Постанова

від 04.02.2019 по справі 927/598/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2019 р. Справа№ 927/598/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

без повідомлення учасників апеляційного провадження

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.10.2018 (повне рішення складено 02.11.2018)

у справі №927/598/18 (суддя Фетисова І.А.)

за позовом Керівника Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради

до Приватного акціонерного товариства Чернігівоблбуд

про стягнення 39387,16 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2018 року Керівник Бахмацької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Бахмацької міської ради звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства Чернігівоблбуд про стягнення 39387,16 грн. збитків у вигляді неотриманої орендної плати за користування земельною ділянкою у період з 30.06.2016 по 30.10.2017.

В обґрунтування позовних вимог, посилавшись на ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 120, 125, 126, 152, 156, 157 Земельного кодексу України, Керівник Бахмацької місцевої прокуратури вказує, що відповідач використовує земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, без укладання відповідного договору оренди та без правовстановлюючих документів, внаслідок чого завдається шкода у вигляді ненадходження коштів до місцевого бюджету.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 30.10.2018 у справі №927/598/18 у позові відмовлено.

Стягнуто з Бахмацької міської ради на користь Приватного акціонерного товариства Чернігівоблбуд судові витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн.

Рішення суду обґрунтовано тим, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України . Тому, суд прийшов до висновку про неправомірне обґрунтування позивачем заявлених вимог приписами ст. 1166 ЦК України .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Заступник прокурора Чернігівської області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.10.2018 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити .

Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також апелянт зазначає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме: ст.ст. 2, 3, 4, 76, 77, 162, 236 ГПК України. Крім того, вказує, що у судовій практиці в аналогічних справах існує також інша правова позиція застосування ст. 1166 Цивільного кодексу України, а не 1212 Цивільного кодексу України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

В свою чергу, заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач у своєму відзиві зазначає, що рішення суду прийнято при повному з'ясуванні обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, без їх порушення. Тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає і рішення слід залишити без змін. Крім того, відповідач посилається на ч.ч. 3, 4 ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру та зазначає, що прокурор не мав права на подання позову та апеляційної скарги. Також, відповідач звертає увагу, що ПАТ Чернігівоблбуд не є користувачем земельної ділянки, оскільки до 13.09.2017 користувачем земельної ділянки було ДП Бахмачцивільбуд . Надалі, відповідно до договору оренди та акту приймання-передачі від 01.01.2014 зазначені земельні ділянки передані в користування ДП Бахмачжитлобудсервіс , яке користується об'єктами нерухомості та земельною ділянкою.

Як вбачається з матеріалів справи, Бахмацькою міською радою не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України.

Узагальнені доводи заперечень на відзив

14.01.2019 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Заступника прокурора Чернігівської області до суду надійшли заперечення на відзив відповідача, в яких Заступник прокурора Чернігівської області зазначає, що звертаючись до суду з позовом Бахмацькою місцевою прокуратурою, з посиланням на законодавство, обґрунтовано наявність порушень інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, із зазначенням органу місцевого самоврядування, а також зазначено підстави для звернення до суду в порядку ст. 23 Закону України Про прокуратуру , а саме: нездійснення Бахмацькою міською радою захисту інтересів держави. При цьому, у позовній заяві прокурором вказано, що порушення інтересів держави полягає у тривалому безоплатному користуванні ПАТ Чернігівоблбуд земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів, що має наслідком ненадходження до бюджету значної суми коштів. Крім того, прокурором зазначено, що спірні правовідносини фактично пов'язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошті від використання земельної ділянки, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів територіальної громади міста Бахмача.

Також, Заступник прокурора Чернігівської області вказує, що посилання відповідача на наявність договору оренди землі між Бахмацькою міською радою та ДП Бахмачцивільбуд від 23.03.2012 є безпідставними, оскільки рішенням Бахмацької міської ради від 24.02.2016 право користування земельною ділянкою ДП Бахмачцивільбуд припинено, у зв'язку із прийняттям судового рішення від 23.12.2015 у справі №927/1300/13 про припинення юридичної особи, а саме визнанням її банкрутом. В свою чергу, комісією з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам при Бахмацькій райдержадміністрації розрахунок збитків, завданих Бахмацькій міській раді використанням ПАТ Чернігівоблбуд спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, нараховано у період з 30.06.2016 по 30.10.2017, тобто після припинення в установленому законодавством порядку договору оренди з ДП Бахмачцивільбуд .

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Заступника прокурора Чернігівської області на Господарського суду Чернігівської області від 30.10.2018 у справі №927/598/18 та призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30.08.1993 рішенням Бахмацької міської ради народних депутатів №213 затверджено земельну ділянку Бахмацької орендної ремонтно-будівельної дільниці в розмірі 1,33 га по АДРЕСА_1 та видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою (т. 1; а.с. 27).

27.07.1994 між Фондом комунального майна та приватизації Чернігівської обласної ради народних депутатів (продавець) та Товариством покупців орендного підприємства Чернігівоблбуд (покупець) укладено договір купівлі-продажу державного комунального майна Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного орендного підприємства Чернігівоблбуд (т. 1; а.с. 20-24).

Згідно витягу з дублікату додатку до акту прийому-передачі майна Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного підприємства Чернігівоблбуд від 10.07.1995 вбачається, що за договором купівлі-продажу від 27.07.1994 Чернігівським обласним проектним ремонтно-будівельним орендним підприємством Чернігівоблбуд приватизовані об'єкти нерухомості, що розташовані по АДРЕСА_1, а саме: будівля циркулярки, столярна майстерня, розчинний вузол, матеріальний склад, лісорама, водогін, електромережа (т. 1; а.с. 19).

28.01.2005 рішенням Бахмацької міської ради вилучено земельну ділянку з користування ДП Бахмацької ремонтно-будівельної дільниці ЗАТ Чернігівоблбуд по АДРЕСА_1 в розмірі 1,3 га, у звязку з її невикористанням та передано до земель запасу Бахмацької міської ради (т. 1; а.с. 28).

23.03.2012 між Бахмацькою міською радою (орендодавець) та ДП Бахмачцивільбуд (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки площею 1,2051 га за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1; а.с. 30-32).

24.02.2016 рішенням Бахмацької міської ради право користування земельними ділянками Дочірнього підприємства Бахмачцивільбуд Чернігівського обласного проектного ремонтно-будівельного закритого акціонерного товариства Чернігівоблбуд по АДРЕСА_1 загальною площею 1,2051 га, наданої для розміщення та обслуговування власної бази, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 - припинено, у звязку з ліквідацією юридичної особи орендаря. Земельні ділянки передано до земель запасу Бахмацької міської ради (т. 1; а.с. 24).

У зв'язку з припиненням користування земельною ділянкою ДП Бахмачцивільбуд та оформленням гр. ОСОБА_2 прав власності на частину нерухомого майна, яке знаходиться за вищевказаною адресою, на замовлення Бахмацької міської ради було розроблено технічну документацію із землеустрою стосовно встановлення меж земельної ділянки на території АДРЕСА_1, з кадастровим номером НОМЕР_1 та щодо її поділу. За результатами розроблення техдокументації щодо встановлення меж земельної ділянки уточнено її загальну площу та розподілено її на дві земельні ділянки: площею 0,4835 га з кадастровим номером НОМЕР_3 та 0,6813 га з кадастровим номером НОМЕР_2.

Земельна ділянка площею 0,4835 га з кадастровим номером НОМЕР_3, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 05.10.2017 перебуває в оренді гр. ОСОБА_2 (т. 1; а.с.86-88).

Суд першої інстанції встановив, що в матеріалах справи, наявний примірник фотокопії договору оренди майна від 01.01.2014, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, підписаний між Публічним акціонерним товариством Чернігівоблбуд (орендодавець) та Дочірнім підприємством Бахмачжитлобудсервіс (орендар) та акт прийому-передачі від 01.01.2014 про передачу обєктів нерухомого майна в оренду. Проте, доказів реєстрації права власності за ПАТ Чернігівоблбуд на об'єкти нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції надано не було.

24.05.2017 Бахмацька міська рада звернулась до ПАТ Чернігівоблбуд з претензією № 03-21/1198 про звернення з клопотанням про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку за адресою: м. Бахмач, АДРЕСА_1, площею 0,6813 га.

30.10.2017 комісією з питань визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам складено акт, який затверджено розпорядженням в.о. голови Бахмацької райдержадміністрації 21.11.2017 № 776. В акті зазначено, що належні правовстановлюючі документи для користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 не приведені у відповідність до чинного законодавства. Сума збитків нанесених Бахмацькій міській раді за час фактичного користування земельною ділянкою площею 0,6813 га без належних правовстановлюючих документів згідно ст. 22 ЦК України , ч. 2 ст. 224 ГК України порівнюється розрахунковій сумі орендної плати (право оренди за відсутності фактичного права власності єдина форма законного користування в даному випадку), визначена виходячи з площі 0,68 га, періоду використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів з 30.06.2016 по 30.10.2017, нормативної грошової оцінки 1 кв. м, що становить 41,46 грн та 44,36 грн. Сума розміру збитків становить 39387,16 грн.

08.12.2017 Бахмацька міська рада звернулась до відповідача з претензією № 03-21/2868 про сплату збитків в сумі 39 387,16 грн.

Звертаючись до суду Керівник Бахмацької місцевої прокуратури обґрунтував позовні вимоги ст. 22 Цивільного кодексу України та ст. 1166 Цивільного кодексу України .

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки (п. д частини першої статті 156 Земельного кодексу України ).

За змістом вказаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України ). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов'язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкода заподіяна не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України ).

Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 2 жовтня 2013 року у справі № 6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов'язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов'язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов'язаннях. Натомість, для кондикційних зобов'язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

За змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте, враховуючи приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України , не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій ці будинок, будівля, споруда розташовані.

Таким чином, відсутні підстави застосовувати до спірних правовідносин приписи чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові від 23.05.2018 Великої Палати Верховного Суду у справі №629/4628/16-ц.

До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України . Такий висновок про застосування норм права сформульований у Постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 922/207/15.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірне обґрунтування заявлених вимог приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України , а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Стосовно тверджень Заступника прокурора Чернігівської області щодо існування у судовій практиці в аналогічних справах іншої правової позиції, а саме: застосування ст. 1166 Цивільного кодексу України, а не 1212 Цивільного кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, ч. 4, ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 1, ч. 2, ст. 45 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" саме Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

Неодноразове ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, тоді як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Вінчіч та інші проти Сербії", заява № 44698/06). Право на справедливий суд, визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), також пов'язане з вимогами єдиного застосування закону. Розбіжності в тлумаченні правових норм можуть сприйматися як невід'ємна риса судової системи, що складається з певної мережі судів. Тобто різні суди можуть дійти неоднакових, але водночас раціональних та обґрунтованих висновків стосовно подібного юридичного питання, з подібними фактичними обставинами. Однак за певних обставин суперечливі рішення національних судів, особливо найвищих інстанцій, можуть становити порушення вимоги щодо справедливого суду, яку сформульовано в пункті 1 статті 6 Конвенції. У цьому контексті треба проаналізувати: чи глибинні та довготривалі розбіжності в судовій практиці національних судів, чи національне право пропонує засоби для подолання таких розбіжностей, чи ці засоби застосовуються, і якщо застосовуються, то якими є наслідки (рішення ЄСПЛ у справі "Томіч та інші проти Чорногорії", заява № 18650/09, у справі "Шахін і Шахін проти Туреччини", заява № 13279/05).

Посилання ПАТ Чернігівоблбуд на те, що прокурор не мав права на подання позовної заяви та апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Так, звертаючись до суду з позовом Керівником Бахмацької місцевої прокуратури Бахмацькою обґрунтовано наявність порушень інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, із зазначенням органу місцевого самоврядування, а також зазначено підстави для звернення до суду, а саме: нездійснення Бахмацькою міською радою захисту інтересів держави. При цьому, в позовній заяві прокурором вказано, що порушення інтересів держави полягає у тривалому безоплатному користуванні ПАТ Чернігівоблбуд земельною ділянкою без оформлення правовстановлюючих документів, що має наслідком ненадходження до бюджету значної суми коштів. Також, в позовній заяві прокурором зазначено, що спірні правовідносини фактично пов'язані зі сферою формування та виконання місцевого бюджету, до якого мають своєчасно та в повному обсязі надходити кошті від використання земельної ділянки, що безпосередньо стосується прав та економічних інтересів територіальної громади міста Бахмача.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, судом першої інстанції вірно зазначено, що Керівник Бахмацької місцевої прокуратури неправомірно обґрунтував заявлені позовні вимоги приписами ст. 1166 Цивільного кодексу України , а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України no. 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 ГПК України).

Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Заступника прокурора Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.10.2018 у справі №927/598/18 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.10.2018 у справі №927/598/18 підлягає залишенню без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281- 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Заступника прокурора Чернігівської області на рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.10.2018 у справі №927/598/18 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 30.10.2018 у справі №927/598/18 залишити без змін.

Матеріали справи №927/598/18 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених ст. 287 ГПК України та у строки, встановлені ст. 288 ГПК України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б.Михальська