Рішення

від 28.01.2019 по справі 6/363

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.01.2019Справа № 6/363 Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Коін"

до Міністерства оборони України,

треті особи , які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне казначейство України та Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України,

за участю Генеральної прокуратури України

про стягнення заборгованості.

Представники учасників справи:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Барда С.Ю., довіреність № 220/80/д від 11.01.2019;

від третьої особи 1: не з'явився;

від третьої особи 2: не з'явився;

від прокуратури: Яговдік С.М., посвідчення № 029909.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У травні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін Коін" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Міністерства оборони України (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог) 6 521 666,67 грн. основного боргу, 6 879 378,42 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 807 154,65 грн. - 3 % річних, 7 601 136,84 грн. втрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що згідно з інвестиційним договором про спільну діяльність і договором про компенсацію пайової участі (паю) позивачем перераховано відповідачу грошові кошти у сумі 6 521 666,67 грн. за викуп паю Міністерства оборони України. У подальшому судовими рішеннями зазначені договори було визнано недійсними, у зв'язку з чим позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача отриманих ним грошових коштів у сумі 6 521 666,67 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Грін Коін" відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 04.09.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Коін" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі № 6/363 скасовано у частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 6 621 666,67 грн., у цій частині прийнято нове рішення про задоволення позову, стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Коін" 6 621 666,67 грн., скасовано у частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1 807 154,65 грн. - 3 % річних, 7 601 136,84 грн. інфляційних збитків, а справу у цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, у решті (у частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 6 879 378,42 грн.) рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі № 6/363 залишено без змін.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 18.09.2018 № 05-23/1666 призначено повторний автоматичний розподіл справи №6/363, за результатами якого справу передано для розгляду судді Грєховій О.А.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 N2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 N2147-VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.09.2018 прийнято справу № 6/363 до свого провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.10.2018.

27.09.2018 представником позивача через відділ діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 9 785 898,65 грн. та 3% річних у розмірі 2 010 102,00 грн.

03.10.2018 представником відповідача подано відзив на позовну заяву.

08.10.2018 представником прокуратури подано відзив на позовну заяву.

Судове засідання 08.10.2018 не відбулось.

Водночас, 08.10.2018 до Господарського суду міста Києва надійшов запит Верховного Суду № 6/363/1608/2018 про направлення матеріалів справи до Верховного Суду у зв'язку з надходженням до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяви Міністерства оборони України про виправлення описки в постанові Верховного Суду від 04.09.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2018 провадження у справі № 6/363 зупинено до повернення матеріалів даної справи до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Верховного Суду від 05.11.2018 задоволено заяву Міністерства оборони України, виправлено допущену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 6/363 технічну описку щодо зазначення суми основного боргу, а саме у резолютивній частині постанови зазначено замість "6 621 666,67 грн" суму основного боргу - "6 521 666,67 грн".

22.11.2018 до Господарського суду міста Києва повернулись матеріали справи № 6/363.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2018 провадження у справі поновлено, підготовче судове засідання призначено на 17.12.2018.

У судове засідання 17.12.2018 представники позивача, відповідача та прокуратури з'явились, представники третіх осіб не з'явились.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Дослідивши подану позивачем заяву про збільшення розміру позовних вимог, суд визнає її такою, що подана з дотриманням приписів чинного процесуального законодавства, зокрема положень ч. 5. ст. 46, ст. 170 ГПК України, тому суд приймає до розгляду заяву позивача та визначає ціну позову з їх урахуванням.

За результатами судового засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.01.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.

14.01.2019 представником позивача подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судове засідання 28.01.2019 представник позивача не з'явився, попередньо подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, представники відповідача та прокуратури з'явились.

Представники третіх осіб не з'явились, про час, дату та місце судового засідання повідомленні належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Враховуючи те, що явка представників позивача та третіх осіб судом обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком як позивача, так і третіх осіб, суд з урахуванням належного повідомлення всіх учасників справи, враховуючи що неявка представників позивача та третіх осіб не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.01.2019 проти позову заперечив.

Представник прокуратури надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову заперечив.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 28.01.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

15.03.2006 між Міністерством оборони України (далі - відповідач), від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Міністерства оборони - Укроборонбуд Мельник В.Л. на підставі довіреності Міністерства оборони України, виданої Міністром оборони України Гриценком А.С., і ТОВ Грін Коін (далі - позивач) укладено Інвестиційний договір № 11/007/03-061/ОЦс (далі - Інвестиційний договір) про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 216 (м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін. Предметом договору є спільна діяльність сторін з проектування та будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення із вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення, підземним паркінгом та інженерними мережами на будівельному майданчику, розташованому за адресою: військове містечко № 216 (м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2).

23.03.2006 Міністерство оборони України в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Укроборонбуд і ТОВ Грін Коін уклали договір № 11/008/03-062/ОЦс про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі (далі - Договір про компенсацію пайової участі).

За умовами цього договору ТОВ Грін Коін зобов'язалося компенсувати вартість пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі шляхом купівлі-продажу майна, розташованого на території військового містечка № 216 (м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2), яке становить розмір пайової участі (паю) Міністерства оборони України і складається із: бойлерної - 311,9 м 2 ; комплексу біля басейну - 1 380,9 м 2 , а саме басейна-1 - 1 050 м 2 і басейна-2 - 425 м 2 ; бігової доріжки - 623,3 м 2 ; казарми - 417,7 м 2 ; спортивного залу № 1 - 1 135,4 м 2 ; спортивного залу № 2 та адміністративного корпусу - 651,3 м 2 . Викуп позивачем пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі здійснюється за 7 826 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

11.10.2007 позивач перерахував Міністерству оборони України грошові кошти у сумі 6 521 666,67 грн. згідно з платіжним дорученням № 4 (призначення платежу - викуп паю Міністерства оборони України за договором від 15.03.2006 № 11/007/03-061/ОЦс та договором від 23.03.2006 № 11/008/03-062/ОЦс без ПДВ).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.06.2008 у справі № 15/34-08-725, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, задоволено позовні вимоги Першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України, ТОВ Грін Коін , Приватного підприємства Інвестиційна компанія Юг-Інвест (далі - ПП Інвестиційна компанія Юг-Інвест ); визнано недійсними: інвестиційний договір, укладений відповідачем в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Укроборонбуд і позивачем; договір про компенсацію пайової участі та додаткову угоду від 25.03.2006 № 1 до цього договору, укладені відповідачем в особі філії Центрального спеціалізованого будівельного управління (госпрозрахункового) Укроборонбуд і позивачем.

До того ж у цьому рішенні зазначено, що 23.01.2008 Департамент фінансів направив Генеральній прокуратурі України лист № 248/13/15, за змістом якого 11.10.2007 від позивача на рахунок відповідача у Державному казначействі України надійшли кошти у сумі 6 521 666,67 грн. (призначення платежу - викуп паю Міністерства оборони України за договорами від 15.03.2006 № 11/007/03-061/ОЦс та від 23.03.2006 № 11/008/03-062/ОЦс), які зараховано до спеціального фонду державного бюджету та використано на будівництво житла для військовослужбовців згідно з розподілами Департаменту будівництва, визначеного відповідальним виконавцем бюджетної програми 2101190 "Будівництво (придбання) службового житла для військовослужбовців Збройних Сил України".

Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.01.2008 у справі № 15-17/183-07-7032, залишеним без змін судами апеляційної та касаційної інстанцій, скасовано рішення Господарського суду Одеської області від 31.08.2007 за нововиявленими обставинами, у задоволенні позову ТОВ Грін Коін до Міністерства оборони України про визнання дійсним договору про компенсацію пайової участі та визнання права власності відмовлено з тих підстав, що умови спірного договору суперечать законодавству України; спірне майно перебуває у державній власності, але підлягає передачі до комунальної власності територіальної громади м. Одеси; умови договору, з якими пов'язаний момент набрання чинності договором та актом прийому-передачі майна, не виконано; договір є нікчемним з огляду на його укладення неуповноваженою особою та без згоди Міністерства оборони України.

Таким чином, рішеннями Господарського суду Одеської області у справах № 15-17/183-07-7032 і № 15/34-08-725 було встановлено, що ТОВ Грін Коін не набуло права розпоряджатися спірним нерухомим майном з огляду на недійсність інвестиційного договору та договору про компенсацію пайової участі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.02.2015 у справі № 6-15/179-09-6390, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.06.2015, визнано за Міністерством оборони України право власності на об'єкти нерухомості: нежитлові будівлі військового містечка № 216 (м. Одеса, пров. Сільськогосподарський, 2), що розташовані на земельній ділянці загальною площею 5 995,5 м 2 ; у задоволенні зустрічного позову ПП "Інвестиційна компанія "Юг-Інвест" до Міністерства оборони України про визнання права власності відмовлено.

Крім того, за змістом цього ж рішення у справі № 6-15/179-09-6390 судом було досліджено питання користування Міністерством оборони України спірним майном і встановлено, що це майно до теперішнього часу перебуває у користуванні 9 Спортивного клубу та обліковується в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Одеси.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі № 916/2122/13, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 01.12.2014, визнано недійсним із моменту укладення договір від 03.10.2007 купівлі-продажу нежитлових будівель загальною площею 5 995,5 м 2 за адресою: м. Одеса, пров. Сільськогосподарський 2а, укладений між ПП "Інвестиційна компанія Юг-Інвест і ТОВ "Грін Коін". Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції під час розгляду справи № 916/2122/13 не встановлено жодних обставин, які б свідчили про фактичне перебування спірного майна у володінні ПП Інвестиційна компанія Юг-Інвест , висновки суду першої інстанції про добросовісне набуття цього майна зазначеною особою, а також про відсутність підстав для його витребування апеляційний суд визнав безпідставними, враховуючи також, що ані прокурором, ані Кабінетом Міністрів України віндикаційний позов у справі № 916/2122/13 заявлено не було.

Причиною виникнення спору у справі, яка розглядалась, стало питання наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів у сумі 6 521 666,67 грн.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017, у задоволенні позовних вимог ТОВ "Грін Коін" відмовлено повністю.

Постановою Верховного Суду від 04.09.2018 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Коін" задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі № 6/363 скасовано у частині позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 6 621 666,67 грн., у цій частині прийнято нове рішення про задоволення позову, стягнуто з Міністерства оборони України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Коін" 6 621 666,67 грн., скасовано у частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1 807 154,65 грн. - 3 % річних, 7 601 136,84 грн. інфляційних збитків, а справу у цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, у решті (у частині стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 6 879 378,42 грн.) рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2017 і постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2017 у справі № 6/363 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 05.11.2018 задоволено заяву Міністерства оборони України, виправлено допущену в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 6/363 технічну описку щодо зазначення суми основного боргу, а саме у резолютивній частині постанови зазначити замість "6 621 666,67 грн." суму основного боргу - "6 521 666,67 грн.".

Верховний Суд, скасовуючи судові акти попередніх судових інстанцій та скеровуючи справу у частині позовних вимог про стягнення з відповідача 1 807 154,65 грн. 3 % річних та 7 601 136,84 грн. інфляційних збитків на новий розгляд, у своїй постанові зазначив:

Плата за прострочення виконання грошового зобов'язання передбачена законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частин 1, 4 статті 236 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17, та виходячи із системного аналізу зазначених вище статей ЦК України, колегія суддів вважає необґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 6 879 378,42 грн. і безпідставним посилання позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини 1 статті 1048 ЦК України за аналогією закону, аби визначити розмір процентів, оскільки, по-перше у цій справі йдеться про неправомірну поведінку боржника (на той час як положення частини 1 статті 1048 ЦК України застосовуються у разі правомірної поведінки), а по-друге, законодавство не містить прогалини у цій частині.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17 та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц виклала висновок про те, що положеннями статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто положення цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема окремі види зобов'язань.

Отже, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Колегія суддів акцентує, що за змістом частини 1 статті 47, частини 1 статті 43 ГПК України (у редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вимоги наведених норм ГПК України господарський суд має з'ясувати обставини, пов'язані із правильністю здійснення позивачем розрахунку, та надати оцінку доказам, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, господарський суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми заявлених до стягнення нарахувань, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних нарахувань. Якщо із поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд у будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (стаття 300 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017).

Встановлення зазначених вище обставин, зокрема щодо правильності проведеного позивачем розрахунку позовних вимог у частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції, враховуючи відсутність у заяві про збільшення позовних вимог розрахунку втрат від інфляції, виходить за межі перегляду справи у порядку касації та є підставою для скасування рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції у зв'язку із неповним встановленням та з'ясуванням обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. .

Також, Верховний Суд зазначив: Колегія суддів погоджується з наведеними у касаційній скарзі доводами позивача про те, що з моменту визнання недійсними договорів між сторонами на підставі судових рішень договірні правовідносини сторін з огляду на положення статей 216, 1212 ЦК України трансформувалися на обов'язок відповідача сплатити позивачу грошові кошти у сумі 6 621 666,67 грн., тобто на грошове зобов'язання. У разі набуття та збереження коштів без достатньої правової підстави, на них нараховуються 3 % річних та інфляційні збитки, однак достовірне з'ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), та має бути проведено лише в ході нового розгляду справи у цій частині. .

В силу ч. 1 ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статей 524 та 533 ЦК грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Cтаття 625 ЦК розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Отже, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні втрати від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15 та Верховний Суд у постанові від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.

З урахуванням прийнятої судом за результатами нового розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2 010 102,00 грн. за період з 02.07.2008 до 08.10.2018 та інфляційні втрати в розмірі 9 785 898,65 грн. за період з 06.10.2008 по 31.08.2018.

Однак, Інвестиційний договір № 11/007/03-061/ОЦс від 15.03.2006 та Договір № 11/008/03-062/ОЦс від 23.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі № 11/007/03-061/ОЦс від 15.03.2006, додаткова угода № 1 від 25.03.2006 до договору № 11/008/03-062/ОЦс є недійсними з дати винесення постанови Одеського апеляційного господарського суду від 07.04.2009 у справі №15/34-08-725, а відтак, саме з 08.04.2009 кошти у сумі 6 521 666,67 грн. є безпідставно збереженими та мали бути повернуті відповідачем позивачеві.

З урахуванням приписів чинного законодавства, відповідач з 08.04.2009 є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання з повернення коштів у розмірі 6 521 666,67 грн., обов'язок з повернення яких, встановлено постановою Верховного Суду від 04.09.2018.

Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, а також постанови Верховного Суду від 04.09.2018, судом здійснено перерахунок заявлених 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що стягненню з відповідача підлягають 3% річних в розмірі 1 860 551,10 грн. та інфляційні втрати у розмірі 9 785 898,65 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

На виконання вказівок Верховного Суду, зазначених у постанові від 04.09.2018 судом також здійснюється розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6; ідентифікаційний код: 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Коін (65045, Одеська обл., місто Одеса, вул. Преображенська, будинок 49/51, квартира 15, ідентифікаційний код: 33723305) 3% річних в розмірі 1 860 551 (один мільйон вісімсот шістдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 10 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 785 898 (дев'ять мільйонів сімсот вісімдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто вісім) грн. 65 коп., державне мито у розмірі 228 (двісті двадцять вісім) грн. 13 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 228 (двісті двадцять вісім) грн. 13 коп. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних та касаційних скарг у розмірі 57 706 (п'ятдесят сім тисяч сімсот шість) грн. 50 коп.

3. В частині стягнення 3% річних у розмірі 149 550,90 грн. відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 05.02.2019.

Суддя О.А. Грєхова