Ухвала

від 31.01.2019 по справі 766/708/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 766/708/19

Номер провадження № 11-сс/819/103/19Головуючий в 1 інстанції: ОСОБА_1

Категорія: продовження строку тримання під вартоюДоповідач: ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 січня 2019 рокуколегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду в складі:

Головуючого : ОСОБА_2

Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

При секретарі: ОСОБА_5

З участю прокурора: ОСОБА_6

Захисників: адвоката ОСОБА_7 ,

адвоката ОСОБА_8

адвоката ОСОБА_9

Підозрюваного: ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Херсонського апеляційного суду матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами захисника адвоката ОСОБА_9 , захисників: адвоката ОСОБА_7 та адвоката ОСОБА_8 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_10 на ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 17 січня 2019 року, відносно ОСОБА_10 підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.109, ч.2 ст.110, ч.1 ст.111, ч.2 ст.28, ч.1 ст.32, .ч1 ст.161, ч.1 ст.263 КК України,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 17 січня 2019 року задоволено клопотання начальника слідчого відділу Головного Управління Служби безпеки України в Автономній Республіці Крим (з місцем дислокації в м.Херсон), погоджене з прокурором відділу Прокуратури АР Крим (з місцем дислокації в м.Херсон) та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.109, ч.2 ст.110, ч.1 ст.111, ч.2 ст.28, ч.1 ст.32, ч.1 ст.161, ч.1 ст.263 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, терміном до 16 лютого 2019 року включно.

Не погоджуючись із таким судовим рішенням, захисники підозрюваного ОСОБА_10 - адвокати: ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_7 подали апеляційні скарги в яких:

Адвокат ОСОБА_9 посилаючись на однобічність судового розгляду, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження, просить ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 17 січня 2019 року відносно ОСОБА_10 скасувати та застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, задовольнити заяву захисника адвоката ОСОБА_9 щодо передачі підозрюваного йому на поруки.

Зазначає, що слідчий суддя допустив однобічність судового розгляду клопотання слідчого, оскільки приймаючи доводи органів досудового розслідування, слідчий суддя проігнорував доводи сторони захисту щодо неможливості продовження ОСОБА_10 строку дії зазначеного запобіжного заходу.

Вказує, що стороною обвинувачення не доведено належними доказами існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, оскільки ризик втечі не може ґрунтуватися лише на тяжкості інкримінованого злочину, а має оцінюватися з урахуванням інших факторів зокрема відомостей про особу підозрюваного. Ризик впливу на свідків чи перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином не може оцінюватися абстрактно, а має бути підтверджений доказами. Реальне існування інших заявлених стороною обвинувачення ризиків також не підтверджено відповідними доказами. Підозрюваний не має наміру переховуватися від суду, а будь-які речові докази, які мають суттєве значення для кримінального провадження вже вилучені органами досудового розслідування у зв`язку із чим підозрюваний позбавлений можливості їх знищити або сховати.

Крім того, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя має обґрунтувати необхідність тримання особи під вартою та розглянути можливість застосування альтернативних запобіжних заходів. При цьому з перебігом часу лише наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину не може бути єдиною підставою для тримання особи під вартою, у зв`язку із чим суди мають зазначати про наявність інших підстав або ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Зазначає, що слідчий суддя у вказаному кримінальному провадженні порушив презумпцію невинуватості особи, оскільки зазначив, що підозрюваним вчинено серйозний злочин.

Також, на думку захисника, слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 мав заявити самовідвід при розгляді вказаного клопотання відносно ОСОБА_10 , оскільки вже приймав участь як слідчий суддя у даному кримінальному провадженні, і йому неодноразово заявлявся відвід стороною захисту.

В апеляційній скарзі адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам провадження та істотне порушення судом вимог кримінального процесуального законодавства, Конвенції з прав людини та міжнародно-правових договорів, просять ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 17 січня 2019 року про продовження ОСОБА_10 строку тримання під вартою, скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисники посилаються на невідповідність оскаржуваної ухвали вимогам статті 370 КПК України, щодо її обґрунтованості та вмотивованості. На думку адвокатів, суд першої інстанції формально віднісся до розгляду клопотання слідчого, без належного дослідження всіх обставин, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу.

Вказують, що стороною обвинувачення не обґрунтовано прямими доказами існування ризиків передбачених ст.177 КПК України. При цьому слідчий суддя посилаючись на їх існування, належним чином свої висновки не вмотивував.

Крім того слідчим суддею залишено поза увагою, що обставини, які виправдовують тримання під вартою можуть зникнути або змінитися, а необхідність виконання слідчим вимог ст.290 КПК України, складання обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування не може бути підставою для продовження строку тримання під вартою підозрюваному.

Також адвокати зазначають, що відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою може бути застосований навіть у кримінальних провадженнях за ст.111 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, думку захисників, прокурора, підозрюваного ОСОБА_10 , в судових дебатах сторони залишились на попередніх позиціях, перевіривши матеріали справи і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимогст.177 КПК Українипідставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюванийможе здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Зі змісту ч.1ст.183 КПК Українислідує, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК України.

Згідност.197 КПК Українистрок тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого під час досудового розслідування не повинен перевищувати дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Відповідно до ч.ч.3,4,5ст.199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також що існують обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядкуст.199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Як вбачається з матеріалів провадження слідчим відділом ГУ СБУ в Автономній Республіці Крим (з дислокацією в м. Херсон), здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №2201901100000002 за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.109, ч.2 ст.110, ч.1 ст.111, ч.2 ст.28, ч.1 ст.32, .ч1 ст.161, ч.1 ст.263 КК України, яке 02 січня 2019 року виділене з кримінального провадження №22018011000000045 від 22 жовтня 2018 року.

15 травня 2018 року ОСОБА_10 був затриманий в порядкуст. 208 КПК України, (а.п.35-37), а 16 травня 2018 року останнього повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.1ст.111 КК України.

17 травня 2018 року ОСОБА_10 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (а.п.74-78), строк дії якого на підставі клопотань сторони обвинувачення неодноразово продовжувався.

Ухвалою слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 27 грудня 2018 року строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_10 продовжено до 27 січня 2019 року (а.п.221).

10 січня 2019 року ОСОБА_10 повідомлено про нову та змінену підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.109, ч.2 ст.110, ч.1 ст.111, ч.2 ст.28, ч.1 ст.32, ч.1 ст.161, ч.1 ст.263 КК України (а.п.38-73).

14 січня 2019 року начальник слідчого відділу ГУ СБУ в АР Крим (з дислокацією в м.Херсон) за погодженням із прокурором звернувся до Херсонського міського суду Херсонської області з клопотанням про продовження відносно підозрюваного ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Вказане клопотання мотивовано тим, що строк дії рішення місцевого суду яким підозрюваному продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 27 січня 2019 року, однак завершити досудове розслідування та направити кримінальне провадження до суду із обвинувальним актом до зазначеної дати неможливо, оскільки зі стороною захисту необхідно виконати вимоги ст.290 КПК України, а також скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. При цьому слідчий посилається на те, що встановлені під час обрання ОСОБА_10 запобіжного заходу ризики не зменшилися і продовжують існувати.

Задовольняючи клопотання,слідчий суддявиходив зобґрунтованості підозрипред`явленої ОСОБА_10 у вчиненнізлочинів,передбачених ч.2ст.28,ч.3ст.109,ч.2ст.110,ч.1ст.111,ч.2ст.28,ч.1ст.32,ч.1ст.161,ч.1ст.263КК України, необхідностізакінчити досудоверозслідування,а також того, що встановлені у справі ризики про те, що підозрюваний, може вчинити дії передбачені п.1 ч.1ст.177 КПК України, не зменшилися.

Перевіряючи вказані висновки місцевого суду у відповідності з доводами апеляційних скарг захисників, колегія суддів виходить із наступного.

Так, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_10 , злочинів передбачених ч.2 ст.28, ч.3 ст.109, ч.2 ст.110, ч.1 ст.111, ч.2 ст.28, ч.1 ст.32, ч.1 ст.161, ч.1 ст.263 КК Українипідтверджується сукупністю доказів отриманих в ході досудового розслідування, які долучені слідчим до клопотання про продовження строку тримання під вартою та досліджені судом першої інстанції, під час судового розгляду клопотання, а саме: протоколами огляду від 28 лютого 2018 року (а.п.79-126); висновком судово-лінгвістичної семантично-текстуальної експертизи №116/1 від 13 квітня 2018 року (а.п.127-130); протоколом огляду від 11 травня 2018 року (а.п.131-157); протоколом обшуку від 15 травня 2018 року (а.п.158-162); протоколом обшуку від 07 червня 2018 року (а.п.180-183); висновком комплексної криміналістичної експертизи №148-149/с-118/5 від 02 липня 2018 року (а.п.183-185); протоколами огляду від 06 липня 2018 року (а.п.168-178); відповіддю Адміністрації Президента України №03-01/874 від 01 червня 2018 року (а.п.178); протоколом огляду речей і документів від 05 червня 2018 року (а.п.244-245); відповіддю Національної поліції України (а.п.246); протоколами огляду персонального комп`ютеру з робочого місця ОСОБА_10 від 13 серпня 2018 та 15 серпня 2018 року; протоколом огляду від 17 серпня 2018 року (а.п.252-253); протоколом огляду від 21 липня 2018 року (а.п.258-265); протоколом огляду від 09 липня 2018 року (а.п.254-257); протоколом огляду від 31 серпня 2018 року (а.п.265-267); клопотанням про надання міжнародної допомоги з Російської Федерації (а.п.215-217).

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вагомість наведених доказів, які свідчать про причетність ОСОБА_11 до інкримінованих йому злочинів, колегія суддів вважає, що обґрунтованість підозри в контексті її розуміння ЄСПЛ присутня.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантій від безпідставного арешту і затримання, закріпленої уст.5 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. За визначенням ЄСПЛ обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у ст.5 параграфу 1 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин.

Що стосується висновку місцевого суду про наявність ризиків того, що ОСОБА_10 , може переховуватися від органів досудового розслідування та суду то слід зазначити наступне.

Згідно з ч.1ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання спробам переховуватися від органів досудового слідства і суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших підозрюваних, у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Враховуючи наведені в матеріалах провадження факти та обставини на підтвердження у даному кримінальному провадженні причетності ОСОБА_10 до інкримінованих йому злочинів, а також відомості, що характеризують особу підозрюваного, колегія суддів приходить до висновку про реальне існування ризику переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду, про що вірно зазначив у своєму рішенні слідчий суддя.

Так, ОСОБА_10 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, які відповідно дост.12 КК Українивідносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, частина з яких є злочинами проти основ національної безпеки України. Сам підозрюваний має подвійне громадянство (України та Російської Федерації), є штатним працівником російської урядової установи, має зв`язки з громадянами Російської Федерації, під час досудового розслідування заявляв про відмову від українського громадянства, у зв`язку із чим є всі підстави вважати, що в разі незастосування відносно останнього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний ОСОБА_10 може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, що свідчить про наявність реального ризику його втечі, який на даний час не зменшився та продовжує існувати.

З огляду на те, що під час розгляду клопотання слідчого, судом першої інстанції встановлено реальне існування лише ризику переховування підозрюваного ОСОБА_10 від органів досудового розслідування та суду, колегія суддів вважає безпідставними посилання апеляційних скарг захисників підозрюваного щодо відсутності ризиків передбачених п.п.2-5 ч.1 ст.177 КПК України, оскільки вказані ризики судом першої інстанції не встановлено, а прокурором під час апеляційного розгляду не ставиться питання про їх наявність.

Що стосується доводів апеляційних скарг, щодо не вирішення судом першої інстанції питання про можливість застосування відносно підозрюваного альтернативних запобіжних заходів, то колегія суддів їх до уваги не приймає, оскільки слідчим суддею з посиланням на положення ч.5 ст.176 КПК України обґрунтовано неможливість застосування до підозрюваного ОСОБА_10 запобіжних заходів у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави, які не можуть бути застосовані до осіб, що підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статями 109-114-1, 258-258-2,260,261 Кримінального кодексу України.

Посилання апеляційної скарги адвоката ОСОБА_9 на порушення слідчим суддею презумпції невинуватості по відношенню до підозрюваного ОСОБА_10 суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки як вбачається із оскарженого судового рішення, в ньому відсутня констатація слідчим суддею факту вчинення ОСОБА_10 «серйозного злочину», про що заявлено захисником. Натомість в ухвалі Херсонського міського суду Херсонської області від 14 січня 2019 року йдеться лише про існування підозри, тобто причетності ОСОБА_10 до вчинення інкримінованих йому злочинів.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність ОСОБА_10 до вчинення кримінальних правопорушень, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як тримання під вартою.

Також, як вбачається з матеріалів кримінального провадження слідчим належним чином обґрунтовано неможливість завершення досудового розслідування, оскільки зі стороною захисту необхідно виконати вимоги ст.290 КПК України, що є обов`язковим перед направленням обвинувального акта до суду, для забезпечення підозрюваного права на захист, а також скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування. При цьому скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування раніше виявилось неможливим, оскільки не були завершені судові лінгвістичні експертизи.

Посилання апеляційної скарги адвокатів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на те, що необхідність виконання слідчим вимог ст.290 КПК України, складання обвинувального акта та реєстру матеріалів досудового розслідування не може бути підставою для продовження строку тримання під вартою підозрюваному, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки виконання вказаних процесуальних дій має суттєве значення для завершення досудового розслідування та забезпечення права на захист ОСОБА_10 , у зв`язку із чим, з огляду на наявність ризиків передбачених ст.177 КПК України слідчий суддя вірно врахував вказані обставини, при продовженні підозрюваному строку тримання під вартою.

Постановою заступника Генерального прокурора України від 26 грудня 2018 року строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні продовжено до 9 місяців, тобто до 16 лютого 2019 року (а.п.218).

Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки слідчий у відповідності до вимог ст.199 КПК України довів суду обставини, які виправдовують необхідність продовження підозрюваному ОСОБА_10 строку дії запобіжного заходу.

При цьому слідчим суддею продовжено строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 16 лютого 2019 року.

Що стосуєтьсядоводів апеляційноїскарги адвоката ОСОБА_9 щодо того, що слідчий суддя Херсонського міського суду Херсонської області ОСОБА_1 мав заявити самовідвід при розгляді вказаного клопотання відносно ОСОБА_10 , оскільки вже приймав участь як слідчий суддя у вказаному кримінальному провадженні, і йому неодноразово заявлявся відвід стороною захисту, то вказані посилання, на думку суду апеляційної інстанції є непереконливими, оскільки попередня участь слідчого судді ОСОБА_1 у розгляді інших проваджень відносно ОСОБА_10 не є передбаченою законом підставою, що виключає його участь у розгляді кримінального провадження в якості слідчого судді. При цьому стороною захисту окрім факту заявлення відводів вказаному судді в апеляційній скарзі не наведено жодних відомостей, які могли б свідчити про його неупередженість, і як наслідок, неможливість участі в кримінальному провадженні.

З огляду на викладене, вимоги апеляційної скарги захисників щодо відсутності підстав для продовження запобіжного заходу, є непереконливими, оскільки слідчим суддею при розгляді клопотання повно та об`єктивно досліджені всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, а зазначені в апеляційній скарзі підстави, в яких захисники просять скасувати ухвалу слідчого судді не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного судового рішення.

Інші доводи апеляційної скарги, а самезаява захисника ОСОБА_9 про взяття підозрюваного ОСОБА_10 на особисту поруку, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Ухвала слідчого судді, відповідає вимогамст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційних скаргах захисників, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимогКПК Українипри постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ч.2 ст.376, ст. ст.404,405,407,422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу захисника-адвоката ОСОБА_9 та апеляційну скаргу адвокатів ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які діють в інтересах ОСОБА_10 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Херсонського міського суду Херсонської області від 17 січня 2019 року, якою підозрюваному ОСОБА_10 продовжено строк тримання під вартою без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційній інстанції не підлягає.

Головуючий: ОСОБА_2

Судді: ОСОБА_4

ОСОБА_3