Постанова

від 23.04.2019 по справі 927/934/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2019 р. Справа№ 927/934/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Тищенко А.І.

розглянувши у порядку письмового провадження

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2019

у справі №927/934/18 (суддя Лавриненко Л.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна

акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Носівські теплові мережі"

Носівської міської ради

про стягнення 105 059,24 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі за текстом - позивач) звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради (далі за текстом - відповідач) 87 860,58 грн. пені, 6 611,12 грн. 3% річних та 10 587,54 грн. інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача за укладеним з позивачем договором постачання природного газу №2210/16-БО-39 від 15.12.2015за спожитий природний газ у січні - березні 2016 року.

Вказані вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем з повної та своєчасної оплати вартості отриманого природного газу, внаслідок чого у позивача виникло право на нарахування на суму боргу інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Відповідач позовні вимоги визнав частково та просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 75%. Відповідач не заперечує факту порушення строків розрахунків за спожитий природний газ в січні-березні 2016 року. Однак несвоєчасність розрахунків зумовлена неналежним виконанням зобов'язань державою в особі бюджетних установ та організацій, які не розраховуються в повному обсязі за надання послуг з теплопостачання, що надаються відповідачем. За твердженням відповідача, за 2016 рік він надав послуги на суму 9 158 562,95 грн., але ці послуги оплачені лише на суму 9 039 797,47 грн., внаслідок чого сумарна заборгованість за надання послуг з теплопостачання за 2016 рік становить 190 647,82 грн. В той же час, відповідач просив суд врахувати, що він розрахувався за поставлений газ з позивачем та сплатив заборгованість в найкоротші строки.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2019 у справі №927/934/18 відмовлено в задоволені позову повністю, оскільки на момент звернення позивача до суду з позовом, нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних підлягали списанню з 30.11.2016, відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", що в свою чергу свідчить про відсутність порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2019 у справі №927/934/18 та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, а саме: ст. ст. 7, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України та Закон України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , що призвело до прийняття невірного по суті заявлених вимог рішення. Зокрема, позивач зазначав про те, що при винесенні рішення у даній справі судом було враховано лише доводи та пояснення відповідача, а мотиви відхилення доводів позивача у рішенні відсутні. Також позивач наголошував на тому, що відповідач не підпадає під дію Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а тому позивачем правомірно нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних на суму боргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, зазначаючи про те, що відповідач підпадає під дію Закону України Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії , а тому в даному випадку у позивача відсутні підстави для нарахування відповідачу інфляційних втрат, 3% річних та пені.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача на рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2019 у справі №927/934/18 та вирішено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

15.12.2015 між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як споживачем, укладено договір №2210/16-БО-39 постачання природного газу (далі за текстом - Договір), за умовами якого (п.п.1.1-1.3) постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити цей газ, на умовах цього договору. Газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам. За цим договором постачається газ, ввезений на митну територію України (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00).

Постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 750,0 тис.куб.м., у тому числі по місяцях (тис.куб.м): січень - 250,00; лютий - 250,00; березень - 250,00; І кв. - 750,00 (п.2.1 Договору).

Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу. Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, споживач зобов'язується надати постачальнику: завірену копію акта про фактичний обсяг розподіленого/протранспортованого за цим договором природного газу за розрахунковий місяці, складеного між споживачем та оператором ГРМ/ГТС; у разі надання технічного акту на загальний обсяг розподіленого/протранспортованого природного газу, споживач надає детальну розбивку газу за категоріями (у т.ч. за цим договором)за власним підписом; підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість. Постачальник не пізніше 8-го числа повертає споживачу один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надає в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами (п.п.3.4, 3.5 Договору).

Кількість газу, яка продається споживачу, згідно з п.4.1 Договору та п.4. Додаткової угоди №1 від 30.12.2015 до нього, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу у відповідності до вимог, встановлених Кодексом газорозподільчих систем, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494 та Кодексом газотранспортної системи, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2, 5.4 Договору ціна на природний газ на дату укладання договору визначається відповідно до п.5.2 цього договору. В подальшому ціна на газ визначається шляхом підписання сторонами відповідних додаткових угод до договору на підставі ціни, що розміщується на офіційному веб-сайті постачальника. У разі зміни ціни постачальником, така ціна є обов'язковою для сторін даного договору. Споживач підписанням цього договору підтверджує, що погоджується з даним порядком визначення та зміни ціни. Ціна за 1000 куб.м. газу на дату укладення договору становить 6 474,00 грн. без урахуванням податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування та розподіл природного газу, крім того збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ - 2%. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 6 603,48 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 7 924,18 грн. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.

Згідно з п.п.6.1, 6.5 Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами відповідно до цін, умов і порядку зарахування коштів, визначених у п. 5.2 договору або у відповідних додаткових угодах (п.5.1 даного договору). Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання здійснюється сторонами на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного газу споживачем та актів приймання-передачі газу протягом 10-ти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою.

Додатковою угодою №1 від 30.12.2015 до договору №2210/16-БО-39 постачання природного газу від 15.12.2015, внесено зміни до ч.1 п. 6.1., якими до оплати обсягів газу враховано вартість транспортування магістральними трубопроводами ПАТ "Укртрансгаз".

Відповідно до розділу 12 Договору останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01.01.2016 до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою №1 від 30.12.2015 до Договору викладено його п.п.1.2, 1.3 у наступній редакції: газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями та іншими споживачами. За цим договором постачається імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України).

Окрім того, додатковими угодами №1 від 30.12.2015, №2 від 29.01.2016 та №3 від 22.02.2016 до Договору вносилися зміни до п.п.5.1, 5.2 Договору в частині порядку визначення ціни на газ.

На виконання умов Договору за період з 01.01.2016 по 31.03.2016 позивач поставив відповідачу природний газ на загальну суму 2 506 382,58 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.01.2016 на суму 1 234 889,18 грн., від 29.02.2016 на суму 763 994,64 грн., від 31.03.2016 на суму 507 498,76 грн., які підписані сторонами.

Таким чином, по вказаних актах приймання-передачі природного газу відповідач зобов'язаний був розрахуватись у наступні строки: від 31.01.2016 на суму 1 234 889,18 грн. - до 15.02.2016 включно (14.02.2016 - вихідний); від 29.02.2016 на суму 763 994,64 грн. - до 14.03.2016 включно; від 31.03.2016 на суму 507 498,76 грн. - до 14.04.2016 включно.

Відповідач за отриманий по Договору природний газ у спірному періоді розрахувався у повному обсязі, а саме за газ спожитий у січні 2016 - 16.03.2016, за газ спожитий у лютому 2016 - 11.05.2016, за газ спожитий у березні 2016 - 05.08.2018, що вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, а також з наданих виписок з банківського рахунку позивача.

У сторін відсутні розбіжності щодо обсягу, вартості отриманого газу та сум та дат платежів, здійснених відповідачем по Договору.

Водночас, з огляду на дати здійснених відповідачем оплат за спожитий природний газ слідує, що відповідачем оплата здійснювалась з порушенням строків, визначених п.6.1 Договору, а саме: за газ, спожитий у січні 2016 року повна оплата була здійснена відповідачем 16.03.2016, прострочка оплати з 16.02.2016 по 15.03.2016; за газ, спожитий у лютому 2016 року - 11.05.2016 і прострочка оплати з 15.03.2016 по 10.05.2016; за газ, спожитий у березні 2016 року - 05.08.2016, прострочка оплати з 15.04.2016 по 04.08.2016.

Предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 87 860,58 грн. пені, 6 611,12 грн. 3% річних та 10 587,54 грн. інфляційних втрат, нарахованих на суму боргу відповідача, з урахуванням періоду прострочення платежів.

В ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Виходячи зі змісту ст. ст. 526, 525, 626, 629 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) на підставі укладеного між сторонами договору, який є обов'язковим до виконання сторонами, виникають зобов'язання, які мають виконуватися належним чином відповідно до умов Договору та вимог законодавства.

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Відповідачем було порушено порядок і строки здійснення розрахунків за укладеним з позивачем Договором, що самим відповідачем не заперечується та підтверджується матеріалами справи. Тобто, в даному випадку має місце прострочення відповідача.

Згідно з п.п.8.1, 8.2 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором. У разі невиконання споживачем пункту 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Окрім того, відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідачем допущено прострочення виконання зобов'язання, нарахування інфляційних втрат, 3% річних та пені є правомірним.

Висновок місцевого господарського суду про те, що на момент звернення позивача до суду з позовом, нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних підлягали списанню з 30.11.2016, відповідно до ч.3 ст. 7 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", дія якого поширюється на відповідача, є помилковим, з огляду на наступне.

Згідно з визначенням, наведеним в ст. 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії":

- процедурою врегулювання заборгованості є заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості;

- реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (далі - реєстр), - це державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону . Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

В ч.1 ст. 3 названого Закону передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру , який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.

Натомість відповідач не включений до вищезгаданого реєстру, а відтак він не є учасником процедури врегулювання заборгованості згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок вказаних нарахувань, колегія суддів дійшла висновку про його арифметичну правильність, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 87 860,58 грн. пені, 6 611,12 грн. 3% річних та 10 587,54 грн. інфляційних втрат.

Водночас відповідачем заявлялося клопотання про зменшення розміру заявлених до стягнення позивачем штрафних санкцій і з цього приводу судом було встановлено наступне.

Статтею 233 ГК України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, нарахованої на прострочену заборгованість на підставі Договору, колегія суддів враховує, що відповідач не є фактичним споживачем газу, оскільки відповідно до договору газ використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами. В даному випадку прострочення зобов'язання виникло внаслідок неналежного виконання зобов'язань бюджетом/бюджетними організаціями та у зв'язку із скрутним фінансовим станом відповідача. Колегією суддів прийнято до уваги добросовісну поведінку відповідача, незначний строк прострочення виконання ним зобов'язання та його фінансовий стан, а також фінансовий стан та інтереси позивача.

Зважаючи на вищенаведене, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та зменшення заявлених позивачем до стягнення штрафних санкцій (пені) на 50%.

Окрім того, при вирішенні клопотання про зменшення нарахованих позивачем до стягнення штрафних санкцій, колегією суддів враховано правову позицію з даного питання, наведену у постановах Верховного Суду від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18 та від 05.03.2019 у справі №923/536/18.

Відповідно до ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини справи, внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з підстав, які наводилися вище.

Доводи апеляційної скарги підтвердилися під час розгляду даної справи, у зв'язку з чим скарга підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2019 у справі №927/934/18 - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, з урахуванням клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій.

Витрати позивача за подання позову та апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 31.01.2019 у справі №927/934/18 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради (17100, Чернігівська область, Носівський район, м. Носівка, вул. Вокзальна, 6, код ЄДПРОУ 32995660) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 43 930,29 грн. (сорок три тисячі дев'ятсот тридцять гривень 29 коп.) пені, 6 611,12 грн. (шість тисяч шістсот одинадцять гривень 12 коп.) 3% річних, 10 587,54 грн. (десять тисяч п'ятсот вісімдесят сім гривень 54 коп.) інфляційних втрат та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) судового збору, сплаченого за подання позову.

4. Стягнути з Комунального підприємства "Носівські теплові мережі" Носівської міської ради (17100, Чернігівська область, Носівський район, м. Носівка, вул. Вокзальтна, 6, код ЄДПРОУ 32995660) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 2 881,50 грн. (дві тисячі вісімсот вісімдесят одну гривню 50 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Чернігівської області видати накази.

6. Матеріали справи №927/934/18 повернути Господарському суду Чернігівської області.

7. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

А.І. Тищенко