада 2018 року подано письмові пояснення, якими просила в задоволені позов відмовити, оскільки позивачем не надано жодного доказу, що поширена інформація є недостовірною та доказів порушення немайнових прав позивача.

7 грудня 2018 року представником відповідача ОСОБА_7, яка діяла на підставі довіреності від 23 серпня 2018 року подано заперечення, яким в задоволені позову просила відмовити, так як відповідач не є автором статті на сайті Електронна книга скарг України . Звернення відповідача відбулись в межах чинного законодавства та не стосувались позивача як фізичної особи, а її діяльності як голови Убинівської селищної ради, моральну шкоду відповідач позивачу не заподіював.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала, пояснення надала аналогічні викладеним в ньому та у відповіді на відзив, просила позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності від 23 січня 2019 року проти позову заперечив, пояснення надав аналогічні викладеним у відзиві, письмових поясненнях і запереченні, просив в задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 28 листопада 2017 року на урядовій гарячій лінії 1545 за номером ЛЬ-751344 було зареєстровано звернення відповідача про притягнення позивача до встановленої чинним законодавством відповідальності, в якому містилося таке твердження: голова Убинівської сільської ради Камянка-Буського району Львівської області ОСОБА_4 за допомогою третіх осіб здійснює вимагання неправомірної вигоди за протиправне сприяння стороні в отриманні земельної ділянки в оренду . Дане звернення було скеровано для розгляду до Національної поліції України. Факт подання даного звернення підтверджується його письмовою формою, яка складена за допомогою електронних технічних засобів Урядового контактного центру.

На веб-сайті Електронна книга скарг України в мережі Інтернет за адресою: https://www.reaction.org.ua/scargy/korupciya-v-seli-ubini-lvivsko%D1%97-oblasti/ , відповідач 9 січня 2018 року розмістила інформаційний матеріал на тему Корупція в селі Убині Львівської області в якому містилися такі твердження: читачка Тетяна стверджує, що голова Убинівської селищної ради є корупціонером та голова Убинівської сільської ради має не задекларовані доходи та незаконні джерела доходів .

Як вбачається із змісту звернення, зареєстрованого на урядовій гарячій лінії , та інформаційного матеріалу, розміщеного на веб-сайті Електронна книга скарг України , відповідач є автором оспорюваних позивачем тверджень, які безпосередньо стосуються діяльності позивача на посаді сільського голови с. Убині, Камянка-Буського району, Львівської області.

Із роз'яснень, викладених в пунктах 15 та 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи вбачається, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках , заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції , а не поширення недостовірної інформації.

Щодо факту поширення відповідачем оспорюваної інформації у зверненні на урядову гарячу лінію 1545, то суд дійшов висновку, що подання відповідачем звернення про протиправну поведінку позивача не може вважатись поширенням відомостей, які принижують честь, гідність чи ділову репутацію позивача, оскільки відповідач, скориставшись своїм конституційним правом на подання скарги про притягнення до відповідальності позивача за вчинення протиправних діянь до уповноваженого законом органу на розгляд таких звернень (ст. 40 Конституції України), мав на меті отримати результати перевірки інформації, яка була викладена в його зверненні, а не довести ці відомості до громадськості чи окремих громадян.

Факт поширення відповідачем оспорюваної інформації судом встановлено лише у випадку з інформаційним матеріалом на веб-сайті Електронна книга скарг України , який було розміщено в мережі Інтернет у вільному доступі, що дає можливість ознайомитись з ним невизначеній кількості осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , частин другої, третьої статті 34 Конституції України кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві, зокрема, для захисту репутації чи прав інших осіб.

За правилами частини першої статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Частиною першою статті 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація.

Відповідно до статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.

Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

Під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної істоти. З честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах суспільства, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло. Під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб-підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Позови про захист гідності, честі чи ділової репутації має право пред'явити, зокрема, фізична особа в разі поширення про неї недостовірної інформації, що порушує її особисті немайнові права.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації (частина перша статті 277 ЦК України ).

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, слід визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи вона є фактичним твердженням чи оціночним судженням.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України Про інформацію оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК предметом судового захисту не можуть бути оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які як вираження суб'єктивної думки і поглядів відповідача не можна перевірити щодо їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції (зокрема, пункту 46 рішення від 8 липня 1986 року в справі Лінгенс проти Австрії ).

Згідно із частинами четвертою, сьомою статті 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Крім того, у разі якщо позивач є публічною особою, то суд, розглядаючи і вирішуючи справу про захист його гідності, честі чи ділової репутації, враховує положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету ОСОБА_8 Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції № 1165 (1998) Парламентської ОСОБА_9 Європи про право на недоторканність особистого життя.

У Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі.

У статтях 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації зазначено, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися виставити себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

З метою підтвердження чи спростування аргументів позивача про те, що інформація, поширена на веб-сайті Електронна книга скарг України в мережі Інтернет є фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями, суд, оцінюючи характер такої інформації, враховує те, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири) і ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за їх висловлення та вимагати їх спростування ( ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України Про інформацію ).

З огляду на це, суд, дослідивши та оцінивши в повному обсязі інформаційний матеріал, який містить такі вислови, як голова Убинівської селищної ради є корупціонером , голова Убинівської сільської ради має не задекларовані та незаконні джерела доходу , вважає, що такі твердженняє оціночними судженнями, оскільки ці вислови є лише критичною оцінкою певних фактів, які, будучи вираженням суб'єктивних думок і поглядів відповідача, не вказують на будь-які факти, які мають юридичне значення і які можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справі Лінгенс проти Австрії від 8 липня 1986 року, параграф 46).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що відповідачем не поширювалась недостовірна інформація, а вислови про позивача є лише оціночними судженнями, які не можуть бути предметом судового захисту. Поширена відповідачем інформація про позивача є неприємною для неї, однак вона не виходить за рамки суспільної моралі. Інформацію висловлено у формі, яка не принижує гідність, честь чи ділову репутацію, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, не є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди від поширення недостовірної інформації, суд, керуючись загальними підставами щодо відповідальності за заподіяння шкоди, дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки, як вбачається з вказаних вище висновків суду, відсутній факт протиправного діяння, тобто поширення відповідачем недостовірної інформації, наявність якого є обов'язковою умовою для відшкодування шкоди, в тому числі моральної.

Оцінюючи аргументи позивача про заподіяну їй моральну шкоду, яка полягаєу приниженні її честі та гідності, а також ділової репутації, що спричинена поширенням відповідачем інформації, яка, за оцінкою суду, є лише оціночними судженнями, суд ще раз звертає увагу позивача на те, що чинним законодавством України не передбачена можливість притягнення до відповідальності за висловлювання оціночних суджень, тадодатково вказує на те, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини критична оцінка фактів... не може слугувати підставою для задоволення позовів щодо моральної шкоди (рішення у справі Українська Прес-Група проти Українивід 29 березня 2005 року, параграф 61).

Проте, на переконання суду, якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній. принизливій, непристойній для особи формі, що принижує її честь, гідність чи ділову репутацію, або критична оцінка висловлена з перебільшенням за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (рішення у справі Прагер та Обершлік проти Австрії від 26 квітня 1995 року, параграф 37), на відповідача може бути покладено обов'язок відшкодувати моральну шкоду.

Як вбачається з аргументів позивача, оспорювана інформація для позивача є образливою та принизливою, однак, на думку суду в межах допустимої критики, що не передбачає відшкодування моральної шкоди, оскільки позивач є сільським головою, тобто головною посадовою особою територіальної громади, яка здійснює публічну владу на місцевому рівні, та обирається територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права. У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо позивача є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи, бо, позивач, обираючись на посаду сільського голови, вирішила апелювати до довіри громадськості та погодилася виставити себе на публічне обговорення, чим залишила себе відкритою для суворої критики і пильного нагляду з приводу того, як вона виконує свої функції, і це той тягар, який позивач має прийняти в демократичному суспільстві (рішення у справі Українська Прес-Група проти Українивід 29 березня 2005 року, параграф 67) .

Суд, враховуючи зроблені висновки під час розгляду справи , стверджує, що права та інтереси позивача не було порушено відповідачем, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача. Під час розгляду справи стороною відповідача не зазначено про понесені судові витрати.

Керуючись ст.ст. 141, 265, 273, 274 ЦПК України, суд -

ухвалив:

в задоволені позову ОСОБА_4 до Львівської обласної організації Всеукраїнської молодіжної організації Молодь проти корупції про зобов'язання до вчинення дій та відшкодування моральної шкоди- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги.

Повне найменування (ім'я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):

Позивач: ОСОБА_4, місце проживання: 80454, Львівська обл., Кам'янка-Бузький район, с. Убині, вул. Т.Шевченка, 12, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Відповідач: Львівська обласна організація Всеукраїнської молодіжної організації Молодь проти корупції , місцезнаходження: 79014, м. Львів, вул. Тракт Глинянський, 20/1, ідентифікаційний код юридичної особи 36417414.

Суддя: Стрепко Н. Л.