Постанова

від 31.01.2019 по справі 804/1315/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 січня 2019 року

Київ

справа №804/1315/17

адміністративне провадження №К/9901/46379/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І. та судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпро Дніпропетровської області до відділу освіти Соборної районної у місті Дніпрі ради в особі голови ліквідаційної комісії Гармаша Дмитра Борисовича, Департаменту гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради про стягнення заборгованості за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Уханенка С.А., Богданенка І.Ю., Дадим Ю.М. від 21 листопада 2017 року,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2017 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпро Дніпропетровської області, правонаступником якого є Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області (далі - позивач, Фонд соціального страхування) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відділу освіти Соборної районної у місті Дніпрі ради (далі - відповідач, Відділ освіти) капіталізовані платежі у сумі 677 616,72 грн.

Позов мотивовано тим, що позивачем здійснюються страхові виплати особам, які потерпіли внаслідок трудового каліцтва під час роботи у відповідача. У зв'язку з прийняттям рішення про ліквідацію Відділу освіти виникла необхідність капіталізації страхових платежів для подальшої їх виплати потерпілим шляхом їх стягнення з відповідача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року позов задоволено повністю.

Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 46 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (далі - Закон № 1105-XIV) юридична особа, що ліквідується, зобов'язана сплатити Фонду соціального страхування капіталізовані платежі для виконання зобов'язання, що виникли внаслідок ушкодження здоров'я громадян.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року апеляційну скаргу відповідача задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та у задоволенні позову відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач є органом публічної влади, а відтак його ліквідація пов'язана з передачею відповідних функцій іншій особі публічного права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Фонд соціального страхування подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, просить її скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити без змін.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Касаційна скарга подана 28 березня 2018 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2018 року касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області залишено без руху та надано строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків шляхом надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та документа про сплату судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2018 року: задоволено клопотання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області та поновлено строк на касаційне оскарження; відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року та призначено справу до розгляду ухвалою від 21 січня 2019 року в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів на 22 січня 2019 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій, на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що Відділ освіти перебуває на обліку у Фонді соціального страхування з 14 травня 2001 року за № 0411001878, як суб'єкт страхування згідно Закону № 1105-ХIV.

З 2001 року по 2009 рік Відділ освіти передав до Фонду соціального страхування підтверджуючі документи на потерпілих на виробництві ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 для здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг.

19 грудня 2016 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесено запис про рішення засновників щодо припинення юридичної особи Відділу освіти з підстав ліквідації.

11 січня 2017 року позивач звернувся до Голови ліквідаційної комісії відповідача із заявою № 200ю, щодо розрахунку потреб капіталізації платежів для страхових виплат ОСОБА_6 (НВК № 28), ОСОБА_7 (НВК № 28), ОСОБА_8 (СЗОШ № 73), ОСОБА_9 (СЗОШ № 76), ОСОБА_10 (НВК № 66), особові справи яких, як потерпілих, передані у Фонд соціального страхування Відділом освіти. Всі необхідні документи, що підтверджують факт настання нещасних випадків з вказаними особами, а також знаходження їх на обліку були також додані до заяви.

01 лютого 2017 року до позивача надійшов лист Голови ліквідаційної комісії Відділу освіти Соборної районної у місті Дніпрі ради від 31 січня 2017 № 25, у якому зазначено що Відділ освіти не має кредиторської заборгованості перед Фондом, у зв'язку з чим просить видати довідку про відсутність заборгованості.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 20 жовтня 2016 № 24/15 передано з балансу відділів освіти районних у місті рад на баланс департаменту гуманітарної політики основні засоби, нематеріальні активи та запаси і внесено відповідні зміни до бухгалтерського обліку.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 20 жовтня 2016 № 40/15 затверджено положення про Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, згідно якого Департамент здійснює управління підпорядкованими підприємствами, установами, організаціями та закладами освіти, культури, фізичної культури і спорту, організовує їх матеріально-технічне та фінансове забезпечення.

Згідно листа Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради від 23 жовтня 2017 року № 4/2-108, адресованого відповідачу, перерахування страхових внесків до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпро Дніпропетровської області здійснюється з 01 січня 2017 року централізованою бухгалтерією Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції про те, що відповідач є юридичною особою публічного права, то він фактично не ліквідується, а його функції переходять до Департаменту гуманітарної політики. Оскільки такі висновки не відповідають фактичному запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, у якому відсутні відомості про правонаступника відповідача. Такі висновки суду не відповідають також і наявним у справі доказам, оскільки ні в рішенні Дніпропетровської міської ради, ні в рішенні Соборної районної ради в м. Дніпрі відсутня інформація про правонаступника. Згідно Положення про департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 20 жовтня 2016 року № 40/15, Департамент є виконавчим органом міської ради і правонаступником Управління освіти і науки Дніпропетровської міської ради, а не відділу освіти Соборної районної у Дніпрі ради.

Від Відділу освіти Соборної районної у місті Дніпрі ради в особі голови ліквідаційної комісії Гармаша Дмитра Борисовича, Департаменту гуманітарної політики Дніпропетровської міської ради надійшли відзиви на касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області, у яких вказується на безпідставність вимог касаційної скарги та законність рішення суду апеляційної інстанції.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року відповідає, а викладені в касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначаються Законом України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 1105-XIV).

Відповідно до частин першої та другої статті 4 Закону № 1105-XIV Фонд соціального страхування України є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та медичним страхуванням, провадить акумуляцію страхових внесків, контроль за використанням коштів, забезпечує фінансування виплат за цими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та здійснює інші функції згідно із затвердженим статутом.

Фонд є некомерційною самоврядною організацією, що діє на підставі статуту, який затверджується його правлінням.

Положення статті 11 Закону № 1105-XIV визначають джерела формування коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків, зокрема, страхові внески страхувальників та застрахованих осіб; капіталізовані платежі, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 765 затверджено Порядок капіталізації платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута перед громадянами внаслідок заподіяння шкоди їх життю і здоров'ю (далі - Порядок № 765).

Пунктом 1 Порядку № 765 встановлено, що відповідно до цього Порядку здійснюється капіталізація платежів для задоволення вимог, що виникли із зобов'язань суб'єкта підприємницької діяльності - банкрута відшкодувати шкоду, заподіяну життю і здоров'ю громадян, у тому числі застрахованих у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Разом з тим, як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, ліквідація відділу освіти не пов'язана з його банкрутством, а зумовлена тим, що рішенням Дніпропетровської міської ради від 20 жовтня 2016 року № 24/15 передано з 01 січня 2017 року з балансу відділів освіти районних у місті рад на баланс Департаменту гуманітарної політики основні засоби, нематеріальні активи та запаси і внесено відповідні зміни до бухгалтерського обліку. Відтак, ліквідація відділу освіти здійснюється внаслідок втрати повноважень у зв'язку з їх передачею Департаменту гуманітарної політики.

На цій підставі колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що Порядок № 765 не може бути застосований до спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону № 1105-XIV терміни застрахована особа , страхувальники та роботодавці вживаються у цьому Законі у значеннях, наведених у Законі України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування .

Так, пунктом 10 частини першої статті 1 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування Передбачено, що страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до роботодавців віднесено підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

З аналізу наведеної правової норми вбачається, що страхувальником у розумінні Закону № 1105-XIV є всі види юридичних осіб, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які, зокрема, використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах та мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів, особи, що знаходяться на обліку Фонду, як застраховані особи, перебували у трудових відносинах із навчальними закладами, балансоутримувачем яких був відділ освіти, що ліквідується.

При цьому, рішенням Дніпропетровської міської ради від 20 жовтня 2016 року № 33/15 у підпорядкування Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради з 01 січня 2017 року перейшли навчальні заклади, зокрема, й ті, у яких працювали застраховані особи.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 20 жовтня 2015 року № 40/15 затверджено положення про Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради, згідно якого Департамент здійснює управління підпорядкованими підприємствами, установами, організаціями та закладами освіти, культури, фізичної культури і спорту, організовує їх матеріально-технічне та фінансове забезпечення.

Особливості здійснення управління та фінансово-господарської діяльності навчальних закладів визначається, зокрема, законами України Про місцеве самоврядування в Україні та Про освіту (тут і далі - у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 частини першої статті 32 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, повноваження у сфері управління закладами освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту, оздоровчими закладами, які належать територіальним громадам або передані їм, молодіжними підлітковими закладами за місцем проживання, організація їх матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України Про освіту в Україні для управління освітою створюються система державних органів управління і органи громадського самоврядування.

Згідно з положеннями частини другої статті 14 Закону України Про освіту місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування створюються відповідні органи управління освітою, діяльність яких спрямовується, зокрема, на управління навчальними закладами, що є комунальною власністю.

Місцеві органи управління освітою у здійсненні своїх повноважень підпорядковані місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування та відповідним державним органам управління освітою.

Статтями 61 та 63 Закону України Про освіту встановлено, що фінансування державних навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти здійснюється за рахунок коштів відповідних бюджетів, коштів галузей народного господарства, державних підприємств і організацій, а також додаткових джерел фінансування.

Матеріально-технічна база навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші цінності. Майно навчальних закладів та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених чинним законодавством.

З огляду на наведене, колегія суддів доходить до висновку про те, що у своїй діяльності комунальні некомерційні підприємства та установи не наділенні повною самостійною відповідальністю у відносинах з третіми особами, а така відповідальність субсидіарно покладається на органи місцевого самоврядування, у віданні яких перебувають відповідні підприємства або установи.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 5023/4388/12.

Відтак, передання до балансу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради закладів освіти, що перебували до цього на балансі відповідача, є підставою вважати твердження Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про ліквідацію страхувальника такими, що не відповідають встановленим обставинам справи та вимогам закону, оскільки джерелами покриття страхових виплат є в основному кошти місцевого бюджету.

Колегія суддів також враховує, що листом від 23 жовтня 2017 року № 4/2-108 Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради повідомив відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Дніпро Дніпропетровської області про те, що з 01 січня 2017 року перерахування страхових платежів здійснюється централізованою бухгалтерією Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради. Представник відділення виконавчої дирекції Фонду в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтвердив сплату страхових внесків щодо осіб, відносно яких проведений розрахунок капіталізації платежів та відсутність заборгованості перед Фондом на дату розгляду справи у суді.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що ліквідація відділу освіти Соборної районної у місті Дніпрі ради не є підставою для капіталізації страхових платежів для подальшої їх виплати потерпілим, оскільки його функції зі сплати страхових внесків перейшли до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у низці випадків ЄСПЛ визнавав державу відповідальною за борги підприємств незалежно від їх формальної класифікації у внутрішньодержавному праві (рішення від 30 листопада 2004 року у справі Михайленки та інші проти України , пункт 45, рішення від 04 квітня 2006 року у справі Лисянський проти України , пункт 19, рішення від 03 квітня 2007 року у справі Кооперативу Агрікола Слобозія-Ханесей проти Молдови , пункти 18,19, рішення від 12 квітня 2007 року у справі Григор'єв та Какаурова проти Російської Федерації , пункт 35, рішення від 15 січня 2008 року у справі Р. Качапор та інші проти Сербії .

Отже, внутрішньодержавний правовий статус підприємства як самостійної юридичної особи сам по собі не звільняє державу від відповідальності за борги підприємств у межах Конвенції.

Крім того, ЄСПЛ також висловив позицію і щодо субсидіарної відповідальності муніципального органу (органу місцевого самоврядування) за зобов'язаннями муніципального підприємства. Так, у пункті 62 рішення у справі Єршова проти Російської Федерації ЄСПЛ зазначив, що, враховуючи публічний характер діяльності підприємства, істотний ступінь контролю за його майном з боку муніципальних органів влади і рішень останніх, які мали наслідком передачу майна і подальшу ліквідацію підприємства, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що підприємство не було наділене достатньою організаційною та управлінською незалежністю від муніципальних органів влади. Отже, незалежно від статусу підприємства як самостійної юридичної особи, муніципальна влада і відповідно держава мають бути в межах Конвенції визнані відповідальними за діяльність і бездіяльність підприємства.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За таких обставин колегія суддів дійшла до висновку про те, що рішення суду апеляційної інстанцій у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у рішенні апеляційного суду повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Враховуючи, що касаційний суд залишає без змін рішення суду апеляційної інстанції, то в силу частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.І. Гриців

Н.В. Коваленко