Рішення

від 22.01.2019 по справі 755/3382/17

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/3382/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" січня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва

в складі: головуючого: судді Гончарука В.П.

за участі секретарів Краснової І.В., Бодня Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МРК про визнання права власності на 8% Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю МРК в порядку спадкування, суд,-

учасники справи:

позивач ОСОБА_1

представники позивача: ОСОБА_2

представник відповідача: Прилепа Р.А.;

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: визнати за ним право власності на майнові права 8% частки Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю МРК , що перейшло йому у спадщину за законом та Зборами ТОВ МРК від 29 січня 2015 року та зобов'язати ТОВ МРК включити його до складу учасників ТОВ МРК ; стягнути на його користь з ТОВ МРК судовий збір.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19 травня 1994 року Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією було зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю МРК . Його мати - ОСОБА_4, за життя була учасником ТОВ МРК , їй належали 8% Статутного капіталу товариства. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Відповідно до статуту Товариства були скликані позачергові Збори, які відбулись 29 січня 2015 року під керівництвом директора ТОВ МРК у приміщенні офісу нотаріуса Бойко Л.Л., де без ознайомлення із Статутом та протоколом Зборів учасників, були внесені зміни до Статуту, які порушили його права на майно, як спадкоємцю за законом, які залишила на момент смерті його мати, ОСОБА_4 та якій належали 8% статутного капіталу Товариства. Протоколом від 29 січня 2015 року загальних Зборів Товариства затверджується той факт, що голосування його учасників, яких було 14 чоловік - ЗА - проголосували 11 чоловік, ПРОТИ - 3 чоловіки. Незважаючи на голосування та положень Статуту, по всіх питаннях слухали ОСОБА_7: про виключення зі складу учасників Товариства ОСОБА_4 в зв'язку зі смертю, про прийняття до складу учасників Товариства ОСОБА_1, як спадкоємця, про затвердження складу учасників Товариства та розміру їх часток у статутному капіталі Товариства, про затвердження нової редакції Статуту Товариства. Всього у голосуванні приймали участь 13 осіб - учасників Товариства, із яких 11 проголосували - ЗА - прийняти його у члени співучасників Товариства, як спадкоємця. 11 учасників із 14 учасників Товариства проголосували за те, щоб він успадкував 8% Статутного капіталу Товариства, як спадкоємець за законом, так як ще у 1994 році у Статуті першої редакції на Загальних Зборах затвердили, що частки у Статутному капіталі успадкують спадкоємці за законом і те, що результати голосування на Зборах, будуть визначатись кількістю присутніх та голосуючих осіб, а не кількістю голосів кожного учасника. Коли і при яких обставинах були внесені зміни до Статуту йому не відомо, так як таке питання ніколи не ставилося і його мати - ОСОБА_4 не повідомляла про зміни в Статуті, а завжди говорила про свою частку в ньому. Йому невідомо при яких обставинах збільшилась частка із 37% до 55,7076% у Статутному капіталі Товариства ОСОБА_7 та його дружини, головного бухгалтера та учасника товариства. Оскільки, він як спадкоємець не відмовлявся від успадкування спадкового майна 8% статутного капіталу товариства, які належали його матері ОСОБА_4, але їх привласнили інші учасники товариства.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - ОСОБА_2 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві, просили позов задовольнити.

Представник відповідача ТОВ МРК - Прилепа Р.А. в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у позові.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_1, батьками якого записані - ОСОБА_8 та ОСОБА_4 (а.с. 214).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 209).

Відповідно до довідки б/н, видано Товариством з обмеженою відповідальністю МРК , ОСОБА_4 належала частка в статутному фонді ТОВ МРК у розмірі 8% на загальну суму 4 463 гривень 20 копійок.

Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За вимог ст. 1223 Цивільного кодексу України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1261 Цивільного кодексу України передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

22 травня 2014 року позивач звернувся до П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 (а.с. 208).

04 листопада 2014 року позивач звернувся до П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщини після смерті ОСОБА_4, зокрема: на частку в статутному фонді ТОВ МРК в розмірі 8% (а.с. 208 об.).

04 листопада 2014 року державним нотаріусом П'ятнадцятої київської державної нотаріальної контори Демчик В.В. було видано на ім'я позивача свідоцтво про право на спадщину за законом на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю МРК у розмірі 4 463 гривень 20 копійок, що становить 8 відсотків статутного капіталу вказаного товариства (а.с. 240 об.)

Відповідно до ч. 1 ст. 113 Цивільного кодексу України, господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.

Частиною п'ятою статті 147 ЦК України (в редакції, що діяла на момент подачі позивачем заяви про сплату частки у статутному капіталі товариства) передбачено перехід до спадкоємця фізичної особи - учасника товариства з обмеженою відповідальністю, частки учасника (спадкодавця) у статутному капіталі, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. Розрахунки зі спадкоємцями учасника, які не вступили до товариства, здійснюються відповідно до положень статті 148 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 148 ЦК України (в редакції, що діяла на момент подачі позивачем заяви про сплату частки у статутному капіталі товариства), спадкоємець, як і учасник, який вийшов із товариства, набуває право одержати вартість частини майна, пропорційно частці у статутному капіталі. За домовленістю між спадкоємцем (учасником) та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці у статутному фонді, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

Статтею 54 Закону України Про господарські товариства встановлено, що при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю

йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частковов натуральній формі.

У пункті 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року № 4 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин судам роз'яснено, що за змістом статей 130, 147 і 166 ЦК України та статей 55 і 69 Закону України Про господарські товариства , якими передбачено спадкування саме частки учасника господарського товариства, у разі смерті (ліквідації) учасника ТОВ (ТДВ) спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

Частиною п'ятою статті 147 ЦК України (в редакції, що діяла на момент подачі позивачем заяви про сплату частки у статутному капіталі товариства) закріплено право учасників ТОВ або ТДВ передбачити у статуті товариства необхідність отримання згоди інших учасників товариства на перехід частки у статутному капіталі до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи.

Прийняття рішення про вступ спадкоємця (правонаступника) до складу учасників ТОВ (ТДВ) належить до компетенції загальних зборів учасників товариства. Отже, лише після прийняття вищим органом ТОВ (ТДВ) позитивного рішення спадкоємець (правонаступник) частки у статутному капіталі може стати учасником відповідного товариства. У свою чергу, товариство може відмовитися від прийняття спадкоємця (правонаступника) до складу учасників. Чинне законодавство не обмежує ТОВ (ТДВ) у такому праві.

У разі відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу до ТОВ (ТДВ) або відмови товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала померлому учаснику, реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає зменшенню.

Таким чином, існує законодавчо визначений порядок переходу до спадкоємця фізичної особи - учасника товариства з обмеженою відповідальністю, частки учасника (спадкодавця) у статутному капіталі, його вступу до товариства та виплати грошової компенсації.

В той же час, в розрізі даного спору позивач отримав в порядку спадкування не право участі у товаристві, а лише право на частку у статутному капіталі товариства, а умовами п. п. 16.1., 16.10. ст. 16 Статуту Товариства з обмеженою відповідальності МРК , затвердженого Загальними зборами Учасників Товариства з обмеженою відповідальністю МРК , протокол № 12/04-13 від 12 квітня 2013, право участі у товаристві є особистим немайновим правом учасника товариства і не може окремо передаватися іншій особі. Після реорганізації (смерті) учасника його правонаступники мають безумовне право вступу до товариства з переходом до них усіх прав та обов'язків реорганізованого (померлого) учасника. При відмові спадкоємця від вступу до товариства, йому видається у грошовій або натуральній формі частина вартості майна товариства, яка належала реорганізованому (померлому) учаснику, при цьому вартість майна визначається на день реорганізації (смерті) учасника.

Таким чином, судом встановлено, що на законодавчому рівні та у відповідності до положень статуту відповідача, позивач мав переважне право на вступ до товариства в якості правонаступника померлої ОСОБА_4, якій належало 8% частки у статутному капіталі відповідача. При цьому, позивач на законодавчому рівні не набуває право власності на майнові права у статутному капіталі, а лише спадкує частку у статутному капіталі, яка належала спадкодавцю.

16 січня 2015 року позивач звернувся до директора відповідача із заявою про сплату йому частки ОСОБА_4 у статутному капіталі товариства у розмірі 4 463 гривень 20 копійок (а.с. 185).

Згідно із видатковим касовим ордером від 16 січня 2015 року, виданого ТОВ МРК , відповідачем на користь ОСОБА_1 було сплачено суму частки ОСОБА_4 у товаристві у розмірі 4 463,20 гривень (а.с. 184).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1219 Цивільного кодексу України, не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Тобто, особисте немайнове право участі у товаристві припиняється в разі смерті фізичної-особи учасника, а спадкоємцем (правонаступником) спадкується не право на участь у товаристві, а лише право на частку в статутному капіталі товариства. Після набуття частки в статутному капіталі у спадкоємців (правонаступників) виникає переважне право вступу до цього товариства, передбачене статтею 55 Закону України Про господарські товариства , проте, не виникає автоматичного права набуття таким спадкоємцем права участі у товаристві.

Згідно протоколу Загальних зборів учасників ТОВ МРК № 29/01-15 від 29 січня 2015 року, позивача не було включено до складу учасників даного товариства як спадкоємця ОСОБА_4 у зв'язку з недостатньою кількістю голосів та вирішено, що розмір частки у статутному капіталі 8%, що складає 4 463,20 гривень, яка належала ОСОБА_4 розподілити між учасника товариства пропорційно розміру частки кожного учасника у Статутному капіталі товариства.

З огляду на вищевикладене вбачається, що питання про включення позивача до складу учасників товариства не було вирішено та сплачено йому суму частки спадкоємця у товаристві, що не заперечувалося стороною позивача в судовому засіданні. В свою чергу, позивачем рішення Загальних зборів від 29 січня 2015 року в частині неприйняття його до складу учасників товариства не оскаржувалося, а питання включення учасників до складу товариства вирішується виключно загальними зборами відповідача (п.п. 11 п. 11.2.5. ст. 11 Статуту відповідача), у зв'язку з чим судом не вбачається підстав для вирішення питання про зобов'язання відповідача включити позивача до складу учасників товариства.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про відшкодування судових витрат в якості витрат на правову допомогу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 137 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача - ОСОБА_3 до суду було подано заяву про включення витрат відповідача, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката до складу судових витрат та стягнення таких витрат з позивача, в якій представник відповідача просив стягнути з позивача грошову суму сплачених витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги адвоката у розмірі 8 322,00 гривень.

На підтвердження вказаних витрат представником відповідача суду було надано розрахунок таких витрат та платіжне доручення на загальну суму 9000,00 гривень.

Як роз'яснено в п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 № 10, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

В той же час, стороною відповідача не було надано суду підтверджуючих доказів в частині розміру понесених судових витрат на правову допомогу із співвідношенням часового проміжку, у зв'язку з чим заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, предмет доказування - це коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. Доведенню підлягають тільки ті обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, по якій виник спір. Таким чином законодавець встановлює межі доказування. Необхідно врахувати, що обставини, які мають значення для справи, але щодо яких спору немає, не підлягають доведенню, оскільки визнані сторонами.

Суд, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовуються вимоги чи заперечення сторін, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, має мотивувати свої дії та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МРК про визнання права власності на 8% Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю МРК в порядку спадкування.

Враховуючи, що суд дійшов ґрунтовних висновків про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1, відшкодування судових витрат в порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 113, 1216, 1218, 1219, 1223, 1261 Цивільного кодексу України, ст. 54, 55 Закону України Про господарські товариства , п. 48 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах від 17.10.2014 № 10, ст.ст. 2, 10, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 133, 137, 209, 210, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю МРК про визнання права власності на 8% Статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю МРК в порядку спадкування - відмовити

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 30 січня 2019 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач : ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1, адреса проживання: АДРЕСА_1.

Відповідач: ТОВ МРК ЄДРПОУ 19038152, адреса місця знаходження, м.Київ, вул. Миропільська, буд.1

Суддя: