Рішення

від 26.11.2018 по справі 0640/3778/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року м.Житомир справа № 0640/3778/18

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Романченка Є.Ю.,

секретар судового засідання Біляченко Д.О.,

за участю: представників позивача Антоневської О.П., Гансецького В.В.,

представників відповідача Діброви Л.О., Білоцького В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25 квітня 2018 року №0009281401, №0009261401, №0009271401,

встановив:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 25 квітня 2018 року № 0009281401, № 0009261401, № 0009271401.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ Житомир-Агробудіндустрія указувало, що податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки висновки Головного управління ДФС у Житомирській області за актом перевірки та прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями про порушення вимог Податкового кодексу України є необґрунтованими, спростовуються нормами податкового законодавства, а також те, що відповідачем не враховані наявні на підприємстві первинні документи, якими спростовуються факти порушень.

Ухвалою суду від 17.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 24.09.2018.

В підготовчому засіданні 24.09.2018 оголошено перерву до 01.10.2018, у зв'язку із необхідністю представнику відповідача ознайомитися із додатково поданими представником позивача документами.

01.10.2018 за результатами підготовчого засідання, судом, без виходу до нарадчої кімнати, постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання. Розгляд справи по суті, із згоди представників сторін, розпочато 01.10.2018.

01.10.2018 у зв'язку з неможливістю вирішення справи в цьому судовому засіданні оголошено перерву до 31.10.2018.

31.10.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 14.11.2018, внаслідок з'ясування необхідності витребування нових доказів і участі перевіряючого в судовому розгляду справи.

14.11.2018 справа в судовому засіданні не слухалася, оскільки надійшла заява представника позивача про відкладення судового розгляду з причин, які визнані судом поважними. Чергове судове засідання в справі призначено на 26.11.2018.

Головним управлінням ДФС у Житомирській області у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження в справі подано до суду відзив на позовну заяву, з проханням у задоволенні позову відмовити. Заперечуючи проти пред'явлених позовних вимог відповідач стверджує, що діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Представник відповідача стверджувала, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення прийняті внаслідок виявлених під час документальної планової виїзної перевірки порушень ТОВ Житомир - агробудіндустрія , які зафіксовані в акті № 386/06-30-14-01/03379632 від 06.04.2018.

Правом подати відповідь на відзив позивачем не скористався.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали і просили суд позов задовольнити, з підстав наведених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на міркування, викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Житомир-Агробудіндустрія є юридичною особою, перебуває на податковому обліку як платник податків, є платником податку на додану вартість та податку на прибуток.

Матеріалами справи підтверджено, що з 12.03.2018 по 30.03.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у Житомирській області проведено документальну планову виїзну перевірку податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Головним управлінням ДФС у Житомирській області за результатами документальної планової виїзної перевірки ТОВ Житомир-Агробудіндустрія з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2011 по 31.12.2017, складено акт від 06.04.2018 № 386/06-30-14-01/03379632, в якому зафіксовано порушення, зокрема:

- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту134.1 статті 134, підпункту 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями), статті 3, статті 4 та статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні №996-ХІV від 16.07.1999 р. (зі змінами та доповненнями), Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку № 16 Витрати , який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. №318 Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248 (зі змінами та доповненнями) в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в сумі 4 074 435 грн.;

- пункту 44.1 статті 44, пункту 192.2 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України № 2755-VІ від 02.12.2010 р. (зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 616 738 грн. та завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 157055 грн.

25 квітня 2018 року Головним управлінням ДФС у Житомирській області, на підставі акту перевірки № 386/06-30-14-01/03379632 від 06.04.2018, прийнято податкові повідомлення рішення:

- №0009281401, яким внаслідок встановлених порушень п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.192.2 ст.192, п.198.1, п.198.2 ст.198 п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України (із внесеними змінами і доповненнями, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в сумі 157 055,00 грн. Перевіркою встановлено завищено р.21 Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду податкової декларації за грудень 2017 року на суму 157055 грн.

- №0009261401, згідно якого через порушення п.44.1 ст.44, п.192.2 ст.192, п.198.1, п.198.2 ст.198 п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 770 923,00грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями у сумі 616 738,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 154 185грн. Перевіркою встановлено заниження податку на додану вартість на загальну в сумі 616738 грн., у т. ч.: листопад 2015 року - 32945 грн.; березень 2016 року - 339916 грн.; квітень 2016 року - 79552 грн.; липень 2016 року - 113035 грн.; жовтень 2016 року - 51291 грн. та завищення від'ємного значення з податку на додану вартість (р.19, 21) по декларації за грудень 2017 у сумі 157055 грн.

- №0009271401, яким на підставі встановлених у акті перевірки порушень п.44.1, п.44.2 ст.44, пп..134.1.1 п.134.1 ст.134, пп..140.4.2 п.140.4 ст.140 Податкового кодексу України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 Витрати , який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248 (із змінами та доповненнями), зменшено суму від'ємного значення по податку на прибуток у розмірі 4 074 435,00грн.

Перевіркою задекларованих платником податків та встановлених у ході проведення перевірки показників Звіту про фінансові результати (форма № 2) встановлено відхилення таких показників:

1) по рядку 2050 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) на загальну суму 331 822 грн. в.т.ч:2015 - 331 822 грн., в результаті порушень, щодо встановлених взаємовідносин ТОВ Житомир-Агробудіндустрія із ТОВ Газкомінвест ;

2) по рядку 2130 Адміністративні витрати на загальну суму 3 628 грн. в.т.ч:

2015 - 3 628 грн., в результаті порушень, щодо встановлених взаємовідносин ТОВ Житомир-Агробудіндустрія із ТОВ Газкомінвест );

3) по рядку 2150 Витрати на збут на загальну суму 3 266 030 грн. в.т.ч:2015 - 1 127 255 грн;

1 кв.2016- 230 525 грн.;півр.2016- 943 799 грн.;9 міс.2016- 1 353 500 грн.;2016 - 1 353 500 грн.;1 кв.2017- 218 645 грн.;пів.2017 - 734 125 грн.;9 міс.2017- 785 275 грн.;2017 - 785 275 грн.,в результаті порушень, щодо встановлених взаємовідносин ТОВ Житомир-Агробудіндустрія із ТОВ Обербуд ;

4) по рядку 2180 Інші операційні витрати на загальну суму 472 955 грн. в.т.ч:2015 - 429 829 грн;1 кв.2016- 8 763 грн.;півр.2016- 26 006 грн.;9 міс.2016- 26 006 грн.;2016 - 26 006 грн.;

1кв.2017- 9 751 грн.;пів.2017 - 17 120 грн.;9 міс.2017- 17 120 грн.;2017 - 17 120 грн., в результаті порушень, викладених в п. 3.1.1.1 акту перевірки.

Висновки контролюючого органу про допущення позивачем вказаних вище порушень ґрунтуються на тому, що під час перевірки встановлено відсутність доказів, згідно наданих первинних документів, щодо підтвердження переходу права власності на газ від ТОВ Газкомінвест до ТОВ Житомир-Агробудіндустрія (відсутні підписи газорозподільного (газотранспортного) підприємства на актах прийому-передачі природного газу). В акті перевірки, контролюючим органом зазначено, що в наданих ТОВ Житомир-Агробудіндустрія копіях актів прийому-передачі газу № 38 від 30.04.2015 за квітень 2015, № 48 від 31.05.2015 за травень 2015, № 62 від 30.06.2015 за червень 2015 та №73 від 31.07.2015 за липень 2015 наявні лише підписи Покупця та Постачальника, відповідно ТОВ Житомир-Агробудіндустрія та ТОВ Газкомінвест , та відсутній підпис газорозподільного (газотранспортного) підприємства, що є порушенням п.3.8 договору на постачання природного газу №0501-6/2015 від 16.03.20115. Зазначене не дає можливості визначити кількість спожитого газу, як зазначено у п.3.6 та п.3.8 Договору, а також у зв'язку з відсутністю підпису газорозподільного (газотранспортного) підприємства на актах прийому-передачі природного газу у відповідності до п.3.9 даного Договору відсутні підстави для підтвердження переходу права власності на газ від Постачальника до Покупця в пунктах приймання-передачі (в місці передачі газу).

Крім того, в акті перевірки № 386/06-30-14-01/03379632 від 06.04.2018 вказано, що згідно отриманої оперативної інформації від ОУ Житомирській області встановлено, що ІС СФП , внесено відомості про те, що громадянин ОСОБА_5, який є засновником та директором ТОВ Газкомінвест (код ЄДРПОУ 38932831), надав пояснення, в якому зазначив, що жодного відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві не має (кримінальне провадження №32015100090000184 від 14.12.2015 за ч.1 ст.205 КК України). Підприємство не знаходиться за юридичною адресою та не звітує.

Враховуючи викладене, відповідач дійшов до висновку, що враховуючи законодавчі вимоги щодо формування платниками витрат та податкового кредиту, дослідивши надані до перевірки первинні документи по взаємовідносинах з ТОВ Газкомінвест встановлені порушення, що в свою чергу призвели до завищення собівартості реалізованої продукції та занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності (+,-) на загальну суму 335450,00 грн. та завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 67 090 грн.

Перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення на відповідність критеріям, установленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та, відповідно, фактичної наявності порушень, покладених у їх основу, суд зазначає наступне.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року N 996-XIV (далі - Закон N 996-XIV) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Статтею 1 Закону N 996-XIV визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно вимог статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість до від'ємного значення з цього податку та формування податкового кредиту з податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, сплачені в ціні товару (послуг) суми податку на додану вартість для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Досліджуючи фактичність проведених господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, формування витрат для цілей визначення податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток судом встановлено наступне.

16.03.2015 між ТОВ Житомир-Агробудіндустрія (покупець) та ТОВ Газкомінвест (постачальник) укладено договір постачання природного газу № 0501- 6/2015, за умовами якого постачальник зобов'язується постачати покупцю природний газ в обсязі, узгодженому сторонами в цьому договорі та/або в додаткових угодах до цього договору, відповідно до заявок покупця щодо запланованого місячного обсягу споживання газу, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ у відповідності до умов цього договору.

Також, між ТОВ Житомир-Агробудіндустрія та ТОВ Газкомінвест укладено додаткові угоди: додаткова угода № 1 від 31.03.2015; додаткова угода № 2 від 30.04.2015: додаткова угода № 3 від 29.05.2015.

На виконання умов згаданого договору та додаткових угод ТОВ Житомир-Агробудіндустрія у період з 01.04.2015 по 31.07.2015 придбано у ТОВ Газкомінвест природний газ на загальну суму 331822,00 гривень з метою використання у власній господарській діяльності, а саме виготовлення залізобетонних конструкцій, що підтверджується технологічною картою.

Факт даної поставки підтверджується наявними у ТОВ Житомир- Агробудіндустрія первинними документами: видатковими накладними, актами прийому-передачі природного газу, податковими накладними, які оформлені з дотриманням вимог частини 2 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Придбання газу відображене в облікових регістрах позивача, що підтверджується наявними в матеріалах справи оборотно-сальдовими відомостями.

Позивачем проведено розрахунки з ТОВ Газкомінвест за поставлений природний газ в безготівковий спосіб, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Правові засади функціонування ринку природного газу України визначає Закон України Про ринок природного газу № 329-VІІ від 09.04.2015 (далі-Закон № 329-VІІ).

Згідно із ч. 1 ст. 32 цього Закону, транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Оператор газотранспортної системи зобов'язаний забезпечити надання послуг, що відповідають потребам ринку природного газу, зокрема послуги транспортування природного газу з або без гарантії реалізації права користування потужністю, послуги транспортування природного газу на різні періоди тривалості тощо (ч. 3 ст. 32 Закон № 329-VІІ).

Відповідно до інформації про виділення лімітів газу для ТОВ Житомир- Агробудіндустрія оператором ЄГТС України, ТОВ Газкомінвест поставив через газозбутову організацію ПАТ Житомиргаз споживачу ТОВ Жигомир- Агробудіндустрія у 2015 році: в квітні місяці 14 тис. м. куб. газу, в травні 15 тис. м. куб. газу, в червні 10 тис. м. куб. газу, в липні 14 тис. м. куб. газу., що підтверджується актами приймання передачі природного газу.

Судом встановлено, що на час здійснення господарських операцій з ТОВ Житомир- Агробудіндустрія , ТОВ Газкомінвест було внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, перебувало на податковому обліку як платник податків у податковій інспекції за зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи та було платником податку на додану вартість.

ТОВ Газкомінвест здійснювало свою діяльність на підставі ліцензії серія АЕ № 287902, виданою Національною комісією, що здійснює держане регулювання у сфері енергетики на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за нерегульованим тарифом зі строком дії з 23.01.2014 по 22.01.2019.

Щодо посилань представників відповідача на пояснення засновника та директора ТОВ Газкомінвест , в якому він указав, що жодного відношення до реєстрації та ведення фінансово-господарської діяльності на підприємстві не має, а підприємство не знаходиться за юридичною адресою та не звітує, то суд враховує таке.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частини першої статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

У частині першій статті 23 КПК закріплено, що суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частина друга цієї ж статті визначає, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частиною четвертою статті 95 КПК України передбачено, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до частини 6 статті 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Матеріали справи інформації стосовно винесення вироку щодо посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю "Газкомінвест" не містять.

У свою чергу, факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Матеріали досудового розслідування не можуть бути враховані як доказ фіктивності Товариства з обмеженою відповідальністю "Газкомінвест".

Аналізуючи правовідносини у зазначеній справі, суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути й необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності свого контрагента і реально отримати від нього товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагент можливо і має наміри щодо порушення податкового законодавства.

На момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагенту, а аналіз наданих позивачем первинних податкових документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження формування витрат та податкового кредиту по операціях з вказаним контрагентом, які були предметом перевірки, що спростовує доводи контролюючого органу відносно відсутності доказів фактичного виконання господарських відносин між позивачем та ТОВ Газкомінвест .

Таким чином, суд відхиляє доводи контролюючого органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача та ТОВ Газкомінвест зважаючи на те, що вони ґрунтуються виключно на припущеннях, які в свою чергу базуються на узагальненій податковій інформації без дослідження первинних документів позивача.

Щодо завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 на суму 653 206,00 грн. та витрат на суму 3 266 030 грн. по взаємовідносинах позивача з ТОВ Обербуд , суд зазначає наступне.

Під час проведення перевірки та аналізу первинних документів, що були надані до перевірки по взаємовідносинах із ТОВ Обербуд , відповідачем встановлені розбіжності між договорами-заявками і відомостями вказаними в товарно-транспортних накладних в графі Замовник (Платник). Також відповідач зазначив про нереальність операцій за договором транспортного експедирування від 14.01.2015 року № 1/01 з Товариством з обмеженою відповідальністю Обербуд (код ЄДРПОУ 38990804). Причиною, на думку перевіряючих, стала відсутність у ТОВ Обербуд достатніх трудових ресурсів та транспортних засобів, що за висновками відповідача свідчить про порушення позивачем п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 Витрати .

Суд не погоджується з такими висновками з огляду на таке.

Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини другої статті 3 Закону N 996-XIV, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За вимогами частини першої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону N 996-XIV).

Виходячи з вимог наведених норм Податкового кодексу України, підтвердженням факту здійснення господарської операції є відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та підставою для нарахування податкового кредиту і податкового зобов'язання з податку на додану вартість є податкова накладна.

Водночас, пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК України).

Згідно із п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно із пункту 19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №16 Витрати витрати на збут включають такі витрати, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг) витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Із наявних у матеріалах справи письмових доказів, суд встановив, що факти здійснення господарських операцій з виконання транспортно-експедиційних послуг контрагентом позивача підтверджені первинними документами:

- актами виконаних робіт (надання послуг);

- податковими накладними;

- товарно-транспортними накладними;

- банківськими виписками;

- журналом реєстрації автотранспорту та журналом вивозу готової продукції, які містять інформацію про дату та час в'їзду - виїзду транспортних засобів в тому рахунку і транспортних засобів ТОВ Обербуд , марку та державний номер автотранспортного засобу, кількість продукції та номер видаткової накладної, прізвище, підпис та номер телефону водія;

- ярликами на завантаження, в яких міститься інформація про дату та час подачі транспортного засобу на завантаження, про його марку, державний номер та прізвище водія. Також ярлик містить дані про номенклатуру поставки, її характеристику і кількість та номер замовлення покупця. Ярлик на завантаження скріплений підписами комірника та водія;

- договорами-заявками на надання транспортно-експедиційних послуг, які містять відомості про транспортний засіб його марку і державний номер, відомості про водія - його прізвище та номер мобільного телефону, про вантаж та строк його доставки, про час подачі транспортного засобу на завантаження.

Вказані документи в цілому складені у відповідності до вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Згідно із податковими накладними, актами здачі-прийняття виконаних робіт, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками на замовлення позивача контрагентом виконано перевезення вантажів (готової продукції позивача) й здійснено розрахунки за надані послуги. Перевезення ж вантажів контрагентом позивача здійснювалось в процесі здійснення позивачем господарської діяльності, з метою поставки (реалізації) готової продукції покупцям.

Доводи відповідача про наявність недоліків фактично зводяться до невідповідності окремого реквізиту у декількох зі значної кількості первинних документів без зазначення в чому полягає дефектність усього переліку наданих позивачем первинних документів, що, в свою чергу, не може спростувати документального підтвердження господарських операцій з перевезення (транспортування) вантажів в цілому.

Суд зазначає, що відсутність у контрагента матеріальних, виробничих, трудових та інших ресурсів не впливає на реальність господарських операцій, оскільки такий контрагент має право залучити відповідні ресурси на підставі цивільно-правових угод.

Щодо тверджень представника відповідача про наявність ознак фіктивності у контрагента ТОВ Обербуд , то вони носять загальний характер, без наведення інформації та надання доказів, які б засвідчили конкретні обставини ведення фіктивної діяльності таким контрагентом, а тому не можуть спростовувати фактичне здійснення операцій таким суб'єктом господарювання.

Таким чином, суд вважає, що висновок контролюючого органу про нереальність господарської операції між позивачем і контрагентом є формальним і необ'єктивним.

Суд також наголошує, що відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку.

Тобто платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

В силу приписів частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Верховний Суд України в постанові від 31 січня 2011 року (№ 21-47а10) зазначив, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

У свою чергу, отримання контролюючим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки, ані інформація баз ДФС не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Податкові органи не вправі тлумачити поняття добросовісності платника як таке, що породжує у останнього додаткові обов'язки, не передбачені чинним законодавством.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту.

Однак, контролюючим органом не доведено існування таких обставин.

Щодо завищення інших операційних витрат на 472 955 грн. через віднесення до їх складу нарахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість на списаний виробничий брак, суд зазначає наступне.

Як слідує із акту перевірки контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем порушено п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1, п.44.2 ст.44 Податкового Кодексу України, ст.3, ст.4 та ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення (Стандарт) бухгалтерського обліку №16 Витрати , в результаті чого підприємством безпідставно сформовано витрати по нарахованих податкових зобов'язань з податку на додану вартість на списаний брак від виробництва на загальну суму 472 955 грн.

Приписами пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Отже, господарські операції платників податку відображаються згідно з правилами бухгалтерського обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування з подальшим його коригуванням на різниці, які виникають відповідно до положень Кодексу.

Згідно із п.п. 5, 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 Витрати (затверджене наказом Мінфіну України N 318 від 31.12.99 р. та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248) витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Пунктом 1.3 Інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затвердженій наказом Мінфіну від 01.07.1997 р. № 141 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 4 серпня 1997 р. за № 284/2088, визначено, що суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість відображаються платниками цього податку за кредитом субрахунку 641 "Розрахунки за податками", аналітичний рахунок "Розрахунки за податком на додану вартість" у кореспонденції з дебетом рахунків обліку витрат діяльності - у випадках: втрат і витрат матеріальних цінностей та інших ресурсів понад встановлені норми; ліквідації основних засобів за рішенням платника податку у випадках, передбачених законодавством; безоплатної поставки матеріальних цінностей (у тому числі основних засобів), робіт і послуг; невиробничого використання матеріальних цінностей (крім основних засобів), робіт і послуг; використання раніше придбаних матеріальних цінностей (крім основних засобів), робіт і послуг в операціях, що не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, що не є господарською діяльністю платника податку; перевищення фактичної собівартості проданих товарів, робіт, послуг над фактичною ціною їх продажу в частині податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

Згідно із вимог п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Судом встановлено і відповідачем не заперечується, що позивач в бухгалтерському обліку нарахував податкові зобов'язання з податку на додану вартість на списаний виробничий брак на підставі вимог п.198.5 ст. 198 Податкового кодексу, склав і зареєстрував в єдиному реєстрі податкові накладні за цими операціями, суми ПДВ по них задекларував в податкових деклараціях у відповідних податкових періодах. Тобто фактично відбулось збільшення зобов`язань позивача, що призвело до зменшення власного капіталу позивача (шляхом сплати задекларованих сум ПДВ).

Таким чином, нараховані суми ПДВ від списання виробничого браку на виконання приписів Податкового кодексу є нічим іншим як витратами у відповідності до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 Витрати .

Актом перевірки підтверджено також правомірність і правильність визначення податкових зобов`язань з ПДВ позивачем за операціями з списання браку, що представником відповідача також не заперечувалось.

Операції з списання браку і нарахування податкових зобов`язань з ПДВ підтверджені актами на списання браку, актами дефектування, службовими записками, податковими накладними, бухгалтерськими довідками, регістрами бухгалтерського обліку по рахунку 947.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що ТОВ "Житомир-Агробудіндустрія" правомірно включено до складу витрат в бухгалтерському обліку нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за операціями з списання виробничого браку на загальну суму 472955 грн.

Щодо заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на 53 497 грн. по господарських операціях з повернення продукції від ЖБК Набережний квартал Чернівці 1 , ОК ЖБК Еверест , ЖБК Новобудова-8 , ЖБК Набережний квартал Житомир-2 .

У акті перевірки відповідачем встановлено, що згідно із наданими під час перевірки первинними документами (видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками, договорами, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 361 Розрахунки з покупцями та замовниками , актами звірок взаємних розрахунків ТОВ Житомир-Агробудіндустрія із ЖБК Набережний квартал Чернівці 1 за договором №89 від 15.01.2015, ОК ЖБК Еверест за договором №2015/06/98 від 09.06.2015, ЖБК Новобудова-8 за договором №2015/07/122 від 13.07.2015, ЖБК Набережний квартал Житомир-2 за договором №2015/06/91 від 03.06.2015 та розрахунків коригування до податкових декларацій з ПДВ за липень 2015 року (№9175985564 від 20.08.2015) до п/н №67 від 13.06.2015; за серпень 2015 року (№9195374523 від 21.09.2015) до п/н №152 від 14.07.2015, №98 від 20.05.2015, №132 від 23.05.2015; за грудень 2015 року (№ 9273924966 від 20.01.2016) до п/н №221 від 21.07.2015, п/н №211 від 20.07.2015, п/н №184 від 16.07.2015, п/н №165 від 15.07.2015, п/н №153 від 14.07.2015, №142 від 13.07.2015, п/н №233 від 22.07.2015) встановлено повернення товару від вищезазначених контрагентів (які не були платниками ПДВ на момент здійснення господарських операцій) без надання отримувачам повної грошової компенсації їх вартості на загальну суму ПДВ 53 497 грн.

На думку відповідача, позивачем порушено п.44.1 ст. 44, п.192.2 ст. 192 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податкове зобов'язання на суму ПДВ 53 497 грн., внаслідок неправомірного коригування податку на додану вартість по неплатникам ПДВ ЖБК Набережний квартал Чернівці 1 , ОК ЖБК Еверест , ЖБК Новобудова-8 , ЖБК Набережний квартал Житомир-2 та по яким не відбулось повернення раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачам повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Перевіряючи такі висновки, суд враховує слідуюче.

Згідно із п. 185.1 ПК України, об'єктом ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст. 186 Кодексу.

Пунктом 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 192.2 ст. 192 ПК України, зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору.

Згідно із п. 21 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 N 1307 (далі - Порядок N 1307), у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до ст. 192 Кодексу постачальник (продавець) товарів/послуг складає розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної.

Зменшення суми податкових зобов'язань платника податку - постачальника в разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, наданих особам, що не були платниками цього податку на дату такого постачання, дозволяється лише при поверненні раніше поставлених товарів у власність постачальника з наданням отримувачу повної грошової компенсації їх вартості, у тому числі при перегляді цін, пов'язаних з гарантійною заміною товарів або низькоякісних товарів відповідно до закону або договору (п. 192.2 ст. 192 Кодексу).

Згідно із п. 201.10 ст. 201 ПК України, податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в ЄРПН.

Відповідно до п. 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року N 1246, зі змінами і доповненнями, розрахунки коригування до податкових накладних, складених, зокрема до податкових накладних, які не видаються отримувачу (покупцю) - платнику податку (за наявності законодавчих підстав для складення таких розрахунків коригування), підлягають реєстрації постачальником (продавцем).

У випадку повернення неплатником ПДВ неоплаченого товару постачальник - платник ПДВ має право скласти розрахунок коригування до податкової накладної, складеної при здійсненні операцій з постачання такого товару, та зменшити нараховану суму податкових зобов'язань з ПДВ після реєстрації розрахунку коригування в ЄРПН.

За результатами аналізу долучених до матеріалів справи регістрів бухгалтерського обліку - карток по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними постачальниками , актів звірок розрахунків між позивачем і ЖБК Набережний квартал Чернівці 1 , ОК ЖБК Еверест , ЖБК Новобудова-8 , ЖБК Набережний квартал Житомир-2 , видаткових накладних, накладних на повернення, податкових накладних, розрахунків коригування до податкових накладних, судом встановлено таке.

За договором №2015/06/98 від 09.06.2015 позивач реалізував ОК ЖБК Еверест товарів на загальну суму 273 600,00 грн. (в тому числі ПДВ 45 600,00 грн.). Покупець ОК ЖБК Еверест сплатив позивачеві за товари кошти на згальну суму 228 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 38 000,00 грн.) та повернув раніше поставлених товарів у власність позивача на суму 45 600,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 7 600,00 грн.). На дату повернення раніше поставлених товарів 30.06.2015 р. дебіторська заборгованість покупця перед позивачем становила 45 600,00 грн., після повернення раніше поставлених товарів сальдо розрахунків між сторонами дорівнювало 0,00 грн., тобто у позивача не виникало грошових зобов`язань з повернення повної грошової компенсації вартості повернутих товарів перед покупцем ні до дати поверення покупцем раніше поставлених товарів, ні після такого повернення.

На протязі дії договору №2015/06/91 від 03.06.2015 позивач реалізував ЖБК Набережний квартал Житомир-2 товарів на загальну суму 1 119 559,10 грн. (в тому числі ПДВ 186 583,18 грн.). Покупець ЖБК Набережний квартал Житомир-2 сплатив позивачеві за товари на протязі дії договору кошти на згальну суму 1 113859,10 грн. (в т.ч. ПДВ 185 643,18 грн.) та повернув раніше поставлених товарів у власність позивача на суму 5 700,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 950,00 грн.). На дату повернення раніше поставлених товарів 13.08.2015 р. дебіторська заборгованість покупця перед позивачем становила 47 499,00 грн., після повернення раніше поставлених товарів дебіторська заборгованість покупця перед позивачем становила 41 799,00 грн., тобто у позивача не виникало грошових зобов`язань з повернення повної грошової компенсації вартості повернутих товарів перед покупцем ні до дати повернення покупцем раніше поставлених товарів, ні після такого повернення.

За договором № 89 від 15.01.2015 на протязі його дії позивач реалізував ЖБК Набережний квартал Чернівці 1 товарів на загальну суму 759 940,00 грн. (в тому числі ПДВ 126 657 грн.). Покупець ЖБК Набережний квартал Чернівці 1 сплатив позивачеві за товари на протязі дії договору кошти на загальну суму 708 290,00 грн. (в т.ч. ПДВ 118 048,33 грн.) та повернув раніше поставлених товарів у власність позивача на суму 51 650,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 8 608,33 грн.). На дату повернення раніше поставлених товарів 31.08.2015 р. дебіторська заборгованість покупця перед позивачем становила 35 032,00 грн., після повернення раніше поставлених товарів та з урахуванням нових поставок дебіторська заборгованість покупця перед позивачем становила 0,00 грн., тобто після повернення у позивача не виникало грошових зобов`язань перед покупцем надати грошову компенсацію вартості повернутих товарів.

За договором №2015/07/122 від 13.07.2015 позивач поставив ЖБК Новобудова-8 товарів на загальну суму 1 329 210,00 грн. (в тому числі ПДВ 221 535,00 грн.). Покупець ЖБК Новобудова-8 сплатив позивачеві за товари на протязі дії договору кошти на загальну суму 1 074 574,00 грн. (в т.ч. ПДВ 179 095,67 грн.) та повернув раніше поставлених товарів у власність позивача загальною вартістю 254 636,00 грн. ( в т.ч. ПДВ 42 439,33 грн.). На дату повернення раніше поставлених товарів 30.12.2015 р. дебіторська заборгованість покупця перед позивачем становила 266 309,00 грн., після повернення раніше поставлених товарів та з урахуванням доплати покупцем коштів за раніше поставлений товар сальдо розрахунків між контрагентами становило 0,00 грн., тобто після повернення раніше поставлених товарів у позивача не виникало грошових зобов`язань перед покупцем з надання грошової компенсації вартості повернутих товарів.

Суд зазначає, що у всіх спірних випадках повернення покупцями у власність позивача раніше поставлених позивачем товарів, у позивача не виникали грошові зобов`язання перед покупцями з надання грошової компенсації повної вартості повернутих товарів в зв`язку з тим, що мали місце борги (дебіторська заборгованість) покупців перед позивачем по оплаті раніше поставлених товарів як до так і після операцій з повернення.

Окрім того, доказів, що саме повернуті товари були оплачені покупцями в кожному спірному випадку, ні в акті перевірки не наведені, ні під час судового засідання представниками відповідача не надані.

Навпаки, у випадку надання позивачем грошової компенсації вартості повернутих у власність позивача товарів, при наявності дебіторської заборгованості покупців перед позивачем, у покупців виникали б надмірні податкові зобов`язання з ПДВ, що суперечить порядку оподаткування операцій з повернення раніше поставлених товарів за статтею 192 Податкового кодексу.

Натомість, на думку суду, в спірних обставинах позивачем вимоги п.192.2 ст. 192 Кодексу не порушені.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 73 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Положеннями статей 74 -76 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частин першої - третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Розглянувши усі подані документи і матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів порушення позивачем вимог положень Податкового кодексу України, зафіксованих у акті перевірки та покладених в основу спірних податкових повідомлень - рішень.

З огляду на викладене, суд визнає протиправними та скасовує податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 25 квітня 2018 року №0009281401, №0009261401, №0009271401 та, відповідно, задовольняє позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир - Агробудіндустрія".

В силу приписів частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачем судовий збір у сумі 65786,00 грн (платіжні доручення № 7716 від 09.08.2018 та № 7521 від 18.07.2018) необхідно відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 132, 139, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" (вул. Промислова, 10, м.Житомир,10025, ідентифікаційний код 03379632) до Головного управління ДФС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7, м.Житомир,10003, ідентифікаційний код 39459195) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 25 квітня 2018 року №0009281401, №0009261401, №0009271401 задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 25 квітня 2018 року №0009281401, №0009261401, №0009271401.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Агробудіндустрія" судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 65786,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко

Повне судове рішення складене 11 грудня 2018 року