Постанова

від 23.01.2019 по справі 356/184/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2019 року

справа 356/184/18

провадження № 22-ц/824/1541/2019

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача: Музичко С.Г.,

суддів: Болотова Є.В., Лапчевської О.Ф.,

при секретарі: Юрчуку С.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2

відповідачі - Державний навчальний заклад Березанський професійний аграрний ліцей , Міністерство освіти і науки України

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Березанського міського суду Київської області від 23 липня 2018 року у складі судді Лялик Р.М. у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного навчального закладу Березанський професійний аграрний ліцей , Міністерства освіти і науки України про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до Державного навчального закладу Березанський професійний аграрний ліцей , Міністерства освіти і науки України про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, уточнивши позовні вимоги просив стягнути з Державного навчального закладу Березанський професійний аграрний ліцей на його користь заборгованість із заробітної плати у розмірі 35 367,25 грн., середній заробіток за весь період затримки розрахунку з виплати заробітної плати у розмірі 123 410,97 грн., а при не проведенні його до розгляду справи - по день фактичного розрахунку, середній заробіток за весь період затримки розрахунку з виплати надбавки з метою підвищення престижності педагогічної праці у розмірі 9 908,91 грн., а при не проведенні його до розгляду справи - по день фактичного розрахунку, зобов'язати Міністерство освіти і науки України забезпечити здійснення на його користь зазначених витрат.

Рішенням Березанського міського суду Київської області від 23 липня 2018 року позов ОСОБА_2 до Державного навчального закладу Березанський професійний аграрний ліцей , Міністерства освіти і науки України про стягнення заборгованості із заробітної плати, середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку задоволено частково.

Стягнуто з Державного навчального закладу Березанський професійний аграрний ліцей на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати в розмірі 35 317,25 грн.

В решті позову відмовлено.

В поданій апеляційній скарзі позивач просить рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки виплати заробітної плати та ухвалити в цій частині нове про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при звільненні з посади директора відповідачем не було проведено належного розрахунку по заробітній платі. У зв'язку з невиплатою позивачу заробітної плати, відповідач зобов'язаний виплатити йому середній заробіток за весь час затримки у сумі 146 531,76 грн. Зазначає, що ним при зверненні до суду не було пропущено трьохмісячний строк позовної давності, оскільки початком відліку цього строку є наступний день після виплати всіх належних йому грошових сум. Перебіг тримісячного строку для звернення до суду ще не розпочався.

Також посилається на те, що Департаментом освіти і науки Київської обласної державної адміністрації було надіслано відповідачу накази про преміювання позивача. Доказів неотримання цих наказів відповідачем до суду надано не було.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилається на те, що позивачем не доведено, що несвоєчасна виплата всіх належних йому сум відбулася з вини відповідача. Невиплата позивачу премій відбулася з його вини як директора ліцею, який був головним розпорядником грошових коштів.

В судовому засіданні позивач апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

В судове засідання представники відповідачів не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено тримісячний строк позовної давності.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне.

Рішення суду оскаржено в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки виплати заробітної плати, а тому рішення суду лише в цій частині є предметом розгляду в апеляційному суді у відповідності до ст. 367 ЦПК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 з 04.11.2008 року працював на посаді директора державного навчального закладу Березанський професійний аграрний ліцей , що підтверджується контрактом від 04.11.2008 року (а.с.38-46,66-83 т.2).

Наказом Міністерства освіти і науки України № 367-к від 08.08.2016 року ОСОБА_2 звільнено з посади директора державного навчального закладу Березанський професійний аграрний ліцей за угодою сторін згідно з п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП та достроково припинено контракт від 24.09.2015 року (а.с.11 т.1).

15.08.2016 року, 10.08.2017 року, 19.03.2018 року ОСОБА_2 звертався до в.о. директора Державного навчального закладу Березанський професійний аграрний ліцей Джури Ю.Б. із заявами, у яких просив забезпечити проведення з ним всіх розрахунків в порядку і строки, передбачені законодавством, в тому числі, виплат відповідно до п. 3.4.2 Контракту, укладеного 24.09.2015 року між Міністерством освіти і науки України та ОСОБА_2, а саме надбавки в розмірі 20% посадового окладу з метою підвищення престижності педагогічної праці, а також премій (а.с.29,30,31-33,35 т.1).

Як вбачається з наданих до суду виписок з розрахунково-платіжних відомостей, при звільненні ОСОБА_2 08.08.2016 року було нараховано заробітну плату за 4 робочі дні в сумі 14 012,59 грн., в тому числі: за посадовим окладом 555,82 грн., доплата за гуртожиток 55,58 грн., згідно контракту 194,54 грн., надбавку за вислугу років 166,75 грн., надбавку за престижність праці 27,79 грн., компенсацію за невикористану відпустку 13 012,11 грн. Фактичний перерахунок суми на особистий картковий рахунок відбувся 23.08.2016 року. Окрім того, із спецфонду за серпень 2016 року ОСОБА_2 було нараховано заробітну плату в сумі 901,77 грн., в тому числі підвищення 83,37 грн., компенсація 818,40 грн. Фактичний перерахунок суми на особистий картковий рахунок відбувся 30.08.2016 року (а.с.113 т.1, а.с.15,17 т.2).

Згідно довідки від 28.03.2018 року № TVG8T5O3E3MGTQ1I, виданої ПАТ КБ Приватбанк , 27.09.2017 року на картковий рахунок позивача було зараховано кошти у сумі 2393,90 грн. (а.с.34 т.1).

Відповідно до листа Державного навчального закладу Березанський професійний аграрний ліцей від 18.07.2018 року №01.01-23/181, після звільнення ОСОБА_2 та постійних його звернень до Державного навчального закладу Березанський професійний аграрний ліцей було вирішено діючою адміністрацією навчального закладу нарахувати та виплатити на картковий рахунок за період роботи з 01.01.2016 року по 08.08.2016 року відсоткову різницю на підставі контракту, а саме 15 відсотків за престижність педагогічної праці в сумі 2 393,90 грн. 27.09.2017 року (а.с.30-31 т.2).

ОСОБА_2 як директора ДНЗ Березанський професійний ліцей за рахунок коштів спеціального фонду було премійовано наказами Головного управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації від 24.10.2011 року № 208-к (в розмірі 2 посадових окладів), від 16.12.2011 року № 251-к (в розмірі 1 посадового окладу), від 19.01.2012 року № 18-к (в розмірі 1 посадового окладу), від 20.02.2012 року № 31-к (в розмірі 1 посадового окладу), від 20.02.2012 року № 32-к (в розмірі 1 посадового окладу), від 16.03.2012 року № 42-к (в розмірі 1 посадового окладу), від 23.04.2012 року № 70-к (в розмірі 2 посадових окладів), від 23.05.2012 року № 91-к (в розмірі 1 посадового окладу), від 25.06.2012 року № 110-к (в розмірі 1 посадового окладу), від 26.07.2012 року № 124-к (в розмірі 1 посадового окладу), від 23.01.2013 року № 10-к (в розмірі 70% посадового окладу), наказом Департаменту освіти, науки та молоді Київської обласної державної адміністрації від 25.02.2013 року № 26-к (в розмірі 75% посадового окладу), наказами Департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації від 15.04.2013 року № 81-к (в розмірі 1 посадового окладу), від 23.05.2013 року № 123-к (в розмірі 50% посадового окладу), від 19.06.2015 року № 66-к (в розмірі 1 посадового окладу), від 21.09.2015 року № 121-к (в розмірі 1 посадового окладу), від 07.12.2015 року № 153-к (в розмірі 1 посадового окладу) (а.с.12-28 т.1).

Відповідно до вимог частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За змістом частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Крім того, за правилами частини першої статті 117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як пояснив позивач у судовому засіданні у суді апеляційної інстанції накази про преміювання за рахунок коштів спеціального фонду надходили до підприємства та були передані головним бухгалтером йому особисто.

Тобто, перебуваючи на посаді директора ліцею позивачу було відомо про наявність даних наказів, але не здійснив дій для їх своєчасного виконання.

Як зазначено в посадовій інструкції головного бухгалтера №4 від 08.02.2013 року головний бухгалтер безпосередньо підпорядкований та підзвітний у своїй роботі директору ліцею. Отримує від директора ліцею інформацію нормативно-правового, організаційно-розпорядчого та організаційно-методичного характеру. Ознайомлюється (під підпис) з відповідними документами. Надає директору ліцею письмовий звіт про свою діяльність по закінченню кожного навчального року (а.с.1-10 т.2).

З викладеного слідує, що позивач знаючи про наявність відповідних наказів про преміювання працівників мав можливість надати вказівку головному бухгалтеру ліцею про їх виконання та перевірити, чи було виплачено зазначені кошти працівникам.

Крім того, з наданих суду витягів з журналу обліку вхідної документації вбачається, що відповідні накази про преміювання, не надходили до установи.

Доводи позивача про знищення цих наказів підприємством не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, оскільки в листі Державного навчального закладу Березанський професійний аграрний ліцей від 02.10.2018 року №01.01-23/231, на який посилається позивач, не зазначено про знищення саме наказів Головного управління освіти і науки Київської обласної державної адміністрації від 24.10.2011 року № 208-к, від 16.12.2011 року № 251-к, від 19.01.2012 року № 18-к, від 20.02.2012 року № 31-к, від 20.02.2012 року № 32-к, від 16.03.2012 року № 42-к, від 23.04.2012 року № 70-к, від 23.05.2012 року № 91-к, від 25.06.2012 року № 110-к, від 26.07.2012 року № 124-к, від 23.01.2013 року № 10-к, наказів Департаменту освіти, науки та молоді Київської обласної державної адміністрації від 25.02.2013 року № 26-к , наказів Департаменту освіти і науки Київської обласної державної адміністрації від 15.04.2013 року № 81-к, від 23.05.2013 року № 123-к, від 19.06.2015 року № 66-к, від 21.09.2015 року № 121-к , від 07.12.2015 року № 153-к.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що невиплата йому відповідних сум при звільненні мала місце з вини відповідача.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Аналізуючи зміст частини другої статті 233 КЗпП України, можна зробити висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат.

Аналіз наведених положень свідчить про те, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Невиплата власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум і вимога звільненого працівника щодо їх виплати є трудовим спором між цими учасниками трудових правовідносин.

Конституційний Суд України у рішенні № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року дійшов висновку, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично розрахувався з ним.

З матеріалів справи слідує, що 27.09.2017 року відповідачем було виплачено позивачу за період роботи з 01.01.2016 року по 08.08.2016 року відсоткову різницю на підставі контракту, а саме 15 відсотків за престижність педагогічної праці в сумі 2 393,90 грн. Таким чином, остаточний розрахунок відповідача перед позивачем було здійснено 27.09.2017 року, а тому саме з цього часу вираховується тримісячний строк для звернення працівника до суду з позовом про стягнення середнього заробітку.

Позивач звернувся до суду 29.03.2018 року з пропуском зазначеного строку, не порушуючи питання про його поновлення.

Твердження апеляційної скарги, що перебіг тримісячного строку для звернення до суду ще не розпочався, оскільки відповідачем не було виплачено належних позивачу сум, є необґрунтованим, оскільки представники відповідача посилалися на те, що відповідачем проведено з позивачем розрахунок заробітної плати. Невиплата зазначених вище премій за відповідними наказами відбулася не з вини відповідача.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 26.10.2016 року у справі №6-331цс17, постанови Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі №349/644/17, від 30.05.2018 року по справі №686/22682/16-ц, від 23.05.2018 року по справі №637/142/17-ц, від 25.04.2018 року по справі №296/100/17, від 03.05.2018 року по справі №349/644/17, від 10.05.2018 року по справі №356/287/17 не мають правового значення для розгляду даної справи, оскільки суди дійшли висновку щодо застосування строків давності до вимог про стягнення заробітної плати, а не середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги.

Положеннями ч.1 ст.375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що судом першої інстанції повно з'ясовані обставини справи, оцінені надані сторонами докази, правильно застосовані норми матеріального права та не допущено порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення спору по суті, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Березанського міського суду Київської області від 23 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 29 січня 2019 року.

Суддя-доповідач

Судді