Постанова

від 05.08.2019 по справі 927/934/18

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 927/934/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Кушніра І. В., Могила С. К.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 (Коробенко Г. П. - головуючий, судді Козир Т. П., Тищенко А. І.) у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради

про стягнення 105 059,24 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У грудні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради (далі за текстом - КП "Носівські теплові мережі") 87 860,58 грн пені, 6 611,12 грн 3% річних та 10 587,54 грн інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість КП "Носівські теплові мережі" за укладеним з позивачем договором постачання природного газу від 15.12.2015 № 2210/16-БО-39 за спожитий природний газ у січні - березні 2016 року.

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням КП "Носівські теплові мережі" своїх договірних зобов`язань перед ПАТ "НАК "Нафтогаз України" з повної та своєчасної оплати вартості отриманого природного газу, внаслідок чого у позивача виникло право на нарахування на суму боргу інфляційних втрат, 3% річних та пені.

3. У відзиві на позовну заяву, КП "Носівські теплові мережі" позовні вимоги визнало частково та просило суд зменшити розмір штрафних санкцій на 75%. Відповідач не заперечував факт порушення строків розрахунків за спожитий природний газ в січні-березні 2016 року, однак зауважив, що несвоєчасність розрахунків зумовлена неналежним виконанням зобов`язань державою в особі бюджетних установ та організацій, які не розраховуються в повному обсязі за надання послуг з теплопостачання, що надаються відповідачем. За твердженням відповідача, за 2016 рік надано послуг на суму 9 158 562,95 грн, але ці послуги оплачені лише на суму 9 039 797,47 грн, внаслідок чого сумарна заборгованість за надання послуг з теплопостачання за 2016 рік становить 190 647,82 грн. Крім цього, відповідач просив суд врахувати, що він розрахувався за поставлений газ з позивачем та сплатив заборгованість в найкоротші строки.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2019 у справі № 927/934/18, відмовлено у задоволені позову повністю.

5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з відсутності порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту, адже на момент звернення позивача до суду з позовом, нараховані пеня, інфляційні втрати та 3 % річних підлягали списанню з 30.11.2016, відповідно до положень частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

6. Переглянувши в апеляційному порядку зазначене судове рішення, Північний апеляційний господарський суд постановою від 23.04.2019, рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2019 у справі № 927/934/18 скасував та прийняв нове рішення, яким позов задовольнив частково; стягнув з КП "Носівські теплові мережі" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 43 930,29 грн - пені, 6 611,12 грн - 3% річних, 10 587,54 грн - інфляційних втрат, 1 762,00 грн судового збору, сплаченого за подання позову та 2 881,50 грн - судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

7. Частково задовольняючи позовні вимоги апеляційний господарський суд виходив з того, що оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, він не є учасником процедури врегулювання заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

8. Крім цього, апеляційний господарський суду, ураховуючи, що відповідач не є фактичним споживачем газу, прострочення зобов`язання виникло внаслідок неналежного виконання зобов`язань бюджетом/бюджетними організаціями, добросовісну поведінку відповідача, незначний строк прострочення виконання зобов`язання та його фінансовий стан, дійшов висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій (пені) на 50 %.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись із постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № 927/934/18, КП "Носівські теплові мережі" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить постанову скасувати повністю, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2019 - залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. Підставами для скасування постанови скаржник вважає порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального права, зокрема положень статей 1, 2, 7 Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

11. Скаржник зауважує, що КП "Носівські теплові мережі" підпадає під дію Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а тому в цьому разі у позивача відсутні підстави для нарахування відповідачу інфляційних втрат, 3% річних та пені. Крім цього, на думку заявника касаційної скарги, частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності цим Законом, зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

12. У відзиві на касаційну скаргу Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, оскільки постанова прийнята з дотриманням норм матеріального права, зокрема Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". Позивач зауважує, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів включення відповідача до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

13. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 15.12.2015 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" як постачальником та КП "Носівські теплові мережі" як споживачем, укладено договір № 2210/16-БО-39 постачання природного газу (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам. За цим договором постачається газ, ввезений на митну територію України (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00).

14. Постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 750,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис.куб.м): січень - 250,00; лютий - 250,00; березень - 250,00; І кв. - 750,00 (пункту 2.1 договору).

15. За умовами пунктів 6.1, 6.5 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у пункті 5.2 договору або у відповідних додаткових угодах (пункт 5.1 даного договору). Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного газу споживачем та актів приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.

16. Додатковою угодою від 30.12.2015 № 1 до договору, внесено зміни до частини 1 пункту 6.1, якими до оплати обсягів газу враховано вартість транспортування магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз".

17. Відповідно до розділу 12 договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

18. На виконання умов договору за період з 01.01.2016 по 31.03.2016 позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2 506 382,58 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2016 на суму 1 234 889,18 грн, від 29.02.2016 на суму 763 994,64 грн, від 31.03.2016 на суму 507 498,76 грн, які підписані сторонами.

19. За вказаними актами приймання-передачі природного газу відповідач зобов`язаний був розрахуватись у такі строки: за актом від 31.01.2016 на суму 1 234 889,18 грн - до 15.02.2016 включно (14.02.2016 - вихідний); за актом від 29.02.2016 на суму 763 994,64 грн - до 14.03.2016 включно; за актом від 31.03.2016 на суму 507 498,76 грн - до 14.04.2016 включно.

20. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідач за отриманий по договору природний газ у спірному періоді розрахувався у повному обсязі, а саме за газ спожитий у січні 2016 - 16.03.2016, за газ спожитий у лютому 2016 - 11.05.2016, за газ спожитий у березні 2016 - 05.08.2018, що вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також з наданих виписок з банківського рахунку позивача. Крім цього, у сторін відсутні розбіжності щодо обсягу, вартості отриманого газу та сум та дат платежів, здійснених відповідачем по Договору.

21. Водночас, у зв`язку порушенням відповідачем строків оплати, визначених пунктом 6.1 договору, позивач нараховував 87 860,58 грн пені, 6 611,12 грн 3% річних та 10 587,54 грн інфляційних втрат, за стягненням яких звернувся до місцевого господарського суду з позовом у цій справі.

Позиція Верховного Суду

22. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню , зважаючи на таке.

23. Як убачається з матеріалів справи, предметом позову є вимоги позивача про стягнення з відповідача 87 860,58 грн пені, 6 611,12 грн 3% річних та 10 587,54 грн інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу відповідача, з урахуванням періоду прострочення платежів.

24. Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

25. Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

26. Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

27. Статтями 546, 549 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

28. Частинами 4 та 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов`язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі. Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

29. Водночас, 03.11.2016 Верховною Радою України прийнято Закон України №1730-VIII "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії", який набрав чинності 30.11.2016.

30. Згідно з положеннями статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.

31. Частиною 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

32. Як убачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідно до пункту 2.2 статуту Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської районної ради, затвердженого рішенням 3 сесії Носівської районної ради 6 скликання від 28.12.2010, державну реєстрацію якого проведено 16.09.2011 № 10531050008000006, та пункту 2.2 статуту Комунального підприємства "Носівські теплові мережі"Носівської міської ради, затвердженого рішенням сесії Носівської міської ради від 15.06.2018 № 7/38/VII, яке є правонаступником Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської районної ради, предметом діяльності підприємства, зокрема, є експлуатація джерел теплопостачання та гарячого водопостачання підприємствам, установам та населенню району згідно угод, будівництво систем газопостачання та інших мереж.

33. Для здійснення передбачених статутами видів діяльності підприємства, відповідачем 20.08.2010 отримано ліцензію № 378347 на виробництво теплової енергії, ліцензію № 378346 на постачання теплової енергії (крім певних видів господарської діяльності у сфері теплопостачання, якщо теплова енергія виробляється на теплоелектроцентралях, когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлених джерел енергії) та ліцензію № 378345 на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами.

34. Крім того з матеріалів справи убачається, що пеня, інфляційні втрати та три відсотки річних, яки є предметом позову у цій справі, нараховані позивачем на заборгованість за поставлений природний газ, що використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам (пункт 1.2 договору).

35. Отже, як вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідач є теплопостачальною та теплогенеруючою організацією, на яку поширюється дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII.

36. Також з матеріалів справи убачається, що заборгованість за поставлений природний газ, на яку позивачем нарахована пеня, інфляційні втрати та 3% річних та стягнення яких є предметом позову у цій справи була погашена відповідачем 05.08.2016, тобто до 30.11.2016 - набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії".

37. Таким чином, на зазначену заборгованість не підлягають нарахуванню. неустойка, інфляційні та проценти річних в силу положень частини 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних організацій та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожитті енергоносії".

38. Беручи до уваги викладене, колегія судів вважає, що місцевим господарським судом правомірно застосовано до спірних відносин положення частини 3 статті 7 цього Закону та, як наслідок, відмовлено у задоволені позовних вимог.

39. Колегія суддів вважає хибними висновки апеляційного господарського суду та посилання позивача у відзиві на касаційну скаргу, що оскільки відповідач не включений до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, він не є учасником процедури врегулювання заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з огляду на таке.

40. Частиною 1 статті 3 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

41. Відповідно до пункту 14 Порядку ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 93, у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 1 січня 2016 р. заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016.

42. Разом з цим відповідно до частини 3 статті 7 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.

43. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина 3 статті 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" є нормою прямої дії, її застосування не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності цим Законом. Зокрема, реалізація цієї норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 927/1152/16, від 22.02.2018 у справі № 922/4355/14, від 28.02.2018 у справі № 911/3914/14, від 03.04.2018 у справі № 904/11325/16, від 06.04.2018 у справі № 904/10747/16, від 10.04.2018 у справі № 916/3054/16, від 11.04.2018 у справі № 910/17962/15, від 17.04.2018 у справі № 904/11358/16, від 26.04.2018 у справі № 911/3945/16, від 02.05.2018 у справі № 920/1060/16,15.05.2018 у справі № 908/3126/16, від 23.05.2018 у справі № 908/3125/16, від 23.05.2018 у справі № 908/2114/16, від 30.05.2018 у справі № 904/10733/16, від 20.06.2018 у справі № 916/3055/16, від 06.07.2018 у справі № 918/882/15, від 23.07.2018 у справі № 904/10294/17, від 07.08.2018 у справі № 925/1584/17, від 21.08.2018 у справі № 925/104/18, від 21.08.2018 у справі № 925/107/18, від 30.08.2018 у справі №905/2796/17, від 06.09.2018 у справі № 925/106/18, від 13.12.2018 у справі № 925/105/18, від 18.12.2018 у справі № 905/301/18, від 20.12.2018 у справі № 904/1619/18, від 22.12.2018 у справі № 904/2961/18, від 16.01.2019 у справі № 905/299/18.

44. Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд при вирішенні спору всебічно, повно та об`єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, повно встановив фактичні обставини справи та прийняв законне та обґрунтоване рішення, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

45. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

46. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 ГПК України).

47. З огляду на викладене касаційна інстанція вважає наведені у касаційній скарзі доводи обґрунтованими, що є підставою для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції із залишенням у силі рішення господарського суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

48. Оскільки касаційна скарга підлягає задоволенню, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 ГПК України, колегія суддів убачає підстави для здійснення розподілу судових витрат КП "Носівські теплові мережі" у виді сплаченого судового збору у сумі 3 524,00 грн, пов`язаних із розглядом справи у суді касаційної інстанції, шляхом покладання обов`язку із відшкодування цих витрат на ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

49. Щодо решти сплаченого КП "Носівські теплові мережі" судового збору за подання касаційної скарги колегія суддів зауважує, що за змістом пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У частині 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зазначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № 927/934/18 задовольнити.

Постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2019 у справі № 927/934/18 скасувати, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2019 залишити в силі.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (код ЄДРПОУ 20077720) на користь Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради (код ЄДРПОУ 32995660) 3 524,00 грн (три тисячі п`ятсот двадцять чотири гривні 00 копійок) судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді І. В. Кушнір

С. К. Могил