Постанова

від 31.01.2019 по справі 803/1374/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №803/1374/16

адміністративне провадження №К/9901/37985/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю Буд-Імпульс ЛТД на постановуВолинського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 (суддя: Мачульський В.В.) та постановуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 (колегія суддів у складі: О.Б.Заверуха, О.М. Гінда, В.Я. Качмар) у справі №803/1374/16 (876/8505/16) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Буд-Імпульс ЛТД доЛуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Буд-Імпульс ЛТД звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 03 червня 2016 року № 0001521401 та від 09 вересня 2016 року № 0002952200.

Позовні вимоги мотивовані правомірністю врахування у податковому обліку витрат, понесених по операціям з між ТОВ Проект Інвест , ТОВ Агросмарт-70 , ТОВ Бастіон Тайм та ПП Метінвест-80 , оскільки реальність виконання спірних господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 03 червня 2016 року № 0001521401 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 58176,25 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України в частині заниження податку на додану вартість за період 2014-2015 років за наслідками господарських операцій з ТОВ "Проект Інвест" та ТОВ "Агросмарт-70" є обґрунтованими, оскільки не підтверджується факт використання придбаних послуг в межах господарської діяльності позивача, що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям. Проте операції з ТОВ "Бастіон Тайм" та ПП "Метінвест-80", вчинені між позивачем і спірним контрагентом є реальними та підтверджуються первинною документацією.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 у даній справі скасовано постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області від 03 червня 2016 року № 0001521401 в частині визначення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 58176,25 грн. та прийнято в цій частині нове рішення, яким в цій частині відмовлено у задоволенні позову. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Відмовляючи в позові повністю, суд апеляційної інстанції прийняв до уваги вирок Сихівського районного суду м. Львова від 29.06.2016, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ "Проект Інвест" та ТОВ "Агросмант-70", а також те що такий статус несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами. Відповідно первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та складу валових, виписані названими платниками податків, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову, а з рішенням суду апеляційної інстанції повністю, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення про відмову у задоволенні позову залишити без змін.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позовних вимог в повному обсязі та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в період з 14 квітня 2016 року по 20 квітня 2016 року працівниками Луцької ОДПІ відповідно до наказу від 13 квітня 2016 року №417 та направлень від 13 квітня 2016 року №000310 та №000311 проведена позапланова документальна виїзна перевірка ТОВ "Буд-Імпульс ЛТД" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках із контрагентами, що зазначені в постанові, за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року.

В ході перевірки контролюючим органом встановлено порушення позивачем ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Закону України "Про транспортно-експедиційну діяльність", ст. 16 Закону України "Про дорожній рух", ст. 57 Закону України "Про автомобільний транспорт", пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1. ст. 14, п. 138.1, 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139, п. 141.1 ст. 141 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим ТОВ "Буд-Імпульс ЛТД" занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 99079,00 грн. Також, встановлено порушення ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 198.2., п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті в загальній сумі 110085,00 грн. За наслідками перевірки складено акт від 27 квітня 2016 року №1687/14-01/38905001.

На підставі вказаного акта перевірки Луцькою ОДПІ 03 вересня 2016 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001511401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 123845,00 грн., та податкове повідомлення-рішення № 0001521401 яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість з врахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 137606,25 грн.

Внаслідок оскарження прийнятого відповідачем спірних рішень в адміністративному порядку, частково скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001511401, а інше податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Внаслідок чого 09 вересня 2016 року було прийняте податкове повідомлення-рішення №0002952200, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток з урахуванням штрафних(фінансових) санкцій на суму 53663,75 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивач у 2015 році перебував у правовідносинах з ТОВ Метінвест-80 та ТОВ Бастіон Тайм .

Суди першої та апеляційної інстанцій, надаючи оцінку обставинам справи та досліджуючи правильність врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагентів товарів, звернув увагу на недостатність доказів підтверджуючих їх фактичне придбання у спірних контрагентів, що зумовило неможливість зробити висновок про те, що відбувся дійсний рух активів між учасниками досліджуваних операцій.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій правомірно здійснили ретельне дослідження первинних документів, складених на реалізацію спірних договорів та цілком об'єктивно звернули увагу на недостатність доказів підтверджуючих їх фактичне придбання у спірних контрагентів, а також на відсутність у видаткових накладних наданих на підтвердження взаємовідносин з ТОВ Бастіон Тайм та ПП Метінвест-80 відомостей про особу, яка отримувала товар та про довіреності на отримання товару. А також на відсутність у товарно-транспортних накладних відомостей про відповідальну особу вантажоодержувача, кодів ЄДРПОУ перевізника, замовника, вантажовідправника, даних постачальника ТМЦ.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Приписами розділу ІІІ Податкового кодексу України встановлено, що фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку), визначається у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 цього Закону - на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Разом з цим, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Якщо ж певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Водночас звертається увага, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання на суму понесених витрат, що підлягають перерахуванню до бюджету.

Отже, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 статті 77 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Зважаючи на викладене, розглядаючи спір про правомірність формування платником податку податкового кредиту та фінансового результату до оподаткування, суди повинні надати належну правову оцінку усім доказам та обставинам, що стосуються предмету доказування, в їх сукупному зв'язку один з одним, з'ясувати характер та зміст спірних операцій між позивачем та його контрагентом, дослідити договори укладені з останнім, а також усі укладені на його реалізацію первинні документи, пов'язані з їх виконанням та які належить складати залежно від певного виду господарської операції, і лише на підставі цього робити вмотивовані висновки про достовірність чи не достовірність даних, вказаних в первинних документах, або про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства чи навпаки, а також про те, чи відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, про наявність зв'язку між фактом придбання товарів/робіт/послуг з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання їх у господарській діяльності.

В тому числі з обов'язковим врахуванням того, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцем податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/робіт/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За вищевказаних обставин, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, які, встановивши безтоварність операцій між позивачем та ТОВ Бастіон Тайм , ПП Метінвест-80 , не знайшов підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та фінансового результату.

Окрім того, Суд вважає обґрунтованою оцінку судом апеляційної інстанції вироку Сихівського районного суду м. Львова від 29.06.2016, яким встановлено факт фіктивності господарської діяльності ТОВ "Проект Інвест" та ТОВ "Агросмант-70", та погоджується з його висновком про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та складу витрат на підставі первинних документів, які не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції повністю погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що ґрунтуються на нормах закону, а тому вони не підлягають скасуванню.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом апеляційної інстанції, а також місцевим судом в залишеній ним без змін частині, норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Буд-Імпульс ЛТД залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017 та постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 в частині, залишеній без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.02.2017, залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

...........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду