Рішення

від 23.01.2019 по справі 824/1042/18-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2019 р. м. Чернівці Справа № 824/1042/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Кушнір В.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Александру М.М.,

представника позивача Сапожніка С.В.,

представника відповідача Драган О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромальп" до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У поданому до суду адміністративному позові товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромальп" (далі - позивач, або ТОВ "Укрпромальп") просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - відповідач) від 17.07.2018р. №0004241402, за яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним зобов'язанням на суму 189421,0грн. та за штрафними санкціями на суму 47355,25грн., всього на суму 236776,25грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував про те, що відповідач за наслідками проведеної перевірки ТОВ "Укрпромальп" дійшов висновку про відсутність у товариства права на формування податкового кредиту за рахунок господарських операцій з контрагентами ТОВ "Промбізнес Люкс", ТОВ "Енергобуд-Лайн", ТОВ "Латонік". У зв'язку з цим, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 236776,25грн. Позивач вважає, що до перевірки ним надані всі необхідні первинні та інші документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з указаними контрагентами, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану товариства. Надані докази, на думку позивача, спростовують висновки податкового органу, на яких ґрунтується оскаржуване рішення щодо відсутності реального здійснення таких господарських операцій. Відтак, на думку позивача, оскаржуване ним податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити, оскільки перевіркою встановлено, що контрагенти, з якими позивач мав господарські відносини у періоді, що перевірявся, а саме ТОВ "Промбізнес Люкс", ТОВ "Енергобуд-Лайн" та ТОВ "Латонік" функціонують лише для формування необґрунтованої податкової вигоди покупцям. Відтак, укладені договори між ТОВ "Укпромальп" з вищевказаними контрагентами - постачальниками мають штучний характер, а оформлені правочини не опосередковувавались реальним виконанням операцій з постачання ТМЦ та наданням будівельних робіт. У звязку з цим, ТОВ "Укрпромальп" неправомірно включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість згідно податкових накладних отриманих від вказаних контрагентів.

У зв'язку з наведеним, відповідач стверджує, що податкове повідомлення-рішення від 17.06.2018р. №0004241402, прийняте Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Укрпромальп" є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства.

У відповіді на відзив, поданій позивачем 03.12.2018р., останній вказував на те, що товариством надано належні докази, первинні та інші документи, які підтверджують, що відносини з контрагентами носили реальний характер. Позивач зазначив, що твердження відповідача щодо нереальності вказаних відносин спростовується доказами, які підтверджують в подальшому факт реалізації позивачем іншим контрагентам товарів та надання послуг.

Ухвалою суду від 05.11.2018р. відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче засідання.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові. Просив суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні свою позицію підтримала з підстав, наведених у відзиві та просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромальм" (код ЄДРПОУ 38171724) - є юридичною особою, місце знаходження: 60236, м.Новодністровськ, м-н Діброва, квартал 4 буд.27, зареєстровано 05.06.2013р. Сокирянською ОДПІ ГУ ДФС (Новодністровське відділення), взято на податковий облік 06.06.2013р., станом на 03.07.2018р. перебуває на обліку Сокирянської ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області, основний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель (т.1 а.с.35-38).

На підставі наказу Головного управління ДФС у Чернівецькій області про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №380 від 11.06.2018р. посадовими особами відповідача здійснено перевірку ТОВ "Укрпромальм" з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ "Промбізнес Люкс" (код ЄДРПОУ 40235116) за період з 01.07.2016 року по 30.09.2016 року, ТОВ "Енергобуд-Лайн" (код ЄДРПОУ 40231813) за період з 01.10.2016 року по 31.12.2016 року та ТОВ "Латонік" (ЄДРПОУ 39540060) за період з 01.07.2017 року по 30.09.2017 року тривалістю 5 робочих днів з 19.06.2018р. (т.1 а.с.67).

За результатами перевірки посадовими особами Головного управління ДФС у Чернівецькій області складено акт перевірки від 03.07.2018р. №3141/24-13-14-02/38171724 (далі - акт перевірки) (т.1 а.с.78-113).

У вказаному акті зазначено що, в ході перевірки господарських відносин, які були її предметом, відповідачем встановлено, що ТОВ "Укрпромальп" включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість згідно податкових накладних, отриманих від:

- ТОВ "Промбізнес Люкс" в липні 2016 року - 2058 грн., в серпні 2016 року - 4597 грн.; у вересні 2016 року - 3483 грн.;

- ТОВ "Енергобуд-Лайн" в жовтні 2016 року - 1513 грн., в листопаді 2016 року -1293 грн., в грудні 2016 року - 3286 грн.;

- ТОВ "Латонік" в липні 2017 року - 72139 грн., серпні 2017 року - 57465 грн., в вересні 2017 року - 43587 грн.

Згідно висновку, наведеному в акті перевірки, позивачем порушено п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.2 ст.201 ПК України в результаті чого, ТОВ "Укрпромальп" занижено податок на додану вартість на загальну суму 189421,0 грн., в т.ч. за липень 2016 року на суму 2708,0 грн., серпень 2016 року на суму 4597,0 грн., вересень 2016 року на суму 3483,0 грн., жовтень 2016 року на суму 1513,0 грн., листопад 2016 року на суму 1293,0 грн., грудень 2016 року на суму 3286,0 грн., липень 2017 року на суму 72139,0 грн., серпень 2017 року на суму 57465,0 грн., вересень 2017 року на суму 43587,0 грн. (т.1 а.с.112).

За наслідками перевірки, з урахуванням висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.07.2018р. №0004241402, за яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього на суму 236776,25грн., з яких за основним зобов'язанням на суму 189421,0грн. та за штрафними санкціями на суму 47355,25грн. (т.1 а.с.119).

Не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки та податковим повідомленням - рішенням про донарахування податкових зобов'язань позивач 31.07.2018р. направив до ДФС України скаргу (т.1 а.с.123-136).

Рішенням про результати розгляду скарги від 02.10.2018р. №32001/6/99-99-11-01-01-25 від 02.10.2018р. ДФС України, подану товариством, скаргу залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 17.07.2018р. №0004241402 - без змін (т.1 а.с.138-150).

З наведеними в акті перевірки висновками, зокрема, щодо порушення ТОВ "Укрпромальп" вимог податкового законодавства в господарських операціях з контрагентами, а відтак із прийнятим податковим повідомленням-рішенням позивач не погоджується, тому звернувся до суду з даним позовом.

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755- IV (далі - ПК України).

У відповідності до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу /орендарю (п.185.1 ст.185 ПК України).

Згідно п.198.1 ст.198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст.198 ПК України).

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п.201.2 ст.201 ПК України).

В силу п.201.10 ст.201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV ( далі - Закон №996) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

У відповідності до положень статті 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Таким чином, первинний документ має містити відомості про господарську операцію, в свою чергу визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З матеріалів справи слідує, що до висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства, зазначених в акті перевірки та внаслідок чого прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач дійшов за результатом перевірки взаємовідносин ТОВ "Укрпромальп" з контрагентами ТОВ "Промбізнес Люкс", ТОВ "Енергобуд-Лайн", ТОВ "Латонік".

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Промбізнес Люкс" (код ЄДРПОУ 40235116) судом встановлено, що згідно умов Договору купівлі-продажу №90716 від 09.07.2016р., укладеного між ТОВ "Промбізнес Люкс" (продавець) та ТОВ "Укрпромальп" (покупець): продавець зобов'язується поставляти, а покупець належним чином приймати і оплачувати обладнання та матеріальні цінності на умовах договору. Вартість та кількість даних матеріалів буде визначатися згідно виставлених продавцем рахунків. Якість і комплектність повинна відповідати вимогам ДСТУ, ГСТУ, ТУУ та іншим нормативним документам. Строк поставки матеріалів установлюється за домовленістю сторін. Продавець має право на дострокову поставку. Поставка може здійснюватись, як постачальником (власними силами та засобами, або задіяними третіми особами) так і покупцем за домовленістю. Строк дії договору з 09.07.2016р. по 31.12.2016р. (т.1 а.с.155-156).

З матеріалів справи видно, що на виконання умов договору №90716 позивачем було укладено договір про перевезення вантажів №04/02-2016 від 04.02.2016р. із ФОП Щавровський І.Є. (т.1 а.с.161-163).

Судом встановлено, що за період з 01.07.2016р. по 30.09.2016р. позивачем представлено для перевірки первинні документи на поставку матеріалів, зокрема, піску, електродів, дроту, труб та інше, на умовах укладеного договору, зокрема:

- видаткові накладні: №РН-7-29010 від 29.07.2016р., № РН-8-03007 від 03.08.2016р., №РН-9-02004 від 02.09.2016р.;

- податкові накладні: №35 від 29.07.2016р., №49 від 03.08.2016р., №18 від 02.09.2016р.;

- банківська виписка з контрагентом ТОВ "Промбізнес Люкс" за період з 01.07.2016р. по 30.09.2016р.;

- платіжні доручення про оплату коштів на користь ТОВ "Промбізнес Люкс " №636 від 10.08.2016р., №641 від 18.08.2016р., №669 від 15.09.2016р.;

- товаро-транспортні накладні: №29/07 від 29.07.2016р.; №30/07 від 30.07.2016р.; №31/07 від 31.07.2016р.;

- акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №6/3 від 29.07.2016р. на перевезення матеріальних цінностей;

- журнал-ордер по аналітиці (дебет, кредит) з постачальником ТОВ "Промбізнес Люкс" (код вн. 078) за період липень-грудень 2016 року;

- оборотно-сальдові відомості: з постачальниками: ТОВ "Промбізнес Люкс" (код вн. 078) за період липень-грудень 2016 року; по партнерам (ТОВ "Промбізнес Люкс" (код вн. 078) за період з 30.06.2016р. по 31.12.2016р.;

- аналіз оборотів по дереву постачальники - ТОВ "Промбізнес Люкс" (код вн. 078);

- потоварні реєстри прихідних ордерів: за період з 29.07.16 по 29.07.16рр.; за період з 03.08.16 по 03.08.16рр.; за період з 02.09.16 по 02.09.16рр. (т.1 а.с.157-188).

Відповідні податкові накладні зареєстровані в ЄРПН.

Для підтвердження використання придбаних від ТОВ "Промбізнес Люкс" будівельних матеріалів позивачем надано акти на списання матеріалів: №0030 від 31.08.2016р. по складу №201.02; №0032 від 30.09.2016р. по складу №201.02; №0033 від 30.09.2016р. по складу №201.02; №0035 від 30.09.2016р. по складу №201.02; №0035 від 30.09.2016р. по складу №205.02; №0040 від 31.10.2016р. по складу №201.02; №0045 від 30.11.2016р. по складу №201.02; №0046 від 30.11.2016р. по складу №201.02; №0049 від 30.12.2016р. по складу №201.02; №0050 від 30.12.2016р. по складу №201.02 (т.1 а.с.189-198).

Матеріали, придбані позивачем в результаті даної господарської операції були частково використанні при виконанні договорів підряду, укладених між позивачем та ПрАТ Вінницький ОЖК , ТОВ Будрест , ТОВ Хотел Менеджмент Груп , ПАТ Надвірнанафтогаз , що також підтверджується актами про виконання будівельних робіт.

Згідно акту перевірки, відповідачем встановлено, що в товаро-транспортних накладних №29/07 від 29.07.2016р.; №30/07 від 30.07.2016р.; №31/07 від 31.07.2016р. в графі "супровідні документи на вантаж" вказано: видаткова накладна, замовлення №15. У відповідній графі з найменуванням вантажу інформація відсутня. У зв'язку з цим, відповідачем зроблено висновок, що 29.07.2016р., 30.07.2016р., 31.07.2016р. здійснювалось навантаження, перевезення і розвантаження невідомого типу товару. Таким чином, з указаних підстав, відповідачем ставиться під сумнів здійснення даної господарської операції.

Разом з тим, відсутність у товаро-транспортній накладній деяких реквізитів не роблять її недійсною та не свідчать про її неналежність та недопустимість як доказу на підтвердження господарської операції, оскільки, вказані товарно-транспортні накладні містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст такої операції, вартісний вираз, учасників господарської операції тощо.

Крім того, в графі "супровідні документи на вантаж" зазначених товарно-транспортних накладних вказано: "видаткова накладна+замовлення №15". Так, згідно з додатком №1 до договору №04/02-2016 від 04.02.2016р. замовлення на перевезення вантажів №15 від 29.07.2016р. окрім інших відомостей щодо маршруту перевезення, адрес завантаження-розвантаження, вартості послуг, зазначено назву, а саме "будівельні матеріали" (т.1 а.с.163).

Отже, на думку суду відсутність назви вантажу у наданих позивачем товарно-транспортних накладних не може свідчити про їх дефектність як доказу господарської операції. Такий висновок також відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові 27.03.2018р. у справі №813/1401/17 (реєстр №73261404).

Більше того, допитаний у судовому засіданні перевізник згідно договору №04/02-2016, водій вантажу Щавровський І.Є. підтвердив, що у липні 2016 року здійснював перевезення для позивача і в товаро-транспортних накладних помилково не зазначив назву вантажу.

З приводу взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Енергобуд-Лайн" (код ЄДРПОУ 40231813) судом встановлено, що згідно договору купівлі-продажу №51016 від 05.10.2016р., укладеного між ТОВ "Енергобуд-Лайн" (продавець) та ТОВ "Укрпромальп" (покупець), продавець зобов'язується поставляти, а покупець належним чином приймати і оплачувати обладнання та матеріальні цінності. Вартість та кількість даних матеріалів визначатиметься згідно виставлених продавцем рахунків. Якість і комплектність повинна відповідати вимогам ДСТУ, ГСТУ, ТУУ та іншим нормативним документам. Строк поставки матеріалів установлюється за домовленістю сторін. Продавець має право на дострокову поставку. Поставка може здійснюватись як постачальником (власними силами та засобами), так і покупцем за домовленістю. Договір діє з 05.10.2016р. по 31.12.2016р. або повного його виконання (т.1 а.с.199-200).

З акту перевірки слідує, що товарно-транспортні накладні чи інші документи, що підтверджують транспортування товару на виконання договору №51016 до перевірки не надано, встановити реальність доставки товару від ТОВ "Енергобуд-Лайн" до ТОВ "Укрпромальп" виявилось не можливим, що свідчить про те, що документи про переміщення товарно-матеріальних цінностей відсутні.

Однак, в ході судового розгляду встановлено, що поставка здійснювалася силами продавця, що не суперечить умовам укладеного договору.

З матеріалів справи видно, що позивачем представлено для перевірки первинні документи на поставку будівельних матеріалів (дріт, труба, брусок) на умовах укладеного договору, зокрема:

- видаткові накладні: №РН-10-1601 від 16.10.2016р., №РН-11-1408 від 14.11.2016р., №РН-12-1508 від 15.12.2016р.;

- податкові накладні: №79 від 16.10.2016р, №86 від 14.11.2016р, №35 від 15.12.2016р;

- платіжні доручення про оплату коштів на користь ТОВ "Енергобуд-Лайн": №708 від 01.11.2016р., №729 від 29.11.2016р., №762 від 26.12.2016р.;

- банківська виписка вибірково з контрагентом ТОВ "Енергобуд-Лайн" за період з 01.10.2016р. по 31.12.2016р.;

- оборотно-сальдова відомість з постачальниками ТОВ "Енергобуд-Лайн" за період липень-грудень 2016 року; оборотно-сальдова відомість по партнерах ТОВ "Енергобуд-Лайн" (код вн. 086) за період з 30.06.2016р. по 31.12.2016р.;

- аналіз оборотів по дереву постачальники - ТОВ "Енергобуд-Лайн";

- потоварні реєстри прихідних ордерів: за 16.10.2016р.; 14.11.2016р., 15.12.2016р. (т.1 а.с.201-220).

Відповідні податкові накладні зареєстровані в ЄРПН.

Будівельні матеріали, придбані позивачем в результаті даної господарської операції були частково використанні при виконанні договорів підряду, укладених між позивачем та ПрАТ Вінницький ОЖК , ТОВ Будрест , ТОВ Хотел Менеджмент Груп , ПАТ Надвірнанафтогаз . На підтвердження цього позивачем надано акти на списання матеріалів: №0040 від 31.10.2016р. по складу №201.02; №0044 від 30.11.2016р. по складу №201.02; №0045 від 30.11.2016 р. по складу №201.02; №0046 від 30.11.2016р. по складу №201.02; №0049 від 30.12.2016р. по складу №201.02; №0050 від 30.12.2016 року по складу №201.02; №0052 від 30.12.2016 року по складу №201.02; №0053 від 30.12.2016 року по складу №201.02; №0054 від 30.12.2016 року по складу №201.02 (т.1 а.с.221-229).

Щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Латонік" (код ЄДРПОУ 39540060) судом встановлено, що згідно умов договору купівлі-продажу №05/07 від 05.07.2017р. ТОВ "Укрпромальп" (покупець) придбаває у ТОВ "Латонік" (продавець) обладнання та матеріальні цінності. Договір діє до 31.12.2017р. або до повного виконання (т.1 а.с.230-231).

Указані матеріали доставлялися позивачу перевізником на підставі укладено договору про перевезення вантажів №04/02-2016 від 04.02.2016р. із ФОП ОСОБА_3 згідно із замовленням №27 від 04.09.2017р. (т.1 а.с.161-163; т.1 а.с.238).

З матеріалів справи видно, що позивачем представлено для перевірки первинні документи щодо купівлі будівельних та інших матеріалів (опалубка, дріт стальний, компресор поршневий і т.п.). на умовах укладеного договору, зокрема:

- видаткові накладні №РН-07-06003 від 06.07.2017р., №РН-9-05007 від 05.09.2017р., №РН-9-18004 від 18.09.2017р., №РН-9-22008 від 22.09.2017р.;

- податкові накладні №88 від 17.07.2017р., №49 від 05.09.2017р., №120 від 18.09.2017 р., №121 від 22.09.2017 р.;

- інвентарні картки: №0034 від 05.09.2017р. та №0035 від 22.09.2017р.;

- акт введення в експлуатацію 03 №034 від 05.09.2017 року;

- товаро-транспортні накладні: від 05.09.2017р., від 22.09.2017р.;

- потоварні реєстри прихідних ордерів: за 06.07.2017р., за 18.09.2017р.

- оборотно-сальдова відомість з ТОВ "Латонік" за період з 01.07.2017р. по 31.12.2017р. (т.1 а.с.232-250, т.2 1-14).

Згідно акту звірки розрахунків заборгованість ТОВ Укрпромальп" станом на 06.09.2017р. перед ТОВ "Латонік" становить 72530,40грн.

Згідно умов договору про уступку вимоги від 05.09.2017р. первісним боржником ТОВ "Укрпромальп" переведено борг в розмірі 72530,40грн. новому боржнику ТОВ "Флобер Торг" (т.1 а.с.243-244). Про вказане складено акт взаємозаліку однорідних вимог, а оплата на виконання договору про уступку вимоги підтверджується банківською випискою з рахунку по операціях з ТОВ "Флобер" та платіжним дорученням №886 від 06.09.2017р. (т.1 а.с.245-247).

Для підтвердження використання придбаних від ТОВ "Латонік" матеріалів позивачем надано акти на списання матеріалів: №0036 від 31.08.2017 року по складу №201.02, №0037 від 31.08.2017 року по складу №201.02, №0038 від 31.08.2017 року по складу №201.02, №0048 від 31.10.2017 року по складу №201.02, №0049 від 31.10.2017 року по складу №201.02 №0050 від 31.10.2017 року по складу №201.02, №0052 від 31.10.2017 року по складу №201.02, №0053 від 30.11.2017 року по складу №201.02, №0055 від 30.11.2017 року по складу №201.02, №0057 від 30.11.2017 року по складу №201.02 (т.2 а.с.15-25).

Крім того, між позивачем та ТОВ "Латонік" було укладено договір підряду №05/07-2017 від 05.07.2017р. Згідно умов даного договору підрядник - ТОВ "Латонік" зобов'язаний здійснити роботи по демонтажу, ремонту та монтажу самопливного обладнання приймального пристрою елеватора насіння ПрАТ "Вінницький ОЖК" (згідно додатків до договору), а замовник ТОВ "Укрпромальп" - прийняти та оплатити їх. Вартість та кошторис робіт сторонами правочину було погоджено згідно локального кошторису та договірної ціни (т.2 а.с.26-28).

В подальшому ТОВ "Укрпромальп" та ТОВ "Латонік" укладено додаткові угоди до договору підряду №05/07-2017: №1 від 06.07.2017р., №2 від 07.07.2017р., №3 від 06.07.2017р., №4 від 07.07.2017р., №5 від 10.07.2017р., №6 від 10.07.2017 р., №7 від 11.07.2017р., №8 від 13.07.2017р., №9 від 14.07.2017 №10 від 17.07.2017р., №11 від 18.08.2017р. (т.2 а.с.29-136). Згідно умов названих угод підрядник - ТОВ "ЛАТОНІК" зобов'язаний здійснити роботи по гідроструменевому очищенню стін фасаду елеватора насіння, фасаду цеху екстракції, фарбування градильної блокової, знепилювання металевих поверхонь, влаштування підлоги з лінолеуму, демонтаж та монтаж норійної стрічки ковшової робочої башти та інші роботи згідно умов договору та додаткових угод до нього на ПрАТ "Вінницький ОЖК". Вартість та кошторис робіт також було погоджено згідно локального кошторису та договірної ціни.

Для підтвердження вказаних господарських операцій позивачем надано:

- податкові накладні: №7 від 19.07.2017 р.; №8 від 20.07.2017р.; №100 від 24.07.2017р., №101 від 24.07.2017р.; №102 від 24.07.2017р., №7 від 02.08.2017р. №8 від 03.08.2017р. №89 від 17,08.2017р., №90 від 17.08.2017р.; №91 від 17.08.2017р., №38 від 11.09.2017р.;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3) за липень-вересень 2017 року;

- акти приймання виконаних будівельних робіт №№1-6 за липень 2017 року , №№7-10 за серпень 2017 року, № 11 за вересень 2017 року;

- банківська виписка вибірково з контрагентом ТОВ "Латонік" за період з 01.07.2017р. по 30.09.2017р;

- платіжні доручення №854 від 17.07.2017 року; №860 від 25.07.2017 року; №859 від 25.07.2017 року; №861 від 31.07.2017 року; №862 від 31.07.2017 року; №863 від 31.07.2017 року; №866 від 09.08.2017 року; №867 від 09.08.2017 року; №874 від 22.08.2017 року; №875 від 23.08.2017 року; №876 від 23.08.2017 року; №894 від 20.09.2017 року; №900 від 26.09.2017 року; №904 від 28.09.2017 року;

- оборотно-сальдова відомість з постачальниками ТОВ "Латонік" (код вн. 095) за період липень-жовтень 2017 року;

- аналіз оборотів по дереву постачальники - ТОВ "Латонік".

Судом встановлено, що всі податкові накладні по господарським операціям з зазначеними контрагентами зареєстровані в ЄРПН, товари, матеріали та обладнання, отримані від контрагентів були використані у господарській діяльності товариства, спричинили реальні зміни майнового стану товариства та в подальшому були використанні при здійсненні робіт згідно договорів підряду, надання послуг чи реалізовані іншим суб'єктам господарської діяльності.

Зі змісту акту перевірки слідує, що відповідачем не заперечувався факт надання вище перелічених первинних документів по взаємовідносинах позивача з контрагентами, як і той факт, що вони підтверджують такі відносини.

Натомість, висновку щодо нереальності здійснених операцій та відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за рахунок таких відносин відповідач дійшов з наступного.

Зокрема, з наявної у відповідача інформації щодо допиту директора ТОВ "Промбізнес люкс" ОСОБА_1 слідує, що останній надав свідчення, що участі в реєстрації вказаного товариства не приймав, до фінансово-господарської діяльності підприємства відношення немає.

Також в акті перевірки міститься посилання на те, що ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві надані матеріали щодо ознак фіктивності ТОВ "Латонік" та ТОВ "Енергобуд-Лайн". Зокрема, копія протоколу допиту гр. ОСОБА_6, що являється директором та бухгалтером ТОВ "Латонік" та який згідно поданих податкових декларацій та звітів за період з 01.10.2016р. по 31.12.2016р. є також керівником (уповноваженою особою) ТОВ "Енергобуд-Лайн", що суперечить даним державного реєстру юридичних осіб, наявним в ГУ ДФС у Чернівецькій області, згідно яких засновником, директором та бухгалтером ТОВ "Енергобуд-Лайн" значиться ОСОБА_7

На підставі інформації, зазначеної в ухвалах Печерського районного суду м.Києва та Голосіївського районного суду м.Києва у справах щодо фіктивного підприємництва, порушених стосовно вказаних контрагентів, відповідачем в ході перевірки зроблено висновок, що ТОВ "Промбізнес Люкс", ТОВ "Енергобуд-Лайн" та ТОВ "Латонік" функціонують лише для формування необґрунтованої податкової вигоди покупцям. Відтак, укладені договори між ТОВ "Укпромальп" з вищевказаними контрагентами-постачальниками мають штучний характер, а оформлені правочини не опосередковувавались реальним виконанням операцій з постачання ТМЦ та наданням будівельних робіт.

Однак, системний аналіз наведених вище норм Податкового Кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дає змогу дійти висновку, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю.

Відповідні висновки узгоджуються з позицією Верховного суду України, викладеною в постановах від 22 вересня 2015 року у справах №810/5645/14 та №2а-2717/11/2670. Зокрема, Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України було зазначено, що податкова накладна, яка видається платником податку, що поставляє послуги, на вимогу їх отримувача, є підставою для нарахування податкового кредиту останнього лише за умови здійснення самої господарської операції.

Отже, висновки відповідача, які ґрунтуються лише на податковій інформації та звітності контрагентів позивача, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Контролюючі органи не наділені повноваженнями на перевірку економічної доцільності рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Крім того, чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету по всьому ланцюгу товарообігу, наявності чи відсутності основних фондів у останніх тощо.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами (по ланцюгу) своїх податкових зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його контрагентами правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Також, контролюючим органом не подано доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, зокрема, судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Крім того, судовим розглядом встановлено, та не заперечувалось представником відповідача, що на момент здійснення спірних господарських операцій, всі контрагенти позивача були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та мали чинні свідоцтва платників ПДВ.

Відповідно до приписів статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02),"Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року по справі №826/16134/14 (адміністративне провадження №К/9901/9387/18).

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 08 серпня 2018 року по справі №816/3144/13-а (№К/9901/507/18).

В частині щодо посилань відповідача про допит під час досудового розслідування в якості свідка директорів контрагента позивача по ланцюгу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.205 КК України фіктивне підприємництво це створення або придбання суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 3 роз'яснюється, що як незаконну діяльність, про яку йдеться у статті 205 КК, слід розуміти такі види діяльності, які особа або не має права здійснювати взагалі, або ж, маючи право на це за певних умов чи з дотриманням певного порядку, здійснює з їх порушенням.

Згідно зі статтею 17 Кримінального процесуального кодексу України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

У відповідності до ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З матеріалів перевірки слідує, що у відповідності до постанови Новодністровського міського суду від 07.08.2018р. по справі №719/297/18 матеріали про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності директора товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромальп" ОСОБА_8 за ч.1 ст.163-1 КУпАП повернуто ГУ ДФС у Чернівецькій області для доопрацювання у зв'язку із відсутністю доказів порушення ведення податкового обліку згідно вимог статті 251 КУпАП.

Суд звертає увагу, що відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно - позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені позивачем з даними товариствами, до теперішнього часу в судовому порядку не визнано недійсними.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах: Верховного Суду від 28.08.2018 року по справі №826/11298/14 (№К/9901/48398/18).

Суд враховує позицію Верховного Суду, висловлену в Постанові суду по справі №К/9901/6704/18 (804/4940/14) від 06.02.2018р., зокрема, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу. В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

У рішенні в справі "Щокін проти України" (п. 49) ЄСПЛ вказав, що збільшення податковим органом зобов'язання особи з податку безперечно є втручанням до майнових прав заявника, гарантованих статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції. Таке втручання за Конвенцією може бути визнане тільки якщо здійснене на умовах, передбачених законом. Так, у пп. 50-51 згаданого рішення ЄСПЛ зазначає: "Найпершою та найбільш важливою вимогою ст. 1 Протоколу 1 до Конвенції є те, що будь-яке втручання державних органів у мирне володіння майном повинне бути законним: друге речення першого параграфу наділяє правом позбавляти майна лише "на умовах, передбачених законом" і другий параграф визначає, що Держава має право контролювати використання майна шляхом введення в дію "законів". Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, притаманний всім статтям Конвенції. Це поняття (поняття "закону") вимагає, перш за все, щоб заходи, що застосовуються, ґрунтувалися на національному законодавстві. Воно також посилається на якість закону, що застосовується, вимагаючи його доступності для осіб, яких він стосується, точності та передбачуваності в його застосуванні."

Таким чином, будь-які дії, спрямовані на позбавлення особи її майна є незаконними, якщо контролюючі органи діють не у відповідності до закону.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З аналізу матеріалів справи та норм права, суд приходить до висновку, що викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем положень ПК України в частині формування податкового кредиту є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи. Відтак, прийняте податкове повідомлення-рішення, що ґрунтується на такому висновку є також протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За змістом ч.1 та ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду справи відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності прийнятого рішення.

Згідно з ч.1,2 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 1 ч.3 ст.132 КАС України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, тому понесені позивачем витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України.

Щодо витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Стаття 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом встановлено, що 10.07.2018р. між ТОВ "Укрпромальп" та адвокатським бюром "Сергія Сапожніка" в особі директора Сапожніка С.В., що діє на підставі Статуту, укладено договір про надання правової (правничої) допомоги №1/1018 (т.7 а.с.97-100).

Підпунктом 4.4 п.4 договору від 10.07.2018р. встановлено, що правову (правничу) допомогу, що надається адвокатським бюром клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу на поточний рахунок адвокатськго бюро суми, за фактично надану юридичну (правничу) допомогу, відповідно до Акту/актів надання юридичних послуг, або готівкою, чи в іншому порядку встановленому цим договором. Згідно п.4.6 договору в акті вказується обсяг наданої правової допомоги та її вартість.

19.12.2018р. між ТОВ "Укрпромальп" та адвокатом Сапожніком С.В. складено та підписано акт (звіт) виконаних робіт (наданих послуг) відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги №1/2018 від 10.07.2018р., згідно якого адвокатом надано такі види правової допомоги, як: опрацювання законодавчої бази, судової практики, формування правової позиції, консультації клієнта щодо майбутнього позову про скасування податкового повідомлення-рішення, зібрано відомості та документи про факти, які можуть бути використані як докази, виготовлення їх копій (3год.) - 2100,00грн.; підготовка позовної заяви до Чернівецького окружного адміністративного суду (5год.) - 3500,00грн; представництво інтересів позивача в Чернівецькому окружному адміністративному суді (2год.) - 1400,00грн., разом - 7000,00грн. (т.7 а.с.106).

ТОВ "Укрпромальп" сплачено на користь адвокатського бюро за надання юридичних послуг згідно договору про надання правової (правничої) допомоги №1/2018 від 10.07.2018р.- 7000,00грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №9201 від 20.12.2018р. (т.7 а.с.107).

Враховуючи викладене, надані представником позивача докази, які підтверджують здійснення відповідних витрат за укладеним договором про надання правової (правничої) допомоги, опис наданих послуг та складність справи, відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що наявні підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Чернівецькій області суми витрат на правничу допомогу в розмірі 7000,00грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернівецькій області від 17.06.2018р. №0004241402, за яким товариству з обмеженою відповідальністю "Укрпромальп" збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість всього на суму 236776,25 грн.: за основним зобов'язанням на суму 189421,0грн. та за штрафними санкціями на суму 47355,25грн.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Чернівецькій області на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпромальп" судовий збір в розмірі 3551 (три тисячі п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 64 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 7000 (сім тисяч) грн. 00коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 04 лютого 2019 р.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрпромальп", (код ЄДРПОУ 38171724, м-н Діброва, квартал 4, буд.27, м.Новодністровськ Сокирянський район Чернівецька область, 60236).

Відповідач - Головне управління ДФС у Чернівецькій області (код ЄДРПОУ 39392513, вул.Героїв Майдану, 200А, м.Чернівці, 58013).

Суддя В.О. Кушнір