Ухвала

від 21.01.2019 по справі 826/15065/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 січня 2019 року

Київ

справа №826/15065/16

касаційне провадження №К/9901/1300/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Юрченко В.П.

розглянув матеріали касаційної скарги Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №826/15065/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Азіатський міст до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Азіатський міст звернулося до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, у якому просило визнати протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови в укладенні договору про визнання електронних документів № 241220151 від 24.12.2015 та ухилення від укладення договору про визнання електронних документів в період з 25.12.2015 по 18.02.2016; визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві з приводу не вирішення питання щодо укладання договору про визнання електронних документів №240220162 від 24.02.2016 в період з 24.02.2016 по 20.03.2016; скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.05.2016 № 0024791201, яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 631 195,99 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 30% у сумі 189 358,80 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, адміністративний позов задоволено.

Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві 10.01.2019 звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та процесуального права.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа Зубац проти Хорватії (Zubac v.Croatia), №40160/12) вказав на обмеженість доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. Станєв проти Болгарії (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (див. згадане вище рішення у справі Леваж Престасьон Сервіс проти Франції , п. 45; згадане вище рішення у справі Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії , п. 37; та Козліца проти Хорватії (Kozlica v. Croatia), № 29182/03, п. 32, від 2 листопада 2006 року; див. також Шамоян проти Вірменії (Shamoyan v. Armenia), № 18499/08, п. 29, від 7 липня 2015 року). 83.

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості (див. згадане вище рішення у справі Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії , п. 36; згадане вище рішення у справі Козліца проти Хорватії , п. 33; згадане вище рішення у справі Булфрахт Лтд проти Хорватії , п. 34, Добріч проти Сербії (Dobriж ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ (ZUBAC v. CROATIA) - РІШЕННЯ 35 v. Serbia), №№ 2611/07 та 15276/07, п. 54, від 21 червня 2011 року; та Йовановіч проти Сербії (Jovanoviж v. Serbia), 32299/08, п. 48, від 2 жовтня 2012 року). 84.

При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв'язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі Добріч проти Сербії , п. 54).

Отже, за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.

Такий перелік не є вичерпним.

Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, а також через складність та інші обставини.

Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.

З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що предметом позову у справі №826/15065/16 є вимога про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо відмови в укладенні договору про визнання електронних документів № 241220151 від 24.12.2015 та ухилення від укладення договору про визнання електронних документів в період з 25.12.2015 по 18.02.2016; визнання протиправною бездіяльності Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві з приводу не вирішення питання щодо укладання договору про визнання електронних документів № 240220162 від 24.02.2016 в період з 24.02.2016 по 20.03.2016; скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.05.2016 № 0024791201, яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 631 195,99 грн. до позивача застосовано штраф у розмірі 30% у сумі 189 358,80 грн.

У межах спірних правовідносин судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ДПІ у Шевченківському районі, як органом Державної фіскальної служби, було укладено договір про визнання електронних документів № 110920151. У грудні 2015 року ДПІ у Шевченківському районі було розірвано у односторонньому порядку зазначений договір, з підстав недійсності сертифікату директора організації. У зв'язку з цим, позивачем наприкінці грудня 2015 року, за допомогою засобів телекомунікаційного зв'язку, направлено до контролюючого орану договір про визнання електронних документів № 241220151 від 24.12.2015, втім такий не було прийнято, про що товариство було повідомлено електронним листом з посиланням: Має тип підпису директор , але в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців дана особа не зареєстрована . В подальшому, у зв'язку із зміною податкової адреси позивача, товариством було направлено до контролюючого органу примірник договору № 160220161 від 16.02.2016, що підтверджується квитанцією № 1, проте, документ не було прийнято, у зв'язку з виявленою помилкою: місцезнаходження юридичної особи не відповідає відомостям Єдиного державного реєстру . В цей час, за результатами проведеної камеральної перевірки даних, податкової звітності з податку на додану вартість та даних Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ Торговий дім Азіатський міст за лютий 2016 року контролюючим органом було встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, у зв'язку з чим, до позивача застосовано відповідальністю у вигляді накладення штрафу.

Ухвалюючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що посилений сертифікат відкритого ключа, виданого ТОВ Торговий дім Азіатський міст на момент укладання та дії договорів, був чинним; згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 25.12.2015 директор ТОВ Торговий дім Азіатський міст не змінювався, а отже у контролюючого органу були відсутні правові підстави, визначені Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженою наказом ДПА України від 10.04.2008 №233, для розірвання договору у односторонньому порядку та ухилення від укладання договору про визнання електронних документів в період з 25 грудня 2015 року по 18 лютого 2016 року. Позивачем було вчинено всі залежні від нього дії по недопущенню порушення строків реєстрації накладних, при цьому, таке порушення сталося не з вини платника податків. У свою чергу, законодавець передбачив можливість застосування до платника податків наслідків несвоєчасної реєстрації податкової накладної, передбачених статтею 120-1 Податкового кодексу України, лише за наявності його вини. При цьому, розірвання договору про визнання електронних документів в односторонньому порядку з боку контролюючого органу, внаслідок чого певне товариство не мало можливості зареєструвати накладні, свідчить про відсутність вини суб'єкта господарювання.Таким чином, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Скаржник у касаційній скарзі не наводить обґрунтованих доводів, які б спростовували правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи та застосування законодавства на час спірних правовідносин, а також значення справи для сторін та суспільства, які дали можливість дійти висновку про малозначність справи.

Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень не міститься.

Отже, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018, ухвалена за результатами апеляційного перегляду рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2018 у справі щодо визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 2 частини п'ятої статті 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В :

1.Відмовити Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.07.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі №826/15065/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Азіатський міст до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.

2. Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Т.М.Шипуліна Л.І.Бившева В.П.Юрченко