Постанова

від 22.01.2020 по справі 824/1042/18-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 січня 2020 року

Київ

справа №824/1042/18-а

адміністративне провадження №К/9901/18518/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Судді-доповідача: Желтобрюх І.Л., суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року (головуюча суддя Кушнір В.О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року (колегія суддів у складі: головуючого судді - Сторчака В.Ю., суддів - Ватаманюка Р.В., Сушка О.О.) у справі №824/1042/18-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укрпромальп до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення,

установив:

У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Укрпромальп (далі - ТОВ Укрпромальп , Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області (далі - ГУ ДФС у Чернівецькій області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року №0004241402, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість за основним зобов`язанням та за штрафними санкціями, всього на суму 236776,25 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказував про те, що до перевірки ним були надані всі необхідні первинні та інші документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами, а також те, що ці операції спричинили реальні зміни майнового стану Товариства.

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року, позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони ухвалені внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не надали належної правової оцінки доказам, наданим податковим органом, як і усім його доводам. Наголошує на тому, що операції позивача з контрагентами мали ознаки фіктивності з огляду на наявність ухвал районних судів у кримінальних провадженнях щодо директорів його контрагентів.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство просить залишити оскаржувані судові рішення без змін як законні й обґрунтовані, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суди встановили, що ТОВ Укрпромальп зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку в Сокирянській ОДПІ ГУ ДФС у Чернівецькій області, основний вид діяльності - будівництво житлових і нежитлових будівель.

На підставі наказу ГУ ДФС у Чернівецькій області від 11 червня 2018 року №380 посадовими особами відповідача здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ Укрпромальп з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні господарських відносин з придбання товарів (робіт, послуг) з ТОВ Промбізнес Люкс за період з 1 липня по 30 вересня 2016 року, ТОВ Енергобуд-Лайн за період з 1 жовтня по 31 грудня 2016 року та ТОВ Латонік за період з 1 липня по 30 вересня 2017 року.

За результатами перевірки посадовими особами ГУ ДФС у Чернівецькій області складено акт від 3 липня 2018 року, за висновком якого позивачем занижений податок на додану вартість на загальну суму 189421,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 17 липня 2018 року №0004241402, згідно з яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість всього на суму 236776,25 грн, з яких за основним зобов`язанням на суму 189421,00 грн та за штрафними санкціями - 47355,25 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а позивач, у свою чергу, спростував висновки, викладені в акті перевірки.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

За змістом пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Як встановили суди, між ТОВ Укрпромальп (покупець) та ТОВ Промбізнес Люк (продавець) укладено договір купівлі-продажу №90716 від 9 липня 2016 року, за умовами якого продавець зобов`язується поставляти, а покупець - приймати й оплачувати обладнання та матеріальні цінності. Поставка може здійснюватися як постачальником (власними силами та засобами, або задіяними третіми особами), так і покупцем за домовленістю. На виконання умов договору №90716 позивачем було укладено договір про перевезення вантажів №04/02-2016 року від 4 лютого 2016 року із ФОП ОСОБА_1

Судами встановлено, що позивачем надано до перевірки первинні документи на поставку матеріалів, зокрема, піску, електродів, дроту, труб та інше, на умовах укладеного договору, а на підтвердження використання придбаних від ТОВ Промбізнес Люкс будівельних матеріалів позивачем надано акти на списання матеріалів.

Аналізуючи доводи відповідача щодо відсутності у товарно-транспортних накладних деяких реквізитів, суди дійшли висновку, що такі недоліки не свідчать про їх недійсність, оскільки вказані товарно-транспортні накладні містять усі необхідні відомості, які дають можливість встановити зміст операцій, вартісний вираз, учасників господарської операції тощо.

Також судами встановлено, що згідно з договором купівлі-продажу №51016 від 5 жовтня 2016 року, укладеним між ТОВ Енергобуд-Лайн (продавець) та ТОВ Укрпромальп (покупець), продавець зобов`язується поставляти, а покупець - приймати й оплачувати обладнання та матеріальні цінності. Поставка може здійснюватися як постачальником (власними силами та засобами), так і покупцем за домовленістю.

Під час перевірки операцій за вказаним договором відповідач дійшов висновку, що товарно-транспортні накладні чи інші документи, які б підтверджували транспортування товару, до перевірки не надано, у зв`язку з чим неможливо встановити реальність доставки товару від ТОВ Енергобуд-Лайн до ТОВ Укрпромальп . З цього приводу судами попередніх інстанцій було встановлено, що поставка за вказаним договором здійснювалася силами продавця.

На підтвердження поставки будівельних матеріалів (дріт, труба, брусок) за умовами укладеного договору, позивачем надавалися до перевірки первинні документи.

Більш того, як встановили суди, матеріали, придбані позивачем в результаті господарських операцій з ТОВ Промбізнес Люкс та ТОВ Енергобуд-Лайн були використані при виконанні договорів підряду, укладених між позивачем та ПрАТ Вінницький ОЖК , ТОВ Будрест , ТОВ Хотел Менеджмент Груп , ПАТ Надвірнанафтогаз .

Стосовно взаємовідносин між позивачем та ТОВ Латонік судами встановлено, що згідно з умовами договору купівлі-продажу №05/07 від 5 липня 2017 року ТОВ Укрпромальп (покупець) придбало у ТОВ Латонік (продавець) обладнання та матеріальні цінності (будівельні та інші матеріали). Як встановили суди, вказані матеріали доставлялися позивачу перевізником на підставі договору про перевезення вантажів №04/02-2016 від 4 лютого 2016 року, укладеного з ФОП ОСОБА_1 .

Позивачем надано до перевірки усі необхідні первинні документи щодо купівлі будівельних та інших матеріалів (опалубка, дріт стальний, компресор поршневий тощо) на умовах укладеного договору, а на підтвердження використання придбаних у ТОВ Латонік матеріалів позивачем надано акти на списання матеріалів.

Також суди встановили, що між позивачем та ТОВ Латонік було укладено договір підряду №05/07-2017 від 5 липня 2017 року, за умовами якого підрядник - ТОВ Латонік зобов`язаний здійснити роботи по демонтажу, ремонту та монтажу самопливного обладнання приймального пристрою елеватора насіння ПрАТ Вінницький ОЖК , а замовник ТОВ Укрпромальп , - прийняти та оплатити їх.

У подальшому, ТОВ Укрпромальп та ТОВ Латонік укладено додаткові угоди до договору підряду, за умовами яких підрядник - ТОВ Латонік , зобов`язаний здійснити роботи по гідроструменевому очищенню стін фасаду елеватора насіння, фасаду цеху екстракції, фарбування градильної блокової, знепилювання металевих поверхонь, влаштування підлоги з лінолеуму, демонтаж та монтаж норійної стрічки ковшової робочої башти та інші роботи згідно з умовами договору та додаткових угод до нього на ПрАТ Вінницький ОЖК .

На підтвердження вказаних господарських операцій позивачем надано податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт, банківські виписки, платіжні доручення, оборотно-сальдову відомість тощо.

Отже, проаналізувавши господарські операції позивача з контрагентами, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що товари, матеріали та обладнання, отримані від контрагентів, спричинили реальні зміни майнового стану товариства та в подальшому були використані позивачем при здійсненні робіт згідно з договорами підряду, надання послуг чи реалізовані іншим суб`єктам господарської діяльності.

Більш того, як встановили суди, під час перевірки відповідачем не заперечувався факт надання первинних документів за взаємовідносинами позивача з контрагентами, як і той факт, що вони підтверджують такі відносини. Натомість, відповідач дійшов висновку щодо нереальності здійснених операцій з огляду на наявність інформації щодо ознак фіктивності контрагентів (ухвали Печерського районного суду та Голосіївського районного суду, постановлені у межах кримінальних проваджень).

Водночас, суди обґрунтовано відхилили зазначені доводи контролюючого органу з огляду на відсутність у вказаних кримінальних провадженнях вироку суду щодо посадових осіб контрагента позивача, який був би обов`язковим для адміністративного суду. Натомість, посилання відповідача на наявність лише відомостей про відкриття кримінальних проваджень не є достатніми та належними доказами фіктивного характеру вчинених господарських операцій. Та обставина, що товариство-контрагент згадується в ухвалі слідчого судді, постановленій у межах кримінальної справи, не є беззаперечним доказом, який би підтверджував відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, проведених позивачем з таким контрагентом. Окрім того, суд також зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги).

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що висновки відповідача щодо відсутності реального характеру господарських операцій позивача з контрагентами не доведені належними доказами, у зв`язку з чим суди обґрунтовано скасували спірне податкове повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, і з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Таким чином, вирішуючи спір суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвалені судами рішення - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 23 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2019 року залишити без змін, а касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернівецькій області - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська