Рішення

від 25.01.2019 по справі 910/23291/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.01.2019Справа № 910/23291/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект

до Товариства з обмеженою відповідальністю Міська будівельна компанія

про стягнення 759 144,42 грн.

Та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Міська будівельна компанія

до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект

про стягнення неповернутих коштів в сумі 570 499 грн. та неустойки в розмірі

1 901 664 грн.

Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М.

за участю секретаря судового засідання

Тарасюк І.М.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): не з'явився

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Скрипник С.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Міська будівельна компанія про стягнення 759 144,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором підряду на виконання проектних робіт № АГ 110116 від 11.01.2016р. в частині оплати виконаних робіт.

Ухвалою від 02.01.2018р. відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання на 29.01.2018р.

Ухвалою від 29.01.2018р. Господарським судом міста Києва прийнято до сумісного розгляду з первісним позовом зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Міська будівельна компанія до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект про стягнення суми отриманих та неповернутих грошових коштів в розмірі 570 499 грн. та неустойки в сумі 1 901 664 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Міська будівельна компанія посилалось на порушення відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № АГ 110116 від 11.01.2016р. в частині виконання проектних робіт у обсязі та строки, виконані вказаним правочином.

Ухвалою від 12.03.2018р. судом було призначено по справі судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, зупинено провадження по справі. Супровідним листом матеріали справи було направлено на адресу експертної установи.

16.07.2018р. на адресу господарського суду надійшло клопотання судового експерта про погодження проведення строків проведення експертизи понад 90 календарних днів та клопотання про надання додаткових документів, необхідних для вирішення питань, поставлених перед експертом.

Означене клопотання розглянуто та задоволено судом ухвалою від 17.07.2018р., зокрема, зобов'язано сторін у строк до 31.07.2018р. надати проектну документацію стадії Проект по об'єкту Будівництво житлового будинку з вбудованими та прибудованими торговельно-офісними приміщеннями і підземним паркінгом по вул. Анрі Барбюса, біля будинку 5-Б у Печерському районі м.Києві ; експертний звіт щодо розгляді проектної документації від 02.12.2015р. №7-071-15-ЕП/КО.

13.09.2018р. до Господарського суду міста Києва надійшов лист №12662/18-44 від 29.08.2018р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому експертною установою повідомлено про ненадання сторонами витребуваних документів для проведення судової експертизи, а також нездійснення її попередньої оплати. Посилаюсь на вказані обставини експертною установою вказано на неможливості проведення експертизи по справі.

Ухвалою суду від 17.09.2018р. було поновлено провадження у справі №910/23291/17; зобов'язано сторін у строк до 28.09.2018р. виконати вимоги ухвали від 17.07.2018р. Господарського суду міста Києва по справі №910/23291/17; у разі неможливості виконання вимог ухвали суду зобов'язано сторін письмово повідомити про причини; зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект забезпечити оплату експертизи та її проведення Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України; зупинено провадження у справі №910/23291/17 до закінчення проведення судової експертизи, призначеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2018р.

До Господарського суду міста Києва від сторін не надходило жодних витребуваних судом документів необхідних для забезпечення проведення призначеної судом експертизи, в тому числі і здійснення оплати за її проведення, що, в свою чергу, виключає можливість проведення зазначеної експертизи.

Ухвалою від 03.12.2018р. поновлено провадження по справі; призначено підготовче засідання на 26.12.2018р.

26.12.2018р. судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.01.2019р.

Представник позивача у судове засідання 25.01.2019р. не з'явився, проте, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Зокрема, з приводу повідомлення вказаного учасника судового процесу про дату, час та місце розгляду справи по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч.1 ст.7 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвалу від 29.12.2018р. про повідомлення було скеровано на адресу позивача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. В'ячеслава Чорновола, будинок 1, офіс 205.

Судова кореспонденція була вручена адресату, що підтверджується даними з офіційного сайту Публічного акціонерного товариства Укрпошта .

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

До того ж, відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами 1, 2 ст.3 Закону України Про доступ до судових рішень визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України Про доступ до судових рішень ).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що позивач також мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою від 29.12.2018р. та з попередніми судовими рішеннями по справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Наразі, з огляду на неявку вказаного учасника судового процесу, суд зазначає наступне.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п.1 ч.3 ст.202 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України Про міжнародне приватне право , Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст.9 Конституції України, статті 19 Закону України Про міжнародні договори України і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Отже, за висновками суду, неявка позивача не перешкоджає розгляду спору у судовому засіданні 25.01.2019р.

Представником відповідача у судовому засіданні 25.01.2019р. проти задоволення первісного позову було надано заперечення, зустрічні позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

В судовому засіданні 25.01.2019р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника відповідача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

11.01.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Міська будівельна компанія (замовник) було укладено договір №АГ110116 підряду на виконання проектних робіт, відповідно до п.1.1 якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання виконати роботи з розробки проектної документації стадії Робоча документація по об'єкту: Будівництво житлового будинку з вбудованими та прибудованими торговельно-офісними приміщеннями та підземним паркінгом по вул.Анрі Барбюса, біля будинку 5-Б у Печерському районі м.Києва .

Згідно п.1.2 договору №АГ110116 від 11.01.2016р. результатом робіт, виконаних за цим договором, є проектна документація, розроблена у відповідності до державних будівельних норм України в сфері проектування та інших нормативних документів України в сфері проектування і будівництва, вихідних даних, технічних умов, затвердженої стадії Проект , умов цього договору.

У п.1.4 договору №АГ110116 від 11.01.2016р. вказано, що обсяг та перелік робіт, які виконуються за цим договором, визначається на підставі затвердженої проектної документації стадії Проект , що була розроблена Товариством з обмеженою відповідальністю Архіматика (експертний звіт щодо розгляду проектної документації від 02.12.2015р. за №7-071-15-ЕП/КО).

Пунктом 1.5 договору №АГ110116 від 11.01.2016р. визначено, що замовник зобов'язується на умовах та в порядку, встановленому положеннями цього договору, прийняти і оплатити роботи, виконані виконавцем.

Відповідно до п.2.1 укладеного між сторонами правочину договірна ціна виконання робіт, що є предметом цього договору, складає без податку на додану вартість 1 584 720 грн., крім того податок на додану вартість, всього з податком на додану вартість - 1 901 664 грн.

Вартість окремих видів робіт, що складають договірну ціну виконання робіт, визначена у календарному графіку виконання та фінансування робіт (додаток №3 до цього договору). Договірна ціна є твердою і перегляду не підлягає (п.п.2.2, 2.3 договору №АГ110116 від 11.01.2016р.).

За умовами п.п.3.1-3.2 договору №АГ110116 від 11.01.2016р. оплата робіт за договором здійснюється у відповідності до календарного плану видачі та фінансування робіт (додаток №1 до цього договору). Оплата здійснюється в національній валюті України в порядку безготівкового розрахунку шляхом перерахування замовником відповідних грошових коштів на поточний рахунок виконавця, зазначений в банківських реквізитах.

У п.4.1 договору вказано, що строк виконання робіт за цим договором визначається календарним планом видачі та фінансування робіт (додаток №3 до цього договору).

Відповідно до п.п.7.1-7.5 договору №АГ110116 від 11.01.2016р. виконавець виконує роботи за цим договором поетапно у строки, встановлені у календарному плані видачі та фінансування робіт (додаток №1 до договору). Виконавець після завершення виконання відповідного етапу робіт складає акт здачі-приймання виконаних робіт у двох примірниках, підписує його та не пізніше наступного дня після закінчення строку виконання робіт відповідного етапу передає його замовнику водночас з передачею акту виконавець за накладною передає замовнику на розгляд розроблену на відповідному етапі проекту документацію. Замовник після отримання акту та проектної документації за накладною, протягом 10 робочих днів перевіряє якість, об'єм розробленої проектної документації та її відповідність завданню на проектування, умовам цього договору і вимогам чинного законодавства. Замовник протягом 10 робочих днів підписує акт і один примірник акту передає виконавцю, або, у випадку наявності зауважень, надає виконавцю акт з переліком необхідних доробок і доопрацювань та строків їх виправлення. Строк виправлення узгоджується сторонами, але не повинен перевищувати 10 календарних днів. Після усунення виконавцем недоліків проектної документації, її повторна передача здійснюється замовником в порядку та строки, визначені п.п.7.2-7.3 договору. По завершенні 100% робіт, сторони підписують акт повного приймання результатів робіт за цим договором, який свідчить про належне виконання всіх зобов'язань за цим договором з боку виконавця (підписання замовником актів здачі-приймання виконаних робіт не заміняє підписання вказаного акту). Якщо замовник в строки, визначені в п.7.3 договору, не надасть виконавцю підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт або мотивовану відмову від прийняття робіт, роботи вважаються прийнятими та підлягають оплаті на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт, підписаного виконавцем.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (п.13.1 договору №АГ110116 від 11.01.2016р. ).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №АГ110116 від 11.01.2016р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з виконання робіт.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонам правочин є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм ст.ст.837-864 Цивільного кодексу України.

В позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект зазначено, що останнім було виконано свої обов'язки за договором №АГ110116 від 11.01.2016р. належним чином, зокрема, проведено роботи з розробки проектної документації стадії Робоча документація по об'єкту: Будівництво житлового будинку з вбудованими та прибудованими торговельно-офісними приміщеннями та підземним паркінгом по вул.Анрі Барбюса, біля будинку 5-Б у Печерському районі м.Києва на суму 1 329 643,42 грн., передано відповідачу на підпис відповідні акти приймання-передачі робіт та проектну документацію за договором. Проте, замовником в повному обсязі розрахунків за договором №АГ110116 від 11.01.2016р. проведено не було, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.

Заперечуючи проти задоволення первісного позову та обґрунтовуючи зустрічні позовні вимоги відповідачем наголошено, що обов'язки за договором підрядником було виконано не належним чином, що стало підставою для направлення замовником заперечень щодо актів з переліком недоліків, які слід було усунути. Проте, вказані вимоги замовника виконано не було, внаслідок чого акти приймання-передачі було залишено Товариством з обмеженою відповідальністю Міська будівельна компанія без підпису. Позивачем за зустрічним позовом вказано, що з огляду на неналежне виконання позивачем своїх обов'язків, замовником було направлено повідомлення про розірвання договору та повернення суми попередньої оплати. Отже, за поясненнями вказаного учасника судового процесу у відповідача за зустрічним позовом виник обов'язок повернути позивачу грошові кошти, сплачені в якості попередньої оплати на підставі ст.849 Цивільного кодексу України та сплатити неустойку за порушення строків виконання робіт, що передбачена умовами договору №АГ110116 від 11.01.2016р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що первісні позовні вимоги не підлягають задоволенню, а зустрічний позов - задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ст.837 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами зі ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст.839 Цивільного кодексу України).

Замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки) (ст.853 Цивільного кодексу України).

Як зазначалось вище, роботами у розмінні договору №АГ110116 від 11.01.2016р. є роботи з розробки проектної документації стадії Робоча документація по об'єкту: Будівництво житлового будинку з вбудованими та прибудованими торговельно-офісними приміщеннями та підземним паркінгом по вул.Анрі Барбюса, біля будинку 5-Б у Печерському районі м.Києва .

Згідно п.1.2 договору №АГ110116 від 11.01.2016р. результатом робіт, виконаних за цим договором, є проектна документація, розроблена у відповідності до державних будівельних норм України в сфері проектування та інших нормативних документів України в сфері проектування і будівництва, вихідних даних, технічних умов, затвердженої стадії Проект , умов цього договору.

У п.1.4 договору №АГ110116 від 11.01.2016р. вказано, що обсяг та перелік робіт, що виконуються за цим договором, визначається на підставі затвердженої проектної документації стадії Проект , що була розроблена Товариством з обмеженою відповідальністю Архіматика (експертний звіт щодо розгляду проектної документації від 02.12.2015р. за №7-071-15-ЕП/КО).

У п.4.1 договору зазначено, що строк виконання робіт за цим договором визначається календарним планом видачі та фінансування робіт (додаток №3 до цього договору).

Відповідно до п.п.7.1-7.5 договору №АГ110116 від 11.01.2016р. виконавець виконує роботи за цим договором поетапно у строки, встановлені у календарному плані видачі та фінансування робіт (додаток №1 до договору). Виконавець після завершення виконання відповідного етапу робіт складає акт здачі-приймання виконаних робіт у двох примірниках, підписує його та не пізніше наступного дня після закінчення строку виконання робіт відповідного етапу передає його замовнику водночас з передачею акту виконавець за накладною передає замовнику на розгляд розроблену на відповідному етапі проекту документацію. Замовник після отримання акту та проектної документації за накладною, протягом 10 робочих днів перевіряє якість, об'єм розробленої проектної документації та її відповідність завданню на проектування, умовам цього договору і вимогам чинного законодавства. Замовник протягом 10 робочих днів підписує акт і один примірник акту передає виконавцю, або, у випадку наявності зауважень, надає виконавцю акт з переліком необхідних доробок і доопрацювань і строків їх виправлення. Строк виправлення узгоджується сторонами, але не повинен перевищувати 10 календарних днів. Після усунення виконавцем недоліків проектної документації, її повторна передача здійснюється замовником в порядку та строки, визначені п.п.7.2-7.3 договору. По завершенні 100% робіт, сторони підписують акт повного приймання результатів робіт за цим договором, який свідчить про належне виконання всіх зобов'язань за цим договором з боку виконавця (підписання замовником актів здачі-приймання виконаних робіт не заміняє підписання вказаного акту). Якщо замовник в строки, визначені в п.7.3 договору, не надасть виконавцю підписаний акт здачі-приймання виконаних робіт або мотивовану відмову від прийняття робіт, роботи вважаються прийнятими та підлягають оплаті на підставі акту здачі-приймання виконаних робіт, підписаного виконавцем.

Як свідчать представлені суду документи, на виконання свого обов'язку з внесення авансового платежу за договором №АГ110116 від 11.01.2016р., Товариством з обмеженою відповідальністю Міська будівельна компанія було перераховано на рахунок замовника грошові кошти в розмірі 30% від вартості робіт за договором, що дорівнює 570 499 грн. Означені обставини підтверджуються банківською випискою з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект за 25.01.2016р. Перерахування авансу у вказаному вище розмірі в повному обсязі узгоджується зі змістом календарного графіку видачі проектної документації та фінансування проектних робіт (додаток №1 до договору №АГ110116 від 11.01.2016р.).

Разом з листом №1306/1-ГП від 13.06.2016р. та листом без номеру та дати Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект було направлено відповідачу накладні на приймання-передачу проектної документації, яку було виконано згідно договору.

29.09.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Міська будівельна компанія з листом-вимогою, в якому повідомило замовника за договором №АГ110116 від 11.01.2016р. про необхідність прийняття робіт. Згідно змісту додатків до вказаного листа, разом з останнім замовнику було направлено акт здачі-приймання виконаних робіт у двох примірниках, накладні №№1-9, виконану проектну документацію на електронному носії, тощо. На підтвердження направлення вказаної документації позивачем представлено суду фіскальні чеки підприємства поштового зв'язку №4115 від 29.09.2017р., №4116 від 29.09.2017р., №4117 від 29.09.2017р. та описи вкладення у цінний лист.

За поясненнями відповідача, вказана вимога позивача була отримана адресатом 17.10.2017р. Означені обставини підтверджуються листами №1853-С-10851, 10850, 10849 від 22.11.2017р. Публічного акціонерного товариства Укрпошта .

Твердження позивача про отримання відповідачем означеного листа та доданих до нього документів 04.10.2017р., суд до уваги не приймає як такі, що позбавлені належного доказового обґрунтування.

24.10.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю Міська будівельна компанія було скеровано на адресу виконавця лист №23-10-17/1 від 23.10.2017р., в якому висловлено заперечення стосовно прийняття робіт за договором №АГ110116 від 11.01.2016р., з огляду на наявність недоліків, які слід усунути у строк 5 календарних днів з моменту отримання листа, але не пізніше 31.10.2017р. До вказаного листа було додано акт про недоліки проектної документації від 23.10.2017р. з додатками (зауваження до проектної документації). В якості доказу направлення вказаного заперечення відповідачем було представлено суду фіскальний чек №9551 від 24.10.2017р. підприємства поштового зв'язку та опис вкладення у цінний лист.

Проте, за поясненнями відповідача (позивача за зустрічним позовом), які з боку позивача не спростовувались, виконавцем наведені замовником недоліки виправлено не було, робот за актом, які було б належним чином виконано, не передано.

01.11.2017р. замовником було направлено виконавцю лист №01-11-17/1 від 01.11.2017р., в якому висунуто вимогу виправити недоліки та передати результати робіт. На підтвердження направлення представлено суду фіскальний чек №7902 від 01.11.2017р. та опис вкладення у цінний лист.

Проте, як вказує відповідач (позивач за зустрічним позовом) позивачем недоліки робіт виправлено так і не було.

Наразі, оцінюючи представлені позивачем за первісним позовом до матеріалів справи документи, зокрема, накладні на передачу проектної документації та акт приймання-передачі виконаних робіт з урахуванням умов п.п.7.1-7.5 договору №АГ110116 від 11.01.2016р., суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

У ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України вказано, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однак, представлені Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект підписів та печатки Товариства з обмеженою відповідальністю Міська будівельна компанія не містять, а отже, у суду відсутні підстави для прийняття вказаних документів в якості належних та допустимих доказів виконання позивачем робіт за спірним правочином.

Одночасно, враховуючи наявність між учасниками судового спору стосовно належного виконання робіт за договором №АГ110116 від 11.01.2016р., з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин справи, судом ухвалою від 12.03.2018р. по справі було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. На вирішення експерту поставлено наступні питання: чи відповідають обсяги та вартість фактично виконаних робіт Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект за договором підряду на виконання проектних робіт №АГ110116 від 11.01.2016р. з розробки проектної документації стадії Робоча документація по об'єкту Будівництво житлового будинку з вбудованими та прибудованими торговельно-офісними приміщеннями і підземним паркінгом по вул.Анрі Барбюса, біля будинку 5-Б у Печерському районі м.Києва , переліку та вартості робіт, що зазначені в акті №15099-01 від 28.09.2017р.? Якщо ні, то визначити на яку суму та в якому обсязі роботи, виконані Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект за договором №АГ110116 від 11.01.2016р., відповідають роботам, вартість та обсяги яких зазначені у наведеному акті?

Витрати по проведенню експертизи було покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект .

Проте, 16.07.2018р. на адресу господарського суду надійшло клопотання судового експерта про погодження проведення строків проведення експертизи понад 90 календарних днів та клопотання про надання додаткових документів, необхідних для вирішення питань, поставлених перед експертом.

Означене клопотання розглянуто та задоволено судом ухвалою від 17.07.2018р., зокрема, зобов'язано сторін у строк до 31.07.2018р. надати проектну документацію стадії Проект по об'єкту Будівництво житлового будинку з вбудованими та прибудованими торговельно-офісними приміщеннями і підземним паркінгом по вул. Анрі Барбюса, біля будинку 5-Б у Печерському районі м.Києві ; експертний звіт щодо розгляді проектної документації від 02.12.2015р. №7-071-15-ЕП/КО.

13.09.2018р. до Господарського суду міста Києва надійшов лист №12662/18-44 від 29.08.2018р. Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, в якому експертною установою повідомлено про ненадання сторонами витребуваних документів для проведення судової експертизи, а також нездійснення її попередньої оплати. Посилаюсь на вказані обставини експертною установою вказано на неможливості проведення експертизи по справі.

Отже, виходячи з наведеного вище, суд зазначає, що з огляду на ухилення позивача від обов'язку оплатити судову експертизу, покладеного на нього ухвалою суду, та ненадання витребуваних експертом документів, справа підлягає розгляду за наявними в ній документами.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Руїс-Матеос проти Іспанії від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні справедливого балансу між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів ).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Проте, позивачем свого обов'язку з доказування обставин, які покладено в якості обґрунтування первісного позову, виконано так і не було, факту належного виконання робіт з розробки проектної документації стадії Робоча документація по об'єкту: Будівництво житлового будинку з вбудованими та прибудованими торговельно-офісними приміщеннями та підземним паркінгом по вул. Анрі Барбюса, біля будинку 5-Б у Печерському районі м.Києва на суму 1 329 643,42 грн. належними та допустимим у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України не доведено, як і не представлено доказів необґрунтованості заперечень замовника проти результатів робіт, наданих виконавцем, та виявлених недоліків.

За таких обставин, виходячи з того, що позивачем так і не було доведено обставин виконання робіт за договором №АГ110116 від 11.01.2016р., суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект до Товариства з обмеженою відповідальністю Міська будівельна компанія про стягнення 759 144,42 грн.

Щодо зустрічних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Міська будівельна компанія до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект про стягнення суми отриманих та неповернутих грошових коштів в розмірі 570 499 грн. та неустойки в розмірі 1 901 664 грн. суд зазначає наступне.

Статтею 849 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

У п.10.1 договору №АГ110116 від 11.01.2016р вказано, що договір може бути розірвано в односторонньому порядку за ініціативою замовника, в тому числі, у випадках передбачених законодавством України, з підстав ст.849 Цивільного кодексу України; у разі прострочення виконавцем термінів виконання за будь-яким з етапів робіт більш ніж на 15 календарних днів.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто, в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Таким чином, з урахуванням вимог вказаної статті, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки. Одночасно, для учасника господарських відносин, який потерпів від правопорушення, відшкодування збитків є способом захисту його прав та законних інтересів.

За приписом ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права.

Збитками є:

- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Одночасно, відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відшкодування збитків є наслідком порушення зобов'язання. За таких обставин, можливість використовувати відшкодування збитків як засіб захисту порушених прав виникає у юридичних осіб із самого факту невиконання обов'язку, порушення цивільних прав.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника і збитками, вина боржника.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань. Вказану позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків .

Як вказувалось вище, згідно п.4.1 договору №АГ110116 від 11.01.2016р. строк виконання робіт за цим договором визначається календарним планом видачі та фінансування робіт (додаток №3 до цього договору).

Відповідно до змісту календарного плану видачі проектної документації та фінансування робіт, підрядник зобов'язаний був виконувати роботи за договором поетапно з остаточним строком 26.12.2016р.

Проте, вище було встановлено, 29.09.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Міська будівельна компанія з листом-вимогою, в якому повідомлено замовника за договором №АГ110116 від 11.01.2016р. про необхідність прийняття робіт. Згідно змісту додатків до вказаного листа, разом з останнім замовнику було направлено акт здачі-приймання виконаних робіт у двох примірниках, накладні №№1-9, виконану проектну документацію на електронному носії, тощо. На підтвердження направлення вказаної документації позивачем представлено суду фіскальні чеки підприємства поштового зв'язку №4115 від 29.09.2017р., №4116 від 29.09.2017р., №4117 від 29.09.2017р. та описи вкладення у цінний лист. Доказів направлення акту приймання-передачі робіт до 29.09.2017р. матеріли справи не містять.

24.10.2017р. Товариством з обмеженою відповідальністю Міська будівельна компанія було скеровано на адресу виконавця лист №23-10-17/1 від 23.10.2017р., в якому висловлено заперечення стосовно прийняття робіт за договором №АГ110116 від 11.01.2016р. з огляду на наявність недоліків, які слід усунути у строк 5 календарних днів з моменту отримання листа, але не пізніше 31.10.2017р.. До вказаного листа було додано акт про недоліки проектної документації від 23.10.2017р. з додатками (зауваження до проектної документації). В якості доказу направлення вказаного заперечення відповідачем було представлено суду фіскальний чек №9551 від 24.10.2017р. підприємства поштового зв'язку та опис вкладення у цінний лист.

Проте, за поясненнями відповідача (позивача за зустрічним позовом), які з боку позивача не спростовувались, виконавцем наведені замовником недоліки виправлено не було, робіт за актом, які було б належним чином виконано, не передано.

Судом вище також було встановлено, що факту належного виконання робіт з розробки проектної документації стадії Робоча документація по об'єкту: Будівництво житлового будинку з вбудованими та прибудованими торговельно-офісними приміщеннями та підземним паркінгом по вул.Анрі Барбюса, біля будинку 5-Б у Печерському районі м.Києва на суму 1 329 643,42 грн. належними та допустимим у розумінні ст.ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України позивачем не доведено.

Як свідчать матеріали справи, 10.01.2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю Міська будівельна компанія , з огляду невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект своїх обов'язків за договором №АГ110116 від 11.01.2016р. в частині виконання робіт та передання їх результатів у строки згідно календарного графіку (додаток №1 до договору), було направлено лист №29-12-17/1 від 29.12.2017р., в якому повідомлено про відмову від договору на підставі п.п.10.1.3.1-10.1.4 й ст.849 Цивільного кодексу України та висунуто вимогу про повернення отриманих за договором грошових коштів в сумі 570 499 грн.

Проте, як зазначає позивач за зустрічним позовом, вимоги останнього про повернення грошових коштів виконано так і не було.

Суд зазначає, що встановлені вище обставини засвідчують обґрунтованість та правомірність односторонньої відмови Товариства з обмеженою відповідальністю Міська будівельна компанія від договору №АГ110116 від 11.01.2016р.

За висновками суду неправомірна поведінка відповідача за зустрічним позовом полягає у порушенні умов договору №АГ110116 від 11.01.2016р. Наразі, судом прийнято до уваги, що у відповідності до приписів ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Тобто, з наведеного вбачається, що чинним законодавством встановлено презумпцію вини.

Проте, належних та допустимих у розумінні ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що порушення умов договору виникло не з вини виконавця, відповідачем за зустрічним позовом до матеріалів справи не представлено.

За висновками суду, причинно-наслідковий зв'язок між завданими збитками та неправомірною поведінкою позивача за зустрічним позовом полягає в тому, що невиконання відповідачем умов договору №АГ110116 від 11.01.2016р. в та не передання результату робіт позивачу, фактично призвело до необґрунтованих витрат останнього на їх оплату.

При цьому, при вирішенні спору судом прийнято до уваги, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У ст.11 Міжнародного пакту про політичні та громадянські права, який ратифіковано Указом №2148-08 від 19.10.1973р. Президії Верховної Ради Української РСР, кожен має право при визначенні його прав і обов'язків у будь-якому цивільному процесі на справедливий і публічний розгляд справи компетентним, незалежним і безстороннім судом, створеним на підставі закону.

Одночасно, у рішенні №7-рп/2013 від 11.07.2013р. Конституційного суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_9 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначено, що зобов'язання повинні ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

За таких обставин, з огляду на наведене у сукупності, виходячи з положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та позиції Конституційного Суду України, з огляду на момент фактичного виникнення у відповідача за зустрічним позовом обов'язку з виконання робіт за договором, суд дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Міська будівельна компанія до Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект про стягнення суми отриманих та неповернутих грошових коштів в розмірі 570 499 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Одночасно, суд дійшов висновку щодо задоволення зустрічного позову в частині стягнення неустойки виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

За приписами ст.230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України вказано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За умовами п.8.3 договору №АГ110116 від 11.01.2016р. за затримку виконавцем строків виконання робіт за договором більш як на 7 робочих днів, що визначені календарним планом видачі та фінансування робіт (додаток №1), або строку виправлення недоліків в роботах, встановлених замовником, виконавець сплачує починаючи з восьмого робочого дня прострочення замовнику неустойку у розмірі 1% від договірної ціни робіт з податком на додану вартість за кожен день прострочення.

З огляду на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект свого обов'язку з виконання робіт у строки, визначені додатком №1 за договором №АГ110116 від 11.01.2016р., позивачем було нараховано за період 10.01.2017р. по 23.01.2018р. неустойку в сумі 7 207 306,56 грн., проте, до стягнення заявлено в сумі 1 901 664 грн.

Наразі, з приводу наведеного позивачем за зустрічним позовом розрахунку суд зазначає, що нарахування неустойки після фактичної відмови замовника від договору (лист №29-12-/17/1 від 29.12.2017р., дата направлення виконавцю 10.01.2018р.), є безпідставним, оскільки в цей момент замовником фактично було висловлено відмову від подальшого виконання робіт виконавцем.

Одночасно, суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом на те, що відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції (п.2.6 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ). Вказану правову позицію також підтримано Верховним Судом у постанові від 12.06.2018р. по справі №910/4164/17.

Згідно п.8.7 договору №АГ110116 від 11.01.2016р. сторони погоджуються, що неустойка (пеня) за даним договором нараховується за весь період прострочення, без урахування норми ч.6 ст.232 Господарського процесуального кодексу України стосовно обмеження строку шістьма місяцями.

Зміст укладеного між сторонами правочину та зазначення про нарахування пені за весь період прострочення, за висновками суду, не свідчить про наявність у сторін волі щодо погодження відмінного, ніж визначено ст.232 Господарського кодексу України, строку нарахування неустойки. При цьому, судом враховано, що нормою ст.252 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Умовами договору №АГ110116 від 11.01.2016р. передбаченим чинним цивільним законодавством України способом іншого строку нарахування неустойки не визначено.

Тобто, враховуючи, що на підставі узгоджених сторонами умов договору не можливо дійти однозначного висновку про наявність у сторін взаємного волевиявлення на зміну передбаченого ст.232 Господарського кодексу України строку нарахування пені, суд вважає за необхідне обмежити період нарахування неустойки шістьма місяцями.

Таким чином, нарахування позивачем за зустрічним позовом неустойки за строк більший, ніж за 6 місяців, суперечить діючому законодавству.

Після здійснення судом власного перерахунку, суд дійшов висновку, що навіть з урахуванням наведених вище помилок у визначенні періоду нарахування, арифметично сума заявленої до стягнення неустойки є вірною, а отже, зустрічний позов в цій частині підлягає задоволенню в повному обсязі.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії ). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України , в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того,

вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від

27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018р. Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно приписів ст..129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання первісного позову залишається за позивачем, а судові витрати за подачу зустрічного позову покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект .

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні первісного позову повністю.

2. Задовольнити зустрічний позов повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-будівельна компанія Гранд-Проджект (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, місто Вишневе, вул. В'ячеслава Чорновола, будинок 1, офіс 205, ЄДРПОУ 37554066) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Міська будівельна компанія (03150, м.Київ, вул.Анрі Барбюса, будинок 28-Б, ЄДРПОУ 32162253) грошові кошти в сумі 570 499 грн., неустойку в розмірі 1 901 664 грн. та судовий збір в розмірі 37082,45 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст.241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч.1 ст.256 та п.п.17.5 пункту 17 Розділу XI Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст складено та підписано 04.02.2019р.

Суддя Спичак О.М.