Постанова

від 31.01.2019 по справі 826/14200/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №826/14200/17

адміністративне провадження №К/9901/67234/18, № К/9901/67087/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Кравчука В.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 826/14200/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-будівельна компанія "Градобуд"

до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру в м. Києві Самчук Катерини Сергіївни та Головного управління Держгеокадастру в м. Києві

за участю третіх осіб - Київської міської ради та Перинатального центру м. Києва

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

за касаційними скаргами Головного управління Держгеокадастру в м. Києві та Київської міської ради

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2018 року (у складі судді Кузьменко А.І.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року (у складі колегії суддів: Горяйнова А.М., Аліменка В.О., Кузьмишиної О.М.),

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд (далі - позивач, ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд ) звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Самчук Катерини Сергіївни (далі - відповідач-1), Головного управління Держгеокадастру у місті Києві (далі - відповідач-2), в якому просить:

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,3964 га, за адресою: АДРЕСА_2 з кадастровим номером НОМЕР_2 та її кадастровий номер НОМЕР_2;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,3964 га за адресою: АДРЕСА_2 з кадастровим номером НОМЕР_2;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у місті Києві Самчук К.С. про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-8000097112017 від 11 жовтня 2017 року;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві повторно розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (реєстраційний номер ЗВ-8000389212016 від 13 вересня 2016 року);

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві вжити дії щодо реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки, площею 5270 кв.м., що розташована по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2018 року вказаний адміністративний позов було задоволено частково:

- визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,3964 га, за адресою: АДРЕСА_2 з кадастровим номером НОМЕР_2 та її кадастровий номер НОМЕР_2;

- зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,3964 га за адресою: АДРЕСА_2 з кадастровим номером НОМЕР_2;

- в задоволенні решти позову відмовлено.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд , суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на внесення відомостей про нього до Державного земельного кадастру як користувача земельною ділянкою підлягає захисту шляхом визнання протиправною та скасування державної реєстрації земельної ділянки, площею 1,3964 га, за адресою: АДРЕСА_2 з кадастровим номером НОМЕР_2 та її кадастрового номеру НОМЕР_2, а також зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві скасувати запис у Поземельній книзі про державну реєстрацію такої земельної ділянки.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Київська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року апеляційну скаргу Київської міської ради задоволено частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2018 року змінено, шляхом викладення абзацу третього його резолютивної частини наступним чином: Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у м. Києві закрити Поземельну книгу, яка була відкрита у зв'язку зі здійсненням державної реєстрацію земельної ділянки площею 1,3964 га за адресою: АДРЕСА_2 з кадастровим номером НОМЕР_2 .

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2018 року залишено без змін.

Частково задовольняючи апеляційну скаргу Київської міської ради та змінюючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2018 року в частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у даному випадку судом скасовано саме державну реєстрацію земельної ділянки, а не окремі відомості про неї, тому колегія суддів прийшла до висновку про необхідність закриття Поземельної книги, а не скасування запису в ній. В іншій частині, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, та таким, що прийняте з правильним встановленням фактичних обставин справи та наданням належної оцінки дослідженим доказам.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій та вважаючи, що вони є незаконними та необґрунтованими, оскільки суди невірно дали оцінку обставинам справи, та прийнятими з неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, Головне управління Держгеокадастру в м. Києві та Київська міська рада звернулися з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційні скарги Головного управління Держгеокадастру в м. Києві та Київської міської ради подані до суду 04 грудня 2018 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 грудня 2018 року для розгляду цієї справи визначено склад колегії суддів, а саме: суддю-доповідача Берназюка Я.О., суддів Гриціва М.І. та Кравчука В.М.

Ухвалами Верховного Суду від 10 грудня 2018 року та 12 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Головного управління Держгеокадастру в м. Києві та Київської міської ради у справі № 826/14200/17, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати відзив на касаційні скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2019 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 31 січня 2019 року.

Головним управлінням Держгеокадастру в м. Києві та Київською міською радою подано клопотання про участь у касаційному розгляді адміністративної справи у судовому засіданні представника та про зупинення виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2018 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року, в задоволенні яких було відмовлено ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що рішенням Київської міської ради від 21 грудня 2006 року № 337/394 ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд було передано в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,53 га для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 за рахунок міських земель, не наданих у власність чи користування.

На підставі вказаного рішення між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрований в реєстрі 19 березня 2007 року за №178. Об'єктом оренди за вказаним договором є земельна ділянка по АДРЕСА_1 розміром 5270 кв.м., цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення з підземним паркінгом, кадастровий номер НОМЕР_1.

Договір оренди від 19 березня 2007 року зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 26 квітня 2007 року, про що у книзі записів державної реєстрації договорів зроблено запис за №82-6-00416. Відомості про скасування реєстрації зазначеного договору в матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, рішенням Київської міської ради від 10 грудня 2014 року №599/599 було передано в постійне користування земельну ділянку площею 1,3964 га (кадастровий номер НОМЕР_2) для експлуатації та обслуговування будівель і споруд Перинатального центру м. Києва на АДРЕСА_2 із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 1,3964 га, що надана у постійне користування Перинатальному центру м. Києва включає в себе також земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 5270 кв.м., що надана у користування ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд .

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2016 року у справі № 910/16550/15, що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 травня 2016 року, було:

- визнано за ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд право оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1, розміром 5270 кв.м., цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення та підземним паркінгом, кадастровий номер - НОМЕР_1;

- визнано недійсним рішення Київської міської ради від 10 грудня 2014 року № 599/599 Про надання Перинатальному центру м. Києва земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд Перинатального центру м. Києва на АДРЕСА_2 ;

- визнано укладеною між Київською міською радою та ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 19 березня 2007 року, посвідченого 19 березня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П., зареєстрованого в реєстрі за №178 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 26 квітня 2007 року № 82-6-00416 у книзі записів державної реєстрації договорів, на умовах поданого ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд проекту додаткової угоди.

Додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 19 березня 2007 року передбачала поновлення дії договору на 5 років.

Крім того, постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року, що залишена без змін постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 лютого 2018 року у справі № 910/22470/16, визнано укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди земельної ділянки від 19 березня 2007 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 26 квітня 2022 року.

Згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на строк до 26 квітня 2022 року було зареєстроване за ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд 07 вересня 2016 року.

ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд 29 вересня 2017 року звернулося до Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві Самчук К.С. із заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (реєстраційний номер ЗВ-8000389212016). Позивач просив внести до Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 та про ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд як орендаря такої земельної ділянки.

Рішення від 11 жовтня 2017 року №РВ-8000097112017 у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру було відмовлено з підстав невідповідності електронного документа встановленим вимогам, а саме - перетин ділянок з ділянкою НОМЕР_2, площа співпадає на 97,2552 %.

Не погоджуючись із таким рішенням, ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд звернулося до суд з позовом.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційну скаргу відповідач-2 обґрунтовує тим, що оскільки під час проведення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, передбачених чинним законодавством не було, Державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у м. Києві діяв у межах та у спосіб, встановлений чинним законодавством України, а тому його дії є правомірними. Окрім того, відповідач-2 вказує, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 зареєстрована на підставі проекту землеустрою, розробленого відповідно до рішення Київської міської ради від 18 квітня 2013 року № 204/9261 Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки Перинатальному центру м. Києва на АДРЕСА_2 (далі - Рішення № 204/9261), а судами першої та апеляційної інстанцій було проігноровано той факт, що це рішення у встановленому законодавством порядку не скасоване. У зв'язку з цим відповідач-2 вважає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні помилково вказано про те, що підставою здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 стало рішення Київської міської ради від 10 грудня 2014 року № 599/599 Про надання Перинатальному центру м. Києва земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд Перинатального центру м. Києва на АДРЕСА_2 , з огляду на що висновок щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки є передчасним та ухваленим на підставі неправильного застосування норм матеріального права. Крім того, відповідач -2 вказує, що до 01 січня 2013 року правовстановлюючі документи на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 територіальним органом центральної виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у місті Києві не реєструвались, з огляду на що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності у земельної ділянки позивача статусу об'єкта цивільних прав з визначеними на неї правами є передчасними. Також, у скарзі відповідач-2 вказує, що чинним законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, серед яких відсутня така підстава, як визнання рішенням суду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки таким, що не відповідає чинному законодавству. У зв'язку з цим відповідач-2 вважає, що у Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві відсутні правові підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2.

28 грудня 2018 року від Перинатального центру м. Києва до суду надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача-2, в якому зазначається про підтримку доводів відповідача-2 стосовно кожної з підстав касаційного оскарження, викладених в касаційні скарзі, та вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому просить суд скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

29 грудня 2018 року від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу відповідача-2, в якому зазначається, що єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, про що вірно вказали суди попередніх інстанцій. Також зазначає, що оскільки відповідачем-2 не було доведено жодну із обставин, на які він посилався як на підставу вимог своєї касаційної скарги, а суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили обставини справи та ухвалили законні і справедливі рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить суд залишити касаційну скаргу відповідача-2 без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

02 січня 2019 року від відповідача-1 надійшли пояснення на касаційну скаргу відповідача-2, в яких викладаються доводи аналогічні з тими, що викладені в касаційні скарзі відповідача-2, зокрема зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях не наведено жодної із підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, які визначені статтею 24 Закону України Про Державний земельний кадастр у розрізі наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про позивача, як користувача неіснуючої земельної ділянки у якості підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки, що є порушенням норм матеріального права, також просить суд задовольнити касаційну скаргу відповідача-2, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційну скаргу Київська міська рада обґрунтовує тим, що чинне законодавство не містить серед підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки такої підстави, як рішення суду, а отже у Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві відсутні підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2. Крім того, посилається на те, що судом першої інстанції не надано оцінки посиланням Київської міської ради на рішення Київської міської ради від 06 квітня 2017 року № 121/2343 Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд у поновленні договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення та підземним паркінгом площею 5270 кв.м. на АДРЕСА_1 . У зв'язку з цим, вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовані положення частини першої статті 73 Закону України Про місце самоврядування в Україні , в якій зазначено, що акти ради є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

28 грудня 2018 року від Перинатального центру м. Києва до суду надійшов відзив на касаційну скаргу Київської міської ради, в якому зазначається про підтримку доводів Київської міської ради стосовно кожної з підстав касаційного оскарження, викладених в касаційні скарзі, та вважає рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, тому просить суд скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

29 грудня 2018 року від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу Київської міської ради, в якому зазначається, що єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, про що вірно вказали суди попередніх інстанцій. Позивач звертає увагу суду на те, що предметом спору у цій справі є не право оренди позивача, оскільки, воно є підтвердженим у встановленому законом порядку, а захист цього права від порушень з боку державних органів. Поряд з цим, суд апеляційної інстанції вже надавав оцінку такому доводу Київської міської ради, яка, в свою чергу, у своїй касаційні скарзі не зазначила, в чому саме така оцінка не відповідає нормам матеріального права. Так, апеляційний суд цілком обґрунтовано вказав, що право оренди ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на строк до 26 квітня 2022 року підтверджене постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року, що залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 лютого 2018 року, у справі № 910/22470/16. Вказане судове рішення було ухвалене Київським апеляційним господарський судом після прийняття Київською міською радою рішення від 06 липня 2017 року № 121/2343 під час розгляду та вирішення справи № 910/22470/16. Київським апеляційним господарський судом досліджувалося зазначене рішення скаржника і суд прийшов до висновку про те, що воно не впливає на право ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки. Також позивач зазначає, що оскільки Київською міською радою не було доведено жодну із обставин, на які вона посилалася як на підставу вимог своєї касаційної скарги, а суди першої та апеляційної інстанцій повно встановили обставини справи та ухвалили законні і справедливі рішення з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить суд залишити касаційну скаргу Київської міської ради без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

02 січня 2019 року від відповідача-1 надійшли пояснення на касаційну скаргу Київської міської ради, в яких викладаються доводи аналогічні з тими, що викладені в касаційні скарзі Київської міської ради, зокрема зазначає, що судами попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях не наведено жодної із підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, які визначені статтею 24 Закону України Про Державний земельний кадастр у розрізі наявності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про позивача, як користувача неіснуючої земельної ділянки у якості підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки, що є порушенням норм матеріального права, також просить суд задовольнити касаційну скаргу Київської міської ради, скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків суду першої та апеляційної інстанції

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2018 року та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року відповідають, а вимоги касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру визначені Законом України Про Державний земельний кадастр від 07 липня 2011 року № 3613-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У відповідності до абзацу 2 частини першої статті 1 вказаного Закону Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про Державний земельний кадастр Державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при: регулюванні земельних відносин; управлінні земельними ресурсами; організації раціонального використання та охорони земель; здійсненні землеустрою; проведенні оцінки землі; формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів; справлянні плати за землю.

При цьому перелік відомостей, що включаються до Державного земельного кадастру, наведений у статті 15 Закону України Про Державний земельний кадастр .

Так, відповідно до частини другої статті 15 зазначеного Закону відомості про земельну ділянку містять інформацію про її власників (користувачів), зазначену в частині другій статті 30 цього Закону, зареєстровані речові права відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, право оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 за ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд до 26 квітня 2022 року підтверджене постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року, що залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 лютого 2018 року у справі № 910/22470/16, яка набрала законної сили.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що відомості про ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд , як орендаря вказаної земельної ділянки, були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується із висновком судів першої та апеляційної інстанції про те, що відомості про земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 та її користувача - ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.

При цьому, суд зазначає, що наявність у позивача права на внесення таких відомостей до Державного земельного кадастру є визначальним для розгляду і вирішення цієї справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з рішенням державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру в м. Києві Самчук К.С. від 11 жовтня 2017 року №РВ-8000097112017 перешкодою у реалізації позивачем зазначеного права є наявність реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки НОМЕР_2, площа якої включає 97,2552 % земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1.

Суд зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України Про Державний земельний кадастр та Порядком ведення Державного земельного кадастру, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр та пункту 114 Порядку державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об'єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

В даному випадку підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, прямо передбачені частиною десятою статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр та пунктом 114 Порядку - відсутні. Разом з цим, наявність державної реєстрації такої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі порушує права ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд .

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 підлягає скасуванню в судовому порядку.

Щодо тверджень відповідача-2 в касаційні скарзі про те, що оскільки під час проведення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 підстав для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, передбачених чинним законодавством не було, Державний кадастровий реєстратор Головного управління Держгеокадастру у м. Києві діяв у межах та у спосіб, встановлений чинним законодавством України, а тому його дії є правомірними, суд зазначає наступне.

Судом першої інстанції визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, площею 1,3964 га, за адресою: АДРЕСА_2 з кадастровим номером НОМЕР_2, а не визнано протиправними дії державного реєстратора з державної реєстрації, як помилково вказує відповідач-2.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду та вирішення даної справи не надавалась оцінка правомірності дій та рішень щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 на час їх прийняття, враховуючи, що метою даного позову є захист права ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд на внесення відомостей про право оренди земельної ділянки до Державного земельного кадастру, тому суди правомірно перевіряли лише наявність підстав для скасування державної реєстрації такої земельної ділянки у зв'язку з настанням обставин, на які посилається позивач, а саме: скасування в судовому порядку рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 та її передачу в постійне користування Перинатальному центру м. Києва; перетин земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 із земельною ділянкою із кадастровим номером НОМЕР_1, яка перебуває у користуванні ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд до 26 квітня 2022 року.

Отже, оскільки рішення Київської міської ради, яким Перинатальному центру м. Києва земельна ділянка передавалася у постійне користування, було скасовано у судовому порядку після державної реєстрації земельної ділянки, то питання правомірності або неправомірності дій державного кадастрового реєстратора під час такої реєстрації не впливає на вирішення спору у цій справі.

Щодо тверджень відповідача-2 в касаційні скарзі про те, що земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_2 зареєстрована на підставі проекту землеустрою, розробленому на підставі Рішення № 204/9261, а судами першої та апеляційної інстанцій було проігноровано той факт, що це рішення у встановленому законодавством порядку не скасоване та помилково вказано, що підставою здійснення державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 стало рішення Київської міської ради від 10 грудня 2014 року № 599/599 Про надання Перинатальному центру м. Києва земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд Перинатального центру м. Києва на АДРЕСА_2 , суд зазначає наступне.

Суд вважає, що таке твердження відповідача-2 є хибним та таким, що не відповідає нормам земельного законодавства України.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28 квітня 2014 року державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 було здійснено на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, 13 лютого 2014 року; ПП У.К.Р.-ГЕО , ОСОБА_8

Тоді, як проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки Перинатальному центру м. Києва для експлуатації та обслуговування будівель і споруд Перинатального центру м. Києва на АДРЕСА_2 (категорія земель - землі охорони здоров'я і соціальних послуг, заява ДЦ №01013-000136824-014 від 03 червня 2014 року, справа А-4311) був затверджений рішенням Київської міської ради від 10 грудня 2014 року № 599/599.

Тобто, саме відповідно до пункту 2 рішення № 599/599, а не рішенням № 204/9261, як зазначає відповідач-2, Перинатальному центру м. Києва була надана земельна ділянка у користування.

Разом з тим, вказане рішення було скасоване постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 лютого 2016 року у справі № 910/16550/15, що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 травня 2016 року.

Таким чином, рішення про затвердження проекту землеустрою та передачу земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 у постійне користування Перинатальному центру м. Києва, яке було передумовою для здійснення державної реєстрації вказаної земельної ділянки у Державному земельному кадастрі - скасоване судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Згідно статті 3 Закону України Про державний земельний кадастр закріплено основні принципи, на яких базується Державний земельний кадастр, зокрема, принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

За наведених обставин, подальша наявність відомостей щодо прав на земельну ділянку НОМЕР_2 у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності та повноти відомостей.

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо необхідності скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 в судовому порядку.

Щодо тверджень відповідача-2 та Київської міської ради в касаційних скаргах про те, що чинним законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, серед яких відсутня така підстава, як визнання рішенням суду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки таким, що не відповідає чинному законодавству, у зв'язку з чим скаржники вважають, що у Державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру у м. Києві відсутні правові підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, суд зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що перетин земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 із земельною ділянкою із кадастровим номером НОМЕР_1 підтверджується рішенням державного кадастрового реєстратора Головного управління Держгеокадастру в м. Києві Самчук К.С. від 11 жовтня 2017 року №РВ-8000097112017 та не заперечується учасниками справи.

Визначені законом підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки не надають можливості усунути порушення прав позивача, яке виникло внаслідок встановлених судом обставин.

Так, відповідно до статті 8 Конституції України в Україні діє принцип верховенства права. Відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

В свою чергу, обов'язковість рішення суду, серед іншого закріплено в статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів .

Фактично, в своїх скаргах скаржники стверджують, що рішення адміністративних судів не обов'язкові до виконання, оскільки вони, на думку скаржників, не є підставою для скасування реєстрації земельної ділянки в розуміння Закону України Про державний земельний кадастр , а суд, як орган судової гілки влади, не має повноважень на вирішення питань, пов'язаних із скасуванням реєстрації земельної ділянки.

Як вірно зазначили суди попередніх інстанцій, наведені у частині десятій статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр та пункті 114 Порядку випадки скасування державної реєстрації земельної ділянки розраховані на відсутність спірних правовідносин та не можуть обмежувати право особи на захист своїх земельних прав та інтересів у разі неправомірної реєстрації земельної ділянки за іншою особою.

Відповідно до частини першої статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожної особи на судовий захист.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає обґрунтованим висновки судів попередніх інстанцій про те, що судове рішення є самостійною підставою для скасування державної реєстрації земельної ділянки і відсутність цієї підстави в переліку підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки, передбачених законом, не відміняє обов'язковості виконання судового рішення.

Наявність протиправного запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, порушує права позивача, оскільки унеможливлює реєстрацію в Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1, яка ним орендується.

При цьому, у чинному законодавстві України відсутні механізми щодо самостійного звернення позивача до органів Держгеокадастру із заявою про скасування протиправного запису, який порушує його права. При зверненні до суду з даним позовом позивачем обрано саме такий спосіб захисту, який може відновити його становище та захистити порушене право.

Відтак, єдиним можливим та ефективним засобом захисту прав позивача є саме скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, про що вірно вказали суди попередніх інстанцій.

За таких обставин колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про те, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 підлягає скасуванню на підставі рішення суду в цій справі.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до частини першої статті 24 Закону України Про Державний земельний кадастр державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Положеннями пункту 50 Порядку передбачено, що поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа. Поземельна книга в електронній (цифровій) формі засвідчується електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора. Не завірені електронним цифровим підписом Державного кадастрового реєстратора записи у Поземельній книзі в електронній (цифровій) формі вважаються недійсними. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки. Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.

Зазначені норми права вказують на те, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється шляхом відкриття Поземельної книги, а її номер є кадастровим номером земельної ділянки.

Отже, скасування державної реєстрації земельної ділянки прямо впливає на стан Поземельної книги і кадастрового номеру земельної ділянки.

За таких обставин колегія суддів погоджується із рішенням судів попередніх інстанцій щодо скасування кадастрового номеру земельної ділянки НОМЕР_2.

Щодо твердження відповідача-2 в касаційній скарзі про те, що до 01 січня 2013 року правовстановлюючі документи на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 територіальним органом центральної виконавчої влади, що реалізовує державну політику у сфері земельних відносин у місті Києві не реєструвались, з огляду на що висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності у земельної ділянки позивача статусу об'єкта цивільних прав з визначеними на неї правами є передчасними, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, яка орендується позивачем була сформована та зареєстрована у встановленому законодавством, чинним на момент реєстрації, порядку.

Водночас, 01 січня 2013 року набув чинності Закон України Про державний земельний кадастр . Відповідно до пункту 4 Розділу VII Прикінцеві та Перехідні положення цього Закону у разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення.

Отже, відомості про земельну ділянку, надану в оренду позивачеві з кадастровим номером НОМЕР_1, мали бути перенесені до Державного земельного кадастру в автоматизованому режимі.

Однак, як зазначає відповідач-2, інформація в електронному вигляді щодо земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з кадастровим номером НОМЕР_1, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві не передавалась.

Суд зазначає, що невиконання одним державним органом своїх обов'язків не є підставою для виправдання порушень законодавства іншим органом.

Відтак, невиконання Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) своїх обов'язків з перенесення відомостей про земельну ділянку, яку орендує позивач, не може слугувати виправданням відсутності відомостей про таку земельну ділянку у Державному земельному кадастрі України.

Поряд з цим суд наголошує, що судами попередніх інстанцій встановлено на підставі наявних у справі матеріалів, та не заперечується сторонами, що Договір оренди, за яким позивач отримав земельну ділянку у тимчасове користування є чинним та діє до 26 квітня 2022 року.

Щодо твердження Київської міської ради в касаційні скарзі про те, що судом першої інстанції не надано оцінки посиланням скаржника на рішення Київської міської ради від 06 квітня 2017 року № 121/2343 Про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна компанія Градобуд у поновленні договору оренди земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями громадського, соціально-культурного призначення та підземним паркінгом площею 5270 кв.м. на АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

З приводу цього доводу судом апеляційної інстанції було вірно зазначено, що право оренди ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 на строк до 26 квітня 2022 року підтверджене постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 липня 2017 року, що залишена без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15 лютого 2018 року, у справі № 910/22470/16.

Вказане судове рішення було ухвалене Київським апеляційним господарським судом після прийняття Київською міською радою рішення від 06 липня 2017 року № 121/2343. Під час розгляду та вирішення справи № 910/22470/16 Київський апеляційний господарський суд та Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду досліджували зазначене рішення скаржника та прийшли до висновку про те, що воно не впливає на право ТОВ Виробничо-будівельна компанія Градобуд продовжити строк дії договору оренди земельної ділянки.

За таких обставин колегія суддів вважає необґрунтованими посилання Київської міської ради на рішення від 06 липня 2017 року № 121/2343, як підставу для відмови в задоволенні даного позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Верховного Суду вважає вірним висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про часткове задоволення позовних вимог.

Касаційні скарги не містять належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу.

Розглядаючи цю справу в касаційному порядку Суд також враховує, що згідно з імперативними вимогами стаття 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

В справі East/West Alliance Limited проти України (№ 19336/04) Суд вказує, що дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці (Kudla v. Poland № 30210/96).

Крім того, у пункті 227 рішення у справі Кудла проти Польщі Суд вказав, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні доступність засобу юридичного захисту, здатного забезпечувати втілення в життя змісту конвенційних прав і свобод, незалежно від того, у якій формі вони закріплені в національному правовому порядку. Отже, дія статті 13 вимагає надання національного засобу юридичного захисту у спосіб, який забезпечує вирішення по суті поданої за Конвенцією небезпідставної скарги та відповідне відшкодування, хоча договірним державам надається певна свобода дій щодо вибору способу, в який вони виконуватимуть свої конвенційні зобов'язання за цим положенням. Межі обов'язків за статтею 13 різняться залежно від характеру скарги заявника відповідно до Конвенції. Незважаючи на це, засоби юридичного захисту, які вимагаються за статтею 13 Конвенції, повинні бути ефективними як у теорії, так і на практиці; використанню засобів захисту не повинні невиправдано та необґрунтовано перешкоджати дії чи бездіяльність органів влади держави-відповідача (рішення у справі Аксой проти Туреччини (Aksoy v. Turkey), пункт 95 та рішення у справі Кудла проти Польщі (Kudla v. Poland), заява № 30210/96, пункт 157).

У пункті 40 справи "Пономарьов проти України" (№ 3236/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що "право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції , має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.

Суд, у цій справі, враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційних скарг їх не спростовують.

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Головного управління Держгеокадастру в м. Києві та Київської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

В.М. Кравчук