Постанова

від 30.01.2019 по справі 1440/1866/18

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2019 р.м.ОдесаСправа № 1440/1866/18

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М. Дата і місце ухвалення: 02.11.2018р., м.Миколаїв

П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді : Бойка А.В.,

суддів: Осіпова Ю.В.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

06.08.2018 року ОСОБА_2 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.06.2018 року №569111-1302-1407, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 63266,49 грн.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 30.11.2018 року Головне управління ДФС у Миколаївській області подало апеляційну скаргу, обґрунтовану не правильним застосуванням судом норм матеріального права.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам відповідача, що оскільки пунктом 288.2 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки, то фізична особа, що уклала договір оренди земельної ділянки державної або комунальної власності, в якому визначено цільове призначення землі - для ведення фермерського господарства, сплачує орендну плату за вказану земельну ділянку. ОСОБА_2 належним чином не оформив передачу земельної ділянки фермерському господарству ГОВЕРЛА - 2017 як землекористувачу, тому саме на нього покладено обов'язок сплати орендної плати відповідно до укладеного договору оренди землі.

У зв'язку з цим, в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.11.2018 року та прийняття нової постанови - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2

09.01.2019 року ОСОБА_2 подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач зазначає, що з моменту реєстрації юридичної особи - фермерського господарства ГОВЕРЛА - 2017 обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює саме фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.

Також, позивач просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області на його користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1536,80 грн. понесені при апеляційному розгляді справи.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 15.01.2015 року між Головним управлінням Держземагентства у Миколаївській області, як орендодавцем, та ОСОБА_2, як орендарем, укладено договір оренди землі.

Об'єктом оренди за цим договором є земельна ділянка загальною площею 60,0 га в межах території Острівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. Кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1. Договір укладено на 10 років.

За умовами п.9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата сплачується орендарем у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 15 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

08.04.2015 року сторонами договору оренди від 15.01.2015 року укладено додаткову угоду до договору, якою визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації 1,249 становить 1250045,24 грн.

19.07.2017 року ОСОБА_2 створив фермерське господарство ГОВЕРЛА-2017 (номер запису: 1 523 102 0000 001560, ідентифікаційний код 41468612), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 22.12.2017 року та став його головою. Основним видом економічної діяльності фермерського господарства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Вищевказана земельна ділянка включена позивачем до майна фермерського господарства ГОВЕРЛА-2017 , про що зазначено в пункті 4.1 нової редакції Статуту від 15.12.2017 року.

Враховуючи, що ОСОБА_2 сплату за оренду земельної ділянки не проводив, Головним управлінням ДФС у Миколаївській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.06.2018 року №569111-1302-1407, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 63266,49 грн.

Не погоджуючись з правомірністю вказаного податкового повідомлення-рішення, позивач оскаржив його до суду першої інстанції. Свої вимоги обґрунтовував тим, що до моменту створення фермерського господарства орендну плату вносив ОСОБА_2, як фізична особа - орендар, якій передана в користування земельна ділянка для створення фермерського господарства. Однак, з моменту створення фермерського господарства ГОВЕРЛА-2017 обов'язки землекористувача земельної ділянки здійснює саме фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася. У зв'язку з фактичною зміною орендаря податкові зобов'язання з плати за землю повинен сплачувати суб'єкт відповідних податкових правовідносин - ФГ ГОВЕРЛА-2017 , яке, в свою чергу, належним чином сплачує орендну плату.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими такі доводи позивача та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 06.06.2018 року №569111-1302-1407.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата).

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Платниками податку, відповідно до ст. 269 Податкового кодексу України є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Відповідно до пунктів 288.1 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Пунктом 288.2 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду (п. 288.3 ст. 288 Податкового кодексу України).

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 20 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Таким чином, з системного аналізу положень чинного законодавства вбачається, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується орендарем з дня виникнення права користування земельною ділянкою, а саме, з дня реєстрації договору оренди земельної ділянки в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Статтею 8 Закону України Про фермерське господарство визначено, що після одержання засновником державного акта на право власності на земельну ділянку або укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

В даному випадку договір оренди земельної ділянки був укладений ОСОБА_2 15.01.2015 року та 19.07.2017 року створено фермерське господарство.

Таким чином, укладення зазначеного вище договору оренди земельної ділянки від 15.01.2015 року та його державна реєстрація стали передумовою для державної реєстрації фермерського господарства, як юридичної особи.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що земельна ділянка в 2018 році перебувала у фактичному користуванні фермерського господарства ГОВЕРЛА-2017 , а тому саме фермерським господарством і сплачувалась орендна плата.

В ході розгляду справи встановлено, що позивач належним чином не оформив передачу земельної ділянки фермерському господарству як землекористувачу, оскільки в силу положень статті 125 Земельного кодексу України право користування землею, так само як і суміжні права та обов'язки землекористувача, виникають саме з моменту реєстрації права оренди або права власності на землю.

Таким чином, згідно положень чинного законодавства, зважаючи на те, що договір оренди землі був укладений ОСОБА_2, орендарем земельних ділянок є фізична особа ОСОБА_2, а тому саме на нього покладено обов'язок сплати орендної плати відповідно до укладеного ним договору оренди землі.

Той факт, що використання земельної ділянки відбувається через створене позивачем ФГ ГОВЕРЛА-2017 не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов'язку сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 серпня 2018 року по справі №808/3798/16.

Колегія суддів зазначає, що фермерське господарство може бути платником орендної плати тільки після приведення свого права землекористування у відповідність до вимог законодавства.

Більше того, пунктом 39 Договору оренди від 15.01.2015 року передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Щодо посилань позивача на те, що сплата ОСОБА_2 визначеного податковим органом податкового зобов'язання з орендної плати за землю призведе до подвійної сплати орендної плати за одну і ту саму земельну ділянку, то колегія суддів зазначає, що статтею 43 Податкового кодексу України визначено порядок та умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань. Таким чином, ФГ ГОВЕРЛА-2017 може реалізувати своє право на повернення сплачених сум орендної плати.

Враховуючи все викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції доходить висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та відсутність підстав для його скасування.

При розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи, не правильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року підлягає скасуванню з прийняттям нового - про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2

У зв'язку з прийняттям рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2 понесені ним судові витрати у справі не підлягають стягненню на його користь з Головного управління ДФС у Миколаївській області відповідно до вимог ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд апеляційної інстанції

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Миколаївській області задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2018 року скасувати.

Прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення або з дня вручення учаснику справи повного судового рішення.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: Ю.В. Осіпов

Суддя: О.А. Шевчук