Рішення

від 15.01.2019 по справі 910/10608/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.01.2019Справа № 910/10608/18

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко Г. П.,

за участю секретаря - Бабаджанян М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали господарської справи

За позовом Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України (04070, м. Київ, вул. Андріївська,буд. 19)

до Приватного підприємства "Глорія - Дей" (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд. 18 Б, кв. 13)

про стягнення 207 376,15 грн, розірвання договору та виселення

За участю представників сторін:

від позивача: Астрюхін К. А., довіреність № 235/01-258;

від відповідача: Шуляк Н. О., ордер серії КВ № 411148.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут вугільних енерготехнологій Національної академії наук України (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Глорія - Дей" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості, розірвання договору та виселення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором оренди майна № 6-2017 від 14.03.2017, що належить до майнового комплексу НАН України, в частині сплати орендної плати, розірвання договору та повернення орендованого майна.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.08.2018 залишено позовну заяву Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви десять днів з дня вручення цієї ухвали шляхом: подання до суду письмової заяви з зазначенням електронних адрес відповідача; поданням до суду належним чином засвідчених доказів доданих до позовної заяви; подання оригіналу платіжного доручення № 491 від 06.08.2018.

31.08.2018 від позивача надійшов супровідний лист з документами, якими останній усунув недоліки, встановлені вище вказаною ухвалою.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи № 910/10608/18 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 09.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2018 відкладено підготовче засідання у справі на 13.11.2018.

13.11.2018 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

Ухвалою-повідомленням Господарського суду міста Києва від 05.11.2018 повідомлено сторін про те, що у зв'язку з перебуванням судді Бондаренко Г. П. у відпустці, розгляд даної справи, призначений на 13.11.2018 не відбудеться, призначено розгляд справи на 27.11.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.11.2018 оголошено перерву в підготовчому засіданні на 13.12.2018, продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та витребувано у Публічного акціонерного товариства "Київенерго" інформацію щодо того, чи здійснювалося енергопостачання за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, 19 з січня 2018 року по квітень 2018 року включно.

10.12.2018 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.

11.12.2018 від Публічного акціонерного товариства "Київенерго" надійшла витребувана судом інформація по справі.

В судовому засіданні 13.12.2018 Суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/10608/18 до судового розгляду по суті на 15.01.2019.

В судове засідання 15.01.2019 представники сторін прибули та надали пояснення по справі, крім того відповідачем були подані до матеріалів справи письмові пояснення по суті справи. Позивач заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти задоволення позовних вимог частково заперечив, просив зменшити орендну плату за періоди, коли орендар не міг користуватися переданими у користування приміщеннями, а також на періоди, коли орендар не мав можливості оплатити оренду через не вручення рахунків фактур. Щодо вимог про виселення, то відповідач просив відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги, зважаючи на те, що даний спосіб захисту прав вбачається неналежним (належним є зобов'язання звільнити займані приміщення).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, оглянувши наявні в матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Матеріалами справи підтверджено, що 14.03.2017 між позивачем, як орендодавцем та відповідачем, як орендарем було укладено договір оренди № 6-2017 майна, що належить до майнового комплексу НАН України (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне майно (далі - майно), а саме:

- нежитлові приміщення загальною площею 160,7 кв. м. (кімнати №136 - №140 - першого поверху та №229 - №230 другого поверху головного корпусу), вартість якого визначена згідно з висновком про незалежну оцінку станом на 31.10.2016 і становить 1 990 538, 00 грн без ПДВ, що розташовані за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 19, перебувають на балансі Інституту вугільних енерготехнологій НАН України.

Зазначене майно було передано 14.03.2017 за актом приймання-передачі нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту вугільних енерготехнологій НАМ України до договору оренди № 6-2017 від 14.03.2017.

Відповідно до п. 3.1 договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 зі змінами, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2017 року 18 267, 96 грн (без ПДВ), ПДВ - 3 653, 59 грн, разом 21 921, 55 грн.

Нарахування ПДВ, згідно з п. 3.2. договору, здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Індекси інфляції розраховуються Державною службою статистики України.

Згідно з п. 3.4 договору орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця.

В п. 3.7 договору зазначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

В п. 3.8 договору встановлено, що у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості.

У відповідності до п. 3.11. договору у разі припинення (розірвання) договору, орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, орендодавцю.

Згідно з п. 5.13 договору відповідач (орендар за умовами договору) зобов'язаний щомісячно проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформлювати відповідно акти звіряння.

В п. 5.14 договору сторони передбачили, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язується повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки в разі погіршення стану або втрати (повно або часткової) орендованого майна з вин орендаря.

Згідно з п. 10.1. договору договір укладено строком на 2 роки 10 місяців, і діє з 14.03.2017 до 01.01.2020.

Умови цього договору зберігають силу протягом усього терміну дії договору, у тому числі у випадках, коли після його укладання законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов'язань щодо сплати орендної плати та нанесених збитків до виконання зобов'язань (п. 10.2. договору).

Відповідно до п. 10.6 договору договір оренди може бути розірвано достроково: за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін, у випадку порушення однією із сторін зобов'язань за цим договором, у тому числі: несплати орендних платежів протягом трьох місяців, створення перешкод для доступу в орендоване приміщення представників орендодавця у випадку аварій, навмисного або необережного погіршення стану орендованого майна або іншого майна орендодавця з вини орендаря, а також у інших випадках, передбачених законодавством. Попередження про розірвання договору за ініціативою однієї із сторін повинно бути надано іншій стороні не пізніше як за один місяць.

У разі припинення або розірвання договору орендоване майно повертається орендарем орендодавцю протягом трьох робочих днів. Майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання - передачі. Обов'язок складання акта приймання - передачі про повернення майна покладається на орендаря.

Згідно з додатком № 3 до договору (Розрахунок плати за перший (базовий) місяць оренди державного майна, яке перебуває на балансі Інституту вугільних енерготехнологій НАН України) орендна плата за перший базовий місяць оренди разом з ПДВ становить 21921, 55 грн.

Свої зобов'язання по сплаті орендних платежів відповідач виконував неналежним чином, що стало підставою для направлення йому позивачем претензій про оплату боргу в березі 2018 року та в липні 2018 року (копії таких претензій наявні в матеріалах справи).

Також, позивачем 29.03.2018 було надіслано відповідачу повідомлення про розірвання договору (вих. № 235/01-87 від 27.03.2018), в якому позивач повідомив відповідача, що у відповідності до ст. 782 Цивільного кодексу України, відмовляється від договору та вимагав повернення орендованого майна протягом 3 - х робочих днів з дати отримання повідомлення. Вказане повідомлення було направлено позивачем відповідачу цінним листом з описом, поштовим відправленням 0407031203417, яке було повернуто 13.04.2018 на адресу позивача, у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

10.05.2018 позивач повторно направив відповідачу повідомлення про розірвання договору (вих. № 235/01-130 від 10.05.2018). Вказане повідомлення було направлено позивачем відповідачу цінним листом з описом, поштовим відправленням 0411106712557, яке було повернуто 26.05.2018 на адресу позивача, у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідач стверджував в ході розгляду справи, що він не міг користуватися переданими у користування приміщеннями, у зв'язку з відсутність електроживлення на об'єкті оренди в періоди: з 05.06.2017 по 26.06.2017; з 17.07.2017 по 24.07.2017; з 27.09.2017 по 06.10.2017; з 15.10.2017 по 20.10.2017; з 27.12.2017 по 15.01.2018; з 13.03.2018 по 22.03.2018; з 20.04.2018 по 07.05.2018.

Судом було витребувано у Публічного акціонерного товариства Київенерго інформацію щодо того чи здійснювалося енергопостачання за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 19 протягом січня та квітня 2018 року, включно. На виконання вимог Суду Публічне акціонерне товариство Київенерго надало Суду інформацію, що здійснювало постачання електричної енергії у будівлю за адресою: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 19 протягом січня та лютого 2018 року на підставі договору № 553-Т118 від 15.02.2018 про закупівлю електроенергії за державні кошти. З 01.03.2018 споживачів електроенергії м. Києва обслуговує Приватне акціонерне товариство ДТЕК Київські електромережі , що спростовує твердження відповідача про відсутність електропостачання в орендованих приміщеннях.

Також відповідач в ході розгляду справи стверджував, що не мав можливості виконати належним чином умови договору, оскільки розмір орендної плати за умовами договору є змінним, а позивач не вручив відповідачу наступні рахунки - фактури: №118 від 29.03.2017, №166 від 20.04.2017, №364 від 25.07.2017; №399 від 20.10.2017; № 37 від 19.01.2018; №77 від 20.02.2018; №163 від 12.04.2018; №282 від 18.05.2018; №243 від 14.06.2018., а інші рахунки - фактури (№ 210 від 22.05.2017, № 253 від 20.06.2017, № 343 від 16.08.2017, № 386 від 19.09.2017, № 119 від 31.03.2018) були передані відповідачу із запізненням.

Предметом позову у справі є матеріально - правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 207 376, 15 грн заборгованості за договором, з яких 177 228, 11 грн основної заборгованості по орендній платі за періоди вересень - жовтень 2017 року та січень - червень 2018 року, 13 902, 83 грн пені за період прострочення з 21.10.2017 по 27.06.2018, 1 238, 60 грн інфляційних втрат за період прострочення з 21.10.2017 по 27.06.2018, 2 600, 00 грн 3 % річних за період прострочення з 21.10.2017 по 27.06.2018 та 12 405, 97 грн 7 % штрафу. Також позивач просить суд розірвати договір та виселити відповідача з кімнат № 136 - № 140 першого поверху та № 229 - № 230 другого поверху головного корпусу, що розташовані за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 19.

Відповідач просив Суд зменшити орендну плату за періоди, коли орендар не міг користуватися переданими у користування приміщеннями, а також на періоди, коли орендар не мав можливості оплатити оренду через невручення рахунків фактур. Щодо вимог про виселення, то відповідач просив відмовити у задоволенні цієї позовної вимоги, зважаючи на те, що даний спосіб захисту прав вбачається неналежним (належним є зобов'язання звільнити займані приміщення).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною шостою статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з положеннями ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

В договорі сторонами було погоджено, що орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця, у разі припинення (розірвання) договору орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання - передачі включно.

Таким чином, за умовами договору відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно (не пізніше 20 числа поточного місяця) до дня повернення майна за актом приймання - передання включно. При цьому необхідність виставлення позивачем відповідного рахунку - фактури договором не встановлена.

Частиною 2 ст. 795 ЦК України внормовано, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідне зобов'язання належним чином виконане не було, відповідач допустив утворення заборгованості по сплаті орендних платежів, а саме: заборгованість за вересень 2017 року в розмірі 3 197, 88 грн; заборгованість за жовтень 2017 року в розмірі 23661, 84 грн; заборгованість за січень 2018 року в розмірі - 24 402, 90 грн; заборгованість за лютий 2018 року в розмірі - 24768, 97 грн; заборгованість за березень 2018 року в розмірі - 24991, 90 грн; заборгованість за квітень 2018 року в розмірі - 25 266, 78 грн; заборгованість за травень 2018 року в розмірі - 25 468, 92 грн; заборгованість за червень 2018 року в розмірі - 25 468, 92 грн. Загалом за вказані періоди відповідач допустив заборгованість по орендній платі в розмірі 177228,11 грн, доказів сплати якої матеріали справи не містять.

Статтею 782 ЦК України передбачено право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Судом встановлено, що позивач скористався наданим йому законом (ст. 782 ЦК України) правом на односторонню відмову від договору, та направив відповідачу відповідне повідомлення (вих. № 235/01-87 від 27.03.2018), яке було повернуто 13.04.2018 на адресу позивача у зв'язку з закінченням терміну зберігання.

Вищим господарським судом України в п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань було роз'яснено судам, що днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Враховуючи приписи ст. 782 ЦК України, роз'яснення Вищого господарського суду України, та встановлені судом обставини справи договір укладений між сторонами є розірваним з 13.04.2018 (дати здійснення підприємством зв'язку повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення).

Після розірвання договору, в строк, обумовлений договором, об'єкт оренди повернутий відповідачем позивачу за актом приймання - передачі не був, відповідно у відповідача наявний обов'язок по сплаті орендної плати до моменту фактичного повернення об'єкту оренди.

Відповідно до викладеного в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2012 року у справі N 3-54гс12 за змістом ст. 629, ч. 3 ст. 653, ч. 2 ст. 795 Цивільного кодексу України вимога про стягнення орендної плати за період фактичного користування орендованим приміщенням після розірвання (припинення) договору оренди є правомірною.

Позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій до дати розірвання договору, щодо неможливості використовувати об'єкт оренди не заявлялось та доказів іншого суду не надано.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів сплати відповідачем орендної плати за періоди вересень - жовтень 2017 року та січень - червень 2018 року в загальному розмірі 177 228, 11 грн матеріали справи не містять.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 177 228, 11 грн належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати орендної плати, у відповідності до п. 3.4. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 177 228, 11 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому судом відхиляються доводи відповідача щодо відсутності електроживлення та неможливості використовувати об'єкт оренди у зазначені відповідачем періоди, як такі що спростовані матеріалами справи, зокрема, актами виконаних робіт підписаними відповідачем з електропостачальною організацією, оплатою позивачем поставленої електроенергії. Судом також прийнято до уваги, що відповідач звернувся до відповідача з претензією щодо відсутності електроживлення в зазначені ним періоди вже після розірвання договору, що, на переконання суду, свідчить про відсутність відповідних фактів станом на дати зазначені відповідачем.

Доводи відповідача щодо передачі йому рахунків - фактур на сплату орендної плати із запізненням відхиляються судом з тих підстав, що договором не передбачено їх виставлення взагалі.

Вимоги щодо розірвання договору задоволенню не підлягають, оскільки договір був розірваний, в порядку визначеному ст. 782 ЦК України, з 13.04.2018.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З огляду на викладене у Суду відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо розірвання договору.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В договорі сторони погодили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.7.). У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 7% від суми заборгованості (п. 3.8.). При цьому, закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи санкції, орендодавцю (п. 3.11.).

Позивач просить суд стягнути з відповідача 13 902, 83 грн пені за період прострочення з 21.10.2017 по 27.06.2018, 1 238, 60 грн інфляційних втрат за період прострочення з 21.10.2017 по 27.06.2018, 2 600, 00 грн 3 % річних за період прострочення з 21.10.2017 по 27.06.2018 та 12 405, 97 грн 7 % штрафу.

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" з огляду на вимоги Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Здійснивши перевірку зроблених позивачем розрахунків пені та штрафу Суд виявив, що при його здійсненні позивачем не було враховано положення ч. 6 ст. 232 ГК України та не враховано, що договір з 13.04.2018 розірвано, а відтак зобов'язання сторін визначені договором, в тому числі щодо нарахування пені та штрафу, припинилися з 13.04.2018, відповідно відсутні правові підстави для нарахування пені та штрафу на заборгованість по орендній платі, яка має місце з 13.04.2018. З огляду на зазначене у Суду відсутні підстави для задоволенні відповідних позовних вимог в розмірах визначених позивачем.

Суд самостійно визначив суми пені та штрафу, що підлягають стягненню, у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу. Так за розрахунком Суду за загальний період з 21.10.2017 по 13.04.2018 з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 7 381, 27 грн пені та 7 071, 64 грн, оскільки станом на 13.04.2018 заборгованість відповідача по орендним платежам складала 101 023, 49 грн. Отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені та штрафу задовольняються Судом частково, в розмірі визначеному Судом.

Згідно ст. 229 ГК України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку. При здійсненні перевірки відповідних розрахунків 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказані розрахунки.

Щодо заявлених відповідачем вимог про виселення відповідача з кімнат № 136 - № 140 першого поверху та № 229 - № 230 другого поверху головного корпусу, що розташовані за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 19 суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

За умовами п. 5.14 договору передбачено, що у разі припинення або розірвання договору орендар зобов'язується повернути орендодавцеві орендоване майно у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

Отже, у відповідності до положень діючого законодавства та договору відповідач у випадку розірвання договору зобов'язаний повернути позивачу орендоване майно, а позивач відповідно має право вимагати його повернення.

Статтею 16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

У тих випадках, коли відповідач зобов'язаний був вчинити певні дії по відношенню до позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок застосовується такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як примусове виконання обов'язку в натурі. Саме цей засіб захисту є належним за наявності зобов'язальних правовідносин між позивачем та відповідачем.

Відповідно до положень ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. У даному випадку звернення до суду пов'язане з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань.

Якщо позивач обрав спосіб захисту, передбачений законом або договором, проте він є неефективним, суд не має права відмовляти у позові з такої підстави.

Враховуючи наведене Суд дійшов висновку, що порушене право позивача на повернення орендованого майна підлягає захисту шляхом обрання передбаченого договором ефективного способу захисту - зобов'язання відповідача повернути об'єкт оренди за актом приймання - передачі, як визначено договором, а не шляхом виселення, як просить позивач, оскільки позивачем здійснено неправильне формулювання заявлених вимог, яке стосується житлових приміщень, в той час, як договором оренди нежитлових приміщень передбачено саме формулювання зобов'язання повернути об'єкт оренди.

Підсумовуючи викладене Суд зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 177 228, 11 грн основного боргу, 7 381, 27 грн пені, 7 071, 64 грн штрафу, 1238,60 грн інфляційних втрат та 2600, 00 грн 3 % річних, Суд також зобов'язує відповідача повернути позивачу за актом приймання - передачі раніше орендоване за договором майно.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у встановленому судом розмірі.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України до Приватного підприємства "Глорія - Дей" про стягнення 207 376,15 грн, розірвання договору та виселення задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Глорія - Дей" (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд. 18 Б, кв. 13; ідентифікаційний код 36069533) на користь Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України (04070, м. Київ, вул. Андріївська,буд. 19; ідентифікаційний код 21609277) 177 228 (сто сімдесят сім тисяч двісті двадцять вісім) грн 11 коп. основного боргу, 7 381 (сім тисяч триста вісімдесят одну) грн 27 коп. пені, 7 071 (сім тисяч сімдесят одну) грн 64 коп. штрафу, 1 238 (одну тисячу двісті тридцять вісім) грн 60 коп. інфляційних втрат, 2 600 (дві тисячі шістсот) грн 3 % річних та 29 332 (двадцять дев'ять тисяч триста тридцять дві) грн 79 коп. судового збору.

3. Зобов'язати Приватне підприємство "Глорія - Дей" (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, буд. 18 Б, кв. 13; ідентифікаційний код 36069533) повернути Інституту вугільних енерготехнологій Національної академії наук України (04070, м. Київ, вул. Андріївська,буд. 19; ідентифікаційний код 21609277) орендоване за договором оренди № 6-2017 майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 14.03.2017 майно за актом приймання - передачі, а саме: нежитлові приміщення загальною площею 160,7 кв. м. (кімнати №136 - №140 - першого поверху та №229 - №230 другого поверху головного корпусу), що розташовані за адресою: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 19 та перебувають на балансі Інституту вугільних енерготехнологій НАН України.

4. В задоволенні позовних вимог щодо розірвання договору оренди № 6-2017 майна, що належить до майнового комплексу НАН України від 14.03.2017 та щодо стягнення 6 5 21, 56 грн пені та 5 334, 33 грн штрафу - відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 31.01.2019.

Суддя Г.П. Бондаренко