Постанова

від 30.01.2019 по справі 817/1361/18

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2019 року № 857/3247/18 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Курильця А.Р., Мікули О.І.,

при секретарі судового засідання - Пильо І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року у справі №817/1361/18 (суддя Щербаков В.В., рішення ухвалене об 11/38 год., м.Рівне, повний текст складено 5 жовтня 2018 року) за її позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУДФС) в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 23.04.2018 №0063025202 (далі - Рішення).

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила позивач, яка із покликанням на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги вказує, що нарахування до сплати єдиного соціального внеску можливе виключно у випадку за результатами задекларованого доходу (прибутку) фізичної особи підприємця (далі - ФОП) або за результатами проведеної перевірки. Зазначає, що звіти нею подавались вчасно, перевірки щодо своєчасності сплати єдиного соціального внеску протягом 2014-2018 років фіскальним органом не проводилися, отже, працівниками ГУДФС безпідставно здійснено нарахування штрафу та пені за вказаний період.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Учасники справи, в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому, апеляційний суд, відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, відповідачем підтверджено належними та допустимими доказами правомірність Рішення.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 15.03.2006 зареєстрована як ФОП та перебуває на спрощеній системі оподаткування з 01.01.2012 (а.с.14-15).

Під час проведення аналізу даних інтегрованої картки ФОП контролюючим органом встановлено факт несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що є порушенням норм пункту 1 частини другої статті 6, абзацу 3 частини восьмої, частини сьомої статті 9 Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон; а.с.39-54).

Внаслідок встановленого порушення на підставі пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону Рішенням до позивача застосовано штраф в розмірі 2454,26 грн та нараховано пеню в сумі 5804,59 грн (а.с.10).

Не погодившись з таким Рішенням відповідача ОСОБА_1 звернулася до суду із цим позовом.

Закон (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Пунктом 2 статті 1 Закону встановлено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до статті 3 цього ж Закону збір та ведення обліку єдиного внеску здійснюються за принципами: законодавчого визначення умов і порядку його сплати; обов'язковості сплати; законодавчого визначення розміру єдиного внеску; прозорості та публічності діяльності органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску; захисту прав та законних інтересів застрахованих осіб; державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску; відповідальності платників єдиного внеску та органу, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1 частини другої статті 6 Закону).

Пунктом 1 розділу 1 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953; далі - Інструкція) встановлено, що дана Інструкція визначає процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування , нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів.

Відповідно до пункту 1 розділу VI Інструкції до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

За змістом частини другої статті 25 Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 1 та частини третьої статті 25 Закону сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою та стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (частина десята статті 25 Закону №2464-VI) та за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум (пункт 2 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464-VI).

Підпунктом 2 пункту 2 розділу VIІ Інструкції передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску складається за формою згідно з додатком 12 Інструкції.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.

Таким чином, твердження скаржника, що рішення не може прийматись на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу є безпідставним, оскільки законодавством не зазначено інші види документів, на підставі яких може відбуватися нарахування фінансових санкцій.

Як вбачається з даних інтегрованої картки ФОП, за нею рахується заборгованість з єдиного соціального внеску та несвоєчасність його сплати за період з 21.10.2014 до 12.01.2018 (а.а.с.39-54).

Доказів того, що єдиний соціальний внесок сплачувався своєчасно позивачем надано не було.

Судом першої інстанції встановлено, що Рішення прийняте відповідачем саме з підстав несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску та 23.04.2018 направлене позивачу поштовим відправленням з повідомленням про його вручення, згідно з яким таке відправлення було вручене ФОП 27.04.2018.

Посилання позивача на те, що в Рішенні зазначено ОСОБА_1, а не ФОП не може бути прийнятим до уваги, оскільки форма рішення, що є додатком до Інструкції, містить такий обов'язковий реквізит як прізвище, ім'я, по батькові платника єдиного податку .

Стосовно доводів апелянта про те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки відображеним в інтегрованій картці платника податків всіх операцій починаючи із зменшення боргу та закінчуючи збільшенням переплати з єдиного внеску станом на 12.01.2018, то такі не спростовують несвоєчасність сплати останньою єдиного внеску за період з 21.10.2014 по 20.10.2017 за яким виник борг, що почав погашатися в період з 12.10.2016 по 12.01.2018.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності прийняття оскаржуваного Рішення.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи, враховуючи наведені правові норми, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанцій, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.

Головуючий суддя В. Я. Качмар судді А. Р. Курилець О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 4 лютого 2019 року.