Постанова

від 31.01.2019 по справі 813/6554/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №813/6554/15

адміністративне провадження №К/9901/40402/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВА МАРКА ПІЦА ЧЕЛЕНТАНО на постанови Львівського окружного адміністративного суду у складі судді Сидор Н.Т. від 04 липня 2016 року та Львівського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Довгополова О.М., суддів Гудима Л.Я., Судової-Хомюк Н.М. від 13 лютого 2018 року у справі за позовом Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВА МАРКА ПІЦА ЧЕЛЕНТАНО про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року Державна податкова інспекція у Франківському районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області (правонаступник - Залізнична об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Львівській області; далі - позивач/Інспекція) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВА МАРКА ПІЦА ЧЕЛЕНТАНО (далі - відповідач/Товариство), в якому просила стягнути з рахунків у банках, обслуговуючих відповідача, податковий борг в сумі 250291,94 грн.

Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначила, що за відповідачем обліковується непогашена заборгованість по податку на прибуток підприємства у сумі 77272,01 грн., яка виникла внаслідок несплати узгоджених сум грошових зобов'язань, донарахованих контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням, та з податку на додану вартість у сумі 173019,93 грн., яка виникла внаслідок несплати узгоджених сум грошових зобов'язань, самостійно задекларованих Товариством.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року позов задоволено повністю; стягнуто з банківських рахунків Товариства на користь Державного бюджету України кошти на погашення податкової заборгованості в сумі 250291,94 грн.

Постанова мотивована тим, що сума грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 173019,93 грн., самостійно задекларована відповідачем у поданих ним деклараціях, а також сума донарахованого контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємства у розмірі 77272,01 грн. є узгодженими та набули статусу податкового боргу, який не сплачений відповідачем у добровільному порядку, а тому позовні вимоги про стягнення такого боргу є обґрунтованими.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року скасовано постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року в частині стягнення з Товариства коштів для погашення податкового боргу в сумі 77272,01 грн. та прийнято в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено; в іншій частині постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд виходив з того, що рішення контролюючого органу від 23 червня 2014 року №0000462201 про донарахування відповідачу грошового зобов'язання по податку на прибуток підприємства у розмірі 77272,01 грн. скасовано постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року по справі №813/6045/14, яка набрала законної сили, у зв'язку з чим, за висновком суду, підстави для стягнення таких зобов'язань та задоволення позову в цій частині відсутні.

Товариство подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, а постанову апеляційного суду змінити у частині вимоги про стягнення суми боргу з податку на додану вартість, прийняти у цій частині нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, оскільки при винесенні рішення апеляційним судом не враховано, що підставою для визначення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 173019,93 грн. є податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2014 року №0000452201, яке також визнано протиправним та скасовано постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року. За наведеного вважає, що визначена у прийнятих за однакових підстав податкових повідомленнях-рішеннях від 23 червня 2014 року №0000452201 та №0000462201 сума зобов'язань по податку на додану вартість та по податку на прибуток підприємства не є узгодженою й не набула статусу податкового боргу, у зв'язку з чим підстави для її стягнення відсутні.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування ними норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, касаційний суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в Інспекції платником податків.

На момент звернення податкового органу до суду за відповідачем обліковувалася заборгованість у розмірі 250291,94 грн.

Зокрема встановлено, що 22 липня 2015 року, 20 серпня 2015 року, 21 вересня 2015 року, 20 жовтня 2015 року і 20 листопада 2015 року Товариство подало податкові декларації з податку на додану вартість №9152142877, №9175923149, №9195359405, №9238186297 і №9238186297, в яких самостійно задекларувало грошові зобов'язання з цього податку за червень-жовтень 2015 року в загальному розмірі 164161,00 грн., які не сплачені у встановлені строки.

З врахуванням переплати за попередні податкові періоди в сумі 1543,47 грн. та нарахування контролюючим органом пені за несвоєчасну сплату зазначених грошових зобов'язань в сумі 10402,40 грн., на день подання позову заборгованість становила 173019,93 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими деклараціями, витягом з облікової картки відповідача, довідкою Інспекції про суму податкового боргу станом на 18 грудня 2015 року.

Окрім того, податковим повідомленням-рішенням Інспекції від 23 червня 2014 року №0000462201 Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 65364,00 грн., в тому числі 52291,00 грн. за основним платежем і 13073,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Також на вказану суму грошового зобов'язання позивач нарахував пеню в розмірі 11945,98 грн.

Товариство оскаржило зазначене податкове повідомлення-рішення в судовому порядку. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року у справі №813/6045/14 позов задоволено повністю; визнано протиправним та скасовано, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2014 року №0000462201. Постанова суду першої інстанції набрала законної сили 22 січня 2018 року у зв'язку із відмовою Львівським апеляційним адміністративним судом у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Інспекції.

09 липня 2015 року позивачем виставлено податкову вимогу №901-23, яка вручена представнику відповідача.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

За правилами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Як визначено підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

За визначенням підпункту 14.1.157 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності.

У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Строки сплати податкового зобов'язання встановлені статтею 57 ПК України, відповідно до пункту 57.2 якої передбачено, що у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 згаданої статті).

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

За змістом пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

У такому випадку податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду (пункт 60.5 статті 60 цього Кодексу).

Таким чином з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду про скасування рішення контролюючого органу, яким визначені грошові зобов'язання, останнє вважається відкликаним та не створює будь-яких правових наслідків з моменту його прийняття.

Як визначено у пункті 54.1 статті 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).

Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (пункт 95.2 вказаної статті).

За правилами пункту 95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Отже факт узгодження грошового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання призводить до набуття таким зобов'язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.

У справі, що розглядається, судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що спірна сума грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 164161,00 грн. самостійно задекларована позивачем у поданих ним деклараціях, а тому вважається узгодженою та не підлягає оскарженню.

З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, а її розмір, з урахуванням нарахованої пені в сумі 10402,40 грн., підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення Інспекцією відповідачу податкової вимоги та її вручення останньому, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для стягнення з відповідача спірної суми заборгованості з податку на додану вартість у сумі 173019,93 грн.

Доводи ж касаційної скарги про те, що підставою для визначення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 173019,93 грн. є податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2014 року №0000452201, яке також визнано протиправним та скасовано в судовому порядку, є помилковими та не відповідають дійсності, оскільки, як встановлено судами, непогашена заборгованість по податку на додану вартість у сумі 173019,93 грн. виникла внаслідок несплати узгоджених сум грошових зобов'язань, самостійно задекларованих Товариством у податкових деклараціях з податку на додану вартість №9152142877, №9175923149, №9195359405, №9238186297 і №9238186297.

Натомість за встановлених у цій справі обставин набрання законної сили постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2017 року у справі №813/6045/14, у відповідності до якої визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 червня 2014 року №0000462201, яким визначено відповідачу суму грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємства, касаційний суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Інспекції в частині стягнення з Товариства коштів в сумі 77272,01 грн.

Таким чином Верховний Суд вважає, що підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

Надання ж правової оцінки додатково поданим Товариством до суду касаційної інстанції доказам згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.

Частиною першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГОВА МАРКА ПІЦА ЧЕЛЕНТАНО залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 липня 2016 року в частині, не скасованій постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року, та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду