Рішення

від 28.01.2019 по справі 520/11733/18

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

28.01.2019 р. справа №520/11733/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі:

секретаря - Стрєлка О.В.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача, ГУ ДФС у Харківській області - ОСОБА_2,

представник відповідача, ДФС України - не прибув,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "М-БМК" до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Харківській області пропро 1) скасування рішень №862998/39344344 від 30.07.2018р., №866840/39344344 від 01.08.2018р., 2) зобов'язання зареєструвати податкові накладні №3 від 26.07.2017р., №4 від 27.07.2017р. , -

встановив:

Позивач, ТОВ М-БМК", у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) визнання протиправними та скасування прийнятих комісією, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації в Головному управлінні ДФС України в Харківській області (код ЄДРПОУ 39599198) рішень №862998/3934434 від 30.07.2018 р. по податковій накладній №3 від 26.07.2017 р., №866840/39344344 від 01.08.2018 р. по податковій накладній №4 від 27.07.2017 р., з блокування реєстрації податкових накладних виписаних ТОВ "М-БМК" (код ЄДРПОУ 39344344); 2) зобов'язання ДФС України (код ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №3 від 26.07.2017 р., №4 від 27.07.2017 р., виписані ТОВ "М-БМК" (код ЄДРПОУ 39344344).

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що спірні податкові накладні були оформлені правильно, виписані у зв'язку з настанням визначеної законом події. Всі необхідні пояснення з приводу обставин проведення господарської операції були надані контролюючому органу після зупинення реєстрації податкових накладних. Наголошував, що контролюючий орган не мав підстав для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Відповідач, ГУ ДФС у Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що у даному випадку дискреційні за суттю та змістом повноваження контролюючого органу були реалізовані правильно, подані платником документи не доводили реальності господарської операції.

Відповідач, ДФС України, письмового документа про ставлення до заявленого позову до суду не подав, уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направив.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти позову, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши добуті по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивачем, ТОВ М-БМКо , були виписані податкові накладні № 3 від 26.07.2017 р. на загальну суму 452209,60 грн. (у т.ч. ПДВ - 75368,27 грн.) та №4 від 27.07.2017 р. на загальну суму 249698,40 грн. (у т.ч. ПДВ - 41616,40 грн.)

Перелічені податкові накладні були подані платником податків для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Реєстр), одержані контролюючим органом, прийняті до Реєстру, але із зупиненням процедури реєстрації.

Платник податків склав і подав до контролюючого органу письмові пояснення по усім зупиненим у реєстрації спірним податковим накладним, що законом прямо не передбачено.

Контролюючий орган, ГУ ДФС у Харківській області в особі в особі Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, відмовив у реєстрації спірних податкових накладних, про що виніс оскаржені рішення від 30.07.2018 р. №862998/39344344 та від 01.08.2018 р. №866840/39344344.

Як з'ясовано судом, підставою для прийняття оскаржених рішень владний суб'єкт обрав ненадання платником податків достатнього обсягу документів.

Перевіряючи відповідність закону оскаржених рішень владного суб'єкта, суд відзначає, що правовідносини з приводу реєстрації складених платником податків податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних унормовані, насамперед, приписами ст.200-1 та ст.201 Податкового кодексу України, приписами Порядку ведення єдиного реєстру податкових накладних (затверджено постановою КМУ від 29.12.2010р. №1246 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №1246), приписами Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (затверджено постановою КМУ від 16.10.2014р. №569 із змінами та доповненнями; далі за текстом - Порядок №569), приписами Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (затверджений постановою КМУ від 21.02.2018р. №117; далі за текстом - Порядок зупинення реєстрації №117), приписами Порядку роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (затверджений постановою КМУ від 21.02.2018р. №117; далі за текстом - Порядок роботи комісій №117), приписами Порядку розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (затверджений постановою КМУ від 21.02.2018р. №117; далі за текстом - Порядок розгляду скарг №117).

Так, за загальним правилом п. 201.10 ст. 201 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку обтяжений обов'язком (а не наділений правом) як на 1) складення податкової накладної за фактом настання визначеної п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України події (а саме: за датою зарахування коштів від покупця на банківський рахунок (за датою оприбуткування коштів у касі) або за датою відвантаження товарів (надання послуг, передання робіт), так і обов'язком на 2) реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у термін (або включно до останнього дня місяця у разі виписування накладної у період з 1 по 15 календарний день звітного місяця, або включно до 15 календарного дня наступного місяця у разі виписування накладної у період з 16 і по останній день звітного місяця).

Згідно з п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 21 Порядку зупинення реєстрації №117 визначено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Розглядаючи справу та незважаючи на відсутність такого правила в національному податковому законодавстві України, суд вважає, що рішення контролюючого органу як з приводу зупинення реєстрації податкової накладної, так і з приводу відмови в реєстрації податкової накладної повинно відповідати критерію юридичної визначеності як невід'ємної складової проголошеного ст.8 Конституції України принципу верховенства права, задовольняти критерію недоторканності майна особи згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція), узгоджуватись із вимогами ч.2 ст.2 КАС України.

Оцінивши приєднані до справи докази, суд відзначає, що у спірних правовідносинах податкові накладні були складені платником за подією надходження коштів на рахунок у банку.

Реальність існування означеної події в умовах звичайної повсякденної діяльності платника податків (необтяжених жодними ознаками злочинної чи зловмисної недобросовісної чи нерозсудливої поведінки) владним суб'єктом не спростована.

Продовжуючи розгляд справи, суд не знаходить підстав для визнання дискреційними повноважень контролюючого органу з реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, адже спосіб реалізації згаданого повноваження (шляхом прийняття рішення про реєстрацію або шляхом прийняття рішення про відмову в реєстрації) залежить не від розсуду владного суб'єкта, а від існування визначених законодавством обставин.

З огляду на приписи ст.ст. 185, 187 Податкового кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України такими обставинами можуть бути обґрунтовані сумніви (розумні припущення тощо) контролюючого органу відносно наявності у спірних правовідносинах об'єкта оподаткування податком на додану вартість, тобто реальний ризик виписування особою податкової накладної за відсутності визначеної кодексом першої події.

Проте, у спірних правовідносинах факт обґрунтованості такого сумніву контролюючого органу не знайшов свого підтвердження у ході розгляду справи.

Системно проаналізувавши положення ч. 1 ст. 2 КАС України та ст.ст. 185, 187, 200, 201 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах об'єктом судового захисту є не суб'єктивне право платника податків (оскільки має місце імперативно встановлений обов'язок здійснити реєстрацію податкової накладної), а саме інтерес платника на усунення створеної контролюючим органом перешкоди у виконанні обов'язку з реєстрації податкової накладної.

Спосіб захисту ущемленого інтересу платника податків на відсутність необґрунтованих перешкод у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у випадку прийняття контролюючим органом рішення про відмову в реєстрації податкової накладної положеннями чинного національного законодавства України прямо не визначений.

Тому, визначаючись з приводу способів захисту інтересів платника у даному випадку, суд зазначає, що ущемлений інтерес платника податків на відсутність необґрунтованих перешкод у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, окрім визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної, може бути захищений у спосіб: 1) визнання права платника податків на реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв'язку із зазначенням конкретної календарної дати (ч.7 ст.9 КАС України, п.20.1.40 1 ст.20 Податкового кодексу України, ст.16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України), 2) визнання податкової накладної зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв'язку із зазначенням конкретної календарної дати (ч.7 ст.9 КАС України та абз.13 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України), 3) покладення на контролюючий орган обов'язку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою направлення засобами телекомунікаційного зв'язку із зазначенням конкретної календарної дати (п.20 Порядку №1246), 4) покладення на контролюючий орган обов'язку зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних датою набрання законної сили відповідним рішенням суду (п.20 Порядку №1246), 5) покладення на контролюючий орган обов'язку вирішити питання про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Оскільки обраний судом спосіб захисту права (інтересу) має бути одночасно і ефективним, і дієвим, і можливим до практичного виконання, а умови функціонування певної автоматизованої системи владного суб'єкта можуть не забезпечувати здатність проведення юридично значимих дій попередніми датами, то суд не вбачає за доцільне наперед визначати дату реєстрації спірних податкових накладних в Реєстрі податкових накладних.

Підстав для покладання на владного суб'єкта безальтернативного обов'язку зареєструвати спірні податкові накладні суд не вбачає, адже зі змісту ст. 200-1 та ст.201 Податкового кодексу України чітко та однозначно слідує, що однією з обов'язкових умов для реєстрації податкової накладної в Реєстрі є достатність залишку коштів на рахунку платника в СЕА ПДВ.

Між тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження тієї обставини, що на момент вирішення контролюючим органом питання про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі, розмір такого залишку не буде непереборною та нездоланною перешкодою у позитивному завершенні процедури реєстрації.

Таким чином, у спірних правовідносинах з огляду на зміст заявлених вимог суд вважає за необхідне, усунувши перешкоду в реєстрації у спосіб визнання протиправними та скасування оскарженого рішення контролюючого органу.

Наостанок, суд звертає увагу сторін по справі, що рішення суду у цій справі за жодних обставин не легітимізує господарської діяльності платника податків, не виключає можливості скоєння платником податків як податкових правопорушень, так і інших протиправних діянь, не обмежує повноважень відповідного тероргану ДФС України з приводу контролю за податковою дисципліною, позаяк предметом доказування у цьому спорі є виключно обставини наявності чи відсутності визначених законом підстав для нереєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Проведеним судовим розглядом встановлено факт порушення спірним рішенням охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин у галузі податкової справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для визнання протиправним та скасування оскарженого правового акту індивідуальної дії.

Стосовно вимог, заявлених позивачем до ДФС України, суд зазначає, що судовим розглядом виявлено, що між платником та ДФС України не виникало правовідносин з приводу реєстрації податкових накладних №3 від 26.07.2017 р. та №4 від 27.07.2017 р., ДФС України жодних рішень з даного питання не приймала, перешкод не створювала, реєстрація цієї податкової накладної у даному конкретному випадку знаходиться поза межами компетенції ДФС України. Отже, відсутність правовідносин між учасниками спору зумовлює прийняття судом рішення про відмову у позові у цій частині вимог.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства, суд -

вирішив:

Позов - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області в особі Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №862998/39344344 від 30.07.2018р., №866840/39344344 від 01.08.2018р.

У решті вимог позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Рішення виготовлено у повному обсязі у порядку ч.3 ст.243 КАС України 1 лютого 2019 року.

Суддя Сліденко А.В.