Ухвала
01 лютого 2019 року
м. Київ
справа № 643/5574/16-ц
провадження № 61-2095 ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 04 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Московського районного суду міста Харкова від 07 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 07 червня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 08 лютого 2017 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті апеляційного провадження на рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Московського районного суду міста Харкова від 07 червня 2016 року .
Ухвалою Московського районного суду міста Харкова від 04 липня 2018 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цій справі.
У січні 2019 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 04 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким скасувати рішення Московського районного суду міста Харкова від 07 червня 2016 року і закрити провадження у справі .
Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу.
Пунктами 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України визначено вичерпний перелік ухвал судів першої та апеляційної інстанцій, які є предметом оскарження у касаційному порядку, а саме: 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6-8, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.
Чинною редакцією ЦПК України не передбачено права на оскарження у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судового рішення, після перегляду в апеляційному порядку. Постанова апеляційного суду, прийнята за наслідками апеляційного перегляду ухвали місцевого суду, також не може бути предметом перегляду у касаційному порядку.
Відсутність передбаченого процесуальним законом права на касаційне оскарження ухвали суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами судового рішення, після перегляду в апеляційному порядку, унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Аналогічних висновків дійшла ВеликаПалата Верховного Суду у своїх ухвалах від 13 червня 2018 року у справі № 522/14750/16-ц (провадження № 14-205цс18), від 13 червня 2018 року у справі № 761/6099/15-ц (провадження № 14-184цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 623/3792/15-ц (провадження № 14-259цс18).
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини с статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини ), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись пунктом 9 частини третьої статті 2, частиною третьою статті 3, частиною першою статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
УХВАЛИВ :
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 04 липня 2018 року та постанову Харківського апеляційного суду від 21 грудня 2018 року за заявою ОСОБА_1про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Московського районного суду міста Харкова від 07 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості .
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь
Суд | Касаційний цивільний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 01.02.2019 |
Оприлюднено | 04.02.2019 |
Номер документу | 79573094 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Касаційний цивільний суд Верховного Суду
Білоконь Олена Валеріївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні