Постанова

від 29.01.2019 по справі 623/1198/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

29 січня 2019 року

м. Харків

справа № 623/1198/18

провадження № 22-ц/818/833/19

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Піддубного Р.М. (суддя-доповідач),

суддів: Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Кравченко О. О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма ЮГ-М ,

представник відповідача - Білоголовська Лариса Анатоліївна,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 жовтня 2018 року, ухвалене у складі судді Бєссонової Т.Д., -

у с т а н о в и в :

У травні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в обґрунтування якого зазначив, що на підставі державного акту від 27.12.2004 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки загальною площею 4,5016 га на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, контур НОМЕР_2, ділянка НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_1.

20.12.2006 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма ЮГ-М (далі ТОВ Агрофірма ЮГ-М ) було укладено договір оренди, відповідно до умов якого позивач передав вищевказану земельну ділянку відповідачу у користування на строк 15 років. Пунктом 39 договору оренди сторони передбачили, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається за умови письмового попередження заінтересованої в цьому сторони за два місяці до початку польових робіт, але не пізніше 10 січня поточного року.

Посилаючись на те, що 03.01.2018 року він направив на адресу ТОВ Агрофірма ЮГ-М листа з повідомленням про розірвання договору, але 05.02.2018 року отримав відповідь в якій відповідач відмовив в поверненні земельної ділянки, вважаючи договір оренди розірваним, ОСОБА_1 просив витребувати із незаконного володіння ТОВ Агрофірма ЮГ-М належну йому на праві приватної власності земельну ділянку загальною площею 4,5016 га, яка розташована на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області, контур 25 ділянка НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_1.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 жовтня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким заявлений ним позов задовольнити.

В обґрунтування скарги зазначив, що на підставі п. 39 договору одностороння відмова від договору здійснюється без звернення до суду, з моменту направлення на адресу орендаря такої відмови договір вважається розірваним, у зв'язку з чим належним способом захисту порушеного права є витребування земельної ділянки із незаконного володіння відповідача.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судовим розглядом встановлено, що на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з кадастровим номером НОМЕР_1, площею 4,5016 га, контур 25, ділянка 403, яка розташована на території Заводської сільської ради Ізюмського району Харківської області.

20 грудня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма ЮГ-М було укладено договір оренди, відповідно до умов якого ТОВ Агрофірма ЮГ-М прийняло вищевказану земельну ділянку у платне користування нас трок 15 років.

Пунктом 39 договору оренди сторони передбачили, що розірвання договору в односторонньому порядку допускається за умови письмового попередження заінтересованої сторони за два місяці до початку польових робіт, але не пізніше 10 січня поточного року.

03 січня 2018 року позивач направив на адресу ТОВ Агрофірма ЮГ-М листа, в якому повідомив про розірвання договору оренди в односторонньому порядку та просив повернути належну йому земельну ділянку.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ Агрофірма ЮГ-М про розірвання договору оренди на підставі п. 39 цього договору було відмовлено, а тому відсутні підстави для витребування земельної ділянки із незаконного володіння ТОВ Агрофірма ЮГ-М .

Колегія суддів погоджується з таким висновком.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно зі ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Одностороння відмова від договору допустима лише у випадках, передбачених договором або законом. ЦК України передбачає такі основні види односторонньої відмови від договору, а саме: 1) як санкцію за порушення умов договору другою стороною; 2) як право на вчинення односторонньої відмови без застосування мір цивільно-правової відповідальності; 3) як безпідставну відмову від договору за відсутності порушень умов договору другою стороною з покладенням на сторону, що відмовилася, негативних правових наслідків, передбачених договором або законом.

Умовами укладеного 20.12.2006 року договору сторони передбачили, що дія договору припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; придбання орендарем земельної ділянки у власність; викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; ліквідації юридичної особи-орендаря. Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом (пункт 37 договору);

Дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін; рішення суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (пункт 38 договору);

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається лише за умови письмового попередження заінтересованої в цьому сторони, за 2 місяці до початку польових робіт, але не пізніше 10 січня поточного року (пункт 39 договору).

Встановлено, що 03.01.2018 року позивач направив на адресу ТОВ Агрофірма ЮГ-М листа з повідомленням про розірвання договору оренди.

Одностороння відмова від договору не спричиняє, як правило, його автоматичне припинення, оскільки інша сторона має право оспорити односторонню відмову від договору в суді, який може визнати її неправомірною (правомірною) і визнати на вимогу однієї із сторін договір розірваним із застосуванням відповідних правових наслідків до винної сторони.

Як убачається із матеріалів справи, у травні 2017 року ОСОБА_1 звертався до суду з позовом, в якому посилаючись на п. 39 укладеного 20.12.2006 року між ним та ТОВ Агрофірма ЮГ-М договору оренди, просив його розірвати.

Рішенням Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 20 вересня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що п.39 договору оренди сторони погодили не підставу, а процедуру, за умови дотримання якої договір оренди може бути розірвано.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що договір оренди не є розірваним, а тому відсутні передбачені ст. 387 ЦК України підстави для витребування земельної ділянки із незаконного володіння ТОВ Агрофірма ЮГ-М .

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - залишенню без змін.

Заява представника ТОВ Агрофірма ЮГ-М про стягнення з ОСОБА_1 судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ЦПК України).

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Представник ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою, в якій просив зменшити розмір судових витрат, які підлягають розподілу, до 1000 грн.

Враховуючи складність справи та обсяг виконаних адвокатом Білоголовською Л.А. робіт (наданих послуг), колегія суддів вважає обґрунтованими розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн., які на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ Агрофірма ЮГ-М .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України , -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 04 жовтня 2018 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ЮГ-М судові витрати, пов'язані з професійною правничою допомогою, у розмірі 2000 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04 лютого 2019 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

О.Ю. Тичкова