Рішення

від 25.01.2019 по справі 922/2527/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" січня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2527/18

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ЛТД", м.Одеса, до 1) Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, м.Харків , 2) Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, м.Харків, про стягнення 10273707,78 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2 (довіреність б/н від 27.08.2018);

1-го відповідача - ОСОБА_1 (довіреність № 23983/9/20-40-10-04-02 від 02.10.2018);

2-го відповідача - ОСОБА_3 (довіреність № 13-18/6-36 від 02.01.2019);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ЛТД", м.Одеса, 12.09.2018 звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області та Державної казначейської служби України, в якій просить стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок державного бюджету на користь позивача збитки в розмірі 7314230,07 грн., які позивач зазнав у зв'язку з анулюванням статусу платника ПДВ, інфляційних втрат у розмірі 2367325,71 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 592152,00 грн. (всього - 10273707,78 грн.), заподіяних внаслідок неправомірних дій органу державної влади - Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.09.2018 вищевказану позовну заяву було залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України, у зв'язку з відсутністю у позовній заяві підтвердження про те, що позивачем не подано іншого позову (позовів) до цих самих відповідачів з тим самим предметом та з тих самих підстав; а також відсутністю доказів направлення на адреси відповідачів копій позовної заяви від 12.09.2018, що є порушенням п. 10 ч. 3 ст. 162, п. 1 ч. 1 ст. 164 ГПК України.

У зв'язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Господарського суду Харківської області від 25.09.2018 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ЛТД" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/2527/18 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 11.10.2018, 1-й відповідач, Центральна ОДПІ ГУ ДВС у Харківській області, проти позову заперечував, посилаючись на те, що дану позовну вимогу заявлено позивачем у порядку господарського судочинства безпідставно, тому що до правовідносин, що виникли в межах розгляду даної справи, мають застосовуватися положення Кодексу адміністративного судочинства України.

19.10.2018 позивачем було подано до суду клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду Харківським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги Центральної ОДПІ ГУ ДФС в Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду міста Києва від 09.01.2018 у справі № 820/7011/16 (вх. № 30139 від 19.10.2018).

В подальшому, вищевказане клопотання позивача про зупинення провадження у справі було залишено судом без розгляду за клопотанням представника позивача через те, що в ньому відпала потреба.

19.10.2018 до суду надійшов відзив Державної казначейської служби України на позовну заяву, в якому 2-й відповідач проти позову заперечував, посилаючись на недоведеність позивачем нанесення йому матеріальної шкоди органом податкової служби. Крім того, 2-й відповідач зазначив, що ДКСУ не є боржником, що прострочив виконання грошового зобов'язання, у розумінні ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим вимога про стягнення індексу інфляції та 3% річних є незаконною та такою, що не підлягає задоволенню.

01.11.2018 Державною казначейською службою України було подано до суду клопотання про направлення справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва на підставі ч. 5 ст. 30 ГПК України.

06.11.2018 позивач звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог та заміну неналежного відповідача по справі, в якій позивач виклав вимоги позовної заяви в наступній редакції: "1. Стягнути з Головного управління ДФС у Харківській області завдану шкоду Товариству з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ЛТД", внаслідок вчинення неправомірних дій, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області у розмірі 10273707,78 грн. 2. Судові витрати покласти на Головне управління ДФС у Харківській області."

Позивач також просив замінити Центральну об'єднану державну податкову інспекцію міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області на Головне управління ДФС у Харківській області, як правонаступника, на підставі Постанови від 28.03.2018 № 296; вимоги до Казначейства вважати такими, що заявлені помилково та вважати помилковим залучення Казначейства у якості відповідача, як неналежного відповідача.

Свою заяву позивач обґрунтував відсутністю вимог до Державної казначейської служби України та припиненням Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.11.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ЛТД" про уточнення позовних вимог було прийнято судом; задоволено заяву позивача в частині заміни неналежного відповідача - Центральної об'єднаної державної податкової інспекції міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області на Головне управління ДФС у Харківській області; визнано неналежним відповідачем у справі Державну казначейську службу України, у зв'язку з помилковим її залученням позивачем.

Всі раніше подані заяви та клопотання первісного (неналежного) відповідача у справі, були залишені судом без розгляду.

Ухвалою господарського суду від 20.11.2018, занесеною до протоколу судового засідання, строк підготовчого провадження у справі було продовжено на 30 днів - по 24.12.2018.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 05.12.2018, представник відповідача звернулась до суду з клопотанням про закриття провадження у справі № 922/2527/18, у зв'язку з тим, що даний спір виник не з господарських правовідносин, зводиться до дотримання відповідачем податкового законодавства, а тому не відноситься до юрисдикції господарських судів згідно ст. 20 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.12.2018 у задоволенні клопотання Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про закриття провадження у справі № 922/2527/18 було відмовлено.

10.12.2018 Головним управлінням ДФС у Харківській області були надані до суду додаткові письмові пояснення в обґрунтування заперечень проти позову, в яких відповідач, зокрема, зазначив, що позивач, як платник податків, не поніс жодних збитків внаслідок вчинених дій; між позивачем та відповідачем не відбувалось жодних господарських правовідносин; жодних прострочень виконань грошових зобов'язань щодо даного підприємства ГУ ДФС у Харківській області не здійснювало.

11.12.2018 позивачем було подано до суду клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області. Своє клопотання позивач обґрунтовував практикою Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду, зважаючи на яку до справи про відшкодування шкоди, завданої представниками державних органів або самими державними органами, необхідно залучати Державну казначейську службу України або її територіальні органи.

Ухвалою господарського суду від 11.12.2018 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ЛТД" про залучення до участі у справі співвідповідача було задоволено; до участі у справі в якості співвідповідача залучено Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області.

Ухвалою господарського суду від 26.12.2018 були залишені без розгляду клопотання представника Державної казначейської служби України ОСОБА_4 про направлення справи № 922/2527/18 за підсудністю до Господарського суду міста Києва та заяву представника Державної казначейської служби України ОСОБА_4 про врахування відзиву ДКСУ від 18.10.2018, що міститься в матеріалах справи, при винесенні рішення у справі № 922/2527/18 у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_4 відповідних повноважень представника сторони у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.12.2018, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі № 922/2527/18 було закрито; справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник 1-го відповідача проти позову заперечувала повністю.

Представник 2-го відповідача у питанні щодо вирішення спору по суті поклався на розсуд суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 181.1. ст. 181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

30.01.2015 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві (на теперішній час Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві) були зареєстровані дані про взяття на облік Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ЛТД" як платника ПДВ з індивідуальним податковим номером 396089826590.

11.02.2015 на ім'я ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД" в системі електронного адміністрування ПДВ було відкрито рахунок № 37512000239037.

01.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ЛТД" зареєстровано платником податку на додану вартість у ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ГУ Міндоходів у місті Києві з індивідуальним податковим номером - 396089826590.

За період господарської діяльності позивач отримав обсяг податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 7314230,07 грн., що підтверджується витягом з СЕА.

В подальшому TOB "ОСОБА_1 ЛТД" було змінено місцезнаходження з міста Києва на місто Харків, вулиця Підлісна, 7, у зв'язку з чим позивач став на облік платників податків до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області. Зміна місцезнаходження юридичної особи підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 27.08.2015.

Станом на грудень 2016 року TOB "ОСОБА_1 ЛТД" перебувало на обліку платників податків в Центральній об'єднаній державній податковій інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області за адресою: 61022, Харківська область, місто Харків, майдан Свободи, 5, кімната 611/1.

31.12.2015 Центральною об'єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області було прийнято рішення № 85 про анулювання реєстрації платника ПДВ TOB "ОСОБА_1 ЛТД" на підставі положення п. "з" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України із зазначенням причини - "закінчився строк дії особи".

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Внаслідок прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ TOB "ОСОБА_1 ЛТД" було позбавлене статусу платника ПДВ та втратило право на використання у визначений законом спосіб суми податкового кредиту з ПДВ в розмірі 7314230,07 грн., за податковими накладними, які були одержані від постачальників та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже у зв'язку із анулюванням статусу платника ПДВ, позивач був позбавлений права на використання коштів на рахунку в СЕА, та був змушений звернутися з позовом до адміністративного суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 у справі № 820/7011/16, яка набрала законної сили 01.06.2018, дії Центральної об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Харківській області щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи TOB "ОСОБА_1 ЛТД" були визнані протиправними; Рішення Центральної об'єднаної ДПІ ГУ ДФС у Харківській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи TOB "ОСОБА_1 ЛТД" від 31.12.2015 № 85 скасовано; зобов'язано Центральну об'єднану ДПІ ГУ ДФС у Харківській області поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи TOB "ОСОБА_1 ЛТД" з моменту його анулювання зі збереженням податкових показників в розмірі 7314230,07 грн. на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи TOB "ОСОБА_1 ЛТД"; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві надати необхідну інформацію щодо поновлення дії реєстрації платника ПДВ юридичної особи TOB "ОСОБА_1 ЛТД" Державній казначейській службі України для відкриття нового рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ та повідомити належним чином TOB "ОСОБА_1 ЛТД" у строк, передбачений законодавством; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві відновити показники в обліковій картці на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування ПДВ юридичної особи TOB "ОСОБА_1 ЛТД" щодо суми податку на додану вартість у розмірі 7314230,07 грн. відповідно до зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі вхідних податкових накладних, а саме: № 31032 - на суму 1347422,00 грн, в т.ч. ПДВ 224570,33 грн; № 31089 - на суму 787826,86 грн, в т.ч. ПДВ 11304,48 грн; № 31100 - на суму 307861,18 грн, в т.ч. ПДВ 51310,20 грн; № 31103 - на суму 165437,09 грн, в т.ч. ПДВ 27572,85 грн; № 31023 - на суму 223275,80 грн, в т.ч. ПДВ 37212,64 грн; № 31022 - на суму 138963,20 грн, в т.ч. ПДВ 23160,53 грн; № 1034 - на суму 1087871,00 грн, в т.ч. ПДВ 181311,83 грн; № 3171031 - на суму 476886,00 грн, в т.ч. ПДВ 79481,00 грн; № 310025 - на суму 2337578,00 грн, в т.ч. ПДВ 389596,33 грн; № 274 - на суму 848006,00 грн, в т.ч. ПДВ 141334,33 грн; № 31101 - на суму 2214141,18 грн, в т.ч. ПДВ 369023,53 грн; № 1978 - на суму 1562633,00 грн, в т.ч. ПДВ 260438,83 грн; № 31044 - на суму 255380,15 грн, в т.ч. ПДВ 42563,36 грн; № 16 - на суму 310711,08 грн, в т.ч. ПДВ 51785,18 грн; № 331 - на суму 1011314,00 грн, в т.ч. ПДВ 168552,33 грн; № 31055 - на суму 795911,00 грн, в т.ч. ПДВ 132651,83 грн; № 1255 - на суму 848568,26 грн, в т.ч. ПДВ 141428,04 грн; № 1256 - на суму 231984,83 грн, в т.ч. ПДВ 38664,14 грн; № 1503065 - на суму 1061095,00 грн, в т.ч. ПДВ 176849,17 грн; № 568 - на суму 525129,00 грн, в т.ч. ПДВ 87521,50 грн; № 4526 - на суму 588150,86 грн, в т.ч. ПДВ 98025,14 грн; № 31029 - на суму 638530,33 грн, в т.ч. ПДВ 106421,72 грн; № 119 - на суму 846214,00 грн, в т.ч. ПДВ 141035,67 грн; № 31102 - на суму 1152864,00 грн, в т.ч. ПДВ 192144,00 грн; № 10 - на суму 1692008,35 грн, в т.ч. ПДВ 282001,40 грн; № 31059 - на суму 1676133,00 грн, в т.ч. ПДВ 279355,50 грн; № 31120 - на суму 2500106,02 грн, в т.ч. ПДВ 416684,34 грн; № 31027 - на суму 894988,00 грн, в т.ч. ПДВ 149164,67 грн; № 31024 -на суму 898064,00 грн, в т.ч. ПДВ 149677,33 грн; № 31028 - на суму 201188,98 грн, в т.ч. ПДВ 33531,50 грн; № 31027 - на суму 226933,02 грн, в т.ч. ПДВ 37822,17 грн; № 31025 - на суму 233586,19 грн, в т.ч. ПДВ 38931,03 грн; № 929 - на суму 123918,00 грн, в т.ч. ПДВ 20653,00 грн; № 925 - на суму 424444,00 грн, в т.ч. ПДВ 70740,67 грн; № 31081 - на суму 697331,72 грн, в т.ч. ПДВ 116221,95 грн; № 1013 - на суму 1295243,00 грн, в т.ч. ПДВ 215873,83 грн; № 538 - на суму 162703,91 грн, в т.ч. ПДВ 27117,32 грн; № 539 - на суму 148001,09 грн, в т.ч. ПДВ 24666,85 грн; № 31090 - на суму 686409,10 грн, в т.ч. ПДВ 114401,52 грн; № 333 - на суму 373077,06 грн, в т.ч. ПДВ 62179,51 грн; № 859 - на суму 2052992,00 грн, в т.ч. ПДВ 342165,34 грн; № 31028 - на суму 560519,77 грн, в т.ч. ПДВ 93419,96 грн; № 443 - на суму 514540,40 грн, в т.ч. ПДВ 85756,73 грн; № 31097 - на суму 321441,08 грн, в т.ч. ПДВ 53573,52 грн; № 31096 - на суму 1417206,48 грн, в т.ч. ПДВ 236201,08 грн; № 31098 - на суму 1255334,97 грн, в т.ч. ПДВ 209222,50 грн; № 31099 - на суму 342872,49 грн, в т.ч. ПДВ 57145,41 грн; № 31034 - на суму 252535,39 грн, в т.ч. ПДВ 42089,23 грн; № 976 -на суму 371422,00 грн, в т.ч. ПДВ 61903,67 грн; № 14 - на суму 1183290,17 грн, в т.ч. ПДВ 197215,03 грн; № 1214 - на суму 130662,08 грн, в т.ч. ПДВ 21777,01 грн; № 1211 - на суму 105320,58 грн, в т.ч. ПДВ 17553,44 грн; № 1216 - на суму 4778,07 грн, в т.ч. ПДВ 796,34 грн; № 1213 - на суму 212946,23 грн, в т.ч. ПДВ 35491,03 грн; № 1212 - на суму 137303,53 грн, в т.ч. ПДВ 22883,92 грн; № 1215 - на суму 32182,12 грн, в т.ч. ПДВ 5363,69 грн; № 1217 - на суму 25077,52 грн, в т.ч. ПДВ 4179,59 грн; № 31043 - на суму 1452398,19 грн, в т.ч. ПДВ 242066,37 грн; № 31051 - на суму 1514668,00 грн, в т.ч. ПДВ 252444,66 грн. Всього: на суму 43885380,33 грн, в т.ч. ПДВ 7314230,07 грн.; зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві надати Державній казначейській службі України, відповідно до ст. 43 ПКУ, висновки та документи, необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок платника податків TOB "ОСОБА_1 ЛТД" в системі електронного адміністрування ПДВ, помилково та/або надміру зарахованих до бюджету, з проведенням звірки надходжень до бюджету в розмірі 7314230,07 грн.

В силу приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, наведені вище обставини не підлягають доказуванню.

Отже, прийняття судом такого рішення беззаперечно вказує на те , що TOB "ОСОБА_1 ЛТД" було протиправно позбавлене статусу платника ПДВ, внаслідок чого воно втратило право на використання у визначений законом спосіб коштів в розмірі 7314230,07 грн. за податковими накладними, які були одержані від постачальників та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.

Судом встановлено, що на момент набрання законної сили зазначеним судовим рішенням, Центральна об'єднана ДПІ ГУ ДФС у Харківській області та Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві були зобов'язані виконати зазначене судове рішення, проте і на даний час воно залишається невиконанним.

Даний висновок спростосує посилання відповідача на те, що вказана постанова оскаржується в касаційному порядку у Верховному Суді України, оскільки оскарження судового рішення у касаційній інстанції не впливає на набуття ним чинності та унеможливлює ухилення від його виконання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено наявність причинно-наслідкового зв'язку між неправомірною поведінкою Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області та понесеними позивачем збитками, оскільки фактична втрата коштів на рахунку СЕА в розмірі 7314230,07 грн. сталася саме внаслідок неправомірних дій органу ДПІ.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду є заподіяння майнової шкоди.

Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування заподіяної шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному розмірі.

Загальні положення про відшкодування заподіяної майнової шкоди закріплені в нормах ст. 1166 ЦК України.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма ст. 1173 ЦК України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Згідно зі ст. 1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1173 ЦК України необхідно довести такі факти:

- неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

- наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст. 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Разом з тим, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Отже, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

При цьому, неправомірність рішення і дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди (Вищезазначені висновки в цілому підтверджуються Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2016 № 903/177/16).

Як вбачається із змісту позовних вимог, позивачем заявлено до стягнення збитки в загальному розмірі 10273707,78 грн., у тому числі: кошти в розмірі 7314230,07 грн., які позивач втратив у зв'язку з анулюванням статусу платника ПДВ, а також інфляційні втрати в розмірі 2367325,71 грн. та 3% річних від простроченої суми в розмірі 592152,00 грн., які позивач вважає своїми недоотриманими доходами, які він міг би одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено.

З'ясувавши усі фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що у даній справі між сторонами виникли деліктні правовідносини, які є одним з видів позадоговірних зобов'язань, і регулюються положеннями ст. 22 і глави 82 ЦК України.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, поняття "збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено.

У справі, яка розглядається, збитки полягають не в реальних втратах особи, яких вона зазнала або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його права.

Відповідно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Вказане положення Основного Закону України реалізується нормами ст. 1173 ЦК України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.

Таким чином, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб'єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.

Суб'єктом відповідальності за даною статтею є держава, АРК, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом АРК та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

У цивільному праві під шкодою розуміється пошкодження чи знищення суб'єктивного цивільного права, блага чи інтересу.

Натомість, як встановлено ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з ч. 1 п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як визначено ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Крім шкоди, визначеної в порядку ст. 1166 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача суму інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином ст. 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання та поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

Грошовим, за змістом ст.ст. 524, 533, 625 ЦК України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Тобто грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Системний аналіз положень ст.ст. 1166 та 1173 ЦК України дає підстави дійти висновку про те, що покладення на особу передбаченої ст. 1173 ЦК України відповідальності, яка застосовується в деліктних правовідносинах, виключає одночасне застосування норм матеріального права, які передбачають відповідальність за порушення договірних зобов'язань, зокрема, ст. 625 ЦК України.

Обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає, зокрема, у випадку відшкодування збитків та шкоди, оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Отже, дія ч. 2 ст. 625 ЦК України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із відшкодуванням шкоди, як деліктного зобов'язання.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 910/13889/17 та від 12.07.2018 у справі № 910/13314/17.

Суд також зазначає, що нарахування суми інфляційних втрат та 3% річних стосується прострочення саме грошових зобов'язань, а поняття "грошове зобов'язання" згідно з положеннями ЦК України позначає будь-яке зобов'язання, яке складається, в тому числі, з правовідносин, в яких праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Тобто ст. 625 ЦК України поширюється на порушення саме грошового зобов'язання, що існувало між сторонами до прийняття рішення суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що цивільні права та обов'язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань.

Суд відзначає, що із рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність (правова позиція Верховного Суду у постанові від 12.03.2018 у справі № 910/13704/16, та Верховного Суду України у постанові від 02.03.2016 року у справі № 6-2491цс15).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, не поширюється на правовідносини між позивачем та відповідачем (деліктне зобов'язання), оскільки між ними відсутні будь-які договірні зобов'язальні правовідносини, а нарахування інфляційних втрат та 3% річних на вказану суму збитків, що підлягають стягненню на підставі ст. 1173 ЦК України, суперечить як приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України, так і приписам ч. 3 ст. 11 вказаного Кодексу, і взагалі не може вважатись шкодою в розумінні ст. 22 ЦК України.

З огляду на викладене, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача завданої шкоди внаслідок вчинення неправомірних дій у розмірі 7314230,07 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2367325,71 грн. та 3% річних у розмірі 592152,00 грн. суд відмовляє у задоволенні позову як безпідставному.

Заперечуючи проти позову, 1-й відповідач вказує на те, що Головним управлінням ДФС у Харківській області не було здійснено жодних дій щодо позивача як платника, а відтак даний контролюючий орган не порушував прав позивача та, відповідно, не має нести відповідальність за цим позовом.

Суд не погоджується з вищевказаними доводами відповідача, оскільки Центральна ОДПІ м.Харкова, внаслідок неправомірних дій якої було завдано збитків позивачу, наразі знаходиться в стані припинення, а її правонаступником, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби" від 28.03.2018 року № 296, є Головне управління ДФС у Харківській області, якому підпорядковується Центральне управління ГУ ДФС у Харківській області та є його структурним підрозділом.

Крім того, суд не приймає доводів 1-го відповідача стосовно того, що позивач не здійснював господарських операцій щодо роздрібного продажу пального, у зв'язку з чим у нього не було необхідності використовувати грошові кошти, що знаходилися на його рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, оскільки позивач не міг скористуватися своїм правом, у зв'язку з неправомірним рішенням Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області, яким було анульовано реєстрацію ТОВ "ОСОБА_1 ЛТД" як платника ПДВ.

Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

При виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України (ст. 43 Бюджетного кодексу України).

Конституційний суд України в своєму рішенні № 12-рп/2001 від 03.10.2001 у справі № 1-36/2001 зазначив, що не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03.08.2011.

Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 35 зазначеного Порядку, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Таким чином, відшкодування шкоди у даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету.

Отже, заявлена до стягнення шкода підлягає стягненню з Головного управляння Державної фіскальної служби у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області , у зв'язку з чим Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області було залучено до участі у справі в якості співвідповідача.

Відповідно до ст.ст. 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач у справі звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України "Про судовий збір", частина судового збору, що покладається на 1-го відповідача, підлягає стягненню на користь Державного бюджету України.

При цьому, суд зазначає, що під час виготовлення скороченого тексту рішення у даній справі в резолютивній частині було допущено технічну помилку та в подальшому помилково проголошено про стягнення з 1-го відповідача витрат зі сплати судового збору в розмірі 109713,45 грн. на користь позивача, замість державного бюджету.

Отже, повний текст рішення у справі № 922/2527/18 складено з урахуванням виправлення допущеної помилки.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 56, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 22, 509, 611, 625, 1166, 1173 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Головного управляння Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, буд. 46; код ЄДРПОУ: 39599198) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 ЛТД" (65113, м.Одеса, вул.Люстдорфська дорога, буд. 135; код ЄДРПОУ: 39608982) - шкоду, завдану внаслідок вчинення неправомірних дій, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області в розмірі 7314230,07 грн.;

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м.Харків, вул.Пушкінська, буд. 46; код ЄДРПОУ: 39599198) на користь Державного бюджету України (одержувач коштів: УДКС у Шевченківському районі м.Харкова, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 34318206083013, банк одержувача - Казначейство України, МФО 899998, код бюджетної класифікації 22030101) - судовий збір у розмірі 109713,45 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2367325,71 грн. та 3% річних у розмірі 592152,00 грн. у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 04.02.2019 р.

Суддя ОСОБА_5