Постанова

від 01.02.2019 по справі 826/16116/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/16116/18 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2019 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В., Кучми А.Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВЕНТ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року (справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без виклику сторін) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВЕНТ" до Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.06.2018р.,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2018 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АКВАВЕНТ", звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25 червня 2018 року № 0033421404, № 0033431404.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно встановлено обставини справи. Зокрема, позивач посилається на те, що здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується належними первинними документами.

24.01.2019 до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, яким підтримав позицію суду першої інстанції.

У відповідності до ст. 311 КАС України справа розглядається в порядку письмового провадження.

Судом першої інстанції встановлено, що за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "АКВАВЕНТ" (код 39701947) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Укрбуд Констракшн" (код 41449123) за листопад 2017 року та грудень 2017 року, відповідачем складено акт від 06 червня 2018 року № 568/26-15-04-05/39701947, в якому зафіксовано порушення позивачем, зокрема, вимог: п. 44.1 статті 44, п. 185.1 статті 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 статті 198, п. 200.1 статті 200, п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 43 373, 00 грн., в тому числі по періодах: листопад 2017 року - 43 373, 00 грн. та завищено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у загальній сумі 35 007, 00 грн., в тому числі по періодах: грудень 2017 року - 35 007, 00 грн.

25 червня 2018 року на підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:

- № 0033421404, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 35 007, 00 грн.;

- № 0033431404, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 54 216, 00 грн., з яких за основним платежем - 43 373, 00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 10 843, 00 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного рішення, Державною фіскальною службою України прийнято рішення від 31 серпня 2018 року, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення, а скаргу - без задоволення.

Суд першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовив та вказав, що головною метою, яку переслідували сторони при укладенні вказаних вище договорів, було одержання доходу винятково за рахунок необґрунтованої податкової вигоди у вигляді безпідставного формування ТОВ "АКВАВЕНТ" податкового кредиту за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність, та, як наслідок, несплата податків до Державного бюджету України, що суперечить інтересам держави і суспільства та порушує публічний порядок, з урахуванням чого, вказані договори є нікчемними відповідно до статті 228 ЦК України.

Даючи правову оцінку викладеним обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст.198 Податкового кодекс України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Заперечуючи у акті перевірки факт реального здійснення господарської операції між позивачем та контрагентом, відповідач зазначає про наявні ознаки фіктивності контрагента позивача ТОВ УКРБУД КОНСТРАКШН : оскільки слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження № 32017100050000037 за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого групою осіб ТОВ УКРБУД КОНСТРАКШН , а відповідно до пояснень директора, головного бухгалтера та засновника підприємства, останні не причетні до ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Так, 31 жовтня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Укрбуд Констракшн" в особі директора Фокусова В.А. (підрядник) укладено договір підряду № 31/10/17-2, згідно з умовами якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з виконання будівельних робіт на об'єкті замовника - кінотеатр "Сінема - Сіті Київ" в МТРЦ "Оушен Плаза" за адресою: місто Київ, вулиця Антоновича 176, перелік та вартість яких вказується в кошторисі, який є додатком № 1 до договору (комплекс робіт з поточного ремонту, що включають, але не обмежуються виконанням монтажних і пусконалагоджувальних робіт трубопроводів та систем водопостачання у приміщенні кінозалу № 3 кінотеатру Сінема - Сіті Київ" в МТРЦ "Оушен Плаза" за адресою: місто Київ, вулиця Антоновича 176.

Також, 31 жовтня 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Укрбуд Констракшн" в особі директора Фокусова В.А. (підрядник) укладено договір на виконання будівельних робіт № 31/10/17-1, згідно з умовами якого, замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання з виконання будівельних робіт на об'єкті замовника - тепличний комплекс за адресою: Київська область, Васильківський район, село Тростинка, вулиця Кірова, 4, перелік та вартість яких вказується в кошторисі, який є додатком № 1 до договору (прокладка трубопроводів).

03 листопада 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Укрбуд Констракшн" в особі директора Фокусова В.А. (підрядник) укладено договір підряду № 3/11/17-1, відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується виконати роботи з реконструкції та модернізації систем вентиляції за адресою: місто Київ, вулиця Червоноткацька, 67, корпус 152.

10 листопада 2017 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Укрбуд Констракшн" в особі директора Фокусова В.А. (підрядник) укладено договір № 10/11/17-1, відповідно до умов якого підрядник зобов'язується виконати та передати замовнику роботи з технічного обслуговування вентиляційного обладнання на об'єкті замовника: 1) технічне обслуговування вентиляційного обладнання та систем кондиціювання повітря за адресою: місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, 76; 2) технічне обслуговування вентиляційного обладнання та систем кондиціювання повітря за адресою: місто Ніжин, вулиця Незалежності, 36/1; 3) технічне обслуговування вентиляційного обладнання та систем кондиціювання повітря за адресою: місто Славутич, площа Привокзальна, 5; 4) технічне обслуговування вентиляційного обладнання та систем кондиціювання повітря за адресою: місто Київ, вулиця Кольцова, 14м; 5) технічне обслуговування вентиляційного обладнання та систем кондиціювання повітря за адресою: місто Київ, проспект Григоренко, 23; 6) технічне обслуговування вентиляційного обладнання та систем кондиціювання повітря за адресою: місто Київ, вулиця Маршала Малиновського, 34; 7) технічне обслуговування вентиляційного обладнання та систем кондиціювання повітря за адресою: місто Київ, вулиця Срібнокільська, 3Г.

11 листопада 2017 року між тим ж самими сторонами було укладено договір підряду № 03/11/17-2, згідно умов якого субпідрядник зобов'язується за завдання та за кошти замовника власними та залученими силами і засобами, на свій ризик виконати роботи, щодо об'єкту: Реконструкція будівлі дитячого дошкільного навчального закладу "Світлячок" по вулиці Леніна, 19 в селі Шпитьки Києво-Святошинського району Київської області, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

24 листопада 2017 року між тим ж самими сторонами було укладено договір № 24/11-17-1, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується у 2017 році на власний ризик та передбачений договором строк виконати роботи з демонтажу застарілого та монтажу нового технологічного обладнання, трубопроводів та кабельних мереж в межах проекту "Розширення потужностей системи очистки фільтрату полігону твердих побутових відходів № 5 в селі Підгірці, Обухівського району Київської області" ("Технічне переоснащення очисних споруд полігону твердих побутових відходів № 5 в селі Підгірці, Обухівського району Київської області" - об'єкт КП "Київкомунсервіс"), а замовник зобов'язується прийняти роботи та оплатити їх.

05 грудня 2017 року між тим ж самими сторонами було укладено договір на технічне обслуговування систем газопостачання № 05/12/17-01, згідно з умовами якого виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи з технічного обслуговування систем газопостачання на об'єкті забудови Урочища "Гончари-Кожум'яки" в Подільському районі міста Києва за адресою: місто Київ, вулиця Кожум'яцька, 10б, а замовник - прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем надано копії ряду документів, а саме: договірні ціни на будівництво: Реконструкція будівлі дитячого дошкільного навчального закладу "Світлячок" по вулиці Леніна, 19 в селі Шпитьки Києво-Святошинського району Київської області (коригування) (відкориговано згідно зауважень ТОВ "Укрекспертиза в будівництві" № 29/3.2., що здійснюється в 2018 році; протоколу погодження договірної ціни (додаток № 1 до договору від 24 листопада 2017 року № 24/11-17-1); технічного завдання на виконання робіт з демонтажу застарілого та монтажу нового технологічного обладнання, трубопроводів та кабельних мереж в межах проекту "Розширення потужностей системи очистки фільтрату полігону твердих побутових відходів № 5 в селі Підгірці, Обухівського району Київської області" (додаток № 2 до договору від 24 листопада 2017 року № 24/11-17-1); графіку виконання робіт з демонтажу застарілого та монтажу нового технологічного обладнання, трубопроводів та кабельних мереж в межах проекту "Розширення потужностей системи очистки фільтрату полігону твердих побутових відходів № 5 в селі Підгірці, Обухівського району Київської області" (додаток № 3 до договору від 24 листопада 2017 року № 24/11-17-1); кошторису, який є додатком № 1 до договору підряду від 31 жовтня 2017 року № 31/10/17-2; кошторису, який є додатком № 1 до договору на виконання будівельних робіт від 31 жовтня 2017 року № 31/10/17-1; графіку проведення робіт з технічного обслуговування систем газопостачання (додаток № 2 до договору від 05 грудня 2017 року № 05/12/17-01); акту приймання-передачі виконаних робіт від 23 листопада 2017 року; актів приймання-передачі виконаних робіт від 28 листопада 2017 року; довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2017 року; акту приймання-передачі виконаних будівельних робіт за листопад 2017 року; акту приймання-передачі виконаних робіт від 15 грудня 2017 року; акту № 1 приймання виконаних підрядних робіт від 13 грудня 2017 року; податкових накладних від 15 грудня 2017 року № 23, від 13 грудня 2015 року № 24, від 23 листопада 2017 року № 51, від 28 листопада 2017 року № 52, від 28 листопада 2017 року № 53, від 23 листопада 2017 року № 54, від 28 листопада 2017 року № 55, від 29 листопада 2017 року № 58.

Крім того, ТОВ "Укрбуд Констракшн" виписало позивачу впродовж листопада-грудня 2017 року вісім податкових накладних на спірну суму ПДВ у загальному розмірі 78 380, 07 грн.

Згідно зі ст. 1, ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 1 та ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні ).

За певних обставин подані позивачем документи можуть свідчити про існування господарських операцій, які за формою (зовнішнім вираженням) можуть підпадати під визначення реальних і таких, що зумовлюють зміни в структурі активів, зобов'язань та власного капіталу суб'єкта господарювання. У податкових спорах суди встановлюють чи підтверджують документи і розкривають, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) і ділову мету. Щоб так кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно послатися на допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій. Без цього неможливо перевірити правильність обчислення і сплати сум податкового грошового зобов'язання на підставі таких операцій.

Як свідчить судова практика (зокрема, постанова Верховного Суду України від 27 червня 2017 року справі № 2а-6549/11/1470), про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 14 березня 2017 року у справі № 826/20366/13-а зазначено, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Право на формування податкових вигод виникає у покупця за наявності сукупності обставин та підстав, однією із яких є ділова мета.

Відповідно до пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій. Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначав, що про нереальність господарських операцій позивача з контрагентом свідчить, крім іншого, що в наявних у справі актах приймання виконаних робіт зазначено лише загальне найменування таких робіт (реконструкція та модернізація систем вентиляції; технічне обслуговування вентиляційного обладнання та систем кондиціювання повітря; роботи з демонтажу застарілого та монтажу нового технологічного обладнання, трубопроводів та кабельних мереж; тощо) та їх вартість без конкретизування об'ємів та напрямків, за якими проводились роботи, кількості відпрацьованих годин, у тому числі перелік використаних ресурсів та/або частина їх вартості, що включена до вартості робіт.

Проте, колегія суддів не вважає, що зазначене може бути єдиним та безумовним доводом, що свідчить про нереальність господарських операцій позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Колегія суддів зауважує, що наявні в матеріалах справи містять достатні дані про зміст виконаних робіт та її учасників, підтверджують фактичність здійснення такої операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 72, ч. 2 ст. 76 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Єдиними посиланням податкового органу на безпідставність включення позивачем до податкового кредиту по контрагенту є відібрані в межах кримінального провадження № 32017100050000037 показання свідка Фокусова В.А. як директора ТОВ УКРБУД КОНСТРАКШН . Крім того доводи контролюючого органу про завищення позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам з контрагентом базуються виключно на інформації АІС Податковий блок .

Колегія суддів обізнана з правовою позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 27 березня 2018 року у справі №826/1588/13-а про те, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема відшкодування сплаченого ПДВ у складі ціни придбаного товару.

Крім зазначеного, на переконання суду, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Більш того, сам факт наявності кримінального провадження, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій.

Так, у межах кримінального провадження № 32017100050000037не досліджувався зміст господарських операцій позивача з його контрагентом у площині податкового законодавства, а також не встановлено фіктивність первинних документів, що надані позивачем до перевірки та/або недостовірність відомостей, що у них зазначені.

Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в межах кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

При цьому, вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб'єктів щодо позивача або його контрагента надано не було.

Більш того, з наданих позивачем копій протоколів допиту директора ТОВ УКРБУД КОНСТРАКШН вбачається, що останній пояснив, що ним було придбано частки установчого капіталу товариства у засновників 18.10.2017 для здійснення господарської діяльності.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів, які підтверджують фактичне проведення відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються виключно на матеріалах кримінального провадження №№ 32017100050000037 та доводах про порушення контрагентом позивача податкової дисципліни, відсутності у такого трудових та інших ресурсів для виконання взятих на себе ТОВ УКРБУД КОНСТРАКШН зобов'язань за укладеними договорами.

Натомість, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано жодних доказів, які б підтверджували доводи щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ УКРБУД КОНСТРАКШН .

Крім зазначеного, на переконання суду, чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору або відсутності у них статусу платника ПДВ.

Відповідачем не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків, не надано доказів щодо можливої відсутності у контрагентів позивача можливостей на виконання зобов'язань за укладеними договорами.

При цьому, перевіркою не встановлено відсутність документів бухгалтерського і податкового обліку, необхідних для підтвердження задекларованих показників податкового кредиту по операціям з контрагентом, обов'язок ведення і зберігання яких покладено на позивача. Також перевіркою не встановлено порушень в оформленні наданих фінансово-господарських документів вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що доводи податкового органу про порушення контрагентом позивача податкової дисципліни, наявна в інформаційних базах даних ГУ ДФС у м.Києві інформація, не можуть бути підставою для висновків про нездійснення господарської операції за умови наявності документів, що підтверджують реальність господарської операції.

Крім того, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Доводи контролюючого органу про відсутність матеріально-технічних ресурсів у контрагента позивача як на підставу неможливості фактичного здійснення вказаних господарських операцій не підтверджені жодними доказами, а зводиться лише до констатації вказаних фактів у акті перевірки.

Колегія суддів вважає, що зазначена інформація не може бути беззаперечним доказом відсутності на підприємствах основних фондів та трудових ресурсів, оскільки підтвердженням наявності або відсутності у підприємства основних фондів (власних, орендованих) та трудових ресурсів є не документи податкового обліку, а відповідні документи бухгалтерського обліку.

Проте, такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, відсутність працівників тощо не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати у власності задекларовану значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов'язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів.

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи недотримання принципу належної обачності при виборі контрагента, як і не доведено правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі Федорченко та Лозенко проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумними сумнівом . Так, наведені відповідачем аргументи не є достатньо вагомими, чіткими та узгодженими доказами, що спростовують реальність господарських операцій між позивачем та контрагентами, факт чого підтверджується належними та допустимими доказами в розумінні положень КАС України.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі Компанія Вестберґа таксі Актіеболаґ та Вуліч проти Швеції Суд визначив, що …адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління. .

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВЕНТ" до Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до вимог ч. 1 та 2 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи .

Заслухавши доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на них, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 ст.139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір згідно платіжного доручення № 1190 від 01.10.2018 року у розмірі 1762,00 грн. (а.с.6) та за подання апеляційної скарги згідно платіжного доручення № 1320 від 07.12.2018 - 2 643, 00 грн.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Керуючись ст. 243, 315, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд

П О С Т АН О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВЕНТ" на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2018 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВЕНТ" до Головного управління ДФС у м. Києві визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25 червня 2018 року № 0033421404 та № 0033431404.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВАВЕНТ" (код ЄДРПОУ 39701947, адреса: 03148, вул.Жмеринська,11, м.Київ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві ( код ЄДРПОУ 39701947, адреса: 04655, вул.Шолуденка, 33/19, м.Київ) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в загальній сумі 4 405 (чотири тисячі чотириста п'ять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови підписано 01.02.19.

Головуючий суддя Л.В.Бєлова

Судді Н.В. Безименна,

А.Ю. Кучма