Рішення

від 31.01.2019 по справі 927/934/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

31 січня 2019 року м. Чернігів справа № 927/934/18

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Лавриненко Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 927/934/18, розгляд якої здійснено у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

вул. Б.Хмельницького, 6, м. Київ, 01001

До відповідача: Комунального підприємства «Носівські теплові мережі» Носівської міської ради

вул. Вокзальна, 6, м. Носівка, Носівський район, Чернігівська область, 17100

Про стягнення 105059,24 грн

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - адвокат, довіреність №14-8 від 16.01.2019, договір №14/56/19 від 10.01.2019, свідоцтво №609 від 10.02.2012;

відповідача: ОСОБА_2 - адвокат, ордер серія КВ№054223 від 14.01.2019, договір від 14.01.2019, свідоцтво №2634 від 22.06.2006;

ОСОБА_3 - економіст, довіреність від 14.01.2019;

ОСОБА_4 - помічник директора з юридичних питань, довіреність від 14.01.2019.

У судовому засіданні була проголошена вступна та резолютивна частини рішення, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем - Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» подано позов до Комунального підприємства «Носівські теплові мережі» Носівської міської ради про стягнення 87860,58 грн пені, 6611,12 грн трьох процентів річних та 10587,54 грн інфляційних нарахувань.

Також позивач просив суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження виходячи з ціни позову, характеру спірних правовідносин та предмету доказування.

Заявлений позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015 та додаткових угод до нього.

Ухвалою суду від 21.12.2018, задоволено клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Відкрито провадження у даній справі у порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 15.01.2019 о 10:00.

Відповідач у поданому відзиві на позов №б/н від 04.01.2019, який надійшов до початку розгляду справи по суті, позовні вимоги визнає частково та просить суд зменшити розмір штрафних санкцій на 75%.

Відповідач не заперечує факту порушення строків розрахунків за спожитий природний газ в січні - березні 2016 року. Несвоєчасність розрахунків пояснює неналежним виконанням зобов'язань державою в особі бюджетних установ та організацій, які не розраховуються в повному обсязі за надання послуг з теплопостачання, що надаються відповідачем. Відповідач вказує, що за 2016 рік надав послуг на суму 9158562,95 грн, однак послуги оплачені лише на суму 9039797,47 грн, тобто сумарна заборгованість за надання послуг з теплопостачання за 2016 рік становить 190647,82 грн. Проте, зазначає відповідач, Комунальне підприємство «Носівські теплові мережі» Носівської міської ради розрахувалося за поставлений газ з позивачем та сплатило в найкоротші строки заборгованість, обумовлену невиконанням своїх зобов'язань бюджетними установами.

Відповідач також вказує на те, що розмір заявлених штрафних санкцій з урахуванням фінансового стану підприємства є надмірно великим та, посилаючись на ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, зазначає, що суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Позивач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.12.2018 № 1400042208541, але повноважного представника у судове засідання 15.01.2019 не направив.

15.01.2019, до початку розгляду справи по суті, від представника позивача надійшло клопотання №14/4-61 від 11.01.2019 про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю його явки у судове засідання.

Представник відповідача щодо клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи заперечував.

Суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 15.01.2019 суд постановив ухвалу про відкладення розгляду справи на 31.01.2019 о 10:30.

Ухвалою суду від 15.01.2019, керуючись ст.120,121 ГПК України, повідомлено сторін про те, що судове засідання з розгляду справи по суті було відкладено на 31.01.2019 о 10:30.

Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням від 15.01.2019 № 1400042218512 про вручення поштового відправлення позивачу та розписками представників відповідача від 15.01.2019.

31.01.2019 в 9-15 від позивача надійшла відповідь на відзив №14/4-200 від 28.01.2019, в якій позивач вказує на те, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не доведено факту своєчасності проведення розрахунків із позивачем за поставлений природний газ. Відповідач, підписавши договір постачання природного газу із позивачем, взяв на себе зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий природний газ у строки, визначені п.6.1 договору, а саме до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву щодо невчасного розрахунку із останнім бюджетними установами/організаціями, не змінюють порядок та строки розрахунків, які визначені договором постачання природного газу. Представник відповідача заперечує щодо застосування норми ст.233 Господарського кодексу України, оскільки вважає, що нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконаним зобов'язанням за договором постачання природного газу. Також представник позивача зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що комунальне підприємство є збитковим підприємством та має важкий фінансовий стан. Представник позивача у відповіді на відзив просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Крім того, позивач, посилаючись на складний документообіг у ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , опрацювання відповідальними підрозділами відзиву на позовну заяву, у зв'язку з великою кількістю справ, що розглядаються у судах України, з урахуванням того, що процесуальне законодавство визначає можливості продовження процесуальних строків, а також те, що подання відповіді на відзив є обов'язком позивача, просить суд визнати причину пропуску строку подання відповіді на відзив поважною, продовжити даний строк та прийняти до уваги відповідь на відзив при розгляді справи та ухваленні рішення по даній справі.

У судовому засіданні 31.01.2019 представник відповідача зазначив, що не отримував відповіді на відзив від позивача. Представник позивача в судовому засіданні вручив екземпляр відповіді на відзив представнику відповідача.

Представник відповідача заперечив щодо продовження строку для подання відповіді на відзив.

Розглянувши клопотання представника позивача про продовження строку для подання відповіді на відзив, викладене у відповіді на відзив №14/4-200 від 28.01.2019, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 166 Господарського процесуального кодексу України, відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 21.12.2018 про відкриття провадження у справі позивачу встановлено, відповідно до ст.166 Господарського процесуального кодексу України, протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву: надіслати (надати) до суду відповідь на відзив, надіславши одночасно копію даної відповіді на відзив відповідачу, а докази надсилання надати суду.

Як зазначає позивач у відповіді на відзив, відзив на позовну заяву по справі позивачем отримано 14.01.2019 та зареєстровано у передбаченому порядку за вх.№248/18-19 від 14.01.2019.

Отже, останнім днем строку для подання позивачем відповіді на відзив є 19.01.2019.

Позивачем відповідь на відзив направлена на адресу суду лише 28.01.2019, що підтверджується квитанцією Укрпошти Стандарт № 0100168798630 від 28.01.2019, тобто після спливу встановленого судом строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до ст. 15 Господарського процесуального кодексу України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Клопотання позивача щодо продовження строку для надання відповіді на відзив відхилено судом, оскільки воно подано після закінчення строку, встановленого судом в ухвалі суду від 21.12.2018 про відкриття провадження у справі.

У той же час, враховуючи, що позивач, мотивуючи клопотання про продовження строку для надання відповіді на відзив, фактично обґрунтовував неможливість своєчасного надання ним відповіді на відзив, а тому з метою повного та всебічного дослідження всіх обставин по даній справі, дотримання принципу рівності та змагальності сторін, процесуального права позивача щодо надання відповіді на відзив, суд вважає за необхідне за власною ініціативою продовжити позивачу строк надання відповіді на відзив, встановивши його до 28.01.2019 включно.

У судовому засіданні 31.01.2019 суд постановив ухвалу про продовження процесуального строку для надання відповіді на відзив за ініціативою суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

У судовому засіданні 31.01.2019 представник відповідача, відповідно до ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, заявив усне клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів, які стосуються реорганізації Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської районної ради та створення Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради.

Представник позивача щодо клопотання відповідача не заперечував.

Суд клопотання задовольнив, подані документи долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 31.01.2019 виклав позовні вимоги.

Представник відповідача виклав заперечення на позов.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 202 та ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, правочин може вчинятися усно або в письмовій, електронній формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

15.12.2015 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Комунальним підприємством Носівські теплові мережі Носівської районної ради (споживач) було укладено договір №2210/16-БО-39 постачання природного газу.

Відповідно до п. 1.1.-1.3. договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015, постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору.

Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам.

За цим договором постачається газ, ввезений на митну територію України (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00).

Додатковою угодою №1 від 30.12.2015 до договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015, викладено п. 1.2., 1.3. у наступній редакції: газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами. За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на митну територію України).

Пунктом 2.1. договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015 визначено, що постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 750,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис.куб.м): січень - 250,00; лютий - 250,00; березень - 250,00; І кв. - 750,00.

Відповідно до розділу 12 договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015, договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно з п.1.5. статуту Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради, затвердженого рішенням сесії Носівської міської ради №7/38/VII від 15.06.2018, Комунальне підприємство Носівські теплові мережі Носівської міської ради є правонаступником Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської районної ради та відповідачем за всіма укладеними ним угодами.

Таким чином, відповідач є правонаступником Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської районної ради і за договором №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015, укладеним з позивачем, який є підставою заявленого позову.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже укладений між сторонами договір №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015 по своїй правовій природі є договором поставки.

Пунктами 3.4., 3.5. договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015 визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов'язується надати постачальнику:

- завірену копію акта про фактичний обсяг розподіленого/протранспортованого за цим договором природного газу за розрахунковий місяці, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГТС; у разі надання технічного акту на загальний обсяг розподіленого/протранспортованого природного газу, споживач надає детальну розбивку газу за категоріями (у т.ч. за цим договором)за власним підписом;

- підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.

Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Кількість газу, яка продається споживачу, згідно з п.4.1 договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015 та п.4. додаткової угоди № 1 від 30.12.2015 до договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу у відповідності до вимог, встановлених Кодексом газорозподільчих систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 та Кодексом газотранспортної системи, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

Згідно з п. 5.1.,5.2. договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015, ціна на природний газ на дату укладання договору визначається відповідно до п. 5.2 цього договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов'язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни.

Ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладення договору становить 6474,00 грн без урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%.

До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6603,48 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7924,18 грн.

Відповідно до п. 5.4. договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Додатковою угодою №1 від 30.12.2015 до договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015, викладено п. 5.1., 5.2. у наступній редакції: ціна на природний газ визначається відповідно до п. 5.2 цього договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов'язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни. Тарифи на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз установлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), і є обов'язковими за цим договором з моменту введення їх в дію.

Ціна за 1000 куб.м. газу з урахуванням тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для ПАТ Укртрансгаз , відповідно до території ліцензованої діяльності газорозподільних підприємств, з 01.01.2016 встановлюється наступним чином:

1. Місячний обсяг використання газу - 50 тис. куб.м. і більше

термін оплати: всього до сплати з ПДВ:

1.1. Попередня оплата до початку місяця поставки газу - 6956,64 грн;

1.2. Оплата протягом місяця поставки газу - 7535,04 грн;

1.3. Оплата після закінчення місяця поставки газу - 7698,24 грн; 2. Місячний обсяг використання газу - до 50 тис. куб.м. - 7698,24 грн.

Крім того, додатковою угодою №1 від 30.12.2015 до договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015 п. 5.2. договору доповнено п.п. 5.2.1., 5.2.2.

Додатковою угодою №2 від 29.01.2016 до договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015, викладено з 01.02.2016 п.5.2. у наступній редакції: ціна за 1000 куб.м. газу з урахуванням тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами для ПАТ Укртрансгаз , відповідно до території ліцензованої діяльності ПАТ Чернігівгаз встановлюється наступним чином:

1. Місячний обсяг використання газу - 50 тис. куб.м. і більше

термін оплати: всього до сплати з ПДВ:

1.1. Попередня оплата до початку місяця поставки газу - 6753,84 грн;

1.2. Оплата протягом місяця поставки газу та/або після

закінчення місяця поставки газу - 7507,44 грн; 2. Місячний обсяг використання газу - до 50 тис. куб.м. - 7507,44 грн.

Також додатковою угодою №2 від 29.01.2016 до договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015 п. 5.2. договору внесено зміни до п.п. 5.2.1., 5.2.2.

Додатковою угодою №3 від 22.02.2016 до договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015, викладено з 01.03.2016 п.5.2. у наступній редакції: ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 6255,00 грн, крім того податок на додану вартість - 20%. До ціни газу додається тариф на транспортування природного газу магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз , відповідно до території ліцензованої діяльності ПАТ Чернігівгаз , 17,20 грн, ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 20,64 грн. До сплати за 1000 куб.м. природного газу- 6272,20 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7524,64 грн.

У відповідності до ч. 2 статті 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015, позивач поставив відповідачу за період з 01.01.2016 по 31.03.2016 природний газ на загальну суму 2506382,58 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2016 на суму 1234889,18 грн; від 29.02.2016 на суму 763994,64 грн; від 31.03.2016 на суму 507498,76 грн, які підписані сторонами та скріплені печатками сторін, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.28-30).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 6.1.,6.5. договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у п. 5.2 договору або у відповідних додаткових угодах (п. 5.1 даного договору). Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного газу споживачем та актів приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.

Додатковою угодою №1 від 30.12.2015 до договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015, внесено зміни до ч.1 п. 6.1., якими до оплати обсягів газу враховано вартість транспортування магістральними трубопроводами ПАТ Укртрансгаз .

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, по вищезазначених актах приймання-передачі природного газу відповідач зобов'язаний був розрахуватись у наступні строки: від 31.01.2016 на суму 1234889,18 грн - до 15.02.2016 включно (14.02.2016 - вихідний); від 29.02.2016 на суму 763994,64 грн - до 14.03.2016 включно; від 31.03.2016 на суму 507498,76 грн - до 14.04.2016 включно.

Відповідач за отриманий за договором №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015 природний газ у спірному періоді розрахувався у повному обсязі, а саме за газ спожитий у січні 2016 - 16.03.2016, за газ спожитий у лютому 2016 - 11.05.2016, за газ спожитий у березні 2016 - 05.08.2018, що вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с.26-27, 32), а також з наданих виписок з банківського рахунку позивача (а.с.33-88).

З урахуванням вищевикладених обставин, суд доходить висновку, що відповідачем у повному обсязі здійснено оплату за газ у розмірі 2506382,58 грн.

У сторін відсутні розбіжності щодо обсягу, вартості отриманого газу та сум та дат платежів, здійснених відповідачем по договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015 та додаткових угод до нього.

З аналізу здійснених відповідачем оплат за спожитий природний газ за договором №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015 вбачається, що відповідачем оплата за спожитий газ здійснювалась з порушенням строків, визначених п. 6.1 договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015, а саме:

- за газ спожитий у січні 2016 року повна оплата була здійснена відповідачем 16.03.2016, прострочка оплати з 16.02.2016 по 15.03.2016;

- за газ спожитий у лютому 2016 року повна оплата була здійснена відповідачем 11.05.2016, прострочка оплати з 15.03.2016 по 10.05.2016;

- за газ спожитий у березні 2016 року повна оплата була здійснена відповідачем 05.08.2016, прострочка оплати з 15.04.2016 по 04.08.2016.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 8.1. договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015 сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.

Відповідно до п.8.2. договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015, у разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись п. 8.2 договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015 та приписами ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано до сплати відповідачу та заявлено до стягнення 87860,58 грн пені за прострочку оплати вартості поставленого природного газу за період з 16.02.2016 по 04.08.2016; 6611,12 грн 3% річних за період з 16.02.2016 по 04.08.2016 та 10587,54 грн інфляційних нарахувань за квітень 2016 року.

Верховною Радою України 03.11.2016 прийнято Закон України №1730-УIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії » , який набрав чинності 30.11.2016.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

Частиною третьою статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII, якою окремо врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

Слід зауважити, що частина 3 статті 7 вказаного вище Закону є нормою прямої дії. Виконання цієї норми закону не потребує від відповідача вчинення будь-яких дій. Право на списання неустойки, інфляційних нарахувань та процентів річних поставлено у залежність лише до умови погашення основної заборгованості за отриманий природний газ у строк до набрання чинності цим Законом.

Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.06.2018 у справі №925/770/17, від 12.09.2018 у справі № 910/22923/17.

Відповідно до п. 2.2 статуту Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської районної ради, затвердженого рішенням 3 сесії Носівської районної ради 6 скликання від 28.12.2010, державну реєстрацію якого проведено 16.09.2011 №10531050008000006, та п. 2.2 статуту Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради, затвердженого рішенням сесії Носівської міської ради №7/38/VII від 15.06.2018, яке є правонаступником Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської районної ради, предметом діяльності підприємства, зокрема, є експлуатація джерел теплопостачання та гарячого водопостачання підприємствам, установам та населенню району згідно угод, будівництво систем газопостачання та інших мереж.

Для здійснення передбачених статутами видів діяльності підприємства, відповідачем 20.08.2010 отримано ліцензію № 378347 на виробництво теплової енергії, ліцензію № 378346 на постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлених джерел енергії) та ліцензію № 378345 на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

Отже відповідач є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, на яку поширюється дія Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII.

З матеріалів справи вбачається, що пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних позивачем нараховані на заборгованість за поставлений природний газ, що використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам (п. 1.2 договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015). Заборгованість за поставлений природний газ за договором №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015, на яку позивачем нарахована пеня, інфляційні втрати та три проценти річних була погашена відповідачем 05.08.2016, тобто до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII (30.11.2016).

Приймаючи до уваги, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення 87860,58 грн пені, 6611,12 грн трьох процентів річних та 10587,54 грн інфляційних втрат за договором №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015 та додаткових угод до нього лише у 2018 році, а з 30.11.2016 вступив в дію Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII і відповідачем була в повному обсязі сплачена заборгованість за спожитий природний газ на дату вступу в дію вказаного Закону, суд доходить висновку, що у позивача були відсутні правові підстави щодо стягнення з відповідача 87860,58 грн пені, 6611,12 грн трьох процентів річних та 10587,54 грн інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015 та додаткових угод до нього, оскільки, виходячи зі змісту ч.3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII, на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до 30 листопада 2016 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані - підлягають списанню з 30 листопада 2016 року.

Відповідно до ч.1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до положень ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч.1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з позовом, нараховані пеня, інфляційні втрати та три проценти річних підлягали списанню з 30.11.2016, відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» від 03.11.2016 № 1730-VIII, а тому відсутнє порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту.

За таких обставин суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставні і задоволенню не підлягають.

Оскільки, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови в позові, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача, а тому судові витрати у даній справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» , вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 20077720) до Комунального підприємства Носівські теплові мережі Носівської міської ради, вул. Вокзальна, 6, м. Носівка, Чернігівська область, 17100 (код ЄДРПОУ 32995660) про стягнення 105059,24 грн відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду у порядку визначеному ст. 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України.

Повне судове рішення складено та підписано 01.02.2019.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

До відома сторін:

- адреса Господарського суду Чернігівської області: проспект Миру, 20, м. Чернігів, Україна;

- засоби зв'язку контактні телефони: 672-847; 676-311, факс 774-462; електронна адреса Господарського суду Чернігівської області: e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua.

Суддя Л. М. Лавриненко