Рішення

від 31.01.2019 по справі 906/934/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2019 р. м. Житомир Справа № 906/934/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Голубничий О.І., адвокат - ордер серії КВ №746510 від 19.10.2018р; договір №11/10/18ЮП від 11.10.2018р про надання юридичних послуг,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лоджистікс Сервісіс" (м.Київ)

до Фізичної особи-підприємця Нечипорука Петра Олександровича (м.Бердичів, Житомирська область)

про стягнення 628443,72грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Смарт Лоджистікс Сервісіс" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Нечипорука Петра Олександровича про стягнення 628443,72грн, з яких: 358286,19грн основного боргу, 108928,76грн пені, 71657,23грн штрафу, 89571,54грн 25% річних, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 05.11.2018р прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Розгляд даної справи в підготовчому проваджені неодноразово відкладався. Зокрема, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.12.2018р продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 09.01.2019р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 09.01.2019р закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 31.01.2019р.

Представник позивача в судовому засіданні 31.01.2019р позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив їх задовольнити.

Відповідач повноважного представника в судове засідання 31.01.2019р не направив, вимоги ухвал суду від 05.11.2018р, 17.12.2018р не виконав, письмового відзиву на позов не подав. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення №1000230553614 про вручення 15.01.2019р відповідачу рекомендованого листа (а.с.194).

На адресу Господарського суду Житомирської області 23.01.2019р та 30.01.2019р повернулися копії ухвал Господарського суду Житомирської області від 09.01.2019р, які направлялись на адреси відповідача з відмітками пошти "за незапитом" та "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення" (а.с.195-202).

Разом з цим, 30.01.2019р на адресу господарського суду від відповідача надійшла заява від 30.01.2019р, в якій останній просить відкласти розгляд справи у зв'язку з зайнятістю його адвоката в іншій справі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення поданої відповідачем заяви від 30.01.2019р про відкладення розгляду справи. Зазначив, що відповідач зловживає своїми процесуальними правами та затягує розгляд справи. Крім того, представник позивача повідомив, що сторони зустрічались з метою вирішення питання мирним шляхом, але на день розгляду справи сторони не дійшли згоди щодо врегулювання спору. Посилаючись на наведене, представник позивача просив суд відмовити в задоволенні заяви відповідача від 30.01.2019р про відкладення розгляду справи та здійснювати розгляд справи по суті за відсутності представника відповідача.

Судом розглянуто заяву відповідача від 30.01.2019р про відкладення розгляду справи та відхилено з огляду на таке.

За приписами ч.1 ст.56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Отже, окрім адвоката ОСОБА_3, свої інтереси має право представляти сам відповідач, однак до матеріалів справи не додано жодних доказів на підтвердження того факту, що останній не має можливості прибути в дане засідання для представництва своїх інтересів. Також, до заяви відповідача від 30.01.2019р про відкладення розгляду справи не подано доказів зайнятості адвоката ОСОБА_3 в іншому судовому процесі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі. Про призначення справи до розгляду відповідач був повідомлений завчасно, тобто, мав час та можливість і для вибору представника своїх інтересів під час розгляду справи, і для реалізації своїх прав як відповідача по справі, зокрема, для ознайомлення з матеріалами справи, подачі доказів тощо. Крім того, відповідач мав можливість здійснити повний та професійний судовий захист своїх інтересів не лише з'явившись особисто в судове засідання чи направивши свого адвоката для надання усних пояснень, а й підготувавши письмові пояснення по суті господарського спору та надавши (за наявності) відповідні письмові докази у спростування позовних вимог ТОВ "Смарт Лоджистікс Сервісіс".

Відсутність відповідача або його представника, відповідно до ст.216 ГПК України, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість розгляду справи у відповідному судовому засіданні і, у даному випадку, таких обставин судом не встановлено. До того ж, ухвалою суду від 09.01.2019р явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась.

За наведених обставин, заява представника відповідача від 30.01.2019р про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідачу було відомо про дату, час та місце розгляду справи, проте, своїм правом на участь в судовому засіданні він не скористався; зважаючи на те, що явка представників сторін в засідання суду обов'язковою не визнавалася, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності відповідача, за наявними у ній матеріалами, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 08.09.2017р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Лоджистікс Сервісіс" (постачальник/позивач) та Фізичною особою-підприємцем Нечипоруком Петром Олександровичем (покупець/відповідач) укладено договір поставки №17СЛС0809 (далі - договір) (а.с.17-21).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити: засоби захисту рослин, насіння, мікродобрива та іншу хімічну продукцію, надалі іменовані "товар", в порядку та на умовах, визначених даним договором. Номенклатура, кількість, ціна кожної конкретної партії товару вказуються в специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору.

Відповідно до пункту 1.3 договору, товар належить постачальникові на праві власності, не закладений, не перебуває під арештом і вільний від будь-яких вимог третіх осіб. Умови поставки товару застосовуються сторонами в рамках цього договору відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів "ІНКОТЕРМС 2010", якщо інше не обумовлено даним договором.

Передача товару покупцеві здійснюється відповідно до видаткової накладної на товар в порядку й на умовах, передбачених розділом 6 даного договору з наданням покупцем доручення (довіреність) на отримання уповноваженою особою покупця товарно-матеріальних цінностей (пункт 3.1 договору).

Пунктом 3.2 договору сторони домовились, що передачею товару вважається дата вручення товару покупцеві, що підтверджується підписаною представниками сторін видатковою накладною.

Згідно п.4.1 договору, ціна кожної конкретної партії товару визначається на підставі затвердженої сторонами Специфікації.

Відповідно до пункту 4.3 договору, покупець зобов'язується оплатити постачальнику товар у термін, визначений в Специфікації на такий товар.

Оплата товару здійснюється покупцем в українських гривнях у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів банківським переказом на поточний рахунок постачальника. Підставою для платежу є даний договір (пункт 4.4 договору).

Відповідно до пункту 4.7 договору сторони домовились, що ціна товару розраховується за формулою, що вказана в Специфікації у відповідності до ч.2 ст.524 ЦК України. Розмір суми, що підлягає до сплати за товар (частково чи в повному обсязі), визначається відповідно до міжбанківського курсу продажу долара США згідно даних сайту: www//minfin.com.ua станом на, що передує даті оплати збільшений на 0,5% (банківські послуги за купівлю валюти). Оплачена частина товару перерахунку не підлягає.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що передача та приймання товару здійснюється уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до пункту 7.1. договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання договору, сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства та умов даного договору.

Даний договір вважається укладеним і набуває чинності з дати підписання його обома сторонами й діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Датою підписання й вступом даного договору в силу є дата, зазначена в правому верхньому кутку на першій сторінці (пункт 10.1 договору).

До договору поставки №17СЛС0809 від 08.09.2017р між сторонами 08.09.2017р було підписано Специфікацію №00000000001, згідно пункту 1 якої, загальна вартість товару - Тебуконазол 250г/л ЕС Талент 250 ЕС, становить: 336444,00 (триста тридцять шість тисяч чотириста сорок чотири гривень 00 коп) гривень, що еквівалентно 12696,00 (дванадцять тисяч шістсот дев'яносто шість) доларів США відповідно до міжбанківського курсу продажу долара США згідно даних Інтернет сайту: www//minfin.com.ua станом на дату укладення даної специфікації (а.с.22).

Пунктом 2 вказаної Специфікації, сторони визначили, що розрахунки за цією Специфікацією проводяться до 01.11.2017р від дати передачі права власності на товар. Датою передачі права власності на товар вважається дата одержання товару покупцем на складі покупця, та наданням покупцем доручення (довіреність) на отримання уповноваженою особою покупця товарно-матеріальних цінностей і підписом уповноваженої особи на видатковій накладній.

Відповідно до пункту 4 Специфікації, строк поставки: 10 вересня 2017 року.

Договір та специфікація підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Позивачем на виконання умов договору поставки №17СЛС0809 від 08.09.2017р, було поставлено відповідачу товар на суму 336444,00грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною №РН-0000030 від 08.09.2017р на суму 336444,00грн (а.с.23).

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності із ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Таким чином, відповідно до умов договору поставки №17СЛС0809 від 08.09.2017р, строків оплати, узгоджених сторонами в специфікації, та положень ч.1 ст.530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був оплатити отриманий від позивача товар на суму 336444,00грн у строк до 01.11.2017р.

З матеріалів справи вбачається, що 18.10.2018р позивач направив на адресу відповідача претензію №2-10/18 з вимогою про сплату заборгованості за договором в розмірі 627441,00грн, з яких: 356112,80грн основного боргу, 111077,65грн пені, 71222,55грн штрафу та 89028,00 25% річних (а.с.25-27, докази надіслання - а.с.28). Однак, зазначену претензію залишено відповідачем без відповіді та задоволення.

Позовними вимогами, що розглядаються у даній справі відповідно про прохальної частини позовної заяви є стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 628443,72грн, з яких: 358286,19грн основний борг (який згідно пояснень представника позивача складається з ціни товару, яка зазначена у видатковій накладній - 336444,00грн та курсової різниці - 21842,19грн у зв'язку з коливанням курсу долара США), 108928,76грн пеня, 71657,23грн штраф, 89571,54грн 25% річні за несвоєчасне виконання зобов'язань з проведення розрахунків.

Відповідно до ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При цьому, з тексту позовної заяви вбачаться, що позивачем при здійсненні розрахунку курсової різниці здійснювався обрахунок суми, виходячи з заборгованості в розмірі 336444,00грн та курсової різниці в сумі 19668,80грн (336444,00 + 19668,80 = 356112,80), однак в прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено вимоги про стягнення основної заборгованості з відповідача за договором поставки №17СЛС0809 від 08.09.2017р в сумі 358286,19грн, яка складається з 336444,00грн основного боргу та 21842,19грн курсової різниці у зв'язку з коливанням курсу долара США (336444,00 + 21842,19 = 358286,19), виходячи з якої позивачем сплачено судовий збір (а.с.14,77). При цьому суд враховує, що позивачем заява про зменшення позовних вимог до суду не подавалась. Отже, суд розглядає позовні вимоги в межах визначених в прохальній частині позовної заяви вимог щодо основного боргу - в сумі 358286,19грн, яка складається з 336444,00грн основного боргу та 21842,19грн курсової різниці у зв'язку з коливанням курсу долара США.

На час розгляду справи, відповідач зобов'язання щодо проведення розрахунків з позивачем за отриманий товар у встановлений строк не виконав.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 336444,00грн боргу (сума товару зазначена у видатковій накладній №РН-0000030 від 08.09.2017р) є правомірними, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 21842,19грн курсової різниці, суд враховує вищевикладене, а також таке.

Відповідно до частини 1 статті 192 Цивільного кодексу України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Тобто, сторони договору мають право фактично зафіксувати ціну договору (зобов'язання) в доларах США або в будь-якій іншій іноземній валюті.

Разом з тим, незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, частинами 1,2 статті 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, зважаючи на викладене, якщо в договорі визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, і передбачено, що сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, проте фактично такий платіж ще не здійснено, стягненню підлягає грошова сума у гривнях, яка визначається еквівалентно за офіційним курсом відповідної валюти на день заявлення відповідної вимоги.

Як уже зазначалось, в договорі (п.4.7) сторони погодили, що ціна товару розраховується за формулою, що вказана в Специфікації у відповідності до ч.2 ст.524 ЦК України. Розмір суми, що підлягає до сплати за товар (частково чи в повному обсязі), визначається відповідно до міжбанківського курсу продажу долара США згідно даних сайту: www//minfin.com.ua станом на день, що передує даті оплати збільшений на 0,5% (банківські послуги за купівлю валюти). Оплачена частина товару перерахунку не підлягає.

В пункті 3 Специфікацій №1 від 08.09.2017р сторони також погодили, що оплата вартості товару здійснюється у національній валюті України - гривні і розраховується відповідно до міжбанківського курсу продажу долара США згідно даних Інтернет сайту: www//minfin.com.ua станом на день, що передує даті оплати та 0,5% банківські послуги за купівлю валют.

Фактично за такою умовою договору сторони визначили особливості формування ціни договору. Так, покупець взяв на себе обов'язок здійснювати оплату вартості товару виходячи з вартості товару на момент підписання договору з урахуванням курсу долара США станом на дату, що передує даті оплати.

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивач розраховував неоплачену суму боргу за товар у зв'язку з коливання курсу долара США станом на дату подачі позову, а саме на 16.10.2018р за міжбанківським курсом продажу долара США 27,92 збільшеного на 0,5%, що становить 28,05 (27,92 х 0,5% = 28,05).

При перевірці правильності зазначених позивачем нарахувань судом також враховано, що станом на 16.10.2018р (час підготовки позову) курс долара США до гривні на сайті - www//minfin.com.ua, що склався на міжбанківському валютному ринку, становив 27,92грн за 1 долар США, про що свідчать відомості на сайті - www//minfin.com.ua, використання якого погоджено сторонами та узгоджується з умовами укладеного між сторонами договору.

З огляду на викладене, розмір заборгованості у вигляді донарахувань у зв'язку з коливанням курсу долара США (курсової різниці) у відповідності до ст.524,533,562 Цивільного кодексу України та договору поставки №17СЛС0809 від 08.09.2017р, становить 19678,80грн (12696,00 доларів США х 28,05 = 356122,80грн; 356122,80грн - 336444,00грн=19678,80грн) та підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача курсової різниці в сумі 2163,39грн (21842,19 - 19678,80 = 2163,39) необґрунтовані у зв'язку з чим у задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

Перевіряючи обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми 108928,76грн пені, 71657,23грн штрафу та 89571,54грн 25% річних, господарський суд враховує таке.

Згідно з ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення строків та/або умов оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла на час порушення зобов'язання) за кожний день прострочення оплати. При простроченні оплати на строк понад 3 (три) календарних дні покупець, окрім пені, сплачує штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків від суми простроченої заборгованості.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У даному випадку, пунктом 7.7 договору поставки №17СЛС0809 від 08.09.2017р сторони домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором не припиняється строком, визначеним п.6 ст.232 Господарського кодексу України, а здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій, відповідно до положень ст.259 Цивільного кодексу України, продовжується до трьох років.

Судом встановлено факт порушення відповідачем передбачених договором строків проведення розрахунків за отриманий товар.

Водночас, при перевірці заявлених до стягнення з відповідача сум пені, штрафу та 25% річних, судом встановлено, що позивач здійснював нарахування штрафних санкцій та відсотків річних не на суму заборгованості, яка існувала на день прострочення сплати товару - 02.11.2017р, а на заборгованість з урахуванням курсової різниці станом на 16.10.2018р. Заборгованості у вигляді курсової різниці в розмірі 19678,80грн у період за який позивачем нараховано пеню, штраф та 25% річних ще не існувало, оскільки така сума заявлена позивачем лише при зверненні до Господарського суду Житомирської області, тому нарахування позивачем пені, штрафу та 25% річних на збільшену суму заборгованості в залежності від зміни міжбанківського курсу долару США до гривні є безпідставними.

З врахування встановлених вище обставин, перевіривши за допомогою програми "Ліга:Закон" здійснені позивачем нарахування пені та штрафу суд встановив, що за період з 02.11.2017р по 16.10.2018р (сума боргу 336444,00грн, кількість днів прострочення - 349) обґрунтованим є нарахування пені в сумі 105274,71грн, а штрафу в сумі 67288,80грн (сума боргу 336444,00грн х 20%).

Отже, правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 105274,71грн та штрафу в сумі 67288,80грн. В частині стягнення з відповідача пені в сумі 3654,05грн (108928,76грн - 105274,71грн = 3654,05грн) та штрафу в сумі 4368,73грн (71657,23грн - 67288,80грн = 4368,43грн), вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача 89571,54грн 25% річних, господарський суд враховує таке.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.6 договору сторони передбачили, що у разі невиконання покупцем зобов'язань щодо термінів оплати товару та/або невиконання інших зобов'язань передбачених цим договором, покупець, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника крім суми заборгованості 25 (двадцять п'ять) % річних від суми невиконаного зобов'язання, якщо інший розмір процентів встановлений додатками до цього договору.

Відповідно до зазначеної норми та умов договору, згідно з якими у разі невиконання договірних обов'язків, сторони несуть відповідальність згідно діючого законодавства України та умов договору, позивачем було нараховано до стягнення з відповідача 25% річних у сумі 89571,54грн за період з 02.11.2017р по 16.10.2018р на суму заборгованості в розмірі 358286,19грн (розрахунки а.с.10-11).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування з огляду на встановлені вище обставин щодо суми заборгованості яка існувала у період за який нараховувались 25% річних, господарський суд встановив, що обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача 25% річних в сумі 80423,94грн за період з 02.11.2017р по 16.10.2018р на суму заборгованості в розмірі 336444,00грн. В частині вимог про стягнення з відповідача 25% річних в сумі 9147,60грн (89571,54грн - 80423,94грн = 9147,60грн) вимоги позивача є безпідставними, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення боргу в сумі 356122,80грн (з яких: 336444,00грн боргу та 19678,80грн курсової різниці), 105274,71грн пені, 67288,80грн штрафу, 80423,94грн 25% річних є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні позову в частині стягнення 2163,39грн боргу (курсової різниці), 3654,05грн пені, 4368,43грн штрафу та 9147,60грн 25% річних суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Що стосується витрат на надання правової допомоги у розмірі 100000,00грн, суд зазначає таке.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).

Відповідно ч.3 ст.123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст.16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Так, у матеріалах справи міститься посвідчення адвоката №КВ4769 від 13.03.2015р, видане Голубничому Олегу Ігоровичу, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4769 від 13.12.2011р (а.с.37-38).

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

11.10.2018р між Адвокатським об'єднанням "Мітракс" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Смарт Лоджистікс Сервісіс" (замовник) укладено договір №11/10/18ЮП про надання юридичних послуг (далі - договір №11/10/18ЮП) (а.с.31-36).

Згідно з п.1.1 договору №11/10/18ЮП, виконавець надає юридичні послуги у справах про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродукт-Захист" та з фізичної особи-підприємця Нечипорука Петра Олександровича, що необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів Замовника, а Замовник приймає та оплачує юридичні послуги.

Згідно п.2.1 вказаного договору №11/10/18ЮП, Перелік юридичних послуг, їх вартість, порядок розрахунків та інші аспекти виконання Договору визначаються Додатком №1 до Договору, а також в окремих Додатках та Додаткових угодах до даного Договору.

Додатком №1 до договору про надання юридичних послуг №11/10/18ЮП від 11.10.2018р сторони погодили порядок виконання договору (а.с.32-36).

Відповідно пункту 5.2 Порядку виконання договору від 11.10.2018р, загальна вартість наданих за даним договором юридичних послуг становить 400000 (чотириста тисяч) гривень 00 коп, з яких замовник сплачує 300000 (триста тисяч) гривень 00коп за супровід справи про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімпродук-Захист" та 100000 (сто тисяч) гривень 00коп - за супровід справи про стягнення заборгованості з фізичної особи-підприємця Нечипорука Петра Олександровича.

В матеріалах справи міститься ордер серії КВ №746510 ТОВ "Смарт Лоджистікс Сервісіс" на ім'я адвоката Голубничого О.І., що входить в адвокатське об'єднання "Мітракс" (а.с.30).

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, останній надав також до матеріалів справи рахунок-фактуру № СФ-111018ЮП-2 від 11.10.2018р (а.с.40), оборотно-сальдову відомість по рахунку з контрагентами (а.с.41-42), розрахунок судових витрат від 19.10.2018р (а.с.43), банківську виписку по особовим рахункам з 01.10.2018р по 31.10.2018р (а.с.149-152), а також платіжне доручення №22 від 12.10.2018р (а.с.154).

Для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката за договором про надання правової допомоги необхідним є як факт їх надання позивачу, так і те, що зміст наданих послуг є необхідним для розгляду справи у господарському суді.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В обґрунтування витрат з оплати послуг адвоката, останній надав також до матеріалів справи акт №1 прийому-передачі наданих послуг від 31.01.2019р, в якому міститься детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, заявлена позивачем до стягнення 100000,00грн з відповідача, складається з наступного:

- збір документів на підтвердження обставин, що викладенні в позовній заяві про стягнення заборгованості за договором, в тому числі на підтвердження вимог щодо стягнення витрат на правову допомогу (кількість витраченого робочого часу становить 3 год);

- підготовка претензії та направлення її ФОП-Нечипорук П.О. (кількість витраченого робочого часу становить 3 год);

- підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості за договором за направлення її ФОП- Нечипорук П.О. до суду (кількість витраченого робочого часу становить 6 год);

- підготовка та направлення до суду заяви про забезпечення позову про стягнення заборгованості за договором (кількість витраченого робочого часу становить 3 год);

- підготовка та направлення до суду клопотання про усунення недоліків позовної заяви (кількість витраченого робочого часу становить 2 год);

- написання та подача до суду повторної заяви про забезпечення позову про стягнення заборгованості за договором (кількість витраченого робочого часу становить 1 год);

- написання та направлення ФОН Нечипорук П.О. повідомлень про дату та час судового засідання на всі відомі адреси місця проживання та перебування (три повідомлення) (кількість витраченого робочого часу становить 2 год);

- мирні переговори з ФОП Нечипорук П.О. (кількість витраченого робочого часу становить 3 год);

- участь у судовому засідання, що відбулося 17.12.2018 року (кількість витраченого робочого часу становить 6 год);

- участь у судовому засідання, що відбулося 09.01.2019 року (кількість витраченого робочого часу становить 6 год);

- участь у судовому засіданні, що призначене на 31.01.2019 року (кількість витраченого робочого часу становить 6 год) (а.с.208-209).

Відповідно до ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами із іншими судовими витратами.

В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Як вбачається з матеріалів справи, в якості доказів надання адвокатських послуг та понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100000,00грн, представником позивача до матеріалів справи долучено посвідчення адвоката №КВ4769 від 13.03.2015р, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №4769 від 13.12.2011р, ордер серія КВ №746510 від 19.10.2018р, договір №11/10/18ЮП про надання юридичних послуг від 11.10.2018р, рахунок-фактуру №СФ-111018ЮП-2 від 11.10.2018р (а.с.40), оборотно-сальдову відомість по рахунку з контрагентами (а.с.41-42), розрахунок судових витрат від 19.10.2018р (а.с.43), банківську виписку по особовим рахункам з 01.10.2018р по 31.10.2018р (а.с.149-152), а також платіжне доручення №22 від 12.10.2018р.

Відповідно до ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, керуючись приписами ст.129 ГПК України, враховуючи, що позивачем підтверджено правовий статус представника - адвоката, надано докази оплати послуг прийнятих згідно з актом прийому-передачі послуг №1 від 31.01.2019р за договором №11/10/18ЮП про надання юридичних послуг від 11.10.2018р, оцінивши заявлені до стягнення витрати, юридичну кваліфікацію правовідносин у справі, з урахуванням всіх аспектів цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку матеріалів як кваліфікований фахівець, суд встановив, що сума витрат на професійну правничу допомогу, яка заявлена до стягнення, погоджена сторонами у договорі, узгоджена з предметом позову, наданими адвокатом послугами, часом, витраченим адвокатом на надання послуг та обсягом таких послуг.

Факт понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 100000,00грн підтверджується поданими документами: платіжним дорученням №22 від 12.10.2018р на суму 100000,00грн з призначенням платежу "оплата за юр. послуги щодо супроводу справи про стягнення заборгованості з ФОП Нечипорук П.О. згідно дог. №11/10/18ЮП від 11.10.18р та рах. №111018ЮП-2", а також банківською випискою по особовим рахункам з 01.10.2018р по 31.10.2018р (а.с.154, 149-152).

Відповідач заперечень стосовно заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу не подав, клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявив.

За приписами ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволені частково, суд дійшов висновку про те, що з відповідача підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 96923,60грн. Витрати на оплату послуг адвоката в частині стягнення 3076,40грн господарським судом покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Нечипорука Петра Олександровича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Смарт Лоджистікс Сервісіс" (04073, Київська область, м.Київ, пров.Балтійський, буд.23; ідентифікаційний код 39681931):

- 356122,80грн боргу,

- 105274,71грн пені,

- 67288,80грн штрафу,

- 80423,94грн 25% річних,

- 96923,60грн витрат на оплату послуг адвоката,

- 9136,65грн витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.02.19

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу,

2, 3 - позивачу та представнику позивача - адвокату Голубничому О.І. (01024, м.Київ, провулок Виноградний, буд.1/11, оф.46)(рек.).

4 - 5 - відповідачу за двома адресами (рек.з пов.):

- АДРЕСА_1,

- АДРЕСА_2