Постанова

від 06.06.2019 по справі 922/2527/18

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2019 р. Справа № 922/2527/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Черкас В.М.

за участю представників:

позивача - не з`явився,

першого відповідача - Книга Ю.О. за довіреністю від 17.09.2018 №22712/9/20-40-10-04-02, Коваленко М.В. за довіреністю від 02.10.2018 №23983/9/20-40-10-04-02,

другого відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, м.Харків, (вх. №648) на рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2019

у справі № 922/2527/18, ухвалене суддею Кухар Н.М. в приміщенні господарського суду Харківської області 25.01.2019 о 12:32 (повний текст рішення складений та підписаний 04.02.2019),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Модесто ЛТД", м.Одеса,

до відповідача 1) Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, м.Харків,

2) Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, м.Харків,

про стягнення 10273707,78 грн,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Модесто ЛТД" 12.09.2018 звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції міста Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, в якій просить стягнути з Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області за рахунок Державного бюджету на користь позивача збитки в розмірі 7314230,07 грн, які позивач зазнав у зв`язку з анулюванням статусу платника ПДВ, інфляційних втрат у розмірі 2367325,71 грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 592152,00 гр. (всього - 10273707,78 грн), заподіяних внаслідок неправомірних дій органу державної влади - Центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.01.2019 у справі №922/2527/18 позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модесто ЛТД" - шкоду, завдану внаслідок вчинення неправомірних дій, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області в розмірі 7314230,07 грн.

Стягнуто з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь Державного бюджету України - судовий збір у розмірі 109713,45 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2367325,71 грн та 3% річних у розмірі 592152,00 грн у позові відмовлено.

Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області з рішенням господарського суду Харківської області від 25.01.2019 у справі №922/2527/18 не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить апеляційну скаргу ГУ ДФС у Харківській області задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2019 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення у відповідній частині, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що управління державними коштами Державного бюджету України, зокрема, безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, входить до компетенції саме Державного казначейства України, однак судом першої інстанції не залучено до участі у справі Державну казначейську службу України, крім того, вважає, що дана справа має бути направлена за підсудністю до суду м. Києва. Зазначає про те, що в оскаржуваному рішенні відсутні посилання на конкретні факти, які мали місце і які б можна кваліфікувати, як усі підстави для стягнення коштів з ГУ ДФС у Харківській області, окрім посилання на рішення Харківського адміністративного суду. А також звертає увагу на те, що замінюючи сторони в адміністративному провадженні, а саме у виконавчому провадженні по справі №820/7011/16 та не залучення Головного управління ДФС у Харківській області, може свідчити про відсутність будь-яких взаємовідносин ТОВ Модесто ЛТД з контролюючим органом, з якого підприємство намагається стягнути нібито понесені збитки в даному провадженні.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2019 у справі №922/2527/18 та призначено справу до розгляду.

10.04.2019 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.3673), в якому просить в апеляційній скарзі Головного управління ДФС у Харківській області відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач зазначає, що залучення Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області співвідповідачем цілком законне і жодним чином не суперечить ні законодавству України, ні практиці Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду. А також зазначає про те, що вимога ТОВ Модесто ЛТД про стягнення коштів у межах відповідних бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Харківській області цілком узгоджується з положеннями Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845 та жодним чином йому не суперечить.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 15.04.2019 у зв`язку з відпусткою судді Здоровко Л.М. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.І., судді Мартюхіної Н.О.

В судовому засіданні 16.04.2019 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення господарського суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник другого відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча повідомлений належним чином про час та місце судового засідання.

У судовому засіданні 16.04.2019 оголошено перерву до 06.06.2019 о 10:45.

Від позивача надійшли додаткові пояснення (вх 5471 від 04.06.2019), в яких спростовує доводи відповідача щодо підсудності даної справи адміністративному суду, а також про правомірне залучення до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Державної казначейської служби в Харківській області. А також зазначає про те, що прийняття незаконного рішення, незаконне списання і не поновлення реєстраційного ліміту внаслідок невиконання судового рішення є шкодою, яку просить відшкодувати позивач.

Від апелянта надійшли пояснення по справі (вх. 5486 від 04.06.2019), в яких зазначає, що у даній справі відповідачем по справі може бути виключно Державне Казначейство України, а не його територіальний орган в особі Головного управління ДКСУ у Харківській області.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 05.06.2019 у зв`язку з відпусткою судді Мартюхіної Н.О. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Бородіної Л.І., судді Шутенко І.А.

У судовому засіданні 06.06.2019 представник позивача не з`явився, подав до суду клопотання про перенесення розгляду справи (вх. 5538 від 06.06.2019), в якому просить перенести розгляд справи на іншу дату у зв`язку з неможливістю прибути представника позивача у судове засідання, а саме, у зв`язку з хворобою представника.

Представник першого відповідача заперечував проти задоволення клопотання позивача про перенесення розгляду справи у зв`язку з його необґрунтованістю.

Колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.

Як вбачається з матеріалів справи представник позивача був присутнім у судовому засіданні 16.04.2019, про що свідчить явочний лист від 16.04.2019, а також протокол судового засідання від 16.04.2019. У судовому засіданні 16.04.2019 оголошено перерву до 06.06.2019, про яку представник позивача також був повідомлений.

Крім того, на підтвердження неможливості бути присутнім у призначеному судовому засіданні представником позивача не було надано відповідних доказів в обґрунтування зазначеного клопотання.

Треба також враховувати, що відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Враховуючи обізнаність позивача про призначене судове засідання, відсутність доказів в обґрунтування зазначеного клопотання, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 06.06.2019 представник першого відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення господарського суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник другого відповідача не з`явився, при причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином був повідомлений, про що свідчить повернуте повідомлення про вручення поштового відправлення.

В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника першого відповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

30.01.2015 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у місті Києві (на теперішній час Державна податкова інспекція у Шевченківському районі ГУ ДФС у місті Києві) були зареєстровані дані про взяття на облік Товариства з обмеженою відповідальністю "Модесто ЛТД" як платника єдиного внеску з індивідуальним податковим номером 396089826590.

01.03.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Модесто ЛТД" зареєстровано платником податку на додану вартість у ДПІ у Шевченківському районі Головного управління ГУ Міндоходів у місті Києві з індивідуальним податковим номером - НОМЕР_1 та на ім`я ТОВ "Модесто ЛТД" в системі електронного адміністрування ПДВ було відкрито рахунок № 37512000239037.

За період господарської діяльності позивач отримав обсяг податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 7314230,07 грн, що підтверджується витягом з Системи електронного адміністрування ПДВ.

В подальшому TOB "Модесто ЛТД" було змінено місцезнаходження з міста Києва на місто Харків, вулиця Підлісна, 7, у зв`язку з чим позивач став на облік платників податків до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області. Зміна місцезнаходження юридичної особи підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 27.08.2015.

Станом на грудень 2016 TOB "Модесто ЛТД" перебувало на обліку платників податків в Центральній об`єднаній державній податковій інспекції м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

31.12.2015 Центральною об`єднаною державною податковою інспекцією м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області прийнято рішення № 85 про анулювання реєстрації платника ПДВ TOB "Модесто ЛТД" на підставі положення п. "з" п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України із зазначенням причини - "закінчився строк дії особи".

Внаслідок прийняття рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, на думку TOB "Модесто ЛТД", в останнього втрачено право на використання у визначений законом спосіб суми податкового кредиту з ПДВ в розмірі 7314230,07 грн, за податковими накладними, які були одержані від постачальників та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У зв`язку із анулюванням статусу платника ПДВ, позивач був позбавлений права на використання коштів на рахунку в Системі електронного адміністрування ПДВ, та звернувся з позовом до адміністративного суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 у справі № 820/7011/16, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2018 у справі №820/7011/16,

- дії Центральної об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Харківській області щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи TOB "Модесто ЛТД" були визнані протиправними;

- рішення Центральної об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Харківській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи TOB "Модесто ЛТД" від 31.12.2015 № 85 скасовано;

- зобов`язано Центральну об`єднану ДПІ ГУ ДФС у Харківській області поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи TOB "Модесто ЛТД" з моменту його анулювання зі збереженням податкових показників в розмірі 7314230,07 грн на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи TOB "Модесто ЛТД";

- зобов`язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві надати необхідну інформацію щодо поновлення дії реєстрації платника ПДВ юридичної особи TOB "Модесто ЛТД" Державній казначейській службі України для відкриття нового рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ та повідомити належним чином TOB "Модесто ЛТД" у строк, передбачений законодавством;

- зобов`язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві відновити показники в обліковій картці на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування ПДВ юридичної особи TOB "Модесто ЛТД" щодо суми податку на додану вартість у розмірі 7314230,07 грн. відповідно до зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі вхідних податкових накладних всього на суму 43885380,33 грн, в т.ч. ПДВ 7314230,07 грн;

- зобов`язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві надати Державній казначейській службі України, відповідно до ст. 43 ПКУ, висновки та документи, необхідні для повернення коштів, на новостворений рахунок платника податків TOB "Модесто ЛТД" в системі електронного адміністрування ПДВ, помилково та/або надміру зарахованих до бюджету, з проведенням звірки надходжень до бюджету в розмірі 7314230,07 грн.

Таким чином, на думку позивача, прийняття судом наведеного рішення беззаперечно вказує на те, що TOB "Модесто ЛТД" було протиправно позбавлене статусу платника ПДВ, внаслідок чого воно втратило право на використання у визначений законом спосіб коштів в розмірі 7314230,07 грн за податковими накладними, які були одержані від постачальників та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У зв`язку з викладеним, ТОВ Модесто ЛТД звернулось до господарського суду першої інстанції з позовною заявою про стягнення збитків в розмірі 7314230,07 грн, які позивач зазнав у зв`язку з анулюванням статусу платника ПДВ, а також про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2367325,71 грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 592152,00 гр. (всього - 10273707,78 грн), заподіяних внаслідок неправомірних дій органу державної влади, а саме, Центральної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.01.2019 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Головного управляння Державної фіскальної служби у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Модесто ЛТД" - шкоду, завдану внаслідок вчинення неправомірних дій, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Харківській області в розмірі 7314230,07 грн; в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2367325,71 грн та 3% річних у розмірі 592152,00 грн у позові відмовлено.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли деліктні правовідносини, які є одним з видів позадоговірних зобов`язань, які регулюються положеннями ст. 22 і глави 82 Цивільного кодексу України. У даній справі збитки полягають не в реальних втратах особи, яких вона зазнала або зазнає, а в тих доходах, які позивач недоотримав або недоотримає внаслідок порушення його права, позивачем доведено суму завданої шкоди внаслідок вчинення неправомірних дій органом державної влади. Щодо інфляційних та трьох відсотків річних, місцевий господарський суд відмовив у задоволенні, як безпідставні вимоги у зв`язку з тим, що дія ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не поширюється на деліктні зобов`язання.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в частині стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь ТОВ "Модесто ЛТД" шкоди в розмірі 7314230,07 грн, дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.

У статті 56 Конституції України унормовано, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Пунктом 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (стаття 225 Господарського кодексу України).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 ЦК України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів відшкодовується на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України .

Стаття 1173 Цивільного кодексу України є спеціальною і передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Щодо неправомірності дії першого відповідача колегія суддів погоджується з висновками господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.

Неправомірність рішення і дій або бездіяльності органу державної влади може підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиціальне значення для справи про відшкодування шкоди.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та зазначено вище постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 у справі №820/7011/16, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2018 у справі №820/7011/16, зокрема, визнано протиправними дії Центральної об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Харківській області (правонаступником якої є Головне управління ДФС у Харківській області) щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи ТОВ Модесто ЛТД .

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Факти, передбачені наведеною нормою, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх вже встановлено у рішенні, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву законність судового акта, який вступив в законну силу.

В оскаржуваному рішенні, з чим погоджується господарський суд апеляційної інстанції, зазначено, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 у справі №820/7011/16, має преюдиційне значення, а встановлені ним обставини повторного доказування не потребують.

Таким чином, неправомірні дії органу фіскальної служби з анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ Модесто ЛТД є доведеними вищезазначеним рішенням.

Посилання апелянта на те, що рішення вищенаведеної адміністративної справи не має відношення та не стосується відносин між позивачем та першим відповідачем спростовується матеріалами справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.11.2018 замінено неналежного відповідача - Центральну об`єднану державну податкову інспекцію міста Харкова ГУ ДФС у Харківській області на Головне управління ДФС у Харківській області на підставі Постанови Кабінету Міністрів України Про реформування територіальних органів Державної фіскальної служби від 28.03.2018 №296, Центральну ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДФС у Харківській області.

Однак колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення 7314230,07 грн шкоди з огляду на наступне.

Як вже зазначалось, однією з необхідних підстав для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність шкоди (збитків), заподіяння якої має бути доведене.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача (аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №920/715/17 від 12.03.2019).

Як зазначено вище, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 у справі № 820/7011/16, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2018 у справі №820/7011/16, зокрема,

- дії Центральної об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Харківській області щодо прийняття рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи TOB "Модесто ЛТД" були визнані протиправними;

- рішення Центральної об`єднаної ДПІ ГУ ДФС у Харківській області про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи TOB "Модесто ЛТД" від 31.12.2015 № 85 скасовано;

- зобов`язано Центральну об`єднану ДПІ ГУ ДФС у Харківській області поновити дію реєстрації платника податку на додану вартість юридичної особи TOB "Модесто ЛТД" з моменту його анулювання зі збереженням податкових показників в розмірі 7314230,07 грн на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість юридичної особи TOB "Модесто ЛТД".

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 у справі №820/7011/16 поновлено порушене право позивача - ТОВ Модесто ЛТД щодо відновлення реєстрації платника податку на додану вартість.

Вищенаведеним рішенням збережено податкові показники в розмірі 7314230,07 грн. Тобто сума коштів в розмірі 7314230,07 грн не є шкодою в розумінні діючого законодавства, а є розміром податкового показника, на який платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Наведеним рішенням адміністративного суду не встановлено незаконних дій першого відповідача щодо списання коштів з рахунку системи електронного адміністрування ПДВ , незаконність дій щодо анулювання показників податкового кредиту платника податку , яким позивач міг скористатися. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.10.2018 у справі №820/7011/16, на яку позивач посилається, встановлено саме неправомірність дій органу фіскальної служби з анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.

Позивач, в обґрунтування завданих йому збитків зазначає, що у зв`язку з позбавленням статусу платника ПДВ, ТОВ Модесто ЛТД втратило право на використання у визначений законом спосіб коштів у розмірі 7314230,07 грн за податковими накладними, які були одержані від постачальників та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до ч. 200-1.2 ст. 200-1 Податкового кодексу України платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків , крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 200-1.7 ст. 200-1 Податкового кодексу України кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Частиною 200-1.5 ст. 200-1 Податкового кодексу України з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Таким чином, сума коштів в розмірі 7314230,07 грн є сумою, яка зараховується на спеціальний рахунок позивача , та використовується виключно для погашення податкового боргу з податку на додану вартість та податкових зобов`язань з податку на додану вартість . А також, це сума, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Наведене також підтверджується витягом з системи електронного адміністрування ПДВ, наданого позивачем до матеріалів справи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п. 4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 рахунок у системі електронного адміністрування податку - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти у сумі, необхідній для досягнення розміру суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов`язань з податку . Електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі.

Пунктом 5 даного Порядку електронні рахунки відкриваються виключно на підставі реєстру платників податку, який ДФС надсилає Казначейству не раніше ніж за один робочий день до дати реєстрації особи платником податку.

Таким чином, рахунок у системі електронного адміністрування податку - це спеціальний рахунок, відкритий для визначених законодавством цілей.

Посилання позивача, в обґрунтування заподіяння шкоди, на те, що без зазначеної суми (7314230,07 грн) неможливо провадити господарську діяльність виробникам, оптово-роздрібним продавцям. Позивач зазначає, що товари були куплені, однак, він не зміг здійснити оплату, через неможливість їх реалізувати, внаслідок чого виникла кредиторська заборгованість. Отже, шкода, на думку позивача, полягає не тільки в позбавленні права на податковий кредит, а й позбавленні права торгувати.

Колегія суддів вважає, що вказані посилання не підтверджуються належними доказами, а також не обґрунтовують наявність шкоди, яка на думку позивача, заподіяної першим відповідачем.

Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактично здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявністю всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Однак, позивачем не надано належних та допустимих доказів в підтвердження здійснення господарської діяльності в період скасування реєстрації платника податків на додану вартість , наявність господарських договорів, наявність придбаного чи реалізованого товару, натомість податкові декларації свідчать про нульовий обсяг податкових зобов`язань та податкового кредиту (а.с. 109-112).

Крім того, реєстрація платника податку на додану вартість відбулась 01.03.2015, свідоцтво платника ПДВ анульовано 31.12.2015, ТОВ Модесто ЛТД звернулось з позовною заявою про визнання протиправними дії контролюючого органу та скасування рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість до суду у 2017 році. Таким чином, позивач не надав доказів здійснення або неможливості здійснення ним господарської діяльності в зазначений період, не надав доказів звернення з відповідними заявами до контролюючого органу про перерахунок коштів на поточний рахунок платника податку, відповідно до вимог податкового законодавства.

Позивач у додаткових письмових поясненнях зазначає, що оскільки відсутні положення та норми, які регулюють поновлення реєстраційного ліміту, тому він втратив право на використання коштів в системі електронного адміністрування ПДВ, дані кошти втрачені безповоротно, у зв`язку з відсутністю механізму їх поновлення. На думку позивача, безпосередньо збільшити ліміт можливо лише готівковими коштами, поповнюючи казначейський рахунок. Отже, як вважає позивач, для поновлення своїх прав необхідні кошти для поповнення електронного рахунку, а відтак вважає, що саме це і є матеріальною шкодою.

Однак, колегія суддів не погоджується з даним твердженням, оскільки предметом розгляду даної справи є стягнення завданих збитків, а не поновлення реєстраційного ліміту платника податків.

Крім того, як зазначалось, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 у справі № 820/7011/16, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2018 у справі №820/7011/16, зокрема,

- зобов`язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві надати необхідну інформацію щодо поновлення дії реєстрації платника ПДВ юридичної особи TOB "Модесто ЛТД" Державній казначейській службі України для відкриття нового рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ та повідомити належним чином TOB "Модесто ЛТД" у строк, передбачений законодавством;

- зобов`язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві відновити показники в обліковій картці на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування ПДВ юридичної особи TOB "Модесто ЛТД" щодо суми податку на додану вартість у розмірі 7314230,07 грн відповідно до зареєстрованих в Єдиному державному реєстрі вхідних податкових накладних всього на суму 43885380,33 грн, в т.ч. ПДВ 7314230,07 грн.

Тобто, обов`язок щодо відновлення показників в обліковій картці на рахунку платника податку в системі електронного адміністрування ПДВ юридичної особи TOB "Модесто ЛТД" щодо суми податку на додану вартість у розмірі 7314230,07 грн покладено на Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, а першим відповідачем у даній справі є Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем не доведено наявність заподіяної шкоди у розмірі 7314230,07 грн рішенням першого відповідача.

У зв`язку з чим, колегія суддів прийшла до висновку, що позивач не надав суду доказів, що першим відповідачем завдана йому шкода в розмірі 7314230,07 грн, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення 7314230,07 грн підлягає скасуванню.

Щодо залучення у справі другого відповідача колегія суддів зазначає наступне.

При розгляді справ за позовами про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів доходів і зборів, судам слід враховувати, що співвідповідачами у таких справах є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. До того ж, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі. Зазначена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №907/769/17.

Статтею 3 Закону України Про гарантії держави щодо виконання судових рішень передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215 Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Згідно з пунктом 3 Положення основними завданнями Держказначейства є: реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; внесення на розгляд міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.

Пунктом 9 Положення передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п.п. 14 п. 4 Положення Про головні управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 12.10.2011 №1280 головне управління казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку, зокрема здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначений Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845.

За правилами пункту 35 цього Порядку у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з п. 35 цього порядку стягувані подають документи у пункті 6 цього порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду.

Таким чином, способом поновлення порушених прав позивачів у справах про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, є у кінцевому результаті стягнення коштів Державного бюджету України. У таких справах відповідачами можуть бути як відповідні територіальні органи Казначейства України, так і Державна казначейська служба України як орган, до завдань якого входить здійснення безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 02.04.2018 у справі №914/1221/17).

Тому, ухвалою господарського суду Харківської області від 11.12.2018 правомірно залучено до участі у справі Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області.

Отже, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про неналежність складу сторін у справі та порушення підсудності.

Згідно з положеннями частин 1, 3 статті 74, статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Судове рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Матеріали справи свідчать про те, що господарський суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, не дослідив питання наявності шкоди, заподіяної першим відповідачем, тобто рішення, прийняте за недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими.

Доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення в апеляційному порядку, у зв`язку з чим апеляційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2019 у справі №922/2527/18 слід скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення шкоди в розмірі 7314230,07 грн та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тому апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване рішення лише в частині стягнення шкоди в розмірі 7314230,07 грн.

Щодо розподілу судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

У силу пункту 13 частини другої статті 3 Закону судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю зазначених у цій нормі органів та осіб. Питання стосовно незаконності відповідних рішень, дій чи бездіяльності можуть вирішуватися господарським судом лише за результатами розгляду справи по суті, тому пов`язані з цим обставини не підлягають з`ясуванню під час прийняття судом позовної заяви і останню не може бути повернуто судом у зв`язку з несплатою судового збору. Розподіл останнього (та інших сум судових витрат) між сторонами здійснюється в подальшому згідно з судовим рішенням, прийнятим по суті справи, з урахуванням приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Ставка судового збору за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви (підпункт 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір").

На підставі викладеного, у зв`язку з недоведеністю позивачем наявності завданої шкоди, виходячи із ціни позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з ТОВ Модесто ЛТД судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 231158,43 грн.

Керуючись статтями 253, 254, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 25.01.2019 у справі №922/2527/18 в частині задоволення позову про стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області шкоди за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області в розмірі 7314230,07 грн скасувати.

Прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Модесто ЛТД" в частині стягнення з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області шкоди за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області в розмірі 7314230,07 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Модесто ЛТД" (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 39-А, ЄДРПОУ 39608982) на користь Головного Управління Державної фіскальної служби у Харківській області (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46 ЄДРПОУ 399599198) судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 231158,42 грн.

Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складений 14.06.2019.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя І.А. Шутенко