Постанова

від 09.04.2019 по справі 1440/1866/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

09 квітня 2019 року

справа №1440/1866/18

адміністративне провадження №К/9901/4347/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у складі суддів Бойка А.В., Осіпова Ю.В., Шевчук О.А.

у справі № 1440/1866/18

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Миколаївській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив скасувати податкове повідомлення-рішення, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб, з мотивів безпідставності його прийняття.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2018 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 569111-1302-1407 від 6 червня 2018 року. Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем неправомірно збільшено податкові зобов'язання позивачу, оскільки в даному випадку орендну плату за земельні ділянки покладаються на фермерське господарство ГОВЕРЛА-2017 , а тому податкове повідомлення-рішення, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем: орендна плата з фізичних осіб на суму 63266,49 грн за податковий період 2018 рік підлягає скасуванню.

П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 січня 2019 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що той факт, що використання земельної ділянки відбувається через створене позивачем фермерське господарство ГОВЕРЛА-2017 не змінює статусу позивача як орендаря земельної ділянки та не звільняє його від визначеного чинним законодавством обов'язку сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

У лютому 2019 року позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відзив на касаційну скаргу від податкового органу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Касаційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону рішення судів попередніх інстанцій не відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 15 січня 2015 року між Головним управлінням Держземагентства у Миколаївській області, як орендодавцем, та позивачем, як орендарем, укладено договір оренди землі.

Об'єктом оренди за цим договором є земельна ділянка загальною площею 60,0 га в межах території Острівської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1. Договір укладено на 10 років.

За умовами пункту 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 4 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата сплачується орендарем у порядку, визначеному чинним законодавством України.

Відповідно до пункту 15 Договору земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

8 квітня 2015 року сторонами року укладено додаткову угоду до договору, якою визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації 1,249 становить 1250045,24 грн.

19 липня 2017 року позивач створив фермерське господарство ГОВЕРЛА-2017 року та став його головою. Основним видом економічної діяльності фермерського господарства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Вищевказана земельна ділянка включена позивачем до майна фермерського господарства ГОВЕРЛА-2017 , про що зазначено в пункті 4.1 нової редакції Статуту від 15 грудня 2017 року.

Податковим органом 6 червня 2018 року прийнято податкове повідомлення-рішення №569111-1302-1407, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2018 рік в розмірі 63266,49 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При вирішенні питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, Суд виходить з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що земельна ділянка включена позивачем до майна фермерського господарства ГОВЕРЛА-2017 , про що зазначено в пункті 4.1 нової редакції Статуту від 15 грудня 2017 року. Але ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не дослідили факт передачі земельної ділянки на підставі належних та допустимих доказів. Судами не витребувано акта приймання-передачі земельної ділянки, не витребувано витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на час розгляду справи.

За таких обставин не можливо встановити, чи відбулось фактичне передання права користування земельною ділянкою. Статут фермерського господарства свідчить лише про намір такого передання та не може бути доказом переходу прав та обов'язків орендаря земельної ділянки.

Крім того, судами не досліджено квитанції про сплату орендної плати, не встановлено, що саме, яка оренда сплачувалась позивачем та у якому розмірі. В матеріалах справи є квитанція № 7852766, якою 31 липня 2017 року сплачено орендну плату у розмірі 63266,49 грн. Судами попередніх інстанцій не встановлено, за який період сплачено орендну плату, чи існувало в цей період фермерське господарство.

В матеріалах справи відсутні податкові декларації фермерського господарства. Судами попередніх інстанцій не встановлено, за яку саме земельну ділянку платило господарство, на підставі якого розрахунку. Не встановлено, чи відповідає сума платежу, яку сплачувало фермерське господарство, сумі, визначеній податковим органом.

За таких обставин Суд позбавлений можливості встановити фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішенню спору по суті, і в залежності від встановленого правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване та законне рішення.

18 березня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, яке не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Частиною третьою цієї статті встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати серед іншого на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи те, що за результатами касаційного перегляду справа направляється на новий розгляд суд касаційної інстанції не здійснює розподіл судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 2 листопада 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року у справі № 1440/1866/18 скасувати.

Адміністративну справу №1440/1866/18 направити на новий розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф. Ханова

Судді: І.А. Гончарова

С.С.Пасічник